Кабінет Міністрів України ухвалив два акти щодо збереження культурної спадщини та розширення. Один з них запускає проєкт будівництва сховища для Національного заповідника «Хортиця», інший — спрощує облаштування безбарʼєрного доступу до памʼяток. Про це повідомила перша заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій України Галина Григоренко.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Читати далі
+ 77 слів
Що відомо ще? Сховище для Національного заповідника «Хортиця» збереже музейні фонди у мирний час і слугуватиме укриттям для відвідувачів та працівників під час повітряних тривог.
Друге рішення спрощує процедуру отримання дозволів на облаштування безбар’єрного доступу до пам’яток.
Довідка. Національний заповідник «Хортиця» створили у 1965 році, а статус національного він отримав у 1993 році. До його складу входять острів Хортиця у Запоріжжі, прилеглі острови Байда, Три Стоги, Дубовий, Розстебин, скелі Середня, Близнюки та урочище Вирва на правому березі Дніпра, а також «Кам’янська Січ» на Херсонщині.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України спільно з платформою «ЛУН» працюють над інтерактивною «Мапою доступності» закладів культури для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп. Проєкт у межах ініціативи «Культура без бар’єрів» допоможе перевірити рівень фізичної та інформаційної доступності театрів, музеїв, бібліотек та інших установ, аби відвідувачі могли заздалегідь оцінити зручність маршруту та комфорт перебування. Про це повідомили в міністерстві.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Читати далі
+ 102 слів
Що відомо? На «Мапі доступності» «ЛУН» уже позначили понад 30 000 об’єктів — від аптек і шкіл до адміністративних центрів. Тепер до них додадуть і культурні заклади, які самостійно перевірятимуть свою фізичну та інформаційну доступність за спеціальними чек-листами. Там оцінюватимуть, зокрема:
Наявність входу на рівні землі або пандуса;
робота ліфтів та їх параметри;
наявність безбар’єрних вбиралень;
можливість самостійно дістатися до зали чи експозиції;
доступність сайтів та онлайн-сервісів для людей з порушеннями зору і слуху;
можливість скористатися жестовою мовою або аудіоописом.
Довідка. «Мапа доступності» від громадської організації«ЛУН Місто» — це онлайн-платформа з інформацією про безбар’єрність локацій в Україні. Вона показує, наскільки зручними та доступними є житло, магазини, кав’ярні, парки, вулиці, заклади освіти, вокзали, соціальні послуги й громадський транспорт. Дані збирають за допомогою коротких онлайн чек-листів. Кожна локація на мапі має опис, фото та фільтри за типом закладу, щоб люди могли швидко знайти комфортний простір.
З 19 травня до 25 травня триватиме перший в Україні Національний тиждень безбар’єрності. Його мета — сприяти формуванню в суспільстві культури безбар’єрності: через підвищення обізнаності, мотивацію до змін і популяризацію позитивних прикладів рівності можливостей для всіх.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Читати далі
+ 8 слів
Докладніше про безбар’єрність читайте в матеріалі НЗЛ «Як кожен з нас може зробити простір навколо себе менш бар’єрним» або ж у спільному фотопроєкті The Ukrainians Media з Костянтином і Владою Ліберовими та компанією Uklon, де розповідають історії людей, які мають різні досвіди, але їх обʼєднує бажання не піддаватись обмеженням.
Безбарʼєрність має стати новою цінністю для українського суспільства. Люди з інвалідністю, люди після травми, поранень чи під час проходження реабілітації мають право безпечно й зручно пересуватися містом.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Читати далі
+ 30 слів
Тому The Ukrainians Media разом із Костянтином і Владою Ліберовими створили фотопроєкт «Нові рівні». Це серія історій людей, які мають різні досвіди, але їх обʼєднує бажання не піддаватись обмеженням.
Фотовиставка є продовженням цього проєкту, аби перенести розмову про безбарʼєрність у міський та публічний простір. Де і коли подивитися виставку? 6 березня о 18:30 відкриється фотовиставка, яка триватиме до кінця березня у Львівському муніципальному мистецькому центрі.
