Детальніше. Організація порівняла офіційно витрачені партіями кошти на передвиборчу кампанію, суму застави у ЦВК та кількість голосів на їхню підтримку. Найдорожчою стала вартість голосу для політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Факел». Вона внесла заставу 4,1 мільйон гривень, витратила на агітацію 2,4 мільйони, а отримала на виборах 7 739 голосів. Один голос обійшовся у 861 гривню. Партія «Незалежність» загалом витратила 6,4 мільйони та отримала 7 970 голосів. Один голос на її підтримку коштував 809 гривень. Найменше на один голос витратив переможець виборів — партія «Слуга народу» — 118,8 мільйони гривень витрат на 6 307 792 голоси. Ціна голосу — лише 19 грн. На другому місці «Партія Шарія» — 26 гривень.
Рейтинг партій за вартістю голосу за них на виборах:
- ВО «Факел» — ціна голосу 861 грн.
- «Незалежність» — 809 грн.
- «Самопоміч» — 359 грн.
- Аграрна партія України — 334 грн.
- «Соціальна справедливість» — 331 грн.
- «Патріот» — 272 грн.
- «Українська стратегія Гройсмана» — 265 грн.
- «Сила права» — 235 грн.
- «Опозиційний блок» — 214 грн.
- «Радикальна партія Олега Ляшка» — 198 грн.
- «Громадянська позиція» — 195 грн.
- «Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі» — 158 грн.
- «Сила Людей» — 149 грн.
- «Голос» — 129 грн.
- ВО «Свобода» — 90 грн.
- «Європейська Солідарність» — 88 грн.
- ВО «Батьківщина» — 76 грн.
- «Сила і честь» — 56 грн.
- «Партія Зелених України» — 44 грн.
- «Опозиційна платформа «За життя» — 34 грн.
- «Партія Шарія» — 26 грн.
- «Слуга Народу» — 19 грн.
Контекст. Партії, які здобули більше 2% виборчих симпатій на виборах, отримають фінансування на виборах. Політичні партії в Україні уже четвертий рік поспіль фінансуються з держбюджету. Нововведенням після цих виборів буде те, що державне фінансування матимуть і позапарламентські партії, які не потраплять до Верховної Ради, але здобудуть від 2% голосів виборців. Коли Ви йшли на дільницю, разом із своїм паспортом взяли символічні 38 гривень 42 копійки. Загальний розмір бюджету державного фінансування прямо залежить від явки. Кожен виборець це конкретна сума грошей (частка від прожиткового мінімуму). Оцей загальний бюджет розподіляється між партіями які долають 5% бар’єр і потрапляють в раду. Держфінансування з 2020 року отримають і ті партії, що до парламенту не потраплять, але наберуть 2%. Загальний бюджет розподіляється між партіями в залежності від того який партія набрала результат. Тобто, Ваші 38 гривень 42 копійки абсолютно точно підуть у кошик до тієї партії за яку Ви голосували. І лише гроші виборців які проголосували за партії що не долають 2% будуть розподілені між тими партіями які цей бар’єр долають. Теж пропорційно, в залежності від результату. Тому більшість коштів тут знову ж таки отримає «Слуга народу».
Навіщо фінансувати партії. Гроші від платників податків – це альтернативне джерело доходів для партій, на противагу фінансовим вливанням від олігархів. Поступово це має привести до якісних змін в ухваленні рішень як на місцевому рівні, так і на рівні парламенту. Бо закони мають ухвалювати не з урахуванням інтересів великого приватного донора, а в інтересах усієї держави та суспільства. Миттєвого результату від запровадження державного фінансування годі чекати, оскільки трансформація може тривати кілька виборчих циклів та залежить і від низки інших чинників. Зокрема, від економічної ситуації, роботи контролюючих органів та судів, а також від створення незалежних від олігархів медіа.
Куди партії можуть витрачати кошти, які отримали від платників податків. Закон каже: «на статутну діяльність партій». Але цей вислів можна трактувати надто широко. Єдине, на що заборонено витрачати ці кошти, то це на ведення виборчої агітації. Однак, якщо партія не зареєстрована в ЦВК як суб’єкт виборчого процесу, то й реклама за державні кошти не вважатиметься за агітацію. Саме тому партії досить часто зловживали використанням держкоштів на пряму й навіть на приховану рекламу. Фактично партії мали б витрачати ці кошти на розвиток регіональної мережі, навчання своїх рядових членів і представників у радах, проведення досліджень, залучення експертів до розроблення рішень місцевого та національного рівнів, комунікацію з виборцями (двосторонню комунікацію, а не рекламу), організацію публічних консультацій.
Фото: pexels.com