Наразі відомо про одного загиблого 55-річного чоловіка, ще двоє — отримали поранення. Постраждалих госпіталізували, повідомив мер столиці Кличко.

Фото: ДСНС

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Аналіз супутникових знімків і відеозаписів показує, що кількість поховань на кладовищі, де поховані вагнерівці, лише за два місяці зросла майже у сім разів. Збільшення поховань збігається з наступом росіян на сході України. Уряд США стверджує, що тисячі вбитих вагнерівців це переважно в’язні, яких завербували воювати в обмін на звільнення з в’язниці. 

Про існування кладовища, розташованого неподалік від тренувальної бази вагнерівців у селі Молькін, повідомив у грудні активіст і колишній офіцер військово-повітряних сил Росії Віталій Вотановський. Він відвідує кладовища, щоб зафіксувати загибелі росіян під час війни  в Україні. 

Кладовище показали Вотановському місцеві. Протягом кількох візитів туди він фотографував все більшу кількість могильних знаків і публікував їх у своєму телеграм-каналі.

Місцеві жителі також розповіли йому, що багато бійців, швидше за все, були кремовані, і реальна кількість загиблих може бути набагато більшою.

Відеозаписи та фотографії також дають уявлення про те, хто боровся і вмирав за «Вагнера» протягом останніх місяців. Щонайменше 16 імен і дат народження на могильних знаках з’явилися в онлайн-базах даних людей, засуджених за злочини. Багато з них, ймовірно, загинули в боях за міста Бахмут і Соледар.

Фото: The New York Times

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

За його словами, основне завдання виконано: українські війська знесилили ворога та не дали йому прорвати фронт, знищивши максимальну кількість особового складу противника. 

Зараз лінія фронту вирівняна. Українські війська не були взяті в оточення та не потрапляли в полон. 

likicontrol — сервіс для перевірки доступності ліків в аптеках. Дозволяє перевірити доступність ліків в аптеках поблизу, порівняти їхню вартість, підібрати аналоги та завантажити інструкцію до них. Крім цього, додаток співпрацює з програмою «Доступні ліки», яка дозволяє придбати ліки безкоштовно людям з хронічними захворюваннями

Lepta — додаток для взаємодії та підтримки Українців під час війни. Дозволяє відстежувати хто і де потребує на допомогу навколо, завдяки спеціальній мапі, швидко  створювати добровільні об’єднання для допомоги іншим, спілкуватися та обмінюватись актуальною та важливою інформацією.

Подзвони Своїм — додаток для безкоштовних дзвінків. Дозволяє безкоштовно з’єднатися з будь-яким абонентом за допомогою ПК або смартфона. В разі необхідності, можна з’єднати двох людей, які не мають доступу до мережі інтернет. Інструмент є безкоштовним, але має обмеження — лише три дзвінки та 15 хвилин розмови на добу.

Zrada — бойкот російських продуктів. Мета додатка — швидко знаходити та бойкотувати продукти, які стосуються російської економіки (продукцію російських компаній, продукція компаній, що працюють у Росії, продукція, вироблена у РФ). Щоб скористатись, достатньо просканувати штрих-код товару. Додаток визначає компанію-виробника продукту та перевіряє зв’язки компанії з російською економікою.

Обійми. Основна ідея додатку — «бути ближче до близьких на відстані». Дозволяє обмінюватися емоціями на відстані та ділитися ними з близькими. 

TacticMedAid — перша допомога. Інструмент дозволяє отримувати детальні поради для надання першої допомоги. Має два напрями — цивільний та військовий. Пояснює, що робити, якщо людина поруч із вами перебуває у шоковому стані, знепритомніла чи має опіки. В додатку є покрокові інструкції для кожної ситуації та безкоштовні курси для отримання навичок надання допомоги під час поранень для цивільних осіб.

Додаток доступний для пристроїв на базі Android та iPhone.

