Технологія дозволяє розв’язати проблему моніторингу готовності військових до стресів в умовах воєнного стану, дає змогу вчасно фіксувати небажані зміни психічного стану після і між боями, адже тестування не потребує багато часу, проводиться онлайн, є безкоштовним для захисників України.

Айтрекінг — новітня методика, яка щойно вийшла із наукових лабораторій на реальний ринок. Стеження камерою за рухом сітківки ока дозволяє визначити викривлення уваги, яке у багатьох випадках стає тригером розвитку серйозних порушень з боку нервової системи людини. Для проходження нейропсихологічного тесту знадобиться ноутбук з камерою, браузер Google Chrome та стабільне інтернет-з’єднання.

Завдяки стартапу можна визначити, у якому стані перебувають нейрологічні системи організму, проаналізувати їхню готовність реагувати на стрес, небезпеку, психологічні стани інших людей, винагороду тощо. Разом із розгорнутим особистим результатом Anima надає цілий ряд рекомендацій, які допоможуть запобігти розвитку тяжких психоемоційних відхилень, або ж вилікувати порушення на стадії розвитку.

Початково стартап орієнтувався на військових та ветеранів служби, адже саме вони найчастіше перебувають у перманентному стані психоемоційного перевантаження. Проте, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у зв’язку з війною кожен четвертий українець має підвищений ризик розвитку розладів психічного здоров’я. Саме ця статистика стала поштовхом для запуску версії Anima для громадськості.

За кілька днів платформу відвідало кілька тисяч унікальних користувачів. Наразі усі охочі можуть пройти тест обравши власний тарифний план, ціна стартує від 39 гривень за діагностику. Усі виручені кошти будуть спрямовані на розвиток проєкту та безкоштовну допомогу українським воїнам.

Фото: blog.comfy.ua

 Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Впродовж майже одинадцяти місяців великої війни українці зіткнулися з втратою рідних, вимушеною міграцією, постійними ракетними обстрілами та проблемами з електроенергією. Однак продовжують навчатися, працювати, донатити на Збройні сили України та вірити в краще. В опитуванні соціологічної групи «Рейтинг» за жовтень минулого року українці відзначали досить високий рівень психологічної  життєстійкості — на рівні 3.9 з 5. Цей показник зберігається, зокрема, через плани на майбутнє на рівні 4.2. Водночас люди зазнають постійного стресу в непередбачуваних умовах воєнного часу. 

За даними анкетування, лише 34% опитаних не відчувають втоми. Коучиня PCC ICF Тетяна Клинець каже, що стрес може впливати не лише на фізичний стан, загострюючи хронічні захворювання або ж знижуючи імунітет, а й погіршити здатність людини приймати рішення стосовно свого життя.

«Багато людей у стресі можуть помічати, що нібито «регресують» у більш старі, подекуди дитячі способи реагувати і діяти. Ми можемо відчувати, що нам значно складніше контролювати імпульси й емоції.  Це нормально для такої кількості непомірного стресу.  Очевидно, виснаженому, імпульсивному мозку, у якого знижена здатність концентруватись, аналізувати та рефлексувати власний досвід, складно прийняти виважене рішення», — зазначає експертка. 

Як відновити власні психологічні ресурси 

Тетяна Клинець радить українцям обмежити час перегляду новин. За її словами, новини здатні вибити нас із колії, оскільки ми не контролюємо всього, про що читаємо. Окрім цього, чимало текстів в соціальних мережах, зокрема, побудовані з метою викликати сильні емоції та закликати до дій. Перенасичення негативною інформацією беззаперечно приведе до психологічного виснаження.

«Моя рекомендація — читати новини за запитом. До прикладу, якщо я планую повернутись до Києва, то мені важливо розуміти, яка там ситуація сьогодні і які прогнози, щоб зробити адекватний відповідно до ситуації вибір. Тому перш ніж відкрити новинну стрічку, запитайте себе: «Для чого я це зараз роблю?» — радить фахівчиня.

Вона також наголошує на тому, що способи відновлення свого ресурсного стану є суто індивідуальними. Тим не менш, в нагоді також можуть стати універсальні методи, наприклад, сон, фізична активність, спілкування з близькими, прогулянки на свіжому повітрі або ж бесіди з психологом. Він, за словами Тетяни Клинець, зможе допомогти у пошуку способів мудрого використання психічної енергії та «швидкого заряджання внутрішнього акумулятора».

