Помаранчевою революцією називають масштабні акції протесту, що відбулися в Україні в листопаді-грудні 2004 року. Тисячі людей тоді зібралися в різних містах, щоб висловити свою непокору діям влади. Як країну ледь не розкололи на різні частини та чому демократія все ж взяла гору? Розповідаємо.
Що стало поштовхом
У 2004 році відбулися вибори президента. Результати численних соціологічних опитувань передбачали перемогу лідера опозиції Віктора Ющенка. Але несподівано для всіх голова Центральної виборчої комісії Сергій Ківалов оголошує інші результати: нібито з невеликою перевагою переміг тоді ще прем’єр-міністр України, людина з кримінальним минулим та проросійський політик Віктор Янукович. Натомість Ющенко з цим не погодився та закликав українців вийти на мирні протести.
Як це відбувалося
Кольором революції, завдяки якому вона й отримала назву, став помаранчевий — офіційний колір президентської кампанії Ющенка. Символічно, що почалося все саме восени, коли навіть листя на деревах було помаранчевим. Гаслом була фраза «Ющенко — так», а основним місцем протестів став Майдан Незалежності.
На вулиці вийшли сотні тисяч людей — прихильників опозиції. Їхні вимоги змінювались, але, зрештою, головною ціллю стало проведення перевиборів президента. Революція, як і планувалося, була абсолютно безкровною: учасники акцій проводили їх мирно, а тодішня влада не застосовувала зброю проти демонстрантів.
У різних містах проходили й мітинги за Януковича, а Харківська, Луганська та Донецька обласні ради хотіли створити автономії. Західні політики були стурбовані можливим роз’єднанням України.
Чим все закінчилося
Зрештою, результати виборів визнали недійсними та оголосили повторний другий тур — фактично третій, чого в історії України раніше ніколи не було. За результатами нього перемогу здобув уже Віктор Ющенко, а напруга в суспільстві спала: революція перемогла.
Значення для України
Після обрання президентом Віктора Ющенка курс України змінився: зокрема ми наблизилися до вступу в ЄС та НАТО. Революція також зіграла роль у сприйнятті України світом: люди побачили, що ми — не частина Росії, а окрема країна зі своїми поглядами та цілями, яка готова відстоювати свої права та свободу.
Текст підготував Арсеній Піпоян
Фото: atlanticcouncil.org