Формула вбивства нації. У 1921 році у Кримській АРСР проголошувалися принципи розвитку національних груп півострова, особливо кримськотатарської. Але у 1930-х роках почали кампанію приниження та дискримінації корінного населення Криму. Історики віднайшли десятки доказів щодо цілеспрямованих репресій, катувань і фактичного знищення тисяч кримських татар.

Кривавий квітень 1938. 17 квітня 1938 року у Сімферополі розстріляли плеяду кримськотатарської інтелігенції за особистим розпорядженням Сталіна. У так-званих  «Сталінських списках» були переліки людей, засуджених за особистим наказом «вождя» до розстрілу або інших терористичних покарань.

Наказ щодо знищення кримськотатарської інтелігенції був підписаний 5 березня 1938 року. Серед жертв — художник, науковець і засновник Бахчисарайського палацу-музею Усеїн Бонадинський, дослідник кримськотатарської культури Осман Акчокракли, поет Абдулла Лятіф-заде. Окрім відомих особистостей, було розстріляно тисячі маловідомих діячів кримськотатарського руху.

За офіційними документами, жертв звинуватили в контрреволюційній буржуазно-націоналістичній діяльності у партії «Міллі Фірка». Фактично, у той день убили практично всю інтелігенцію півострову, точна кількість яких досі не відома.

Вшанування пам’яті та сучасна історія. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №792 18 травня встановили Днем боротьби за права кримськотатарського народу та вимушених переселенців у зв’язку з анексією Криму. Саме у цей день кожен українець повинен згадати історію «червоного терору» і особливо у реаліях теперішньої російсько-української війни працювати на благо держави, аби кров 17 квітня 1938 року ніколи не повторилася.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

«Великий терор». Пік інтенсивності сталінських репресій припав на 1937-1938 роки. Цю добу називають «Великим терором» за назвою книжки британського історика Роберта Конквеста «Великий терор: сталінські чистки 30-х років». Закордоном також поширена назва «The Great Purge» — «Велика чистка». 

Тоді радянська влада розгорнула масштабну кампанію виявлення і покарання «ворогів народу» по всій території СРСР. До ув’язнених якнайширше застосовували катування. Вироки до розстрілу, які не підлягали оскарженню, виносили найчастіше без будь-якого суду органом позасудового слідства НКВС (Трійка) й негайно приводили у виконання.

Згідно з інформацією Українського інституту національної пам’яті, за період «Великого терору» на території УРСР було засуджено майже 200 тисяч осіб. З них близько двох третин — до розстрілу.

Решту відправили до в’язниць та виправно-трудових таборів. Звільнили тільки 0,3 %.

Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом Йосипа Сталіна, мали упокорити населення шляхом масового терору.

«Биківнянські могили». У пам’ятний день вищі особи держави покладають квіти до національного меморіального заповідника «Биківнянські могили». Він розташований у Дніпровському районі Києва й вважається місцем найбільшого в Україні поховання жертв політичних репресій 1937-1941 рр. За різними даними, тут спочиває від 15 до 100 тисяч осіб, закатованих органами НКВД у Києві. 

Місця масових поховань розташовані і в інших регіонах України: Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). 

На заході Україні після 1939 року також з’явились місця масових поховань. Наприклад, урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

Ексгумація тіл й свідчення колишніх енкаведистів дозволили дослідникам сформувати характерний «почерк» вбивць: постріл в потилицю або в перший шийний хребець. Подібної техніки дотримуються сучасні російські військові, які чинять звірства в захоплених українських містах. 

Репресії проти діячів культури та науки. Гоніння інтелігенції почалися зі сфабрикованої справи проти «Спілки визволення України». Тоді репресували 45 представників української наукової та культурної еліти, у тому числі політичного діяча Сергія Єфремова, істориків Михайла Слабченка та Йосипа Гермайзе. 

Літературно-мистецьке покоління України 20-30 рр. XX ст. відоме під назвою «Розстріляне відродження». Тоді фізичного знищення зазнало безліч письменників і  театральних діячів. Серед них, зокрема, письменники Микола Вороний, Гнат Хоткевич, Микола Хвильовий та Валер’ян Підмогильний. Драматурги та публіцисти Кость Буревій, Олександр Олесь, Лесь Курбас.

Своєрідним символом винищення сталінським режимом української інтелігенції стало фото родини Крушельницьких. У період з 1934 по 1937 рр. половина членів сім’ї, зображених на ньому, була репресована та страчена. 

Фото: uk.wikipedia.org

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

• Що це за театр?

«Березіль» — це український театр-студія, один із перших українських радянських театрів.

• Хто та коли заснував?

Театр заснував Лесь Курбас 31 березня 1922 року.

• Де був розташований театр?

Спочатку «Березіль» був у Києві. У 1926 році його було переміщено до Харкова. Там він зайняв приміщення, яке до цього належало театру імені І. Франка під керівництвом Гната Юри. Нині це будівля Українського академічного драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (назву «Березіль» має його мала сцена).

• Чим цей театр цікавий?