Особливо в умовах війни важливо створити для себе власний список «ресурсних» справ. Для цього необхідно відповісти на запитання:

1. Що мені важливо робити? 
2. Що з того, що я можу робити, мене наповнює та дарує приємні переживання? 
3. Що з того, що мені доступно зараз, дає мені відчуття, що я відпочив/ла? 

Чи є сенс ставити довгострокові цілі в мінливих умовах

У 2019 році видання European journal of personality опублікувало дослідження співробітників Базельського університету у Швейцарії про те, як життєві цілі впливають на щастя людей протягом років. Загалом науковці опитали 973 людини, з якими пізніше поговорили ще через два та чотири роки. 

Одним із висновків, які зробили дослідники, стало те, що люди, які вважають свої цілі цілком досяжними, демонстрували більш високе когнітивне та психічне благополуччя в наступних опитуваннях. Ба більше, саме відчуття можливої реалізації відігравало більш вагому роль, аніж фактичне досягнення мети. На думку авторів, такий ефект на стан людини має почуття контролю над своїм життям.

Попри те, що під час війни люди відчувають невизначеність, сенс планувати у довгостроковій перспективі все ж є. Тетяна Клинець вважає, що кожен має зробити власний вибір щодо того ставити такі цілі чи ні, адже для когось це спосіб зміцнити віру в краще, а для інших планування лише підвищує рівень тривоги.  

Для довгострокового планування фахівчиня радить визначити свою зону впливу та обмежитися тими сферами, які можна безпосередньо контролювати. А от щодо тих частин життя, які людина наразі не здатна самостійно змінити, варто ставити наміри, замість цілей. 

«Чи варто ставити ціль поїхати за кордон, коли ви не маєте можливостей для виїзду, або ж одружитись, якщо ваш коханий щодня ризикує життям у ЗСУ? Це наразі не є зоною вашого впливу. Натомість наміри виїхати або одружитися звучать краще. Вони можуть бути достатньо довготривалими, хоча не настільки чіткими та обов’язковими, як цілі, та водночас зберігають нашу здатність дивитись із надією в майбутнє», — зауважує Клинець.

За її словами, варто розуміти, що наміри можуть різнитися у випадку кількох сценаріїв розвитку подій: «Наприклад, ви визначили для себе, як відносно війни виглядатимуть для вас найгірший, найкращий сценарій і кілька сценаріїв поміж ними. Створіть до кожного кілька намірів, застосувавши формулу «Якщо…, то».

Які навички допоможуть ставити цілі під час війни

Тетяна Клинець рекомендує сконцентруватися на трьох навичках:

• Толерантність до невизначеності

Це сукупність форм поведінки на реагування, що допомагають планувати і діяти у непередбаченому середовищі. Ця складна психологічна навичка потребуватиме ґрунтовної роботи над способом свого мислення і поведінки. Для цього нам потрібно будувати внутрішню опору, віру у власні сили та відчуття, що ми впораємося з усім, що запропонує життя. Толерантність до невизначеності в своїх основі має безумовну довіру до себе.

• Гнучкість 

В умовах невизначеності цілі та плани мають бути дуже гнучкими. Цю навичку теж необхідно свідомо розвивати. Когнітивна гнучкість — це характеристика особистості та сукупність навичок і форм поведінки, які дозволяють нам найкращим чином адаптуватись до змін.

Тренують цю навичку за допомогою вправ на варіативність. Наприклад, ви намагаєтесь обрати, як провести вечір. Варто спробувати не задовольнятись двома варіантами, а навпаки пофантазувати про різні альтернативи і зробити вибір. Або ж після суперечки з партнером можна вигадати, як ще можна було би відреагувати чи діяти. Наступного разу це може допомогти діяти інакше. Когнітивній гнучкості також сприяють вправи на креативність. 

• Турбота про себе теперішнього, а лише потім — про майбутнього 

Якщо ви постійно відчуваєте негативні емоції, то краще спершу стабілізувати свій стан, навчитись справлятися з переживаннями. Коучиня зауважує, що не соромно в такому стані звернутись до психолога чи психотерапевта і вже пізніше ставити цілі, маючи для цього достатньо ресурсу.

Фото: pexels.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Поради від психолога:

• перевірити реальність: поговорити про стрес з близькими, вимити обличчя або руки холодною водою, доторкнутися до тіла, перелічити предмети навколо себе;

• закрити базові потреби: спробувати заснути, поїсти тепле та зварити гарячий чай, випити води, обійняти близьких, зробити інформаційний детокс.