Хто вестиме розмову про безбар’єрність? У день відкриття відбудеться модерована розмова «(Не)очевидні (не)доступні простори» про те, чому людям, які користуються кріслом колісним, потрібен пандус не лише в лікарні.
До розмови долучаться:
Крістіна Макаровська, керівниця проєкту Uklon «Інклюзивний клас авто»;
Юлія Задорожна, героїня спецпроєкту «Нові рівні»;
Ірина Маруняк, уповноважена з питань доступності Львівської міської ради;
Дар’я Янченко, начальниця відділу департаменту корпоративних комунікацій ОККО.
Модеруватиме розмову Ніна Мацюк, експертка з питань інклюзивності та ведуча «Подкасту про безбар’єрність» на радіо Сковорода.
Партнером проєкту стала компанія Uklon, що за підтримки мережі OKKO запустила Інклюзивний клас авто у Києві та Львові.
В Україні офіційно проживає три мільйони людей з інвалідністю. А з початку повномасштабного вторгнення ця кількість зросла на 300 тисяч. Крім того, безбар’єрного середовища потребують й інші категорії українців: батьки з дитячими візочками, люди старшого віку, вагітні та ті, хто мають тимчасові травми.
Проте, за досвідом організації «Доступно.UA», лише 4% міської інфраструктури України є повністю зручною та комфортною. Один із епізодів YouTube-шоу «Відвал ніг» показав, що деякі українці й досі використовують місця, призначені для людей з інвалідністю, без потреби, а на зауваження реагують скаргами на відео. Ще з нещодавнього — відео «Укрпошти», де видно, що їхнє оновлене приміщення залишилося без пандуса при вході.
Такі ситуації змушують усе частіше задумуватися: «Як я можу зробити простір менш бар’єрним?». Відповідь на це запитання та думки про безбар’єрність у наших містах — читайте у тексті.
Читати далі
+ 470 слів
Які фізичні бар’єри найпоширеніші в Україні? Ми запитали у представниць організацій «Безбар’єрність» й «Доступно.UA» та дівчини, для якої безбар’єрність — необхідність, про найпоширеніші проблеми в українських містах. У дечому думки різняться, проте в більшості — біль один.
Перше — це підземні переходи. Вони незручні й повністю бар’єрні для маломобільних груп населення та й загалом для всіх. Друге — це транспортна інфраструктура. Це і місця для паркувань для водіїв з інвалідністю, і громадський транспорт. Третє — це недоступність лікарень та інших закладів охорони здоров’я для маломобільних груп населення, а також зон для відпочинку. Про ці проблеми каже виконувачка обов’язків керівника організації «Доступно.UA» Наталія Пархитько.
Довідка. «Доступно.UA» — організація, яка створює тренд на доступність. Вони перевіряють локації на безбар’єрність та надають рекомендації щодо створення комфортних просторів. Також проводять інформаційно-мотиваційні тренінги про коректну взаємодію з людьми з інвалідністю.
(Фото: з сайту «Детектор медіа»)
Про схожі проблеми каже Поліна Редчік, дизайнерка одягу. Через аварію у 2019 році дівчина отримала перелом шийних хребців і втратила можливість ходити. Поліна також каже про недоступність транспорту та часто зайняті місця паркування для людей з інвалідністю. А ще — за словами дівчини — у багатьох закладах немає пандусів, навіть у нових будівлях багато сходів або конструкцій, які не дозволяють безпечно та комфортно користуватися ними.
«Я не можу відвідувати жоден театр або концерт. А фраза: “Там пару сходів, ми вам допоможемо”, — крінж тотальний. Вона вже змушує мене почуватися залежною. Тим паче, ніхто навіть не задумується про те, що ця допомога мені не окей, і що моє крісло може важити 200 кг і тут треба близько 5 чоловіків», — каже про ще одну проблему Поліна.
