На початку повномасштабного вторгнення фермери Херсонщини зіткнулися з великим дефіцитом дизельного палива. Знайти його було важко. А якщо й знаходили, то в невеликій кількості. Пізніше почалися поставки з Криму. Був шок, зникла мотивація.
Окупанти зруйнували наші плани стосовно продажу зерна. Ми стикнулися з проблемою високих цін на запчастини та їхнім дефіцитом. З кожним місяцем ставало дедалі гірше. Хтось сіяв соняшник. А хтось взагалі відмовився від землі. Заїхали закупівельники з Криму. За товар пропонували копійки.
У фермерів Херсонщини сьогодні занепад: не лише моральний, але й фінансовий. Ціни на сільгосппродукцію дуже низькі. Чого не скажеш про паливо, хімію, запчастини. Порушено важливий механізм, який вибудовувався століттями. Окупанти вивозили наш урожай із зерносховищ. Вони неодноразово приїжджали до фермерів додому та вели «роз’яснювальні бесіди».
Особисто я зіткнувся з проблемою неврожаю. Підрахувавши можливі витрати, я вирішив залишити поле навіть не скошеним. Чимало полів згоріло. Є заміновані. Зараз не бачу перспектив займатись фермерством у таких умовах. Мій знайомий цьогоріч купив нову техніку на 1,5 млн гривень. У результаті обстрілу вона згоріла. Фермери, поля яких розташовані ближче до лінії фронту, припинили діяльність. Знайомий із села Давидів Брід залишив усі поля та розбиту техніку. Там практично мертва земля.
Весь врожай люди складають у сховища, сподіваючись на підвищення цін. Ще чимало зернових та овочів залишаються на полі. Доводиться жити однією надією. Та тим не менш, наш народ не перемогти. Він працював, працює і буде працювати. Та тільки на благо України.
Історію записала Маргарита Нікітіна
Фото: ecopolitic.com.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики










