«Почалося збільшення чисельності жінок усіх категорій особового складу ЗСУ. Так, у 2014 році загальна чисельність жінок становила 49 926, із них військовослужбовиць — 16 557, офіцерок — 1633, сержантсько-старшинський склад – 4754, солдаток — 9707, курсанток — 370 осіб, цивільний персонал налічував 33 369 осіб. А станом на 1 березня 2023 року ми вже маємо 60 538 жінок у ЗСУ. Із них військовослужбовиць — 42 898 осіб».

Про це розповіла спеціалістка відділу з гендерних питань та зв’язків з релігійними організаціями Департаменту гуманітарного забезпечення Міноборони України Любов Гуменюк.

Жінок-офіцерів — 7416 осіб, що майже у сім разів більше, ніж у 2014-му. Сержантсько-старшинський склад — 11 215, солдатів — 22 832, курсантів — 1500 і цивільного персоналу — 18 101 особа.

Попри те, що все більше жінок йдуть до війська, на керівних посад їхня частка — 11%. Якщо в 2018 році ідею рівноправності жінок і чоловіків в армії підтримували 53% українців, то зараз ця цифра зросла до 80%, попри важке коригування гендерних стереотипів у суспільстві. Це зауважила заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук Світлана Чуніхіна.

Також, за даними Укрінформу, станом на жовтень 2022 року у ЗСУ проходили службу понад 40 тисяч жінок, 5 тисяч із них — на передовій.

Авторка: Ольга Гушул

Фото: facebook.com/olenazelenska.official

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Пташка Азовсталі

Катерина Поліщук — парамедикиня та захисниця Азовсталі. У вересні торік її повернули з російського полону. «Пташка» стала відомою завдяки відео, на якому дівчина співає пісні ОУН-УПА прямо у підвалі Азовсталі. Цим записом захисниця хотіла привернути увагу світу до жителів Маріуполя та поранених українських військових.

Катерина закінчила Тернопільський мистецький коледж ім. Соломії Крушельницької та має музичну освіту, адже до війни її мрією було співати на великій сцені. У 2021 році її плани змінилися: дівчина вирішила служити парамедикинею у «Госпітальєрах». 24 лютого вона поїхала до Маріуполя, де допомагала гарнізону «Азовсталі».

Врятована Тайра

Юлія Паєвська — парамедикиня та волонтерка, відома під позивним «Тайра». До 2014 року Юлія працювала викладачкою айкідо, а також була дизайнеркою. Коли почалася Революція Гідності, жінка надавала допомогу пораненим, а після початку війни на сході України викладала тактичну медицину і згодом стала військовослужбовицею. Через два роки служби жінка вирішила звільнитися і знову стала волонтеркою.

З початком повномасштабного вторгнення «Тайра» евакуювала жінок та дітей з Маріуполя, однак 16 березня потрапила у полон. За вироком, які винесли окупанти, жінці загрожувала смертна кара. Однак через 3 місяці тортур Президент повідомив, що волонтерка повернулась додому.

Сафарі Жанни д’Арк

Євгенія Емеральд — снайперка у полку спеціального призначення Нацполіції Сафарі з позивним «Жанна д’Арк». Її покійний батько передчував вторгнення Росії. Через це чоловік готував довготривалі запаси їжі, а доньці купував військову форму та іграшкову зброю замість ляльок та звичайних іграшок.

Ще у 2014 році Євгенія хотіла воювати на Донбасі, однак її не прийняли. Тож у 31 рік, з початком повномасштабної війни, жінка вирішила спробувати ще раз, тому залишила ювелірний бізнес, два бізнес-клуби та вирушила на фронт. «Жанна д’Арк» була єдиною офіцеркою в чоловічому колективі, тому спочатку її співслужбовцям було важко її прийняти. Однак згодом жінці вдалося довести, що вона може бути на рівні зі всіма попри гендерні упередження чоловіків. 

Рятувальниця Джейн

Олена Шарговська — парамедикиня, доброволиця, членкиня Жіночого ветеранського руху та Госпітальєрів, відома під позивним «Джейн». До початку бойових дій у 2014 році Олена не мала жодних знань та навичок у медицині. Однак з початком війни на сході жінка зрозуміла, що не може залишатися осторонь. Тоді вона разом з подругами опанували тактичну медицину у Першому добровольчому мобільному шпиталі. 

Далі Олена пішла в добровольчий батальйон Госпітальєри і після повномасштабного вторгнення зрозуміла, що її місце на фронті. Основна справа Олени — евакуація поранених військовослужбовців. Однак коли вона вступила на службу до ЗСУ, її обов’язків стало більше. Окрім евакуації та допомоги на стабілізаційних пунктах, Олена навчає військових тактичної медицини.

Пів року у полоні: історія прикордонниці

Людмила Кравчук — прикордонниця, яка пів року пробула в російському полоні. У перший же день війни жінка вирішила, що не покине свій пост, поки інші люди гинуть. Вона стала частиною евакуаційної бригади у Маріуполі. Разом з іншими жінка вивозила поранених військових прямо з передової та доставляла їх до шпиталю.

