• Міф 1: безкоштовні квартири 

Перш за все, квартири були не безплатними. Люди отримували житло, яке держава зводила за гроші з податків робітників. Щоб його одержати, доводилося стояти у черзі по 10-15 років, а іноді — 30-40. Та навіть після отримання квартири людина не мала права вільно розпоряджатися нею, адже це була власність підприємства. По суті, це була оренда. Обирати собі помешкання або ж місцевість, у якій воно буде розташовано — також не можна було, тому люди брали те, що пропонували. Єдина можливість змінити своє місце проживання — це обмін. Це був легальний спосіб, але досить складний.

У СРСР були проблеми з житловим питанням. Влада кілька разів намагалась вирішити це. Наприклад, запровадивши у 1986-му програму «Житло 2000». Ідея полягала в тому, що кожна сім’я до 2000 року повинна була отримати квартиру. Але вже через 3 роки стало зрозуміло, що це не вдасться реалізувати. 

• Міф 2: найкраща безкоштовна медицина

«СРСР займає перше місце за кількістю лікарів на одного громадянина» — це дійсно було так. В основі радянської системи медицини лежав принцип: кількість важливіша за якість. Але кількість не дорівнює якості.

Радянські лікарі не мали доступу до нових досягнень світової медицини. Часто використовували «народні методи»: гірчичник, банки, розтирання пацієнтів спиртом та інше. Причиною такого лікування було застаріле обладнання, постійна нестача ліків та найголовніше: відсутність потрібних знань. 

Існували в СРСР і кваліфіковані лікарі, які справді мали можливість допомогти людям, але робили вони це швидше всупереч системі, а не завдяки. Окрім низького рівня медичної освіти, лікарі отримували малі зарплати. Така ситуація підштовхувала лікарів до отримання хабарів за свою працю, і через деякий час це стало звичайним явищем. Тобто люди платили гроші за лікування регулярно. Крім цього, «безкоштовна медицина» з самого початку не була безкоштовною, адже гроші на сферу охорони здоров’я надходили саме з податків людей.

• Міф 3: найкраща освіта

Радянські університети були насамперед частиною пропаганди. Освіта залежала від ідеології. В університетах існували комсомольські та партійні організації, що переважно були тою самою «владою». Обов’язковим для вивчення були — історія КПРС, марксизм та ленінізм. Найбільш ідеологічно «травмованими» були гуманітарні науки. Випускники технічних факультетів були вільнішими у своїх судженнях, тому й мали конкурентоспроможність на ринку. 

Вступити до університету було складно. Спочатку абітурієнт повинен був долучитися до комсомолу, і тільки потім з’являлася можливість навчатися. Крім того, в СРСР дуже переважала система «по блату». Квітнули класові та національні перепони. Держава могла обмежувати людям вступ до університету через етнічну приналежність. Наприклад, абітурієнт, який за етнічною приналежністю був євреєм, майже не мав можливості вступити на математичні спеціальності у великих містах у 1960-1980 рр. 

Задля вступу люди займалися фальсифікацією документів, змінюючи своє місце народження. Студентів і викладачів, які були за думкою держави «неблагонадійними» могли відрахувати. Висока кваліфікація викладача або здібності студента ніяк не впливали на рішення держави. 

• Міф 4: безпека

Суть цього міфу полягає в тому, що в СРСР майже не повідомляли про злочинність. Не було відкритих статистичних даних, аби люди могли зрозуміти, що насправді коїться в злочинному середовищі. По телевізору іноді з’являлися репортажі з залів суду або сухі зведення про покарання правопорушників, але це був максимум, який міг дозволити собі Союз. 

Наприклад, в СРСР не висвітлювали новини про серійних убивць, а їх було чимало — Андрій Чикатило, Микола Джумагалієв, Сергій Ткач; не розповідали також і про підліткові банди, коли зустрічі завершувалися масовими бійками з кастетами та арматурою. Існували навіть об’єднані угрупування, які займалися крадіжками та грабежами — «Білий Хрест», «Банда Бірюкових», «Банда Евстратова» та інші. Часто організаторами таких угрупувань були міліціонери. 

За даними статистичної збірки «Злочинність і правопорушення», яка вийшла вже пізніше (1991 р.), у 1970 році в Україні зареєстрували більше мільйона злочинів, а вже у 1983 — два мільйони.

Авторка тексту: Вероніка Тарасова

Фото: glavcom.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.