MineFree — вибухонебезпечні предмети. Додаток розроблений за підтримки ДСНС України. Містить інформацію про вибухонебезпечні засоби. Усі користувачі застосунку отримують доступ до карти територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами або повідомити про них. На карті показані місця, де виявлені або ймовірно містяться боєприпаси.

Bachu — ворожа техніка. Додаток для поширення інформації про перебування ворожої російської техніки, солдатів та небезпечних об’єктів на території України. Він передає інформацію про пересування російських військ та воєнної техніки. Повідомити про небезпеку можна навіть без інтернету. Програма збереже інформацію та відправить повідомлення в офіційний чат-бот СБУ після того, як з’явиться зв’язок. 

MindDoc — застосунок для збереження ментального здоров’я. Інструмент допомагає запобігти ментальним проблемам, які можуть виникнути внаслідок війни та допоможе вирішити проблеми з тривогою та безсонням. 

Фото: Unsplash

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Співробітники відомства своєчасно викрили зловмисника, задокументували його злочинні дії і затримали на спробі встановлення GPS-пристрою поблизу міської електропідстанції.

«За даними слідства, зрадником виявився місцевий житель, якого спецслужба РФ завербувала після початку повномасштабного вторгнення. У поле зору агресора потрапив через свої прокремлівські погляди, які неодноразово оприлюднював серед свого оточення», — зазначають у СБУ.

Під час огляду місця події та обшуків за місцем проживання затриманого правоохоронці виявили:

▪️ GPS-трекер із сім-картою мобільного оператора;

▪️ телефони та комп’ютерну техніку із доказами листування з представником ФСБ.

У Службі безпеки розповіли, що для збору інформації агент ворога виходив на місцевість та здійснював фото-, відеофіксацію українських об’єктів, а отриманий «звіт» з електронними координати передавав ворогу через анонімні месенджери.

«На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки оголосили фігуранту про підозру у державній зраді, що вчинена в умовах воєнного стану. Суд обрав міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», — повідомляють у СБУ.

Фото: SBUkr

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Дмитро Молоканов, 19 років

Дмитро вибрався з Херсону одним із перших. 25 лютого він разом з дідусем, тіткою та братом виїхали на машині у село Станіслав (Херсонська область), де перебувала мама. Звідти вони боялись виїжджати через постійні обстріли. Тому вирішили виїхати наприкінці місяця, але тоді ситуація набула неконтрольованого характеру. 

28 березня вирушили на машині маршрутом через Олександрівку, цього ж дня дісталися Миколаєва, де зупинились на нічліг у родичів. Три місяці хлопець жив у монастирі в Бучачі (Тернопільська область) разом з мамою як переселенець. Дмитро опинився  у Львові тільки в липні 2022 року, коли йому запропонували там роботу хореографом та викладачем. Перший час жив у прихистку, потім знайшов житло. 

«Волонтери допомогли з житлом, їжею, засобами гігієни, постільною білизною та одягом, за що ми їм дуже вдячні». На щастя, адаптація пов’язана лише з приємними емоціями та спогадами від прогулянок містом, знайомства з його інфраструктурою та колегами по роботі, єдиною перепоною стало пристосування до високого темпу міста. На цей момент Дмитро працює в танцювальній студії викладаючи сontemporary та stretching та паралельно дистанційно навчається в Херсонському фаховому коледжі культури і мистецтв, що тепер юридично перебуває в Калуші. Надалі планує розвиватись в танцювальній та музичній сферах, пробувати себе в  написанні пісень. «І звісно донатити на ЗСУ. За нами Перемога!»

Кирило Борідько, 18 років

10 квітня з рюкзаком речей за спиною 17-річний хлопець виїжджав разом з родичами із вже зруйнованого торгово-розважального центру «FABRIKA» у складі колони в сторону Миколаєва. Дорога зайняла близько 10 годин, хоч зазвичай машиною таку відстань можна здолати за 40 хвилин. З документів мав при собі лише студентський квиток, але надалі проблем з цим не було. 