Коли окупанти увійшли до міста, у наших військових було два варіанти: здатися або спробувати виїхати. Другий варіант був набагато складніший, однак жінка вважала, що краще загинути, ніж потрапити до полону. З першої спроби покинути Маріуполь не вдалося, тому було прийнято рішення спробувати ще раз. На цей раз їм вдалося виїхати, однак у полі на них чекала російська армія. Так Людмила та її співслужбовці опинилися у полоні. Через понад пів року у полоні їм наказали збирати речі та йти на вихід. Так наші захисники і опинилися на волі — на рідній землі.

Історії зібрала Аліна Стаднік

Фото: dw.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Під час свого виступу перед головною жіночою групою ООН Антоніу Гутерріш, Генсек ООН, зачепив тему порушення жіночих прав у світі. Зокрема, він згадав про ситуацію в Афганістані, де, за його словами, «жінок і дівчат було викреслено з суспільного життя».

У звіті, що був представлений Раді з прав людини, відзначається зростання кількості примушення дівчат до ранніх шлюбів, заборона, яка виключає жінок з громадських місць, а також інші заборони, які обмежують здатність жінок працювати та самостійно подорожувати в Афганістані.

Також Гутерріш згадав війну в Україні. Він заявив, що у першу чергу конфлікти та кризи найгірше впливають на жінок і дівчат. 

Для досягнення гендерної рівності Генсек закликав до «колективних» і «термінових» дій, починаючи з підвищення рівня освіти, доходів, а також зайнятості для жінок і дівчат, особливо в країнах, що розвиваються. Також він закликав до сприяння участі жінок і дівчат у науці і технологіях.

Фото: volynnews.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Як зазначили в релізі, радіобіологиня Олена Паренюк досліджує вплив радіації на бактерії, зокрема, у Чорнобильській зоні відчуження. А біологиня Катерина Шаванова шукає шляхи для відновлення українських ґрунтів після бойових дій та підвищення врожайності на довоєнний рівень.

«Документальні відео охоплюють науковий шлях героїнь, а також інші сфери їхнього життя, наприклад, волонтерство та хобі. Олена та Катерина розкажуть про виклики та гендерні стереотипи в науці, власні перемоги та мрії», — додали автори.

У нових епізодах глядачі побачать кадри з деокупованого Чорнобиля та наслідки російської військової агресії на українських полях, а також дізнаються про плани на післявоєнний розвиток науки в нашій державі.

Переглянути другий сезон проєкту «Науковиці» можна за посиланням.

Фото: пресслужба Inscience

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Пошуком найщільнішого пакування однакових куль у заданому просторі вчені займаються понад 400 років, а до 2016 року розв’язок задачі був відомий лише для дво- і тривимірного просторів. Одну з похідних задачі вдалося розв’язати саме математикині з України Марині В’язовській.

Детальніше. Підхід науковиці лежить на основі робіт математиків Кона та Елкіса, які знайшли спосіб оцінити верхню межу імовірної щільності пакування куль у будь-якому вимірі. Однак саме Марина В’язовська довела, що ці решітки є єдиним розв’язком для пакування у цих просторах. 

Про нагороду. Раз на чотири роки медаллю Філдса нагороджують молодих математиків віком до 40 років за значні досягнення в науці. Нагорода складає 15 тисяч канадських доларів. Медаль наразі вважається найпрестижнішою відзнакою в математиці.

Довідка. Марина В’язовська — математикиня, яка розв’язала одне із найскладніших питань у математиці — пакування куль у 8-ми та 24-х вимірному просторі. Вона друга представниця України після Володимира Дрінфельда та друга жінка в історії премії після іранської математикині Мар’ям Мірзахані. Для українки медаль Філдса — це вже дев’ята міжнародна нагорода за її роботу.

Фото: theukrainians.org

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Вони троє входять до 45% жінок в українській науці. Це непоганий показник, адже за даними ЮНЕСКО, у світі він сягає лише 30%. Водночас на професійному шляху жінки натрапляють на кілька скляних куполів, які доводиться пробивати, щоб реалізуватися в науці. 

Перший з них — це вибір спеціальності. Через невпевненість чи нав’язані стереотипи жінки частіше обирають гуманітарні напрями, що створює дисбаланс у науці. Далі треба пройти академічну драбину та всі етапи відсіювання, щоб здобути докторський ступінь. Якщо серед бакалаврів — 76% жінок, то серед докторів наук — лише 30%. 

Щоб збалансувати кількість жінок та чоловіків у науці, дівчат потрібно заохочувати займатися технічними спеціальностями. Ми розкажемо про шістьох українських науковиць, про яких точно треба знати, а також поділимося ініціативами на підтримку українок в науці. 

Оксана Савенко, морська біологиня

Стала першою жінкою за останні 20 років, яка вирушила в зимову експедицію на станцію Академік Вернадський та провела там 15 місяців. Оксану відібрали за результатами відкритого конкурсу. Науковиця провела перший базовий моніторинг китів та тюленів і розробила програму їхнього вивчення. Вона також почала співпрацю з американською станцією «Палмер» (найближчою до «Академіка Вернадського»), щоб спільно досліджувати ссавців у регіоні.