Поради від психотерапевта:

• уповільнити: рухи, реакцію, розмови (коли немає реальної загрози);

• домовитись з сусідами та друзями, як діяти під час екстреної ситуації: зробити чергування, покласти необхідні речі на видне місце;

• задовольнити потребу мати контроль над ситуацією: написати покроковий план дій у разі справжньої тривоги, поділити обов’язки з близькими, підготувати одяг для евакуації та покласти його в зручне місце.

Висновок:

• поки стрес залишається хронічним, ми всі у пастці дереалізації;

• з цим наша психіка впорається, якщо хоч трохи закривати наші базові потреби (сон, їжа);

• зараз — мінімізуємо симптоми, щоб залишатися в тонусі й реагувати на ситуації.

Фото: vikna.tv

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. У дослідженні взяли участь понад 300 людей з усіх регіонів України, віком від 18 до 60 років і старші. 63% з них казали, що смакові відчуття довго повністю не відновлювалися — від тижня після одужання до місяця і навіть більше. 76% опитаних мають проблеми з психологічним і фізичним станом, бо відчувають себе не так добре, як до зараження коронавірусом.

Науковиця Руслана Мороз зазначила, що після перенесеної хвороби чимало людей змінили ставлення до свого життя. Вони хочуть частіше гуляти, дихати свіжим повітрям, більше піклуються про себе та близьких. Також респонденти говорили про те, що почали більше цінувати родину, свої будні, насолоджуватися життям. Дехто навчився проводити час на самоті, змінив роботу.

Що ще варто знати про наслідки коронавірусу?

Коронавірус найчастіше провокує такі ускладнення:

• пневмонія ― у близько 28% від усіх хворих і у 81% пацієнтів у ​​відділенні інтенсивної терапії;
• дихальна недостатність ― у майже 23% від усіх хворих і в понад 75% пацієнтів у ​​відділенні інтенсивної терапії;
• гостра ниркова недостатність ― у близько 12% від усіх хворих і майже 51% пацієнтів у ​​відділенні інтенсивної терапії.

Найбільш небезпечними є такі ускладнення:

• вірусна пневмонія;
• дихальна недостатність;
• сепсис;
• гостра ниркова недостатність;
• гострий респіраторний дистрес-синдром (запальне ураження легень, небезпечне для життя).

Також через коронавірус і після нього можливі такі проблеми:

• проблеми зі слухом;
• випадіння волосся;
• психічні захворювання;
• проблеми з мозком та нервовою системою;
• псування зубів;
• імпотенція.

Фото: pexels.com

Детальніше. Ось результати опитування:

1. комунікація з рідними: 51% опитаних часто спілкуються з рідними на карантині, 27% постійно проводять час або спілкуються з родичами, 10% — іноді, 11% — рідко;
2. довіра до інших: 54% вважають, що з людьми треба бути дуже обережними. 30% натомість переконані, що більшості людям можна довіряти. 16% — не змогли відповісти. Чим молодші респонденти, тим більше вони схильні не довіряти оточуючим;
3. рівень щастя: швидше щасливими себе вважають 57% опитаних, дуже щасливими себе назвали 19% населення (цей показник зменшився: у 2018 він становив 36%), не дуже щасливими є 16% і лише 2% — абсолютно нещасливі. Чим молодший вік — тим щасливішими себе відчувають опитані;
4. від чого залежить щастя: 70% вважають, що щастя людини залежить найперше від внутрішнього стану людини. Водночас, 21% переконані, що чи щаслива людина чи ні — це залежить від зовнішніх обставин. Взагалі чим більш щаслива людина — тим більше вона погоджується з думкою, що щастя залежить від внутрішнього стану. Не менше третини нещасливих респондентів переконані, що це відчуття залежить від зовнішніх обставин;
5. звернення до психологів: за психологічною допомогою до фахівців звертаються вкрай мало опитаних: 91% не роблять цього ніколи, 5% — звертаються рідко, 3% — іноді. Лише близько 2% опитаних роблять це часто або постійно. Дещо частіше до психолога звертається молодь.

Хто і як проводив опитування. Соціологічне опитування провела Соціологічна група «Рейтинг». Дослідження здійснили на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка: І хвиля (27-28.03 2020) – 1660 респондентів, ІІ хвиля (3-4.04.2020) – 1700 респондентів віком від 18 років і старше.

Фото: pexels.com