Саміт поміж диктатур

Президент Європейської Ради Антоніу Кошта та голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн відправилися до Самарканда — давнього міста, що колись було великим проміжним пунктом на шовковому шляху — древньому торговельному маршруті між Китаєм і Заходом. Там європейських політиків зустрів президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв разом із лідерами Казахстану, Киргизстану, Таджикистану і Туркменістану.

Сусідами країн Центральної Азії є дві світові сили: Москва, яка в часи СРСР окуповувала землі цих республік, та Пекін, що дедалі активніше нарощує свій вплив. Ба більше, ці дві велетенські держави ще й співпрацюють між собою. Маневрувати поміж ними — вже непросте завдання. А поруч ще й лежить Афганістан, який нині контролює терористичне угруповання Талібан.

В таких умовах місцеві лідери хочуть розширити простір для маневру та знайти певну альтернативу сусіднім диктатурам. І саме тут на сцену виходить ЄС. На саміті домовлялися про боротьбу з тероризмом, клімат та енергетику, торгівлю і, звісно, про ресурси. У цьому регіоні зосереджені значні поклади різноманітної цінної сировини, яка вкрай потрібна для сучасної промисловості та технологій. Якщо Європа прагне мати економіку, не залежну від Китаю, ці ресурси їй вкрай необхідні.

Старі імперські методи?

Отже, Європа може запропонувати центральноазійським республікам інвестиції на вигідніших умовах, ніж Росія та Китай. Натомість ці країни можуть допомогти ЄС ресурсами. Це все повинно було б допомогти старому континенту зміцнити позиції на світовій арені. Та є проблема: Центральна Азія здебільшого досить далека від європейських стандартів верховенства права і демократії. Наприклад, у Казахстані протести проти чинної влади зупинили грубою силою, а в Туркменістані досі править вкрай закритий авторитарний режим династії Бердимухамедових.

Зазвичай ЄС не співпрацює тісно з країнами, в яких не функціонує демократія. Це — один із головних принципів Єдиної Європи, яка передусім просуває цінності, прагнучи відійти від колоніального імперського минулого. Раніше великі європейські імперії нещадно експлуатували підкорені землі. У країнах, де прямого контролю Європи не було, імперії діяли через місцевих корумпованих монархів, проти яких згодом виступали місцеві жителі. Усе це залишило гіркі спогади про Європу в багатьох регіонах світу. Тож у новій Європі, яка стоїть на демократичних засадах, намагаються уникати такого. Але що ж тоді з Центральною Азією?

Взаємна (не)довіра

До 2022 року тісної співпраці з ЄС у регіоні не було: найбільший вплив там усе ж мала Москва. Та відколи Росія напала на Україну, все змінилося. Центральноазійські президенти почали шукати способу, як би їм триматися від Росії трохи далі. Казахстан, наприклад, надсилав Україні гуманітарну допомогу та заборонив російські пропагандистські символи. Попри це, під час голосуванні в ООН Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Узбекистан утрималися від підтримки України. Також є підозри, що через Центральну Азію Росія може уникати західних санкцій.

Здавалося б, співпрацювати з такими сумнівними партнерами — небезпечно. Та на саміті лідери ЄС повідомили, що союз збирається інвестувати 12 млрд євро в регіон. Серед проєктів, які планують реалізувати, є Транскаспійський транспортний коридор, який має скоротити шлях між Європою та Центральною Азією в обхід Росії. У цьому й уся відповідь: якщо гроші на розбудову місцевої інфраструктури не дасть Європа, їх нададуть Росія чи Китай через свою програму «Один пояс, один шлях». Тоді європейські столиці не матимуть жодного способу вплинути на ситуацію, і про просування ідей європейського верховенства права у регіоні можна буде забути.

Якщо співпраця з ЄС буде кращою альтернативою для Центральної Азії порівняно з грошима від її безпосередніх сусідів, Брюссель матиме шанс чинити м’який вплив. Союз зможе вкладатися у місцеву демократичну інфраструктуру, висувати вимоги щодо реформ в обмін на гроші й допомагати місцевому громадянському суспільству. Якщо ж цього не робити, це буде ще один корумпований проєкт із використанням ресурсів в обмін на підтримку диктаторів, у якому ЄС навряд чи зможе конкурувати з визнаними майстрами цієї справи — Росією та Китаєм.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Pexels/AXP Photography

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.