Детальніше. База даних музею містить понад 482 тисячі творів з колекцій восьми відділів музею — від давньоєгипетського мистецтва до епохи Відродження. До кожного твору є опис, у якому вказано назву, дату створення, імʼя автора та розмір роботи. На сайті є пошук і поділ за категоріями. Можна, до прикладу, виокремити лише картини певної епохи. 

Цитата. «Я впевнений, що цей цифровий контент буде ще більше надихати людей приходити до Лувру, щоб на власні очі побачити колекції», — каже директор музею Жан-Люк Мартінез.

Що ще варто знати про музей Лувр:

• Цифра дня: 98 тисяч доларів. За таку суму продали змогу подивитися на «Джоконду» без захисного скла. Переможець буде присутній на щорічному огляді шедевра Леонардо да Вінчі, коли картину дістають з футляра. За цей лот заплатили 98 тисяч доларів (2 мільйони 744 тис. грн).
• Виставку да Вінчі, яку готували 10 років, відкрили у Луврі. Виставка присвячена 500-річчю від дня смерті Леонардо да Вінчі. На ній зібрали понад 160 його робіт. Деякі з них спеціально для виставки передала королева Великої Британії Єлизавета II, а також Білл Гейтс і його дружина Мелінда.

Фото: скрін із сайту collections.louvre.fr

Детальніше. Переможець буде присутній на щорічному огляді шедевра Леонардо да Вінчі, коли картину дістають з футляра. З 1956 року картину зберігають під куленепробивним склом. Серед інших лотів: екскурсія музеєм з директором Лувру Жан-Люком Мартінесом та нічна екскурсія музеєм при світлі смолоскипів. У переможців торгів буде два роки, щоб використати свій лот. 

Довідка. Мона Ліза або ж Джоконда написана близько 1503 року. Картина є одним з найвідоміших і неоціненних творів живопису у світі. Належить до епохи Відродження. Повна назва картини «Портрет пані Лізи дель Джокондо». У 1911 році «Мона Лізу» викрали і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена до музею. Протягом цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. 

Деякі мистецтвознавці стверджують, що під портретом Мони Лізи є ще два шари зображення. На одній картині — контур жіночого портрета з більшою головою і руками. На іншій — зображена жінка в перламутровому головному уборі. Ще одна особливість роботи — усмішка на обличчі, або ж її відсутність. Чи усміхається Мона Ліза — вчені досі сперечаються. Якщо дивитися безпосередньо на губи, то зображення «посміхається», а якщо погляд відвести трохи вбік, то посмішка «зникає». Художнику вдалося створити ефект «мерехтливої» посмішки.

5 фактів про «Джоконду» («Мона Лізу») Леонардо да Вінчі (з книжки «Леонардо да Вінчі» від Волтера Айзексона)

1. Леонардо да Вінчі вдосконалював картину протягом 16 років. Від початку роботи над портретом і до самої своєї смерті Леонардо тримав картину біля себе й віз її із Флоренції в Мілан, Рим і Францію. Він увесь час накладав на неї тонкі шари фарби. Коли Леонардо помер у 1519 році, картина перебувала в його майстерні.
2. Дружина торговця шовком чи коханка Медічі? Загальноприйнята версія — на картині зображена Ліза дель Джокондо, дружина торговця шовком Франческо дель Джокондо. Саме Франческо замовив Леонардо портрет дружини, якій ось-ось мало виповнитися 24 роки. Є ще версія, що на картині да Вінчі зобразив коханку Джуліано Медічі. Начебто є свідчення, що написання цієї картини заохочував саме Медічі, тож відповідно мало би йтися про його коханку.
3. Диявол у деталях. Леонардо заґрунтував свинцевим білилом дошку з тонкою фактурою, вирізану із середини тополевого стовбура. Cвинцеве білило краще відбиває світло і посилює ілюзію глибини, сяйва та об’єму. Працюючи над тінями на обличчі, художник створив новаторську суміш заліза й марганцю. Контури щік і усмішка Лізи змінюються відповідно до освітлення в кімнаті й кута погляду. Картина мовби оживає.
4. Анатомія усмішки. Тонкі зморшки в кутиках Лізиних вуст скеровані трошки донизу. Якщо дивитися просто на її рот, сітківка ока вловлює всі дрібні деталі й лінії, а тому здається, що жінка не усміхається. Натомість якщо перевести погляд трохи вбік — на очі, щоки Лізи чи іншу частину картини — ви бачитимете рот бічним зором, тож він виглядатиме розмитішим. Дрібні зморшки в кутиках вуст стануть невидимими, натомість тіні створять ілюзію, що губи розтягуються в легкому усміху. Що менше ви намагаєтеся вловити усмішку, то яскравіше вона мерехтить.
5. Одна «Мона Ліза», дві «Мони Лізи», три «Мони Лізи»… Поки Леонардо й далі вдосконалював «Мону Лізу», його учні й послідовники заходилися створювати копії — можливо, подекуди навіть за участю самого майстра. Найкрасивіша копія розміщується в музеї Прадо в Мадриді. У 2012 році її почистили й відреставрували. Вона допомагає нам уявити, як виглядав оригінал до того, як лак пожовтів і потріскався.

Фото: hurriyetdailynews.com

Детальніше. Леонардо да Вінчі був інженером, винахідником, науковцем і художником.

На виставці є записи да Вінчі, його ескізи, результати досліджень його картин. Завдяки технологіям віртуальної реальності можна побачити непомітні оку деталі робіт художника.

Один з найвідоміших малюнків Леонардо да Вінчі — «Вітрувіанська людина» — також є на виставці, однак лише впродовж двох місяців. Малюнок привезли з Галереї Академії у Венеції до паризького Лувру безпосередньо напередодні відкриття виставки.

«Мона Ліза» представлена на виставці за допомогою технологій віртуальної реальності. Сама картина залишиться в постійній експозиції Лувру, де вона розташована за куленепробивним склом. За словами авторів проєкту, відвідувачі зможуть побачити такі деталі портрета, які неможливо роздивитись без використання спеціальних технологій.

→ 5 фактів про «Джоконду» («Мона Ліза») Леонардо да Вінчі. (з книги «Леонардо да Вінчі» від Волтера Айзексона)

1. Леонардо да Вінчі вдосконалював картину протягом 16 років. Від початку роботи над портретом і до самої своєї смерті Леонардо тримав картину біля себе й віз її із Флоренції в Мілан, Рим і Францію. Він увесь час накладав на неї тонкі шари фарби. Коли Леонардо помер у 1519 році, картина перебувала в його майстерні.
2. Дружина торговця шовком чи коханка Медічі? Загальноприйнята версія — на картині зображена Ліза дель Джокондо, дружина торговця шовком Франческо дель Джокондо. Саме Франческо замовив Леонардо портрет дружини, якій ось-ось мало виповнитися 24 роки. Є ще версія, що на картині да Вінчі зобразив коханку Джуліано Медічі. Начебто є свідчення, що написання цієї картини заохочував саме Медічі, тож відповідно мало би йтися про його коханку.
3. Диявол у деталях. Леонардо заґрунтував свинцевим білилом дошку з тонкою фактурою, вирізану із середини тополевого стовбура. Cвинцеве білило краще відбиває світло і посилює ілюзію глибини, сяйва та об’єму. Працюючи над тінями на обличчі, художник створив новаторську суміш заліза й марганцю. Контури щік і усмішка Лізи змінюються відповідно до освітлення в кімнаті й кута погляду. Картина мовби оживає.
4. Анатомія усмішки. Тонкі зморшки в кутиках Лізиних вуст скеровані трошки донизу. Якщо дивитися просто на її рот, сітківка ока вловлює всі дрібні деталі й лінії, а тому здається, що жінка не усміхається. Натомість якщо перевести погляд трохи вбік — на очі, щоки Лізи чи іншу частину картини — ви бачитимете рот бічним зором, тож він виглядатиме розмитішим. Дрібні зморшки в кутиках вуст стануть невидимими, натомість тіні створять ілюзію, що губи розтягуються в легкому усміху. Що менше ви намагаєтеся вловити усмішку, то яскравіше вона мерехтить.
5. Одна «Мона Ліза», дві «Мони Лізи», три «Мони Лізи»… Поки Леонардо й далі вдосконалював «Мону Лізу», його учні й послідовники заходилися створювати копії — можливо, подекуди навіть за участю самого майстра. Найкрасивіша копія розміщується в музеї Прадо в Мадриді. У 2012 році її почистили й відреставрували. Вона допомагає нам уявити, як виглядав оригінал до того, як лак пожовтів і потріскався.

→ Іван Марчук презентував останню виставку в Києві. У київському мистецькому просторі ARTAREA український художник зі світовою славою презентував свою останню експозицію. Художник підібрав картини і пластичні роботи, які йому вдалось створити з 1965 року. Виставка налічує понад 100 експонатів різних періодів творчості, які він досі не демонстрував публіці. Також було створено 20-хвилинну digital-інсталяцію, яка відтворювала роботи майстра. Для панорамного проєкту автори використали музику Мирослава Скорика та спів Пікардійської терції. Інсталяцію створили на прохання Івана Марчука, який був вражений від подібного показу робіт Далі та Пікассо. 

Фото: Mental Floss