Фото, зроблені Оксаною під час експедиції дивіться на Reporters.

Марина В’язовська, математикиня

Розв’язала задачу пакування куль у 8-ми та 24-х вимірному просторі. Головне питання задачі, яке виникло близько півстоліття тому — як найщільніше спакувати кулі (наприклад, у коробку)? Раніше її розв’язав американський математик Томас Гейлс, щоправда, лише для тривимірного простору. Він перебрав усі можливі варіанти за допомогою довгого комп’ютерного коду — рішення займало 300 сторінок. Марина В’язовська знайшла простіший спосіб та вмістила найдовше рівняння на 23 сторінки.

Детальніше про науковий шлях Марини та розв’язання задачі читайте на The Ukrainians.

Світлана Арбузова, генетикиня

Досліджує спадкові захворювання та їхню ранню діагностику. Відкрила нові мутації у ДНК, довела та обґрунтувала їх як причини виникнення синдрому Дауна. Це дозволило виявляти деякі спадкові хвороби за результатами біохімічного скринінгу (комплексного дослідження крові) ще на етапі плоду. 

Катерина Ющенко, кібернетикиня

У 1955 році створила одну з перших у світі мов програмування — адресну мову. Її суть полягає в тому, що замість чисел у програмі вказують адреси комірок з цими числами. Це дозволило обробляти алгебраїчні вирази, виконувати різні завдання однією програмою та зникла залежність від її місця розташування у пам’яті. Конструкції адресної мови Катерини Ющенко входять до сучасних мов програмування.

Нана Войтенко, нейробіологиня

Дослідниця болю. Вивчає процеси його виникнення та поширення нервовою системою. Головна мета її праці — ефективні способи боротьби із хронічним болем. Разом з колегами вона розробила експериментальне лікування, яке впливає лише на ті клітини, що провокують больовий синдром. У майбутньому відкриття Нани Войтенко дозволять створити локальні знеболювальні з меншою кількістю побічних симптомів та нові способи лікування інсульту.

Наталія Полонська-Василенко, історикиня

У 20 столітті створила двотомник «Історія України», який став однією із найякісніших праць з погляду об’єктивності, конкретності та аргументованості викладу національної історії. Вона охоплює період від найдавніших часів до 1921 року. Знаменита також книга Наталії Полонської-Василенко «Видатні жінки України», у якій авторка описує діяльність відомих українок з часів княжої доби. 

Ініціативи на підтримку українок у науці:

STEM IS FEM

Це проєкт для майбутніх науковиць. Його мета — заохотити щонайбільше дівчат обрати технологічну спеціальність справою свого життя та сформувати професійну спільноту.

Проєкт регулярно проводить конкурси, за якими відбирає кандидаток для відвідування модуля в Києві. Там учасниці можуть зануритися в обрану галузь, спілкуватися з науковицями, які вже реалізувалися у цій сфері та побачити, як вона працює зсередини. Дорогу, проживання та харчування оплачують.

STEM — абревіатура, яка охоплює природничі науки (Science), технології (Technology), технічну творчість (Engineering) та математику (Mathematics).

Дівчата STEM

Спільнота дівчат і жінок, які цікавляться STEM, навчаються і працюють у STEM-напрямах. Ініціатива спрямована на подолання гендерних стереотипів при виборі професії та на підвищення віри дівчат у власні здібності й можливість побудувати STEM-кар’єру в Україні. Для досягнення цього проводяться різноманітні події, зустрічі, тренінги.

Ініціатива має також Філіали «Дівчата STEM» – це спільнота активних дівчат у закладах загальної середньої та вищої освіти України, що об’єднуються з метою більшого залучення та збільшення кількості дівчат до STEM-напрямів (наука, технології, інженерія, математика). Про нові набори до Філіалів можна дізнатися на офіційних сторінках ініціативи.

Премія L’ORÉAL-UNESCO «Для жінок у науці»

Премію заснувала у 1998 році L’Oréal у партнерстві з UNESCO. В Україні вона відбувається з 2018 року. 

Учасницями можуть стати жінки віком від 18 до 40 років, які проводять дослідження в галузі STEM, мають науковий ступінь та публікації, і є соціально активними в популяризації науки. З десяти кандидаток троє отримують грошову премію в розмірі 150 тисяч гривень.

Фото: babel.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Детальніше. Це фільм про лауреаток премії Women in Arts 2021. Вона присуджується жінкам за досягнення в українському мистецтві. У стрічці покажуть сім історій про життєвий та професійний шлях переможниць премії. Фільм зняла режисерка Надія Парфан. Імена лауреаток оголосять 12 березня. Тизер до кіно можна переглянути за посиланням.

Довідка. Премія Women in Arts 2021 заснована «ООН Жінки в Україні» й Українським інститутом.

Надія Парфан є кінопродюсеркою, кінорежисеркою, культурологинею, громадською активісткою, а також співзасновницею Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» у Славутичі та компанії-дистриб’ютора документального кіно 86PROKAT.

Megogo Live — розважальний проєкт про українську молодіжну культуру на платформі Megogo.

Фото: publish.com.ua