Також дівчина розповідає про недоступність укриттів. Нещодавно міністр з питань стратегічних галузей промисловості Тимур Ткаченко заявив, що в Україні менш як 10% інклюзивних укриттів, до яких мають безперешкодний доступ люди з інвалідністю та маломобільні групи населення.
(Фото: з Facebook-сторінки Поліни Редчік)
До цього всього ще додаються стан покриття тротуарів та пішохідних доріжок, високі бордюри, відсутність понижень та вузькі пішохідні шляхи. А також ненормативні двері — вузькі, важкі, з недоступною ручкою, або ж скляні, які не містять маркування.
І останнє з нашого списку, але точно не останнє з усіх проблем — бар’єри, пов’язані з навігацією, насамперед тактильною та звуковою. Наприклад, тактильні смуги (система особливих текстур на тротуарах, сходах і платформах залізничних станцій, що допомагає орієнтуватися в просторі) трапляються переважно у великих містах. Схожа ситуація зі звуковими сигналами на пішохідних переходах чи зупинках громадського транспорту. Це — скоріше виняток, ніж правило. Про ці аспекти розповідає в коментарі НЗЛ Світлана Гнатюк, експертка ГО «Безбар’єрність».
Довідка. ГО «Безбар’єрність» — це центр координації експертизи та промоції безбар’єрності як нової суспільної норми.
(Фото: з Facebook-сторінки ГО «Безбар’єрність»)
Як я можу посприяти більшій доступності просторів довкола? Говорити про проблему, поширювати інформацію, звертати увагу на пандуси, вбиральні для людей з інвалідністю, правильне розташування дорожніх знаків та перевіряти на доступність простір — база, яку може робити кожен та кожна щодня. Далі — розповідаємо детальніше.
Не паркуватися на місцях для людей з інвалідністю. В одному з випусків YouTube-шоу «Відвал ніг» Олександр Терен разом з Амілем та Рамілем Насіровими перевіряли доступність паркувальних місць для людей з інвалідністю. Вони цікавилися у водіїв, які залишили там свої авто, чи мають вони статус людей з інвалідністю. Одна з жінок, яка запаркувалася на цьому місці й не мала права там стояти, на зауваження відповіла, що їй «на 2 хвильки». Після обговорення цього епізоду в соцмережах випуск «Відвал Ніг» про паркувальні місця видалили з Youtube, Instagram та TikTok через скарги. Автори проєкту припускають, що це зробила саме ця жінка з відео.
Довідка. «Відвал Ніг» — це розважальне інклюзивне YouTube шоу з протезованим військовим Олександром Тереном. Терен досліджує міста на безбар’єрність з медійними друзями.
Чи є штрафи за неналежне паркування на таких місцях? Так, і Рада планує їх підвищити. Поки сума штрафу — від 1 020 до 1 700 грн. Перевіряти простір на доступність. Якщо ви помітили проблеми з безбар’єрністю у своєму місті — інформуйте про це органи місцевої та державної влади. У багатьох великих містах існують спеціальні сервіси — 15-51 в Києві, 15-80 у Львові, контакт-центр в Дніпрі, через які можна залишати заявку і комунальні служби будуть напряму звітувати про хід виконання звернень. Про це розповідає Світлана Гнатюк, експертка ГО «Безбар’єрність». «Кожна людина насправді має вплив. Кожна. Просто важливо зрозуміти, де саме ви можете впливати. Але, що стосується захисту, це може робити кожен», — каже Наталія Пархитько.
Також ви можете комунікувати про проблеми публічно, закликайте поширювати інформацію друзів, звертайтеся до медіа та відповідальних блогерів по допомогу.
У ГО «Безбар’єрність» радять долучатися до наповнення мапи «Місто без меж». Кожен та кожна можуть додати інформацію про доступність, до прикладу, свого будинку. Зробити це просто — заповніть чеклист — і після цього інформація з’явиться на інтерактивній публічній мапі.
