Детальніше. Про Грицька Чубая розповідатимуть відомі люди: поет Василь Герасим’юк, актор Юрій Брилинський, поет та перекладач Микола Рябчук, філософ Роман Кісь, скульптор Орест Яворський, фотограф Роман Готра, письменник Юрій Винничук, поет Ігор Калинець, художник Влодко Кауфман, поет Богдан Стельмах, художниця Катерина Немиря, актор Святослав Максимчук.
Ведучим документалки став письменник і музикант Сергій Жадан. Оператор-постановник ― Роман Єленський, художник-постановник ― Олексій Хорошко, композитор ― лідер гурту «Плач Єремії», син митця Тарас Чубай.
Хто такий Грицько Чубай?
Це український поет, перекладач-поліглот, художник, мистецтвознавець. Народився 1949 року. Він був одним з лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-их 1970-их та 1980-их років. Чубай видавав перший у Львові самвидавний літературно-мистецький часопису «Скриня». Чубай писав поезію, яка побачила світ у книжках лише після його смерті: «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) , «Скоромовка не для вовка» (2008) ― збірка віршів для дітей, «П’ятикнижжя» (2013).
Вірші Грицька Чубая чули, мабуть, усі. Їх поклав на музику його син ― Тарас Чубай, лідер гурту «Плач Єремії» (який, до речі, названий так на честь пам’яті про батька). А донька Грицька Соломія Чубай поширює спадщину батька в різних проектах, зокрема «Грицько Чубай. «П’ятикнижжя» та «Колискові для Олекси».
З чого почалася історія з КДБ (Комітет державної безпеки СРСР)?
Грицько Чубай уже з 15-річного віку друкував свої матеріали в районних виданнях. Писав поезію. Через антирадянські висловлювання. КДБ почало стежити за ним ще зі школи.
У 1968 року в Рівному Чубай у самвидаві випустив першу поетичну збірку «Постать голосу», до якої ввійшли 25 віршів. У тому ж році написав антирадянську й антиімперську поему «Вертеп». 1969 року, уже живучи у Львові, Грицько Чубай написав поему «Відшукування причетного». Її читали на Радіо Свобода й інших незалежних медіа за кордоном. Нею він вчергове привернув увагу КДБ.
Чубай спілкувався з Василем Стусом і В’ячеславом Чорноволом, дружив з Олегом Лишегою й іншими представниками «незгодного» літературно-мистецького середовища. Ним опікувалися Ігор та Ірина Калинці. Усе це формувало Чубая, робило його небезпечним для радянської влади. 1972 року до його дому прийшло КДБ з обшуками й погрозами. Він потрапив до слідчого ізолятора, де кілька діб його допитували, катували, кололи психотропні препарати. Це відбувалося на очах вагітної дружини Чубая Галини. Дитину пара втратила.
Після цього життя Грицька Чубая змінилося повністю. Він не міг влаштуватися на роботу, бо переслідування КДБ не припинялися. Був зламаний морально, упав у депресію й не міг писати віршів. Усе це відбивалося на його родині й стосунках з друзями.
Допити КДБ стали вироком для Чубая. Після 1972 року, коли в СІЗО йому відбили нирки, проблеми зі здоров’ям були постійними. Його донька Соломія згадувала, що батькові була потрібна пересадка нирки. Її доставляли з Канади, але радянська влада затримала процес і Чубай не дочекався. Так 1982 року 33-річний митець відійшов у вічність.
Спадщина, яку не можна втратити
Твори Чубая, згадки про нього допомагали становленню багатьох представників пізнішого літературного й мистецького процесу. А його сім’я продовжує займатися поширенням його спадщини, відкриває невідомі сторінки життя цього поета, який став однією з жертв радянської тоталітарної машини.
Зокрема 2013 року Соломія Чубай створила проект «Грицько Чубай. «П’ятикнижжя» та «Колискові для Олекси». Збірка віршів Чубая «П’ятикнижжя», створена на основі його книжок, які побачили світ: «Вертеп», «Відшукування причетного», «Світло і сповідь», «Постать Голосу» та «Плач Єремії». Видання доповнили світлинами з родинного архіву Чубаїв та листами Грицька Чубая до друга Олега Лишеги.
Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня
Фото: Радіо Свобода
Важливе 
