Сьогодні, 25 червня, до України з Ісламської Республіки Іран прибула 31 людина, серед них — 5 чоловіків, 12 жінок та 14 дітей. Операцію провели Головне управління розвідки Міністерства оборони України спільно з Міністерством закордонних справ України. Таким чином завершилася комплексна евакуація, під час якої з Ірану та Ізраїлю вивезли 164 українців. Про це повідомили в ГУР МО України.
Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти
Читати далі
+ 26 слів
Евакуація з Ірану проходила поетапно. Після загострення безпекової ситуації посольство України в Тегерані повідомило громадян про можливість виїзду. Групу автобусом доправили до кордону з Азербайджаном, після чого люди з дітьми й речами перейшли міст через ріку Аракс.
Що відомо ще? Після перетину кордону українців прийняла азербайджанська сторона. За підтримки урядів Азербайджану та Молдови евакуйованих доправили літаком до Кишинева, а далі — автобусом до Києва.
Всього евакуювали 179 людей, серед яких було 134 громадянина України. Цю операцію здійснили ГУР спільно з МЗС за дорученням Президента України.
Читати далі
+ 25 слів
Також евакуювали 45 людей інших національностей — громадян Польщі, Чехії, Литви, Молдови, Бразилії та Лівану. А ще — двох собак і кота.
Чому це зробили? Через погіршення безпекової та економічної ситуації в регіоні. 30 вересня Ізраїль оголосив про початок наземної операції на півдні Лівану.
Фото: з Telegram-каналу МЗС України
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Зараз в Україні офіційно — близько 4,9 млн внутрішньо переміщених осіб через російську агресію. Це число на кілька сотень менше, ніж кількість населення, до прикладу, в Норвегії або ж Ірландії.
З них 3,6 млн людей вимушено вперше або ж повторно перемістилися з початку повномасштабного вторгнення. Також зараз активно відбувається евакуація населення, зокрема й з Донеччини через російський наступ.
Частка українців, які вимушено покинули свої домівки через росіян та тепер живуть в інших областях країни, є й серед аудиторії Новин здорової людини. Таких людей серед підписників нашого медіа — близько 12%. Тому історії двох дівчат, про яких ми розкажемо далі, це досвід підписниць нашого медіа, які тікали з Маріуполя та Харкова. Більше порад для тих, хто евакуйовується вперше, про страх невідомості, про пошук роботи, житла та про допомогу держави — читайте в тексті.
Читати далі
+ 327 слів
«Вже третій рік, але я досі в пошуку дому, в пошуку комфорту»
Валерії — 22, вона живе в Дніпрі, але дівчина приїхала туди вимушено. Раніше вона мешкала в Маріуполі.
Валерія евакуювалася вже з бомбосховища, що було на «Азовсталі». Про те, що залишатися там стає небезпечно, їм повідомили українські військові. Найтяжчим, за словами дівчини, було зважитися покинути межі рідного міста та вийти з укриття. Попереду була невідомість.
«З евакуацією нам допомогли військові, але тільки до кордонів заводу. Далі самотужки, перебіжками під авіабомбами. Коли дісталися околиць Маріуполя, ми зустріли чоловіка, який нас підвіз, але на першому блокпості «денеерівці» просто віджали в нас цю машину. Довелось перебіжками йти до найближчого села, щоб десь перепочити, бо ми були з дітьми», — розповідає Валерія.
Далі в Бердянську вони простояли найдовше — близько двох тижнів. Росіяни постійно закривали місто на вʼїзд та виїзд.
«Одного дня ми прокинулися від новини, яку отримав мій тато, що за нашою родиною та за іншими «азовстальцями» вирушає колона легкових машин з Запоріжжя на евакуацію. О 5 ранку наступного дня ми виїхали до Запоріжжя, через 25 блокпостів, через постійні обстріли та дорогу, яка прострілювалась», — Валерія також каже, що дорогу, яку раніше вони проїжджали за кілька годин, тоді проїхали за дванадцять.
Що допомагає дівчині адаптуватися в новому місті? Підтримка друзів та близьких, активна громадська діяльність, залученість до допомоги військовим та творча робота — тримають емоційно.
«Моя порада для людей, які живуть на територіях, де зараз наступають росіяни — виїжджайте на безпечну територію. Це дуже важкий крок, але це збереже життя вам, волонтерам та військовим, яким не потрібно буде думати про вашу евакуацію потім», — каже Валерія.
«Я все ще хочу додому, а мій дім у Запоріжжі й Харкові»
Катерина народилася в Запоріжжі, але евакуюватися у березні 2022 довелося з Харкова. Спочатку дівчина перебралася на Івано-Франківщину, а згодом в Рівне, там мешкає вже два роки.
Вона разом з подругою евакуювалися самостійно, повністю забитим поїздом і дорогою близько 22 години до Львова. У дівчат були тільки по одному рюкзаку та той одяг, що був на них. Найважчим, за словами Катерини, був страх невідомості.
«Я думала, що навіть якщо якийсь час після виїзду буду жити в жахливих умовах, без можливості закрити базові потреби, без можливості творити, окупація — це пекло. І важливо цього уникнути», — розповідає Катерина.
Це були страх та труднощі першого часу. Далі, коли дівчина вже переїхала, найважчим було знайти роботу і забезпечити себе. «Роботу я все ж таки знайшла, але це було випадково, після повного відчаю, що мене не хочуть брати. Я потрапила на дуже гарну роботу, де мене все ж прийняли як свою», — каже дівчина.
Що допомагає адаптуватися до нового? Самостійно досліджувати місто, робота та підтримка сестри хлопця — це те, що допомагає дівчині краще почуватися в чужому місті. «З найбільших викликів на початку було чинити опір думкам, що нібито всі на сході та півночі говорять тільки російською і що війна почалася через нас. Хоча я перейшла на українську близько шести років тому», — каже Катерина.
Боятися — це нормально. Поради від організаціїHelping to Leave
Невідомість лякає, але відчувати страх перед тим, як маєш все кинути та поїхати — це нормально. Всі бояться. Про це каже Олена Губанова — кураторка евакуації в організації Helping to Leave, яка допомагає українцям отримати необхідну гуманітарну допомогу, евакуюватися з зони бойових дій та територій, тимчасово окупованих, а також з території Росії, куди їх вивезли проти волі.
«Досвід багатьох людей показує, що ви не залишитеся самі, коли виїдете. Вам обовʼязково допоможуть — з житлом, одягом, продуктами, побутовими речами. Одного разу ви зможете повернутися, але зараз треба подумати про свою безпеку, щоб дати собі шанс на майбутнє», — каже в коментарі НЗЛ Олена Губанова.
Страх часто паралізує, однак важливо не забути про головне. Олена поділилася трьома порадами, які будуть корисні, для тих, хто вимушено виїжджає вперше.
Перше — ваше життя та життя рідних — це основний пріоритет, тому потрібно виїжджати попри страх невідомості. Друге — візьміть документи, ліки першої потреби, зручний одяг та взуття, трішки їжі в дорогу, якусь річ, яка асоціюється з домом. Ви повинні бути мобільними, аби нічого не заважало. І третє — якщо ви виїхали самостійно, то зверніться по допомогу до держави або ж до волонтерських організацій.
Довідка. Якщо вам потрібна гуманітарна допомога або ж ви хочете евакуюватися, звертайтеся до представників організації Helping to Leave за посиланням. У них також є гаряча лінія, яка працює 24/7.
Скріншот з сайту Helping to Leave
Що потрібно знати перед евакуацією ще? Поради від організації «Янголи Спасіння»
По можливості потрібно оформити опікунство або ж інвалідність, якщо це евакуація маломобільних людей. Якщо у вашому місті працює пошта, то краще відправити речі нею. На жаль, в евакуаційний транспорт не вміщається все, що люди хочуть забрати з собою. Також варто переоформити виплати на карту: пенсії, зарплати та все, що ви отримуєте через пошту.
Як спростити вашу евакуацію, якщо вам потрібна допомога волонтерів? Варто вказувати точну адресу, де вас зможуть забрати. Якщо ви в маленькому селі або хуторі — напишіть орієнтир. При зверненні на гарячу лінію чесно повідомляйте про ваш фізичний стан. Якщо вам важко ходити або їхати сидячи — скажіть про це одразу. Також в «Янголах Спасіння» кажуть, що варто попереджати про тварин, яких ви теж хочете забрати з собою.
Якщо вам потрібна допомога благодійного фонду «Янголи Спасіння», то звертайтеся за номером 0800 334 620 або ж залишаємо поклик на їхню сторінку.
«Там, де вас чекають» — мапа з кількістю вільних місць для розміщення в різних областях України та місця для пошуку роботи. Як допомагає держава? Житло і пошук роботи часто стають пріоритетними, коли ти змушено покидаєш рідне місто і їдеш туди, де поки нічого не маєш.
Як знайти житло на новому місці? На сторінці проєкту «Там, де вас чекають» є мапа з кількістю місць, які кожна область пропонує для безплатного розселення ВПО. Після того, як ви оберете громаду, яка вам підходить, зателефонуйте до відповідальної особи. Номери телефонів цих людей також є на цій мапі. Там потрібно повідомити вік, стать та кількість осіб, які потребують тимчасового житла, та на якій термін.
Важливо, якщо розміщення відбувається в приміщеннях комунальної власності — то воно надається безкоштовно, якщо ж це приватна власність — розмір плати за оренду обговорюється з власником. Також якщо ви виїхали без документів, все одно зможете отримати допомогу. Ця програма не передбачає отримання довідки ВПО, адже розрахована саме на швидку допомогу.
Скріншот з мапи «Там, де вас чекають»
Окрім того, ви можете залишити заявку на евакуацію з проживанням за номером 0 (800) 503-111.
Команда НЗЛ зібрала ще кілька варіантів пошуку житла для ВПО. Сайт «Прихисток» — це перший та найбільший в Україні сервіс пошуку безкоштовного житла для біженців. Telegram-бот «Турботник» — який допоможе отримати тимчасову домівку та необхідні речі у ЦНАПах, що працюють як пункти турботи. Ініціатива «Допомагай» — там можна знайти безкоштовне тимчасове житло у містах України або за кордоном, що надають небайдужі люди.
Куди звертатися, аби знайти роботу? На Єдиному порталі вакансій зібрали понад 200 тисяч актуальних вакансій по всій країні. Також консультують щодо працевлаштування, навчання чи перенавчання місцеві центри зайнятості. Уряд додатково створив програму єРобота — там є вся інформація про безповоротні гранти для ВПО від держави.
Про статус ВПО. Також ви можете за бажанням оформити статус ВПО — внутрішньо переміщеної особи. Однак це ваше право, а не обов’язок, тому ви можете цього й не робити. А для тих, хто все ж хотів би отримати цей документ, який забезпечить вас грошовими виплатами (щомісяця це 2000 грн для дорослого та 3000 грн для дітей та людей з інвалідністю) від держави, за цим посиланням можна дізнатися як це зробити.
Ми створили цей матеріал як учасник мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
358 українців, переважно жінки й діти, готові покинути зону військових дій, стверджує речник МЗС Олег Ніколенко на своїй сторінці у фейсбук.
Читати далі
+ 9 слів
Влада Єгипту дозволила виїзд іноземців з Сектора Газа. Але, згідно з єгипетським законодавством, виїзд здійснюватиметься в алфавітному порядку, тобто Україна не на початку списку.
Питання евакуації громадян України перебуває на особистому контролі міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Вже підготовлені необхідні документи, заброньовано транспорт, та з усіма підтримується зв’язок. Офіційні запити на виїзд надіслані всім причетним сторонам, як тільки будуть погодження, українців відразу вивезуть з небезпечного регіону.
Щоб 25 квітня визволити українців, які працювали в Судані в авіаційній галузі, у ГУР залучили менш ніж 10 людей. Вони діяли самотужки без бронетехніки, авіації та важкого озброєння, адже всі сили зараз на фронті.
Читати далі
+ 48 слів
Для порівняння, США залучали до спецоперації гвинтокрили, бронетехніку, спецзагони, а Саудівська Аравія, долучила ракетний крейсер у порту Судану. Про це розповів учасник спецоперації, воєнний розвідник Ярема.
Нагадаємо, 15 квітня між урядовими військами Судану та воєнізованим угрупованням, яке підтримує Росія, почалися сутички. Раніше вдалося евакуювати 87 громадян України та 51 громадянина Грузії та Перу.
З охопленого боями Хартуму, столиці Судану, евакуювали мирних громадян. Це вдалося зробити завдяки координації Головного управління розвідки, Офісу Президента та МЗС.
Читати далі
+ 7 слів
Загалом вдалося врятувати 138 людей, серед них — громадяни Грузії та Перу. Наразі всі евакуюванні перебувають на території Єгипту, їм надали медичну допомогу, їжу та воду.
Що відбувається в Судані? 15 квітня почалися сутички між армією Судану та Силами швидкої підтримки — воєнізованим угрупуванням, яке було підконтрольне уряду. Сили швидкої підтримки пов’язані із ПВК «Вагнера», російською організацією — вони мають спільне підприємство з видобутку корисних копалин, зокрема золота.
Фото: Головне управління розвідки
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Ворог вистежує на вулицях чоловіків, щоб змусити стати на облік, а також вводить нові правила щодо евакуації населення. Про це повідомив мер Мелітополя Іван Федоров у національному телемарафоні.
Читати далі
+ 34 слів
Чоловіків зупиняють на вулицях попри вік чи фізичну підготовку, а тоді «просять» їх пройти до комендатури на облік.
Мелітопольці масово намагаються виїхати з окупованої території. Як повідомив очільник, черга мелітопольців на ранок третього жовтня складає 4 тисячі мешканців. Росіяни не випускають людей та ускладнюють можливість їхньої евакуації, створюючи нові правила:
Оформлювати перепустки тим, хто стоять у черзі. «Якщо ти поїхав вночі поспати, а повертаєшся зранку, то знову стаєш у чергу, бо твоя перепустка уже не дійсна», — пояснив Іван Федоров.
Транспорт, який вивозить людей, повинен зареєструватися як транспортна компанія та отримати у ворога ліцензію.
«Учора загарбники дозволили виїхати лише 50 людям, 9 з них діти», — повідомив мер.
«У місті, де проживало 100 тисяч населення, зараз залишається близько 20 тисяч, однак люди продовжують виїжджати кожного дня в різних напрямках»一 заявляє у телеефірі керівник Слов’янської МВА Вадим Лях, про що у Телеграмі повідомляє Слов’янська МВА.
Читати далі
+ 50 слів
Очільник міста зазначив, що зараз охочих виїхати з міста, на жаль, небагато. Евакуаційний потік знизився, адже наразі зменшилася кількість обстрілів, у місті спокійно.
«Виїжджають різного віку люди – і пенсіонери, і батьки з дітьми. Тому чекаємо, що все ж таки збільшиться кількість охочих, тому що не за горами опалювальний сезон. А він, знаємо, буде дуже важким, його практично вже не буде», 一 наголосив Лях.
Лях добавляє, що є евакуаційні вагони суто для маломобільних і хворих людей, тому можливість виїхати є для кожного.
«Можливості енергетики, які можна запропонувати на кожне місто Донецької області невеликі. Якщо кількість людей на Донеччині залишиться така як є зараз, буде важко не лише опалювати, проблеми будуть також з електрикою», 一 добавляє керівник Слов’янської МВА.
Водопостачання та електропостачання завжди намагаються відновити, але лінії електропередач знаходяться за містом, тому ремонтні бригади завжди ризикують своїм життям, працюючи у таких умовах. Влада міста має надію, що люди все-таки вирішать виїхати, тому поки що розписок з тих, хто залишається у місті не беруть.
На Донеччині до опалювального періоду має залишитися не більше 235 тис. населення, які будуть залучені у процесі оборони та підтримки роботи важливої інфраструктури, інших просять евакуюватися. До 24 лютого у Донецькій області проживали 1 млн 670 тис. осіб.
Херсонпід окупацією — з перших днів повномасштабного вторгнення. Наша організація, ГО «Хелп Енімалс», займалася лікуванням, реабілітацією та стерилізацією собак і котів, шукала їм господарів.
Читати далі
+ 37 слів
З кожним тижнем окупації працювати ставало дедалі важче. З березня в Херсон вже не міг заїхати жоден постачальник. В області не було необхідних медикаментів для лікування тварин. Їжі ледве вистачало для людей. Корм подорожчав майже в 4 рази.
З командою ветеринарів за півтора місяця ми зробили стерилізацію близько 59 тварин. Ліки для них замовляли з Миколаєва та Одеси. Одне з авто, яке везло медикаменти, розстріляли. До нашої команди долучалися волонтери. Ми віддавали тварин у добрі руки, а також рятували безпритульних. Господарям, які потребували їжі для своїх тварин, ми передали близько 300 кг корму та круп.
Залишатися в Херсоні було страшно. Херсонці переживають постійні допити та шантаж окупантів. У районі, де розташований наш притулок, відбувся бій. Кожного дня ми чули вибухи в Чорнобаївці. У нас сипався дах, тварини були налякані. Тоді ми вирішили евакуюватися.
Я забрала всіх тварин із притулку. Всього — 51. З них шість — мої особисті: три собаки, дві кішки та кролик. Їхали мінними полями. До останнього не знали, чи пропустять нас на кордоні, бо не мали необхідних документів. Та вирішили ризикнути. І вдалося.
Через чотири дні ми прибули до Чехії. У Брно віддали в добрі руки перших тваринок. Наступного дня у Празі ще кілька наших котів і собак знайшли новий дім. Господарів ми шукали через соцмережі, розміщували оголошення, робили дописи. Деяких тварин згодом повертали. Ще місяць ми їздили Європою з чотирма собаками, шукали для них дім.
Зараз я дистанційно продовжую свою роботу в Херсоні. Ми допомагаємо фінансово, вже закупили й роздали тонну круп. Продовжуємо стерилізацію й лікування тварин нашим коштом. Поки я була в Європі, моя напарниця Юліана стерилізувала безпритульних тварин у Херсоні самотужки.
З новими господарями я завжди на зв’язку. Своєю історією хочу довести, що рятувати тварин можливо й необхідно. Разом із 51 твариною ми виїхали в Європу та знайшли всім новий дім. Це було непросто. Але реально.
Важливе 
