Яка мета ініціативи? Привернути увагу до пекарні, яка існує завдяки грантам та донатам і забезпечує робочими місцями понад 70 людей з ментальною інвалідністю.

У межах проєкту вдалося підготувати десять святкових подарунків, які принесли пекарні понад 100 тисяч гривень додаткового прибутку.

Що ще відомо? Водночас ця історія отримала продовження — «Укрпошта» передала свій подарунок дітям фонду «Голоси дітей», що відвідали різдвяну поштову резиденцію. ДТЕК скерував отриману випічку ремонтній бригаді на Київщині, яка працювала над поверненням світла українським домівкам. «Аврора» влаштувала внутрішній розіграш серед працівників за донат, щоб зібрати додаткову допомогу для Good Bread. 

Фото: надали організатори

Хто ініціював? Платформа з розвитку карʼєри Happy Monday за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» зібрала прості й дієві приклади того, як компанії роблять свій бізнес інклюзивним. У каталозі — поради від тих, хто вже пройшов цей шлях, моделі підтримки працівників із різним досвідом, а також реальні кейси з помітними результатами — як для людей, так і для компаній.

Що роблять такі бізнеси?

• пристосовують офіси до потреб людей з інвалідністю;
• забезпечують комфортне середовище для внутрішньо переміщених осіб;
• надають підтримку ветеранам і ветеранкам;
• визнають цінність досвіду людей віком 40–60 років.

Для кого це? Для HR-спеціалістів, керівників і команд, які прагнуть не просто наймати, а створювати міцне та комфортне робоче середовище. Для тих, хто бачить в інклюзії не лише прояв турботи, а й можливість для розвитку й зростання.

Фото: happymonday.ua

Паралімпійські ігри — це інструмент для виховання культури рівності та доступності. Тож як європейські країни забезпечують інклюзивність під час проведення змагань та після них? З якими перешкодами стикаються люди з інвалідністю в Україні? Які проблеми потрібно вирішити першочергово для розвитку безбар’єрності? На ці запитання відповіли українські паралімпійці — фехтувальник Олег Науменко та плавець Олександр Комаров.

«Паралімпіада — це середовище, де всі почуваються рівними»

Якщо говорити про Паралімпіаду, змагання тут проводять на території різних обʼєктів, у тому числі в історичних будівлях. Усе облаштовано на гідному рівні. Є пандуси — постійні та зведені до Паралімпійських змагань. Ліфти є навіть в умовно двоповерхових будівлях. Для відвідувачів на кріслах колісних є спеціально облаштовані трибуни. 

Також на Паралімпійських іграх працює багато волонтерів і з будь-якого питання можна звернутися до них.

«Різниця між Україною та іншими європейськими країнами — тільки у кількості інклюзивних місць»

По відчуттях в європейських містах набагато більш доступний громадський транспорт. Наприклад, на дверях міського транспорту є кнопка, натиснувши на яку, ти даєш водію сигнал, що хочеш сісти в цей транспорт. Водій натискає кнопку в кабіні та висуває пандус. Це зручно. 

Також практично всі заклади культури, туристичні місця, спортивні обʼєкти доступні для людей в кріслах колісних. Та в Україні теж помічаємо позитивні зрушення. Ті міста, які почали над цим працювати, змінюються: з’являються пандуси, зʼїзди з тротуарів та таблички для людей з порушеннями зору.

«Війна найбільше впливає на підготовку до змагань»

В Україні замало інклюзивних місць для тренувань та змагань. Це стало помітним зараз, під час повномасштабного вторгнення, коли спортсмени тренуються порізно. Командою зустрічаємось лише на зборах. Це впливає на рівень підготовки до змагань. 

«Розвиток безбарʼєрності — це не чиясь забаганка, це вимога часу»

Найбільші перешкоди — це необладнані пішохідні переходи без понижень, нерівні тротуари та з’їзди з них, ями на дорогах, розбиті пішохідні зони. На кріслі колісному пересуватися в таких умовах просто неможливо. 

В Україні є позитивні кейси безбар’єрності. Наприклад, у Львові переклали частину бруківки на площі Ринок. Ніби це дрібниця, але їздити на кріслі колісному по бруківці дуже незручно, тепер стало краще. 

«Людина з інвалідністю — це в першу чергу людина»

Розвиток та адвокація культури безбар’єрності в Україні потрібно почати з потужної інформаційної кампанії. Це допоможе пояснити суспільству та місцевій владі, що безбар’єрність — це вимога часу, а не чиясь забаганка. Особливо в країні, де вже 10 років триває війна, і десятки людей отримують інвалідність. Українські міста мають адаптуватися під цих людей, а не навпаки.

Публікація підготовлена ГО «Доступно.UA» в межах проєкту «Доступні громади» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні

Автори тексту: Ярослав Борута, Наталія Засядько

Фото надані героями статті

Детальніше. «Укрзалізниця» оголосила тендер на придбання 100 нових вагонів-купе загальною вартістю 3 млрд гривень. З них 20 вагонів матимуть по одному купе для людей з інвалідністю. Такі вагони будуть обладнані табличками зі шрифтом Брайля біля кнопок для виклику персоналу та інклюзивною вбиральнею.

