Важливе Він народився, вчився і ріс у Грузії, проте був «готовий померти за Україну». І вже за 31 рік від дня народження його вбивство стане першою резонансною справою про фізичне знищення журналіста-опозиціонера.
Політика
«Я знайшов тут другу Батьківщину, яку люблю». Сьогодні Гонгадзе виповнилося б 55 років
2 роки тому
Читати далі
+ 140 слів
«Я вимушений був поїхати зі своєї Батьківщини не з політичних міркувань. Я знайшов тут другу Батьківщину, яку люблю», — казав Георгій в одному з ефірів радіо.
До Львова він приїхав ще у 1989, в цей час у його рідній Грузії тодішній президент Звіад Гамсахурдіа фактично встановив диктаторський режим і почав боротьбу проти політичних опонентів. Одним з таких став батько Георгія — Руслан Гонгадзе. Тому Гія повернувся додому і приєднався до повстання проти глави Грузії між 1991 та 1992 роками.
«І ось одного разу мене запросили на установчий з’їзд Народного Руху України у Києві. Там я познайомився з українською молоддю, а незабаром потрапив до Чернівців на перший фестиваль української пісні «Червона рута», де в мене прокинулося дивне почуття — я зрозумів, що жити не можу без цієї землі. Через рік переїхав до Львова», — говорив Гонгадзе про рішення переїхати в Україну
Після перемоги повстання Гія знову приїхав до Львова, там почав займатися кінодокументалістикою. Адже ще під час першої поїздки на війну в Абхазію зняв там свій перший документальний фільм «Біль землі моєї». А після поранення під Сухумі вже вирішив, що буде серйозно займатися документальним кіно.
У Львові певний час готував свої програми на львівському телебаченні. Разом з тим створював сюжети для київських програм «Без протоколу», «Вікна», «Параграф». У 1999 році Гонгадзе почав вести щоденну інформаційну програму «Перший тур з Георгієм Гонгадзе». Після прямого ефіру почалися дзвінки з погрозами на адресу керівництва радіостанції.
17 квітня 2000 року Гонгадзе заснував видання «Українська правда».
16 вересня 2000 року в центрі Києва українські правоохоронці викрали 31-річного журналіста.
«Вивезли за межі міста, кинули зв’язаного до ями й задушили ременем, а тіло облили бензином, підпалили й закопали. За місяць один із них — очільник головного управління кримінального розшуку країни (!) — повернувся на місце злочину, викопав рештки тіла журналіста, перевіз за сотню кілометрів, відтяв голову сокирою та перепоховав роздільно», — так пишуть про обставини вбивства у спільному проєкті Reporters та Премії імені Георгія Гонгадзе.
2 листопада у лісі під містом Тараща знайшли тіло Гонгадзе. А далі — «касетний скандал», акція «Україна без Кучми» і вже 22 березня 2016 року тіло Георгія Гонгадзе упокоїли, поховавши у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві. Більше про вбивство, розслідування та покарання винуватців — читайте в нашому матеріалі.
Фото: із родинного архіву Мирослави Гонгадзе/Reporters
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
відреагувати