Лесь Курбас запропонував українцям новий театр, який назвав філософським. Цей театр примушував думати — і це в умовах, коли «совєтські» переможці давали народу красиву картинку, закликаючи вірити в неї.

• Який репертуар мав театр?

«Березіль» ставив буквально все, робив акцент і на репертуарі Театру корифеїв, і на популярних п’єсах 20-х років, і на класиці: Шекспір, Мольєр, Тарас Шевченко. Новий театр не боявся брати теми, які висував час. Активно залучали драматургію Миколи Куліша, трагедії, у яких порушували теми голоду в селі; розриву між ідеалами і дійсністю.

«Березіль» вів публіку за собою, сміливо і водночас доступно ставлячи елітарні твори. Навіть якщо цензура вимагала революційних тем, Курбас ставив не примітивні агітки, а класичні твори. Наприклад, на тему селянської війни він поставив п’єсу Проспера Меріме «Жакерія».

• Яка доля спіткала Леся Курбаса?

На хвилі згортання українізації Леся Курбаса звинуватили у «буржуазному націоналізмі», формалізмі та відриві від російського театру. Наприкінці 1933 року його звільнили з посади художнього керівника театру, а потім заарештували. 9 квітня 1934 року вироком суду Курбас отримав п’ять років ув’язнення. Покарання відбував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, згодом — у Соловецькому таборі.

Влітку 1937 року особлива трійка Управління НКВС Ленінградської області РРФСР засудила 1825 осіб Соловецької тюрми особливого призначення, серед них і Курбаса, до страти. Він був розстріляний на початку листопада 1937 року в урочищі Сандармох, разом з іншими 1 111 представниками української культури і мистецтва, що дістали назву «розстріляного відродження».

• Що сталося з театром?

У 1935 році театр «Березіль» був перейменований у Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, який працює і понині.

Фото: mykharkov.info

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Юрій Дмитрієв вже п’ять років перебуває в СІЗО. У 2018 році його звинуватили у виготовленні порнографії, насильницьких діях сексуального характеру та зберіганні вогнепальної зброї (частин старої рушниці). Перший вирок Дмитрієв отримав через два роки слухань — у 2020 році. Суддя призначив покарання нижче за найнижчий поріг, призначивши три з половиною роки ув’язнення, замість 15, як просило обвинувачення.

У Верховному суді Карелії оскаржили вирок. У вересні 2020 року покарання збільшили до 13 років позбавлення волі. Третій суд над Дмитрієвим завершився 27 грудня. Історику призначили до 15 років обмеження волі.

Контекст. У грудні 2016 року на підставі анонімної заяви у квартирі Дмитрієва провели обшук, в результаті якого виявили на його комп’ютері приблизно 200 знімків оголеної названої дочки історика. До справи пішло лише дев’ять фотографій, які обвинувачі називали порнографією.

За словами самого історика, ці знімки він робив як щоденник здоров’я дитини. Дівчинка мала проблеми з розвитком, тому, як пояснив Дмитрієв, він робив знімки на випадок претензій щодо того, що дівчинку не доглядають належним чином. Такий незвичний спосіб він пояснив звичкою до фотодокументації.

Під час трьох психологічних обстежень в історика не знайшли педофільських нахилів. На першому суді дочка казала, що дуже любить батька і він до неї добре ставиться. Але вже на другому опитуванні її слова змінилися. На той час вона вже півтора року жила в рідної бабусі. Незалежні фахівці провели експертизу показань дівчинки. За їхніми словами дівчинка говорила не властивими підлітку словами, а також її, ймовірно, підштовхнули до певних відповідей. Але це не переконало суд.

Фото: obozrevatel.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. 17 травня ― День пам’яті жертв політичних репресій. Як повідомляє СБУ, понад 260 були репресовані впродовж 1937-1938 років. Більшість отримала вирок «Розстріляти». Однак рідні рідко знали справжню причину смерті людини, адже органи влади списували все на різні хвороби. Також у спеціальній директиві зазначалося, що дату смерті ув’язненого в документах треба ставити в межах десяти років після його арешту. Тому досі були невідомими справжні дні загибелі багатьох українських діячів. В онлайн-архіві є записки працівників КДБ, акти про виконання вироків, розписки тощо.

Довідка. Розстріляне відродження ― покоління митців, письменників, літераторів, музикантів, театралів, що працювали у 20-х та 30-х роках ХХ століття. Більшість представників, не бажаючи дотримуватися постанов комуністичної партії, були ув’язнені й загинули внаслідок масових розстрілів та інших репресій. До Розстріляного відродження належать Лесь Курбас, Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Юрій Яновський тощо.

Важливе на цю тему:

18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У нас ви зможете прочитати, чому відбулася депортація кримських татар з рідного Криму, хто винен у тому, що сталося, та чому цей досвід важливий для України.

Також 56% українців вважають, що СРСР разом із Німеччиною відповідальний за початок Другої світової війни. Тому ми зібрали все, що потрібно знати про найкривавішу війну в історії людства, в одному тексті.

Фото: pexels.com