Дифтерія століттями вбивала тисячі людей щороку. Особливо вразливими до хвороби є діти. Хто один раз побачив на кладовищі знак біля могили 5 дітей з однієї родини, які померли від дифтерії протягом 4 днів, той ніколи його не забуде. Сталася ця трагедія у 1903 році.

Хвороба не щадила нікого. Троє президентів США втратили дітей від дифтерії. У Франції 19 століття щороку фіксували 30 тисяч хворих на дифтерію. Кожна друга інфікована дитина — гинула. Потрібна була вакцина. Проте легко сказати — складно зробити.

Як винайшли вакцину проти дифтерії?

Тривалі дослідження не призводили до бажаних результатів, та певні успіхи на цьому шляху відбувались. У 1890 році з’явилася так звана «сироваткова терапія». Вона полягала в тому, що тваринам (як правило, це були коні) вводили високі дози токсину. Організм тварини у відповідь виділяв специфічну субстанцію, відому як антитоксин, і її потім легко було отримати з крові тварини без шкоди для неї. ​​Такою сироваткою вирішили прищепити десятки дітей, у яких підозрювали дифтерію. У результаті, серед інфікованих дітей вижило вдвічі більше, ніж очікувалося.

Лише у 1923 році французький ветеринар та біолог Гастон Рамон створив щось на кшталт вакцини — він зміг нейтралізувати дифтерійний токсин, що призвело до прориву в медицині. Учений обробив дифтерійний токсин формальдегідом і теплом, що «придушило» його патогенність, тобто здатність спричинювати хворобу. Рамон дійшов висновку, що щеплення таким анатоксином забезпечить імунітет від активного токсину. 10 грудня вчений доповів про свої висновки у Французькій академії наук.

У 1924 році під керівництвом Гастона Рамона в лабораторії Університету Торонто почали виробляти дифтерійний анатоксин. У результаті Канада стала однією з перших країн, де почали масово їх застосовувати.

Того ж року Гастон Рамон виокремив такі сполуки як ад’юванти — допоміжні речовини, які при застосуванні одночасно з вакциною підсилюють імунну відповідь організму, тобто дають змогу отримати сильніший захист із використанням невеликих доз вакцини. Рамон же винайшов і комбіновані вакцини, що дозволило людям одночасно щепитись проти дифтерії та правця — не менш загрозливої смертельної хвороби.

Як подіяла вакцина на рівень захворюваності?

Щеплення суттєво знизило рівень захворюваності на дифтерію. Так, у проміжку між 1942–1944 роком у Канаді зафіксували лише 300 випадків дифтерії та 10 смертей від інфекції. Для порівняння: 20 років до того щороку інфікувались близько 14 тисяч людей, з-поміж яких 1290 хворих помирали. Станом на 2022 рік у світі зафіксували 5856 випадків дифтерії, лише 362 з них — на Європейському континенті.

В Україні вакцинація проти дифтерії та правця є обов’язковою та надається державним коштом. У віці 2, 4, 6 і 18 місяців вводиться вакцина АКДП (проти дифтерії, кашлюка та правця), потім у 6 років проводиться ревакцинація вакциною АДП (дифтерія-правець), а в 16 років — вакциною АДП-м (зі зменшеним вмістом антигена, ця вакцина використовується і для дорослих). Надалі щеплення потрібно оновлювати що десять років, тобто у віці 26, 36, 46, 56 років і так далі. Для того, аби отримати вакцину в дорослому віці безплатно, варто звернутися до свого сімейного лікаря або лікарки.

У часи війни щеплення проти дифтерії та правця особливо важливі. Голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Мунір Мамедзаде стверджує: «Війна може спричинити більше поширення інфекцій через масове переміщення людей і перебої в наданні медичних послуг, особливо що стосується програми профілактичних щеплень. Діти мають бути захищеними від хвороб, яким можна запобігти за допомогою вакцин».

Авторка тексту: медична журналістка Наталія Бушковська

Створено у партнерстві з платформою доказової інформації про здоров’я «Бережи себе»

Фото: pexels.com

Опубліковано на правах реклами

Детальніше. У Києві підтвердили випадок захворювання на дифтерію у 9-річного школяра. Хворий мав контакт із 45-ма людьми, з них 36 дітей, огляд яких заплановано на 25 жовтня. За місцем проживання та навчання організовується дезінфекція. Клас, у якому вчиться хлопець, закрили на карантин.

В Ужгороді зафіксували уже 15 випадків дифтерії. Спершу хворобу виявили у студента-іноземця медичного факультету Ужгородського національного університету. Після того до лікарні потрапили 14 студентів, які контактували з хворим. Усі вони почуваються добре, однак перебуватимуть у лікарні до того часу, поки відсутність інфекції у них не буде підтверджена лабораторно.

Довідка. Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом та призводить до запалення переважно слизових оболонок ротоглотки, загальною інтоксикацією й ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції — хвора людина. Хоча дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, також можна заразитися через предмети побуту (посуд, іграшки).

Симптоми дифтерії:

• біль у горлі,
• підвищена температура, лихоманка,
• набряк слизової оболонки ротоглотки,
• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу,
• набряк шиї,
• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

⟶ Як вберегтися від дифтерії? Дифтерія — це вакцинокерована інфекція. Тобто [воріють на дифтерію не щеплені або неправильно щеплені особи. Вакцинація для дітей і ревакцинація для дорослих — це єдиний спосіб захиститися від дифтерії та правця і запобігти розвитку небезпечних ускладнень 

Вакцини проти дифтерії та правцю вводять вперше у дитячому віці. Проте імунітет проти них не зберігається на все життя. Тому періодично необхідне повторне введення вакцин – ревакцинація.

Діти отримують щеплення в 2, 4, 6, 18 місяців, 6 років і 16 років, а дорослі – кожні 10 років. Такий інтервал у дорослому віці зумовлений тим, що імунітет проти цих хвороб зберігається близько 10 років. Першу планову ревакцинацію дорослих, які раніше були щеплені, проводять у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення.

⟶ Як відбувається процедура щеплення? Пояснюють у Міністерстві охорони здоров’я: 

1. Запишіться на прийом до сімейного лікаря, з яким підписали декларацію. Під час консультації ви можете поставити лікарю всі запитання, які вас цікавлять про вакцинацію: можливі реакції організму, процедуру щеплення чи про вакцини. Нагадуємо, що щеплення — безкоштовні.
2. Отримайте направлення на щеплення. Після консультації ви підписуєте інформовану згоду на щеплення, підтверджуючи, що отримали відповіді на свої запитання. Лікар надає направлення у кабінет щеплення. 
3. Вакцинуйтесь. Щеплення проводять медичні працівники — лікар, фельдшер, молодший спеціаліст із медичною освітою.  Кожен пацієнт має право подивитись флакон з вакциною, спитати або самостійно перевірити термін придатності вакцини. Дорослим вводять вакцину в плече (дельтоподібний м’яз).
4. Залишайтесь у медзакладі ще півгодини. Незначне почервоніння та дискомфорт у місці ін’єкції, підвищення температури — це нормальна реакція організму на щеплення. Ці симптоми — ознака того, що вакцина діє, а організм формує імунітет. 

Фото: pexels.com