Наступного дня вирушили з Миколаєва і Кирила висадили в Умані, де він автобусом дістався до Львова. Зупинився також у родичів, тому з житлом проблем не було, але в тій квартирі, хоч і великій,  жило 14 осіб. Наявність знайомих і стала головною причиною переїзду до Львова. До того ж, до війни хлопець часто бував на заході, тож місто знав добре.

«В перші тижні адаптації було дуже дивне відчуття забутого нормального життя. В магазинах можна купити все необхідне, розрахуватись картою. Не сказав би, що ми голодували в Херсоні, але асортимент не тішив. Було важко звикнути, що живеш не під окупацією. На військових машинах постійно очима шукав літеру «Z». Звичайний грім викликав флешбеки, хоча в Херсоні вибухи не лякали». Серед планів хлопця є продовження навчання в університеті та повернення в рідний Херсон.

Світлана та Едуард Кудрови, 55 років

Подружжя виїжджало з Херсона 16 квітня, тоді їм здалося дивним те, що усіх пропустили,лише перевірили документи у чоловіків. Через мить позаду машин була випущена ракета. На щастя, всі цілі й виїхали досить швидко, буквально за 6 годин. Світлана та Едуард знали куди їхати, знали, що їм буде де жити, оскільки у Львові мешкав колишній однокурсник, який і допоміг вирішити питання з житлом, хоч і тимчасовим.

«Спочатку було дуже важко, увесь час хотілося додому, ми думали, що приїхали ненадовго, на 2-3 місяці, але потім зрозуміли, що це затягнеться набагато довше і треба шукати роботу, тому десь через місяць ми вже працювали, почали тут нове життя». 

Через велику кількість переселенців піднялися й ціни на житло, тому його пошуки зайняли деякий час. Вид діяльності суттєво змінився, оскільки раніше Світлана працювала в автошколі, а Едуард — автоелектриком. Зараз вони удвох працюють на заводі, тому спочатку було важко пристосуватись. Подружжя дуже сумує за рідними та друзями, тому сподівається, що будинок вцілів й буде куди повертатись, адже це входить у їхні плани.

Інна Карангил, 42 роки

Жінка виїхала з Херсона  зі своєю кумою та її дітьми наприкінці квітня, тоді з області перестали випускати чоловіків. Три дні вони чекали своєї черги на блокпосту, ночували в машині, місцеві весь час допомагали їжею та водою. Три доби вони чекали від росіян дозволу виїхати. Після виїзду з сірої зони знадобився ще один день, щоб дістатися до Львова. Він одразу став пунктом призначення жінки, адже там живе та навчається її донька. 

«Перші дні я провела в несприйнятті дійсності, я не могла зрозуміти чому люди спокійно прогулюються містом і не бояться». В першу чергу треба було оформити довідку ВПО, вона потрібна була для того, щоб проживати в студентському гуртожитку, який приймав переселенців. За фахом медична сестра, але не маючи з собою ні трудової книжки, ні документа, який би підтверджував кваліфікацію, вона мусила шукати інші варіанти. 

Робота на заводі з виготовлення електричного устаткування для автотранспортних засобів — надважка праця, після кожної зміни болять руки та спина, але за більше ніж 8 місяців перебування, жінка вже трохи звикла. В червні Інна мусила виїхати з гуртожитка, тому знайшла квартиру в тому ж районі, щоб бути біля доньки. 

«Львів чудовий, дуже гарний, але скільки б часу я тут не провела, я почуваю себе не в тому місці. Мій чоловік досі в Херсоні, мої рідні теж виїхали, але кожної хвилини я про них думаю та хвилююсь. Це відчуття, коли ти змушена починати життя з чистого аркуша, але ти не хочеш цього. Поки продовжую все як є, але чекаю нагоди повернутися додому».

