Доні Донбас — саме таке ім’я доброволець має в Україні (своє реальне не розкриває з міркувань безпеки). Доні воює в Україні з квітня 2022 року на Дніпропетровщині. До війни чоловік жив в Бостоні, багато років пропрацював скіп-трейсером (людина, яка відслідковує осіб за пропусками). Також кілька років працював в оборонній промисловості та сфері безпеки. До війни ніколи не був в Україні і дуже мало чув про український народ. Але, за його словами, найдивовижніше місце, в якому він коли-небудь був і він сподівається жити в цій країні після того, як ЗСУ виженуть росіян з нашої держави.
Чому ти вирішив взяти участь у війні? Що змотивувало тебе прийняти таке рішення?
Я завжди вірив та підтримував свободу. Я родом з самого серця американської війни за незалежність. Я навіть назвав свою доньку Freedom (Свобода). Всі, кого я знаю в США, живуть під девізом: «Живи вільним або помри».
Чим тобі подобається наша країна? Можливо, щось раніше чув про Україну?
До приїзду мало що знав про Україну. Але приїхав, щоб також дізнатися про українську культуру. Їжа, музика та гордість людей тут вражають мене. Це зігріває мою душу та змушує воювати за цих людей кожну секунду.
Що ти знав про росіян та українців до війни?
Я виріс у США в часи Холодної війни, тоді росіяни для нас були ворогами. Тож я знаходжу споріднену душу в Україні, і це боротьба за свободу проти російської терористичної держави.
Які стереотипи ти мав про український та російський народи? Вони підтвердилися чи спростувалися на війні?
У США ми завжди малювали собі росіян дуже жорстокими, але і дуже сильними, але цього в своєму житті я ще не бачив. Від українців я не мав ніяких очікувань, але виявив, що вони дуже сильні люди з великим серцем. Кожен українець, якого я зустрів, ставився до мене як до рідного. Я намагаюся діяти відповідно.
Розкажи про свій типовий день на фронті: з чого він починається та чим закінчується?
Кожна людина на фронті прокидається за засинає з думкою: «Живий і сподіваюсь буду живий». Більшість бійців хочуть виконувати свою роботу і залишати своїх братів живими та піти нарешті додому, коли війна та робота, яку ми тут робимо, закінчаться. Але ми намагаємось жартувати, зробити комфортним місце нашого перебування (наскільки це можливо) та будуємо стосунки між собою, які будуть тривати вічно.
Можливо, маєш якісь трофеї з війни?
Мої трофеї — це мої спогади та історії. Їх занадто багато, щоб розповісти. Можливо, колись я напишу книжку та поділюся ними з усіма. Але зараз не той час. Бо мої військові товариші продовжують гинути — не час для смішних історій. Але є романтична історія. Коли Дніпро почали обстрілювати крилатими ракетами, я цілував красиву українку на вулиці під звуки ракетного обстрілу. Але тоді я сказав їй, що Росія не зіпсує наш момент. Це було найромантичніше, що я колись робив.
Як іноземець може потрапити на український фронт?
Особисто в мене це зайняло багато часу. У лютому-березні ви могли опинитися дуже швидко на фронті. Але справа в тому, що більшість іноземців очікують, що все буде так, як у їхній країні. Але тут все по-іншому, свої закони та правила. Один з командирів сказав мені, що ти йдеш в чужий будинок і не зможеш жити тут за своїми правилами.
Іноземець, який хоче захищати Україну, повинен пройти співбесіду в посольстві та оформити візу з консулом. Далі подати заявку на призов до Збройних Сил України на добровільну військову службу за контрактом. І вже потім, отримавши інструкції щодо подорожі Україною, потрапить в Інтернаціональний легіон оборони України. Саме так зробив я і з квітня воюю на добровільній основі.
Чи багато українських слів ти вже вивчив? Розумієш наші жарти та меми про паляницю та полуницю? Можеш вимовити?
Так, я можу вимовити ці слова. Зрозумів, що це справді важливо, коли приїхав на фронт. Тож я вивчив деякі українські слова та фрази і кожен день займаюсь у застосунку Duolingo. Жартувати українською ще не навчився, але деякі ваші жарти розумію. Я планую залишитися тут, тому вивчати українську мову важливо.
Що плануєш робити після перемоги України?
Я мрію жити в Україні з жінкою, яка усміхається та насолоджується життям в мирній країні. Я думаю, що Україна буде відбудована та стане ще кращою та величнішою, такою ж як дух українського народу. Просто гігантською державою!
З героєм спілкувалася Крістіна Лозовська









