«Великий терор». Пік інтенсивності сталінських репресій припав на 1937-1938 роки. Цю добу називають «Великим терором» за назвою книжки британського історика Роберта Конквеста «Великий терор: сталінські чистки 30-х років». Закордоном також поширена назва «The Great Purge» — «Велика чистка».
Тоді радянська влада розгорнула масштабну кампанію виявлення і покарання «ворогів народу» по всій території СРСР. До ув’язнених якнайширше застосовували катування. Вироки до розстрілу, які не підлягали оскарженню, виносили найчастіше без будь-якого суду органом позасудового слідства НКВС (Трійка) й негайно приводили у виконання.
Згідно з інформацією Українського інституту національної пам’яті, за період «Великого терору» на території УРСР було засуджено майже 200 тисяч осіб. З них близько двох третин — до розстрілу.
Решту відправили до в’язниць та виправно-трудових таборів. Звільнили тільки 0,3 %.
Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом Йосипа Сталіна, мали упокорити населення шляхом масового терору.
«Биківнянські могили». У пам’ятний день вищі особи держави покладають квіти до національного меморіального заповідника «Биківнянські могили». Він розташований у Дніпровському районі Києва й вважається місцем найбільшого в Україні поховання жертв політичних репресій 1937-1941 рр. За різними даними, тут спочиває від 15 до 100 тисяч осіб, закатованих органами НКВД у Києві.
Місця масових поховань розташовані і в інших регіонах України: Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро).
На заході Україні після 1939 року також з’явились місця масових поховань. Наприклад, урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).
Ексгумація тіл й свідчення колишніх енкаведистів дозволили дослідникам сформувати характерний «почерк» вбивць: постріл в потилицю або в перший шийний хребець. Подібної техніки дотримуються сучасні російські військові, які чинять звірства в захоплених українських містах.
Репресії проти діячів культури та науки. Гоніння інтелігенції почалися зі сфабрикованої справи проти «Спілки визволення України». Тоді репресували 45 представників української наукової та культурної еліти, у тому числі політичного діяча Сергія Єфремова, істориків Михайла Слабченка та Йосипа Гермайзе.
Літературно-мистецьке покоління України 20-30 рр. XX ст. відоме під назвою «Розстріляне відродження». Тоді фізичного знищення зазнало безліч письменників і театральних діячів. Серед них, зокрема, письменники Микола Вороний, Гнат Хоткевич, Микола Хвильовий та Валер’ян Підмогильний. Драматурги та публіцисти Кость Буревій, Олександр Олесь, Лесь Курбас.
Своєрідним символом винищення сталінським режимом української інтелігенції стало фото родини Крушельницьких. У період з 1934 по 1937 рр. половина членів сім’ї, зображених на ньому, була репресована та страчена.
Фото: uk.wikipedia.org
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.