Володимир та Тетяна Шабля, 40 та 42 роки

З початку війни Володимир був волонтером. Він займався постачанням ліків в окупований Херсон, організовував так звані «гуманітарні коридори». Це було заборонено окупантами і російські військові кілька разів попереджали його про можливі наслідки активізму й пропонували перейти на сторону ворога. 

Одного дня до його будинку зайшли 4 спецпризначенці, обшукали оселю на предмет вогнепальної зброї й перевірили комп’ютер та телефони. Сказали дружині, що заберуть чоловіка на пару годин й вивели, але вже в машині Володимира звинуватили в зберіганні зброї і сказали, що не випустять, поки не зізнається, тож дві доби вороги намагались вибити з нього правду. 

Подальші 6 днів Володимир провів в полоні, в маленькій камері разом з ще двома чоловіками без світла, їжі та зв’язку з рідними. Час від часу з мішком на голові його виводили на допити, де за неправильні, на думку росіян, відповіді, знову били. У цей час дружина Тетяна не знаходила собі місця, вона шукала чоловіка по місту, але всюди відповідали, що не знають такого. Тож коли чоловіка відпустили, подружжя вирішило переїжджати.

 Підготовка зайняла близько тижня, треба було точно знати, що їм буде де жити та знайти людину, яка б їх вивезла. 20 вересня вони рушили й 21 вже були у Львові, який зустрів їх дощем. З містом були знайомі вже давно, дуже подобався колорит та чиста українська мова, подружжя вже мало друзів, які обіцяли допомогти з житлом.  «Перші дні хотілося назад, не відчували ґрунт під ногами, не вистачало повітря, близько тижня погано спали».

Далі були труднощі з пошуком роботи, оскільки фірма з продажу сільгосптехніки, в якій працював Володимир у Херсоні, зупинила свою діяльність, тому потрібен був час, щоб її відновити. Тетяна, яка в минулому працювала науковим співробітником в галузі праці, знайшла своє покликання. Зараз вона виготовляє кондитерські вироби на замовлення. І хоча подружжю таки вдалося виїхати, фрагменти того періоду назавжди засіли в голові.

«Психологічно дуже важко, по приїзду до Львова я 3 рази відвідувала консультації з психологом, в мене з’явився страх військових, я шукаю очима ворожу символіку і коли не знаходжу її, тільки тоді заспокоююсь», — розповідає жінка. Попри все, Володимир та Тетяна дуже сумують за Херсоном та мріють знову його побачити.

Фото: з архіву героїв

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

«Ми ще бачимо зараз перекидання 2-ї механізованої дивізії 1-ї танкової армії з Білорусі. Не виключаємо, що вони можуть знову спробувати зайти на нашу територію через кордон, це Куп’янський напрямок, можливе і відновлення наступальних дій з метою повернення під контроль раніше захоплених ворогом територій в Луганській області…»

Скібіцький також відзначає зміну тактики РФ, яка проявляється у перегрупуванні підрозділів повітряно-десантних військ. Причиною цього заступник називає «почерк» Герасимова, який змінив Суровікіна на посаді командувача об’єднаного угруповання військ в Україні. Друга причина зміни тактики — ворог набирає досвід та «почав більш реально оцінювати нашу потужність». 

Зараз Росія удосконалює систему управління по всій лінії фронту та починає по-іншому застосовувати свої підрозділи. На окремих ділянках російські війська намагаються прориватись завдяки штурмовим діям шляхом завдання потужних артилерійських ударів. 

Є зміни і в застосуванні крилатих ракет. «Кожен раз, ви це бачите, вибираються інші рубежі пусків, інші маршрути польоту авіації. Вони намагаються обходити нашу ППО, знають на яких напрямках вона сильна, на яких не дуже. Це все реальні приклади того, що противник вчиться», — пояснює Скібіцький.