Загалом до кінця року компанія планує закупити 63 вагони з підвищеним рівнем комфорту: з вікнами з подвійними склопакетами, із вакуумними вбиральнями, пеленальними столиками, пультом управління освітленням і кнопкою виклику провідника. У кожному купе будуть розетки та USB-порти.

Що ще варто знати про «Укрзалізницю»:

• «Гіпнотичний чух-чух»: Укрзалізниця оприлюднила ролик зі звуком потяга. В описі до відео йдеться, що «це наш магічно-гіпнотичний чух-чух — мова залізниці, яка з дитинства є передвісником пригод і особливою колисковою». Укрзалізниця радить цей послухати цей запис усім, «хто сумує за подорожами, кому вдома погано спиться та важко сконцентруватись на роботі».
• Укрзалізниця уже готова пускати у поїзди через посвідчення у додатку «Дія». Поки що в додатку доступне лише посвідчення водія, тому при посадці у поїзд можна показувати його. Воно буде доступне офлайн, але важливим фактором при звірці даних буде дата останнього оновлення документа.

Фото: pexels.com

Детальніше. Ось нові вимоги до фільмів:

1. акторський склад і сюжет фільму:

• щонайменше один з виконавців головних ролей або ролей другого плану повинен мати азійське, афро або латиноамериканське походження;
• щонайменше третину виконавців ролей другого плану і масовки мають представляти жінки, представники небілого населення, ЛГБТ + або люди з особливостями фізичного або ментального розвитку;
• основна сюжетна лінія фільму повинна бути пов’язана з однією з цих груп населення;

2. знімальна група:

• як мінімум дві ключові творчі позиції в знімальній групі (наприклад, оператор, художник по костюмах, композитор, продюсер або режисер) повинні займати жінки, представники небілого населення, ЛГБТ + або люди з особливостями фізичного або ментального розвитку;
• як мінімум одну з цих ключових творчих позицій у знімальній групі мають займати люди азійського, латиноамериканського, близькосхідного, північноафриканського походження, темношкірі, афроамериканці, корінні американці, корінні жителі Аляски, корінні гавайці або жителі інших Тихоокеанських островів, а також представники інших недостатньо представлених расових або етнічних груп;
• як мінімум шість технічних позицій в знімальній групі теж мають займати представники перерахованих вище груп;

3. кіновиробництво:

• студія, яка випустила фільм, надає можливості оплачуваного стажування жінкам, представникам небілого населення, ЛГБТ + або людям з особливостями фізичного або ментального розвитку;
• студія, яка випустила фільм, компанія, яка займається його дистрибуцією і / або фінансуванням, надає можливість навчання та / або підвищення кваліфікації в процесі роботи для представників перерахованих вище груп;

4. поширення:

• у студії на керівних позиціях у маркетингу, зв’язки з громадськістю та / або дистрибуції на постійній основі працюють представники перерахованих вище груп.

Ставлення до таких новацій розділилося. Хтось вважає, що так премія стає інклюзивнішою, хтось вважає, що такі правила обмежують творчість. А як ви ставитеся до нововведень?

В Україні оголосили учасників нацвідбору на Оскар

Український Оскарівський Комітет завершив прийом заявок для участі національних фільмів у відборі на висування фільму на «Оскар» у категорії «Міжнародний повнометражний фільм» від України. Цього року в національному відборі беруть участь 3 фільми. Усі вони створені за підтримки Державного агентства України з питань кіно:

1) драма «Атлантида» режисера Валентина Васяновича. У стрічці йдеться про майбутню перемогу України над Росією. Події фільму відбуваються у 2025-у році. З моменту закінчення війни пройшов рік. Територія Донбасу визнана непридатною для проживання, а довкілля настільки спустошене, що зміни здаються неможливими. Проте на тлі спустошення народжується нове кохання;

2) лірична комедія «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча. Зазнавши безліч невдач у роботі та особистому житті, молодий звукорежисер-фрілансер Вадим отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання — записати голоси закарпатських тварин — може стати його шансом назавжди залишити «незручну Україну» та вирушити в «привабливу Канаду», подалі від проблем. Однак все виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі виявляється найменш підхожа для цього людина — мама Вадима.

3) документальна стрічка «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик. Воєнні дії на сході України тривають шостий рік. Обстріли у Красногорівці («червона зона» Донецької обл.), де живуть мати-одиначка Ганна та її четверо дітей, не припиняються. Але поки зовнішній світ складається з вибухів та хаосу, дім наших героїв повен життя і світла. Мама й діти мають різні захоплення, грають на музичних інструментах і, що найцікавіше, знімають самотужки фільми про своє життя під час війни. 

Фільм-кандидат від України оголосять 24-го вересня.

Довідка. 93-та церемонія вручення премії «Оскар» за досягнення у галузі кінематографа за 2019 рік відбудеться 25 квітня 2021 року у Лос-Анджелесі.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня.

Фото: pexels.com