Розвивати культуру взаємопідтримки та коректну комунікацію. Не «ампутант», а «людина з ампутованою кінцівкою» та ще чимало таких фраз. Це — одне з основних правил коректної комунікації — «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Дізнатися більше ви можете у «Довіднику безбар’єрності». Це — гід з коректної взаємодії, створений за ініціативи Олени Зеленської.
«У першому варіанті ми тавруємо людину, знеособлюємо її й зводимо лише до однієї ознаки — відсутності у людини кінцівки. В іншому випадку — ми вказуємо на те, що перед нами насамперед людина, а вже далі подаємо інформацію про ту чи іншу її характеристику», — каже Світлана Гнатюк, експертка з безбар’єрності.
«Безбар’єрність стосується всіх нас, на певних етапах нашого життя чи на постійній основі». Уляна Пчолкіна — громадська діячка, консультантка з питань безбар’єрності Superhumans Center, заступниця голови правління ГО «Група активної реабілітації» та голова правління ГС «Ліга сильних». Уляна — одна з найвідоміших українських діячок, хто просуває важливість доступності. У 2005 році вона потрапила в ДТП і втратила здатність ходити внаслідок травми спинного мозку.
За словами Уляни, варто почати з себе: не займати місце для паркування, якщо ви — не людина з інвалідністю і можете пройти кілька метрів до магазину. А ще — нам як суспільству варто стати уважнішими одне до одного, бо фізична безбар’єрність стосується всіх нас, на певних етапах життя чи на постійній основі.
«Батьки з дитячими колясками, люди з домашніми улюбленцями, літнього віку, з валізами, з тимчасовими травмами, діти — це всі ми з вами. Було б добре якби ми почали цікавитися принаймні своєю прибудинковою територією. Чи всім жителям та жителькам комфортно вийти з під’їзду, зайти в магазин поруч, сісти на громадський транспорт. Якщо ми будемо знати, хто в нашому місті займається питаннями доступності й хто відповідає — ми можемо доєднуватися й допомагати у зборі даних та активізмі у вигляді вимог від виконавчих органів, виконувати їхні зобов’язання», — каже Уляна.
Хто в Україні вже створює тренд на безбар’єрність? Попри проблеми з безбар’єрністю, багато бізнесів та ініціатив змінюються і стають доступнішими. НЗЛ розпитало у представників організацій «Безбар’єрність» й «Доступно.UA» та Поліни Редчік про, на їхню думку, хороші інклюзивні рішення.
«Мені дуже подобається підхід IT-компанії Intellias. Вони, крім архітектурної доступності, ще працюють щодо ветеранської політики. Друге, кого б я хотіла виділити, супермаркети «Сільпо», які впроваджували доступність ще, коли це не було модним. І [медична лабораторія — ред.] «Діла», у них розписані плани на рік з впровадження безбар’єрності. Це саме про стратегічні рішення, а не гасіння пожеж», — розповідає Наталія Пархитько.
Поліна Редчік каже про інклюзивний клас авто в Uklon, додаток Better Mobility та сервіс онлайн-замовлення інклюзивних вагонів в «Укрзалізниці».
Довідка. Uklon Інклюзивний — новий клас авто для пасажирів, які користуються кріслом колісним. Наразі цю ініціативу запустили у Львові та Києві, але надалі планують розширити географію.
Better Mobility — мобільний застосунок із фото архітектурно недоступних локацій на інтерактивній мапі України. Better Mobility показує інформацію про те, наскільки доступні громадські місця та місцевий бізнес. Будь-хто може долучитись до мапування та ділитися своїми знаннями про місця та рівень їх доступності.
Інклюзивний клас в «Укрзалізниці» — у 2023 році залізниця запустила сервіс онлайн-замовлення інклюзивних вагонів. Вони призначені для людей з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю, пасажирів на колісних кріслах й людей, які їх супроводжують. Також є послуга замовлення вокзального помічника, який допоможе з багажем і посадкою.