Раніше в інтерв’ю для «Delfi» Скібіцький також розповів, що за підрахунками української розвідки, у Росії залишилося до 20% від довоєнних запасів високоточних ракет — це приблизно 550 одиниць, тому вона комбінує їх із дронами-камікадзе і переробляє ракети С-300 і С-400. «Їхнього потенціалу вистачить на проведення двох-трьох масованих ударів у кількості понад 80 ракет. Минулий удар становив менш як 30 високоточних ракет. Це означає, що у них є дефіцит, вони не встигають поповнювати арсенал».

Фото: gur.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Впродовж майже одинадцяти місяців великої війни українці зіткнулися з втратою рідних, вимушеною міграцією, постійними ракетними обстрілами та проблемами з електроенергією. Однак продовжують навчатися, працювати, донатити на Збройні сили України та вірити в краще. В опитуванні соціологічної групи «Рейтинг» за жовтень минулого року українці відзначали досить високий рівень психологічної  життєстійкості — на рівні 3.9 з 5. Цей показник зберігається, зокрема, через плани на майбутнє на рівні 4.2. Водночас люди зазнають постійного стресу в непередбачуваних умовах воєнного часу. 

За даними анкетування, лише 34% опитаних не відчувають втоми. Коучиня PCC ICF Тетяна Клинець каже, що стрес може впливати не лише на фізичний стан, загострюючи хронічні захворювання або ж знижуючи імунітет, а й погіршити здатність людини приймати рішення стосовно свого життя.

«Багато людей у стресі можуть помічати, що нібито «регресують» у більш старі, подекуди дитячі способи реагувати і діяти. Ми можемо відчувати, що нам значно складніше контролювати імпульси й емоції.  Це нормально для такої кількості непомірного стресу.  Очевидно, виснаженому, імпульсивному мозку, у якого знижена здатність концентруватись, аналізувати та рефлексувати власний досвід, складно прийняти виважене рішення», — зазначає експертка. 

Як відновити власні психологічні ресурси 

Тетяна Клинець радить українцям обмежити час перегляду новин. За її словами, новини здатні вибити нас із колії, оскільки ми не контролюємо всього, про що читаємо. Окрім цього, чимало текстів в соціальних мережах, зокрема, побудовані з метою викликати сильні емоції та закликати до дій. Перенасичення негативною інформацією беззаперечно приведе до психологічного виснаження.

«Моя рекомендація — читати новини за запитом. До прикладу, якщо я планую повернутись до Києва, то мені важливо розуміти, яка там ситуація сьогодні і які прогнози, щоб зробити адекватний відповідно до ситуації вибір. Тому перш ніж відкрити новинну стрічку, запитайте себе: «Для чого я це зараз роблю?» — радить фахівчиня.

Вона також наголошує на тому, що способи відновлення свого ресурсного стану є суто індивідуальними. Тим не менш, в нагоді також можуть стати універсальні методи, наприклад, сон, фізична активність, спілкування з близькими, прогулянки на свіжому повітрі або ж бесіди з психологом. Він, за словами Тетяни Клинець, зможе допомогти у пошуку способів мудрого використання психічної енергії та «швидкого заряджання внутрішнього акумулятора».

Особливо в умовах війни важливо створити для себе власний список «ресурсних» справ. Для цього необхідно відповісти на запитання:

1. Що мені важливо робити? 
2. Що з того, що я можу робити, мене наповнює та дарує приємні переживання? 
3. Що з того, що мені доступно зараз, дає мені відчуття, що я відпочив/ла? 

Чи є сенс ставити довгострокові цілі в мінливих умовах

У 2019 році видання European journal of personality опублікувало дослідження співробітників Базельського університету у Швейцарії про те, як життєві цілі впливають на щастя людей протягом років. Загалом науковці опитали 973 людини, з якими пізніше поговорили ще через два та чотири роки. 

Одним із висновків, які зробили дослідники, стало те, що люди, які вважають свої цілі цілком досяжними, демонстрували більш високе когнітивне та психічне благополуччя в наступних опитуваннях. Ба більше, саме відчуття можливої реалізації відігравало більш вагому роль, аніж фактичне досягнення мети. На думку авторів, такий ефект на стан людини має почуття контролю над своїм життям.

