Робоча група сформувала тематичні мікрорайони, де назви топонімів пов’язані історичними, культурними, географічними сенсами. До прикладу, один з мікрорайонів отримав назву «Видатних українських діячів», де вулиці перейменують на честь знакових фігур української культури. Серед них: провулок Майка Йогансена, вулиця Академіка Вернадського, провулок Шкурупія, провулок Василя Кричевського.

Контекст. Розстріляне відродження —  літературно-мистецьке покоління 20-х і 30-х років 20 століття в Українській СРР, яке знищив тоталітарний сталінським режим. Українські митці навіть за умов замовчування й заборони створили тексти, гідні світового поціновування.

Фото: 24tv

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

З чого все починалося

31 березня 1922 рік. Видатний український режисер Лесь Курбас створює мистецьке об’єднання «Березіль» у Києві. Щодо назви існує кілька версій, основна — слово походить від назви першого місяця весни. Об’єднання переростає у театр, а через чотири роки «Березіль» переїздить до Харкова, де буде діяти до 1933 року.

Новаторство

На відміну від більшості традиційних театрів, «Березіль» став прикладом експериментального напряму. Головне, що відрізняло його — філософський зміст, театр змушував глядачів думати. Він був феноменом у час, коли радянщина давала народу готову красиву дійсність, в яку всі мали вірити.

Театр «Березіль» — це про авангард, модернізм, яскраво виражені риси, гіпертрофовані грим і гру, поєднання трагізму, експресіонізму і гротеску, діалог з глядачем. Жодна з цих рис не була притаманна тодішнім театрам.

Як сприймався у суспільстві

Глядачі ставилися до новаторства неоднозначно. Експериментальні вистави часто не сприймались публікою, а влада змушувала змінювати репертуар. Попри це театр мав й чимало прихильників.

Вирок «Березолю»

У 1929 році театр зазнає гострої критики від влади, починаються масовані виступи проти «Березолю», забороняють вистави. Через 4 роки звільняють Леся Курбаса, керівником стає його учень Мар’ян Крушельницький. Тоді його заарештовують за «національне збочення» та засилають на Соловки. У 1937 році його засудять до страти та розстріляють, як і більшість прогресивних діячів того часу.

У 1935 році театр перейменували на Харківський театр ім. Т. Шевченка, а частина акторів перейшла до Київського театру ім. І. Франка. 

Фото:vechirniy.kyiv

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Подія присвячена Лесю Курбасу та його театру «Березіль», якому виповнюється 100 років. Початок — 14 грудня о 17:00. Всі охочі зможуть завітати туди до кінця року. 

У програмі заходу — реп за текстами Леся Курбаса з книжки «Філософія театру», читання поезії 1920-х та фрагментів з книги, презентація аудіовізуального проєкту. Також планується цикл лекцій та воркшопів. Деталі — за лінком. 

Фото: litme

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

• Що це за театр?

«Березіль» — це український театр-студія, один із перших українських радянських театрів.

• Хто та коли заснував?

Театр заснував Лесь Курбас 31 березня 1922 року.

• Де був розташований театр?

Спочатку «Березіль» був у Києві. У 1926 році його було переміщено до Харкова. Там він зайняв приміщення, яке до цього належало театру імені І. Франка під керівництвом Гната Юри. Нині це будівля Українського академічного драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (назву «Березіль» має його мала сцена).

• Чим цей театр цікавий?

Лесь Курбас запропонував українцям новий театр, який назвав філософським. Цей театр примушував думати — і це в умовах, коли «совєтські» переможці давали народу красиву картинку, закликаючи вірити в неї.

• Який репертуар мав театр?

«Березіль» ставив буквально все, робив акцент і на репертуарі Театру корифеїв, і на популярних п’єсах 20-х років, і на класиці: Шекспір, Мольєр, Тарас Шевченко. Новий театр не боявся брати теми, які висував час. Активно залучали драматургію Миколи Куліша, трагедії, у яких порушували теми голоду в селі; розриву між ідеалами і дійсністю.

«Березіль» вів публіку за собою, сміливо і водночас доступно ставлячи елітарні твори. Навіть якщо цензура вимагала революційних тем, Курбас ставив не примітивні агітки, а класичні твори. Наприклад, на тему селянської війни він поставив п’єсу Проспера Меріме «Жакерія».

• Яка доля спіткала Леся Курбаса?

На хвилі згортання українізації Леся Курбаса звинуватили у «буржуазному націоналізмі», формалізмі та відриві від російського театру. Наприкінці 1933 року його звільнили з посади художнього керівника театру, а потім заарештували. 9 квітня 1934 року вироком суду Курбас отримав п’ять років ув’язнення. Покарання відбував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, згодом — у Соловецькому таборі.

Влітку 1937 року особлива трійка Управління НКВС Ленінградської області РРФСР засудила 1825 осіб Соловецької тюрми особливого призначення, серед них і Курбаса, до страти. Він був розстріляний на початку листопада 1937 року в урочищі Сандармох, разом з іншими 1 111 представниками української культури і мистецтва, що дістали назву «розстріляного відродження».

• Що сталося з театром?

У 1935 році театр «Березіль» був перейменований у Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, який працює і понині.

Фото: mykharkov.info

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики