Несподіваний фінал у Нідерландах

У листопаді 2023 року вибори в Нідерландах виграла ультраправа популістська партія «Партія свободи», яка зосереджувала увагу на боротьбі з імміграцією. Її лідер — ексцентричний політик Герт Вілдерс — ще у 2007 році закликав заборонити в країні Коран, закрити всі мечеті, а також виступав проти постачання зброї Україні. Він навіть обіцяв провести референдум щодо виходу Нідерландів з ЄС. Через його радикальність — а також за специфічно зачісане та пофарбоване в біле волосся — Вілдерса порівнювали з Дональдом Трампом. Зрештою, сам політик почав активно використовувати це порівняння у своїй агітації.

Перемога «Партії свободи» не означала повного контролю ультраправих у парламенті. Вони здобули всього 37 місць, тож потрібно було формувати коаліцію. Але нідерландські політики не надто охоче погоджувалися співпрацювати з Вілдерсом. Коаліцію формували майже шість місяців. Зрештою, до неї — разом із «Партією свободи» — увійшли правоцентристи з «Народної партії за свободу та демократію», центристи з партії «Новий суспільний договір» і популісти з «Руху фермерів-громадян». Домовитися було настільки складно, що прем’єром обрали нейтрального кандидата — генерального секретаря Міністерства юстиції та безпеки Нідерландів Діка Схоофа, який не був членом жодної партії.

Вже через десять місяців коаліція розпалася — з ініціативи самого Герта Вілдерса. «Партія свободи» закликала ухвалити план із десяти пунктів для радикальної боротьби з імміграцією. Серед запропонованих заходів: використання армії для патрулювання кордонів, повернення всіх біженців одразу після їхнього прибуття до Нідерландів, закриття притулків для біженців, депортація всіх сирійських мігрантів і заборона членам сімей біженців приєднуватися до своїх родин у країні. Експерти зазначали, що такі заходи суперечили б європейським законам про права людини й Конвенції ООН про статус біженців. Партнери по коаліції не відкинули пропозицій, але наполягали на їх обговоренні в парламенті. Вілдерс заявив, що це займе багато часу, й оголосив про вихід своєї партії з коаліції.

Таке рішення більшість оглядачів оцінила як непередбачуване та навіть дивне. Від часу останніх виборів партія Вілдерса втратила популярність серед виборців, і зараз її підтримка становить близько 20% голосів. Ймовірно, лідер ультраправих не прорахував рішення стратегічно. Зрештою, Герт Вілдерс уже понад 15 років живе під цілодобовою охороною поліції — для захисту від можливого нападу ісламістів. Тож питання мігрантів для нього є справді емоційним. Вибори в Нідерландах відбудуться у жовтні цього року.

Зустріч противників у Римі

3 червня в столиці Італії приймали Президента Франції Емманюеля Макрона. Це була перша така зустріч відтоді, як Джорджа Мелоні стала прем’єркою. Причиною такої затримки стала кардинальна відмінність у політичних поглядах Макрона і Мелоні.

Президент Франції — один із лідерів проєвропейського руху. Він уже не перший рік закликає до «стратегічної автономії» ЄС, зменшення залежності від США і просуває глибшу інтеграцію об’єднаної Європи. Натомість Прем’єрка Італії — найвпливовіша представниця правих євроскептичних сил в ЄС. Вона очолює націоналістичну антимігрантську партію, яка є ідеологічно протилежною ліберальному та проєвропейському курсу Макрона. Образ французького президента — це вишуканий стиль колишнього інвестиційного банкіра. Мелоні ж має образ аутсайдерки, яка виросла в робітничому районі й бореться проти ліберального глобалізму.

Також вони мають різні погляди щодо підтримки України. Макрон разом із британським прем’єром Кіром Стармером активно підтримують Київ у боротьбі проти РФ і навіть думали про відправлення європейських військ до України. Для Мелоні це, навпаки, було б неприйнятно: Італія не увійшла до так званої «коаліції охочих» — групи європейських країн для підтримки України. Ба більше, для багатьох італійських націоналістів Франція — це історичний противник, який неодноразово втручався в італійські справи.

Проте інколи доводиться відкладати ідеологічні розбіжності заради спільної справі. В умовах, коли Президент Дональд Трамп намагається розпочати торговельну війну і залишити Європу без захисту США, а Росія не припиняє спроб завоювати Україну, інтереси Франції та Італії можуть збігатися. Зустріч президента і прем’єрки в Римі стала лише першим контактом, і передбачити, чи призведе вона до спільних кроків у майбутньому — дуже складно. Але сама поява за одним столом таких непримиренних європейських лідерів у час, коли активізуються Трамп і Путін, була безсумнівно символічним кроком.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Shovy Rahman / Pexels