Ірина Стасів-Калинець — філологиня, громадська діячка, поетеса, письменниця, шістдесятниця, громадська активістка. Її заарештували за «антирадянську агітацію та пропаганду» у січні 1972 року. Приводом до арешту стала участь Калинець у різдвяній коляді. У таборах суворого режиму жінка провела 6 років та ще 3 роки заслання. Покарання відбувала у Мордовії.
«Увечері 9 січня, на Стефанії, Василь [Стус] повертався до Києва, ми зі Славком Чорноволом проводжали його в аеропорт. Їдемо повз будинок КГБ, а там всі вікна світиться, тоді й подумалося — вони щось готують», — Калинець розповідає, як у грудні 1971 р. до Львова приїхав Василь Стус.
Леонід Плющ — математик, кібернетик, публіцист, літературознавець, правозахисник, член Закордонного представництва Української Гельсінської групи. Після арешту 1972 року Плюща визнали психічно хворим і помістили у психлікарню. Проте на його захист в Парижі, Лондоні та інших містах світу організували мітинги, керівники компартій та відомі математики зі всього світу вимагали його звільнення. У результаті Плюща вдалося витягнути, йому навіть дозволили виїхати до Франції.
«Я втратив інтерес до політики, згодом до наукових проблем, а тоді врешті й до дружини та дітей. Моя мова перетворилася на белькотання, моя пам’ять погіршилася. Я думав лише, як би піти в туалет, покурити і вмовити санітарів дозволити мені піти в туалет іще раз», — згадує Леонід Плющ.
Стефанія Шабатура — українська мисткиня-килимарка, членкиня Української Гельсінської групи. Її арештували 12 січня 1972 року, того ж дня кагебісти провели обшук у квартирі Шабатури і з-поміж різних матеріалів вилучили праці Стуса «Веселий цвинтар», Чорновола «Як і що обстоює Б.Стенчук?», Мороза «Серед снігів» та інших. Стефанія зберігала їх запакованими в поліетилені у духовці газової плити. Жінку засудили на 5 років у виправно-трудову колонію суворого режиму з засланням на 3 роки.
«На заслання везли через увесь Сибір до Новосибірська, щоб потрясти по «совєцкій Європі». Я була хвора на грип, мені було тяжко, але й цікаво, я так само тримала голодування там. Потім сказали, що помилково мене завезли, доставили назад до Курганської області, там є Курган, а потім Макушино, а ще потім — у тюрму», — розповідала в інтерв’ю Шабатура.
Фото: Центр досліджень визвольного руху
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики