Зараз в Україні офіційно — близько 4,9 млн внутрішньо переміщених осіб через російську агресію. Це число на кілька сотень менше, ніж кількість населення, до прикладу, в Норвегії або ж Ірландії.
З них 3,6 млн людей вимушено вперше або ж повторно перемістилися з початку повномасштабного вторгнення. Також зараз активно відбувається евакуація населення, зокрема й з Донеччини через російський наступ.
Частка українців, які вимушено покинули свої домівки через росіян та тепер живуть в інших областях країни, є й серед аудиторії Новин здорової людини. Таких людей серед підписників нашого медіа — близько 12%. Тому історії двох дівчат, про яких ми розкажемо далі, це досвід підписниць нашого медіа, які тікали з Маріуполя та Харкова. Більше порад для тих, хто евакуйовується вперше, про страх невідомості, про пошук роботи, житла та про допомогу держави — читайте в тексті.
Читати далі
+ 327 слів
«Вже третій рік, але я досі в пошуку дому, в пошуку комфорту»
Валерії — 22, вона живе в Дніпрі, але дівчина приїхала туди вимушено. Раніше вона мешкала в Маріуполі.
Валерія евакуювалася вже з бомбосховища, що було на «Азовсталі». Про те, що залишатися там стає небезпечно, їм повідомили українські військові. Найтяжчим, за словами дівчини, було зважитися покинути межі рідного міста та вийти з укриття. Попереду була невідомість.
«З евакуацією нам допомогли військові, але тільки до кордонів заводу. Далі самотужки, перебіжками під авіабомбами. Коли дісталися околиць Маріуполя, ми зустріли чоловіка, який нас підвіз, але на першому блокпості «денеерівці» просто віджали в нас цю машину. Довелось перебіжками йти до найближчого села, щоб десь перепочити, бо ми були з дітьми», — розповідає Валерія.
Далі в Бердянську вони простояли найдовше — близько двох тижнів. Росіяни постійно закривали місто на вʼїзд та виїзд.
«Одного дня ми прокинулися від новини, яку отримав мій тато, що за нашою родиною та за іншими «азовстальцями» вирушає колона легкових машин з Запоріжжя на евакуацію. О 5 ранку наступного дня ми виїхали до Запоріжжя, через 25 блокпостів, через постійні обстріли та дорогу, яка прострілювалась», — Валерія також каже, що дорогу, яку раніше вони проїжджали за кілька годин, тоді проїхали за дванадцять.
Що допомагає дівчині адаптуватися в новому місті? Підтримка друзів та близьких, активна громадська діяльність, залученість до допомоги військовим та творча робота — тримають емоційно.
«Моя порада для людей, які живуть на територіях, де зараз наступають росіяни — виїжджайте на безпечну територію. Це дуже важкий крок, але це збереже життя вам, волонтерам та військовим, яким не потрібно буде думати про вашу евакуацію потім», — каже Валерія.
«Я все ще хочу додому, а мій дім у Запоріжжі й Харкові»
Катерина народилася в Запоріжжі, але евакуюватися у березні 2022 довелося з Харкова. Спочатку дівчина перебралася на Івано-Франківщину, а згодом в Рівне, там мешкає вже два роки.
Вона разом з подругою евакуювалися самостійно, повністю забитим поїздом і дорогою близько 22 години до Львова. У дівчат були тільки по одному рюкзаку та той одяг, що був на них. Найважчим, за словами Катерини, був страх невідомості.
«Я думала, що навіть якщо якийсь час після виїзду буду жити в жахливих умовах, без можливості закрити базові потреби, без можливості творити, окупація — це пекло. І важливо цього уникнути», — розповідає Катерина.
Це були страх та труднощі першого часу. Далі, коли дівчина вже переїхала, найважчим було знайти роботу і забезпечити себе. «Роботу я все ж таки знайшла, але це було випадково, після повного відчаю, що мене не хочуть брати. Я потрапила на дуже гарну роботу, де мене все ж прийняли як свою», — каже дівчина.
Що допомагає адаптуватися до нового? Самостійно досліджувати місто, робота та підтримка сестри хлопця — це те, що допомагає дівчині краще почуватися в чужому місті. «З найбільших викликів на початку було чинити опір думкам, що нібито всі на сході та півночі говорять тільки російською і що війна почалася через нас. Хоча я перейшла на українську близько шести років тому», — каже Катерина.
Боятися — це нормально. Поради від організаціїHelping to Leave
Невідомість лякає, але відчувати страх перед тим, як маєш все кинути та поїхати — це нормально. Всі бояться. Про це каже Олена Губанова — кураторка евакуації в організації Helping to Leave, яка допомагає українцям отримати необхідну гуманітарну допомогу, евакуюватися з зони бойових дій та територій, тимчасово окупованих, а також з території Росії, куди їх вивезли проти волі.
«Досвід багатьох людей показує, що ви не залишитеся самі, коли виїдете. Вам обовʼязково допоможуть — з житлом, одягом, продуктами, побутовими речами. Одного разу ви зможете повернутися, але зараз треба подумати про свою безпеку, щоб дати собі шанс на майбутнє», — каже в коментарі НЗЛ Олена Губанова.
Страх часто паралізує, однак важливо не забути про головне. Олена поділилася трьома порадами, які будуть корисні, для тих, хто вимушено виїжджає вперше.
Перше — ваше життя та життя рідних — це основний пріоритет, тому потрібно виїжджати попри страх невідомості. Друге — візьміть документи, ліки першої потреби, зручний одяг та взуття, трішки їжі в дорогу, якусь річ, яка асоціюється з домом. Ви повинні бути мобільними, аби нічого не заважало. І третє — якщо ви виїхали самостійно, то зверніться по допомогу до держави або ж до волонтерських організацій.
Довідка. Якщо вам потрібна гуманітарна допомога або ж ви хочете евакуюватися, звертайтеся до представників організації Helping to Leave за посиланням. У них також є гаряча лінія, яка працює 24/7.
Скріншот з сайту Helping to Leave
Що потрібно знати перед евакуацією ще? Поради від організації «Янголи Спасіння»
По можливості потрібно оформити опікунство або ж інвалідність, якщо це евакуація маломобільних людей. Якщо у вашому місті працює пошта, то краще відправити речі нею. На жаль, в евакуаційний транспорт не вміщається все, що люди хочуть забрати з собою. Також варто переоформити виплати на карту: пенсії, зарплати та все, що ви отримуєте через пошту.
Як спростити вашу евакуацію, якщо вам потрібна допомога волонтерів? Варто вказувати точну адресу, де вас зможуть забрати. Якщо ви в маленькому селі або хуторі — напишіть орієнтир. При зверненні на гарячу лінію чесно повідомляйте про ваш фізичний стан. Якщо вам важко ходити або їхати сидячи — скажіть про це одразу. Також в «Янголах Спасіння» кажуть, що варто попереджати про тварин, яких ви теж хочете забрати з собою.
Якщо вам потрібна допомога благодійного фонду «Янголи Спасіння», то звертайтеся за номером 0800 334 620 або ж залишаємо поклик на їхню сторінку.
«Там, де вас чекають» — мапа з кількістю вільних місць для розміщення в різних областях України та місця для пошуку роботи. Як допомагає держава? Житло і пошук роботи часто стають пріоритетними, коли ти змушено покидаєш рідне місто і їдеш туди, де поки нічого не маєш.
Як знайти житло на новому місці? На сторінці проєкту «Там, де вас чекають» є мапа з кількістю місць, які кожна область пропонує для безплатного розселення ВПО. Після того, як ви оберете громаду, яка вам підходить, зателефонуйте до відповідальної особи. Номери телефонів цих людей також є на цій мапі. Там потрібно повідомити вік, стать та кількість осіб, які потребують тимчасового житла, та на якій термін.
Важливо, якщо розміщення відбувається в приміщеннях комунальної власності — то воно надається безкоштовно, якщо ж це приватна власність — розмір плати за оренду обговорюється з власником. Також якщо ви виїхали без документів, все одно зможете отримати допомогу. Ця програма не передбачає отримання довідки ВПО, адже розрахована саме на швидку допомогу.
Скріншот з мапи «Там, де вас чекають»
Окрім того, ви можете залишити заявку на евакуацію з проживанням за номером 0 (800) 503-111.
Команда НЗЛ зібрала ще кілька варіантів пошуку житла для ВПО. Сайт «Прихисток» — це перший та найбільший в Україні сервіс пошуку безкоштовного житла для біженців. Telegram-бот «Турботник» — який допоможе отримати тимчасову домівку та необхідні речі у ЦНАПах, що працюють як пункти турботи. Ініціатива «Допомагай» — там можна знайти безкоштовне тимчасове житло у містах України або за кордоном, що надають небайдужі люди.
Куди звертатися, аби знайти роботу? На Єдиному порталі вакансій зібрали понад 200 тисяч актуальних вакансій по всій країні. Також консультують щодо працевлаштування, навчання чи перенавчання місцеві центри зайнятості. Уряд додатково створив програму єРобота — там є вся інформація про безповоротні гранти для ВПО від держави.
Про статус ВПО. Також ви можете за бажанням оформити статус ВПО — внутрішньо переміщеної особи. Однак це ваше право, а не обов’язок, тому ви можете цього й не робити. А для тих, хто все ж хотів би отримати цей документ, який забезпечить вас грошовими виплатами (щомісяця це 2000 грн для дорослого та 3000 грн для дітей та людей з інвалідністю) від держави, за цим посиланням можна дізнатися як це зробити.
Ми створили цей матеріал як учасник мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
Важливе 
