Хто такий Кароль Навроцький? Він — директор Інституту національної пам’яті Польщі. Навроцький походить із робітничого району Ґданська і має образ кандидата від «простих людей». Для широкої публіки він донедавна був переважно невідомим, але саме на це й зробили ставку в ПіС — Навроцький є своєрідним «новим обличчям», що виступає проти старих політиків.

Які його погляди на Україну? Раніше Кароль Навроцький заявляв, що «стратегічний інтерес Польщі — якнайдалі відштовхнути від поляків загрозу неоімперської, посткомуністичної Росії. Мир в Україні має бути тривалим і справедливим, а не просто відкладеною війною. А ще ми не повинні впадати в ура-оптимізм у справі України до ЄС і НАТО». 

Також він казав, що «Україна ще багато має зробити для Польщі», стверджував, що ніколи не допустить відправлення польських солдатів в Україну та неодноразово говорив про Волинську трагедію, заявляючи, що не бачить Україну в міжнародних альянсах, поки вона не «визнає провину».

Країна полів

Назва Польща походить від племені полян — людей, які жили на відкритих рівнинах. Ця географічна особливість відіграла величезну роль в історії країни: таку місцевість легко долати військам, але надзвичайно складно захищати.

Тому Польщу декілька разів ділили між собою Німеччина та Росія (один разу — у формі СРСР). Але й сама Польща користалася своїм розташуванням, контролюючи великі простори України, Білорусі та Литви протягом століть. Гордість за величне минуле й травми, завдані окупаціями та поділами, досі живі в польському суспільстві. На цьому тлі у Польщі триває бурхливе політичне життя.

Туск і брат загиблого президента

Сьогодні політичне життя Польщі обертається довкола двох персоналій: ліберального прем’єра Дональда Туска та лідера правих популістів Ярослава Качинського. Перший — колишній голова Європейської ради, шанований у ЄС політик, очолює партію «Громадянська платформа». Другий — брат-близнюк загиблого в авіакатастрофі під російським Смоленськом експрезидента Польщі Леха Качинського, який очолює партію «Право і справедливість» (ПіС).

Партія ПіС перебувала при владі в Польщі протягом восьми років — із 2015-го. За цей час відносини Варшави з ЄС значно погіршилися: у країні ухвалили найжорсткіше в Європі законодавство щодо абортів, а загальний стан демократії просів. У 2023 році поляки на виборах до парламенту надали перевагу опозиції, і прем’єром став Туск, поки президентом залишався Анджей Дуда від партії ПіС. Наступні вибори президента відбудуться вже у травні 2025 року. Саме вони визначать, яким шляхом піде Польща: до Європи чи до правого популізму.

Україна і біженці

Не виключено, що на виборах може статися несподіване — перемога відвертих радикалів (така ситуація ледь не сталася в Румунії, де завдяки успішній кампанії в соцмережах вибори виграв проросійський політик, але пізніше його обрання скасували). Провідні партії Польщі досить помірковані, але не ультраправа «Конфедерація», яка набирає популярність. Серед її політичних фішок: вимога жорсткіших правил міграції, критика ЄС та України.

З початку повномасштабного вторгнення Польща прийняла понад мільйон українських біженців (наразі їхня кількість становить близько мільйона людей). Така масова присутність людей іншої національності стала для поляків шоком, тому нині тема українців у Польщі — дуже чутлива і активно пропагується перед виборами. Водночас конфлікт між Києвом і Варшавою має також історичне підґрунтя.

Річ Посполита

Протягом декількох століть Річ Посполита — держава, що об’єднувала українців, білорусів, литовців і поляків, у якій домінувала саме польська культура, була головною силою на сході Європи. Тоді сталися повстання українських козаків, війна проти військ Богдана Хмельницького, напади сусідніх держав і, зрештою, ту країну поділили сусідні імперії. У 20 столітті Польща намагалася відновитися саме в кордонах Речі Посполитої, та змогла захопити лише західноукраїнські землі.

Волинська трагедія

Під час Другої світової війни на Волині стався жорстокий міжетнічний конфлікт. Українці та поляки здійснювали взаємні етнічні чистки — жорстоко вбивали мирних жителів. Тоді загинули десятки тисяч людей — пам’ять про ті події й досі ускладнює відносини між Україною та Польщею.

Між українцями та поляками були спроби історичного примирення, але поки що досягти його не вдалося. Польські політики час від часу грають на болючому питанні Волинської трагедії, яку в Польщі офіційно визнали актом геноциду. Дехто з них навіть каже, що не підтримає вступ України до НАТО та ЄС, якщо не вдасться узгодити політику щодо історичних питань. Ґрунтовного діалогу наразі досягти не вдається.

Спільний ворог…

Попри все, українців та поляків об’єднує розуміння спільної загрози — агресії з боку Росії. Польську державу Москва ділила вже не раз, тож зараз у Польщі не сумніваються в можливість нападу РФ. Фактично всі політичні сили в країні підтримують збільшення витрат на оборону і тісну співпрацю в межах НАТО. Суперечити такій позиції не намагається майже ніхто — і це створює чудові можливості для співпраці України та Польщі.

…і спільний ринок

Підтримувати цю співпрацю вдається не завжди. У листопаді 2023 року між країнами виник скандал: польські фермери почали блокувати кордон між державами, вимагаючи припинити постачання і перевезення українських аграрних продуктів. Відбулося це на тлі блокади перевезень в Чорному морю російськими військами. Україна фактично ледь не втратила можливість експортувати один зі своїх ключових продуктів — їжу. Розв’язати проблему допомогла не стільки дипломатія, як успішні дії Сил оборони України у Чорному морі, яким вдалося здебільшого зняти блокаду. Докладніше про ці події читайте у матеріалі НЗЛ.

Цю суперечку можна вважати прелюдією до надзвичайно складного процесу української інтеграції до ЄС. Потенціал і масштаби українського агросектору можуть становити серйозну конкуренцію для європейських фермерів. Інтеграція економіки та вирішення історичних суперечок — усе це ще чекає на Україну та її союзників на шляху до взаємної інтеграції.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Pexels