Попри те, що під час війни люди відчувають невизначеність, сенс планувати у довгостроковій перспективі все ж є. Тетяна Клинець вважає, що кожен має зробити власний вибір щодо того ставити такі цілі чи ні, адже для когось це спосіб зміцнити віру в краще, а для інших планування лише підвищує рівень тривоги.  

Для довгострокового планування фахівчиня радить визначити свою зону впливу та обмежитися тими сферами, які можна безпосередньо контролювати. А от щодо тих частин життя, які людина наразі не здатна самостійно змінити, варто ставити наміри, замість цілей. 

«Чи варто ставити ціль поїхати за кордон, коли ви не маєте можливостей для виїзду, або ж одружитись, якщо ваш коханий щодня ризикує життям у ЗСУ? Це наразі не є зоною вашого впливу. Натомість наміри виїхати або одружитися звучать краще. Вони можуть бути достатньо довготривалими, хоча не настільки чіткими та обов’язковими, як цілі, та водночас зберігають нашу здатність дивитись із надією в майбутнє», — зауважує Клинець.

За її словами, варто розуміти, що наміри можуть різнитися у випадку кількох сценаріїв розвитку подій: «Наприклад, ви визначили для себе, як відносно війни виглядатимуть для вас найгірший, найкращий сценарій і кілька сценаріїв поміж ними. Створіть до кожного кілька намірів, застосувавши формулу «Якщо…, то».

Які навички допоможуть ставити цілі під час війни

Тетяна Клинець рекомендує сконцентруватися на трьох навичках:

• Толерантність до невизначеності

Це сукупність форм поведінки на реагування, що допомагають планувати і діяти у непередбаченому середовищі. Ця складна психологічна навичка потребуватиме ґрунтовної роботи над способом свого мислення і поведінки. Для цього нам потрібно будувати внутрішню опору, віру у власні сили та відчуття, що ми впораємося з усім, що запропонує життя. Толерантність до невизначеності в своїх основі має безумовну довіру до себе.

• Гнучкість 

В умовах невизначеності цілі та плани мають бути дуже гнучкими. Цю навичку теж необхідно свідомо розвивати. Когнітивна гнучкість — це характеристика особистості та сукупність навичок і форм поведінки, які дозволяють нам найкращим чином адаптуватись до змін.

Тренують цю навичку за допомогою вправ на варіативність. Наприклад, ви намагаєтесь обрати, як провести вечір. Варто спробувати не задовольнятись двома варіантами, а навпаки пофантазувати про різні альтернативи і зробити вибір. Або ж після суперечки з партнером можна вигадати, як ще можна було би відреагувати чи діяти. Наступного разу це може допомогти діяти інакше. Когнітивній гнучкості також сприяють вправи на креативність. 

• Турбота про себе теперішнього, а лише потім — про майбутнього 

Якщо ви постійно відчуваєте негативні емоції, то краще спершу стабілізувати свій стан, навчитись справлятися з переживаннями. Коучиня зауважує, що не соромно в такому стані звернутись до психолога чи психотерапевта і вже пізніше ставити цілі, маючи для цього достатньо ресурсу.

Фото: pexels.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Наразі вирішується питання про затримання Медведєва, який нещодавно втік до Норвегії і попросив політичного притулку. За словами адвоката поліції Ліне Ісаксен, зараз вирішується питання про те, чи запитувати рішення суду про інтернування (затримання) Медведєва. 

Як повідомляє Reuters, затриманий  стверджував, що побоювався за своє життя після того, як став свідком знущань і смертей російських солдатів, відправлених воювати в Україну. Медведєв командував підрозділом, до складу якого входив Євген Нужин, найманець «Вагнера», страта якого була знята на відео і поширена в в інтернеті в листопаді.

Фото: NRK

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики