Вистави «Березолю» примушували глядачів думати. І все це транслювали талановиті та ідейні актори, режисери, які намагалися розвінчувати радянську пропаганду про «прекрасне майбутнє» СРСР. Саме таким постатям ми, команда НЗЛ, і хочемо присвятити цей текст. Зауважимо, що в тексті є інформація тільки про небагатьох. Насправді команда березолівців є дуже великою.
Лесь Курбас
Український режисер, актор, теоретик театру, а також драматург, публіцист та перекладач. Під час переїзду до Києва (1916-1917) режисер організував спільноту молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Це був театр пошуків нових поглядів на втілення сучасної та класичної драматургії, що було незвичним напрямком на ті дні.
Саме Лесь Курбас став засновником театру-студії «Березіль», яка почала повноцінно працювати вже у Харкові. Курбас створив інший всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його добрих та поганих відтінках. Митець вважав, що «театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра». Курбас є представником Розстріляного відродження, митця вбили у 1937 році.
Зоя Пігулович
Українська театральна діячка та режисерка, акторка театру та кіно. Організаторка всеукраїнської мережі професійних лялькових театрів, що мали попит упродовж 1934-1937. Учениця Леся Курбаса. У період навчання на акторському факультеті Вищого музично-драматичного інституту імені М. Лисенка Зінаїда Пігулович працювала в мистецькому об’єднанні «Березіль» (1922-1930). Практика в колективі дозволила їй отримати режисерські знання та вміння, не припиняючи акторської діяльності.
В «Березолі» на той час опікувалася самодіяльним театральним рухом. Зоя Пігулович організовувала й навчала гурти, а також писала для них п’єси («Операційний план» та «Істина»). Дівчина настільки захоплювалася своєю справою, що виконувала численні практичні завдання, брала участь у теоретичних студіях і дискусіях щодо проєктів своїх колег. За дорученням режисерської лабораторії театру «Березіль» разом із Лазарем Френкелем очолювала Репертуарну станцію.
«Курбас виховував у нас інтерес до всіх новинок, що виходили з друку. Із появою філософської книги Шпенґлера «Закат Європи» […] Олександр Степанович зібрав весь колектив і сам проаналізував зміст цієї книги…», — записала у спогади про Леся Курбаса акторка театру та кіно.
Фавст Лопатинський
Український режисер, сценарист, актор, зокрема педагог. У 1916-1919 роках грав у Молодому театрі. Вже у 1922 році як актор, режисер та за сумісництвом соратник Леся Курбаса доєднався до Мистецького об’єднання «Березіль», що на той час сформували у Києві. Очолював в об’єднанні другу експериментальну робочу групу, що була складовою театру.
Фавст Лопатинський найкраще розкрив акторський талант саме під керівництвом Леся Курбаса. Зняв у співавторстві такі кінокартини: «Вася-реформатор», «Синій пакет», «Василина», «Поєдинок», і не тільки. Як педагог Лопатинський відзначився викладанням на дворічних курсах кіноакторів при Одеському кіноінституті (1929-1930) та Київській кінематографії (1930-1933). Лопатинського розстріляли у 1937 році.
Андрій Ирій
Актор театру «Березіль», учень Леся Курбаса. Також був членом українського підпілля на Донбасі. Заснував «Маріупольську газету». У 1916 році Ирія засудили до 8 років за українську пропаганду серед населення. Попри це він уже у 1917 році організував філію товариства «Просвіта» у рідному селі Широке, що на Дніпропетровщині. Був командиром Гайдамацької сотні.
Через розшук його Криворізькою ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія) працював у підпіллі з 1920 по 1923 роки. У 1923 році очолює філію «Березолю» у Білій Церкві. Організував та надалі українізував маріупольський театр, був його директором. У 1944 році його заарештував СМЕРШ (підрозділ «Смерть шпигунам!») та засудив до розстрілу в Маріуполі.
Михайло Дацків
Український військовий, командир 10-ї бригади УГА (Українська галицька армія), театральний діяч. Від початку Першої світової війни воював як офіцер австро-угорської армії. Потім на нього чекали Українська Галицька армія, Тернопільська окружна військова команда, Окремий загін імені Гонти та 10-та Янівська бригада. Вже у квітні 1920 року Михайла Дацківа заарештували органи ВНК й направили до підмосковного концтабору Кожухів, звідти — до Казані.
Після демобілізації восени 1921 року Дацків залишився у тодішній УРСР. Працював художнім керівником Київського драматичного театру Леся Курбаса, який ще називали Кийдрамте. З 1926 року був директором театру «Березіль» у Харкові, а з 1928-го — директором Харківської філармонії. У подальші роки працював у Всеукраїнській спілці пролетарських письменників. Дацківа розстріляли у 1938 році.
Януарій Бортник
Український режисер і актор. Був керівником харківського театру малих форм «Веселий Пролетар». Перша світова війна на певний час змінила плани молодого актора, тому навчання в тернопільській Українській гімназії він закінчив дещо пізніше. Згодом вступив до першого стаціонарного театру «Тернопільські театральні вечори», який організував Лесь Курбас з дозволу воєнного уряду. Від листопада 1918 року працював актором Українського театру в Тернополі, через два роки — у театрі імені Івана Франка у Вінниці.
Уже восени 1921 року Лесь Курбас пішов режисером у Київський театр імені Шевченка, а Бортник став режисером Білоцерківської драматичної студії. Вже 27 січня 1923 року її реорганізували у III-тю майстерню театру «Березіль».
Василь Василько
Український режисер, актор, педагог. Василь Василько є засновником Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві. У 1912 році вперше виступив на сцені професійного театру. Василько був на той час членом режисерської лабораторії театру «Березіль». Згадує: «…Чого мене навчив Олександр Степанович Курбас? Перш за все — бути самим собою! У всіх вчитися, але нікого не копіювати. До зустрічі з Курбасом я вчився у наших корифеїв і, правду кажучи, «чесно» наслідував їх. Після школи Курбаса у процесі творчості я уже не згадував, як би той чи інший епізод зіграв Садовський або Саксаганський. Я свідомо уникав копіювання. Курбас своєчасно застеріг мене від епігонства, від переспівування чужих досягнень, від кволості творчої думки. Лесь Степанович навчив мене творити самостійно!»
Іван Крига
Український режисер, актор, художник театру і драматург. Учасник режисерської лабораторії театру «Березіль». Після періоду навчання та служби санітаром на госпітальному судні в Червоній армії він переїхав до Києва. У 1916-1919 роках навчався в студії художників та «Студії екранного мистецтва». З 1918 по 1921 роки працює в Молодому театрі Леся Курбаса. Надалі одночасно працює і в «Березолі», і керує в штабі Авіації розвідувальної ескадрильї.
Фото: vechirniy.kyiv.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Важливе 