У ГО «Безбар’єрність» розповідають про кейс, до якого вони безпосередньо долучилися. Це — безбар’єрне відділення Нової пошти в Києві, за адресою вулиця Дорогожицька, 4. Відділення оснащене всіма необхідними елементами доступності: тактильною плиткою по всій площі, широкою вхідною групою без порогу, звуковим маяком на дверях, цифровим помічником, індукційною петлею, адаптованими меблями тощо. Є зона кав’ярні та доступна вбиральня, сповивальний столик та простір для дітей. Компанія подбала й про тварин — у відділенні є мисочки для води та готель для комах.
Ми створили цей матеріал як учасник мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Фото: колаж НЗЛ
Авторка тексту — Кравець Ірина
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Днями у Парижі закінчилася літня Паралімпіада. Це — щорічні міжнародні спортивні змагання для людей з інвалідністю. Українська збірна здобула 82 медалі. З них 22 медалі — золоті, 28 — срібні та 32 — бронзові. Це — пʼятий результат серед усіх збірних на іграх у Парижі за кількістю медалей і сьоме місце у медальному заліку.
Читати далі
+ 45 слів
Паралімпійські ігри — це інструмент для виховання культури рівності та доступності. Тож як європейські країни забезпечують інклюзивність під час проведення змагань та після них? З якими перешкодами стикаються люди з інвалідністю в Україні? Які проблеми потрібно вирішити першочергово для розвитку безбар’єрності? На ці запитання відповіли українські паралімпійці — фехтувальник Олег Науменко та плавець Олександр Комаров.
«Паралімпіада — це середовище, де всі почуваються рівними»
Якщо говорити про Паралімпіаду, змагання тут проводять на території різних обʼєктів, у тому числі в історичних будівлях. Усе облаштовано на гідному рівні. Є пандуси — постійні та зведені до Паралімпійських змагань. Ліфти є навіть в умовно двоповерхових будівлях. Для відвідувачів на кріслах колісних є спеціально облаштовані трибуни.
Також на Паралімпійських іграх працює багато волонтерів і з будь-якого питання можна звернутися до них.
«Різниця між Україною та іншими європейськими країнами — тільки у кількості інклюзивних місць»
По відчуттях в європейських містах набагато більш доступний громадський транспорт. Наприклад, на дверях міського транспорту є кнопка, натиснувши на яку, ти даєш водію сигнал, що хочеш сісти в цей транспорт. Водій натискає кнопку в кабіні та висуває пандус. Це зручно.
Також практично всі заклади культури, туристичні місця, спортивні обʼєкти доступні для людей в кріслах колісних. Та в Україні теж помічаємо позитивні зрушення. Ті міста, які почали над цим працювати, змінюються: з’являються пандуси, зʼїзди з тротуарів та таблички для людей з порушеннями зору.
«Війна найбільше впливає на підготовку до змагань»
В Україні замало інклюзивних місць для тренувань та змагань. Це стало помітним зараз, під час повномасштабного вторгнення, коли спортсмени тренуються порізно. Командою зустрічаємось лише на зборах. Це впливає на рівень підготовки до змагань.
«Розвиток безбарʼєрності — це не чиясь забаганка, це вимога часу»
Найбільші перешкоди — це необладнані пішохідні переходи без понижень, нерівні тротуари та з’їзди з них, ями на дорогах, розбиті пішохідні зони. На кріслі колісному пересуватися в таких умовах просто неможливо.
В Україні є позитивні кейси безбар’єрності. Наприклад, у Львові переклали частину бруківки на площі Ринок. Ніби це дрібниця, але їздити на кріслі колісному по бруківці дуже незручно, тепер стало краще.
«Людина з інвалідністю — це в першу чергу людина»
Розвиток та адвокація культури безбар’єрності в Україні потрібно почати з потужної інформаційної кампанії. Це допоможе пояснити суспільству та місцевій владі, що безбар’єрність — це вимога часу, а не чиясь забаганка. Особливо в країні, де вже 10 років триває війна, і десятки людей отримують інвалідність. Українські міста мають адаптуватися під цих людей, а не навпаки.
Публікація підготовлена ГО «Доступно.UA» в межах проєкту «Доступні громади» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні
Важливе 
