Що трапилося?

Минулих вихідних іранський президент перебував з візитом у сусідньому Азербайджані, де відкривав дамбу на кордоні між двома країнами. Додому він повертався гелікоптером, але по дорозі зник з радарів. Після менш ніж дня пошуків Іран офіційно визнав, що Ібрагім Раїсі загинув при падінні разом з іранським міністром закордонних справ Хусейном Амір-Абдуллахіаном. Офіційно причиною авіакатастрофи називають погану погоду — у той день справді падав дощ, був туман і видимість сягала всього кількох метрів. Навіть рятувальники, яких відправили на пошуки президента, мусили діставатися туди землею, а повітряні дрони не могли знайти місця аварії.

Попри це, в низки оглядачів виникло запитання, чи не була ця катастрофа спланованою. Одні зазначають, що в авторитарному Ірані президент мав багато недоброзичливців, які могли сподіватися зайняти його місце. Інші припускають, що за усім може стояти Ізраїль — країна, яка є головним противником Ірану в регіоні. Раніше Тель-Авів уже проводив спеціальні операції з убивства іранських генералів та науковців у галузі ядерної фізики. 

Втім, існують серйозні сумніви, що єврейська держава могла б піти на вбивство одного з найвищих керівників Ірану. Такий акт цілком міг би слугувати приводом для повномасштабної війни між країнами, що для Ізраїля, який і так перебуває в стані війни, є вкрай небажаним поворотом подій. Зрештою, навіть на нещодавню атаку дронами з Ірану Тель-Авів не відповів. У всякому разі, жодна з версій, крім поганої погоди, наразі не має ні доказів, ні підтверджень. 

Ким був Раїсі?

Посаду президента Ісламської Республіки Іран Ібрагім Раїсі зайняв 2019 року після виборів, які визнали сфальсифікованими. З того часу він встиг жорстоко придушити народні протести проти влади, які спалахнули після вбивства іранською поліцією моралі молодої дівчини за те, що вона «неправильно» носила хіджаб — мусульманський головний убір. Для Раїсі такі рішення були не новими, у 1988 році він, як заступник головного прокурора Тегерану, був членом комітету, який наказав стратити близько п’яти тисяч політв’язнів. 

Окрім посилення репресій, Раїсі звинувачували також у падінні іранської економіки в останні кілька років — під західними санкціями Ірану живеться нелегко. Але це не заважає ісламській республіці втручатися у війни по всьому Близькому Сходу. Робить Тегеран це не напряму, але натомість допомагає бойовикам на місцях — хуситам в Ємені, Хезболлі в Лівані і ХАМАСу в Секторі Газа. До того ж, іранський Корпус Вартових Ісламської Революції (КВІР) активно діє на території Сирії. У той же час Іран співпрацює з Китаєм і РФ, якій продає бойові дрони-камікадзе, що ними Москва атакує Україну. А на фоні цього усього Іран намагається розробити власну ядерну зброю, у чому йому заважають диверсійні операції ізраїльської розвідки та міжнародні санкції. 

До всіх цих міжнародних операцій Тегерану був безпосередньо причетний Ібрагім Раїсі. Щоправда, слід зазначити, він не був головною людиною, яка приймала усі ці рішення. Попри гучну назву своєї посади, президент Раїсі не був керівником державних структур Ірану. Цією країною насправді керує Верховний лідер Аятола Хаменеї. Аятола — це, до речі, не ім’я, а релігійний титул, адже Ісламська Республіка Іран є диктатурою, якою керують ісламські клірики (духовенство — ред.). У цій системі президент Раїсі був лише виконавчою особою, але він мав великі перспективи. Справа в тому, що Аятола Хаменеї має уже 85 років. Вічно керувати Іраном він не може, тож в країні шукають йому наступника. Варіантів було всього два: новим Верховним лідером міг стати або президент Раїсі, або син Аятоли — Моджтаба Хаменеї. Обидва вони — мусульманські священнослужителі.

Що буде тепер?

Відповідно до іранської Конституції, впродовж 50 днів мають відбутися вибори нового президента. В авторитарній державі, де голосування зазвичай підлаштовують так, аби переміг найбільш зручний для влади кандидат, популярність серед населення багато не означає. Тож шукати можливого нового президента, опираючись на соціальні опитування, немає сенсу. Його оберуть між собою високопоставлені клірики та військові з КВІР, який здобуває в Ірані все більше впливу. Цікавішим питанням є спадкоємність Верховного лідера. В теорії, претендентів на цю посаду обирає спеціальна Рада експертів.

На практиці наразі виглядає, що залишився лиш один кандидат на найвищу державну посаду — Моджтаба Хаменеї, син чинного диктатора. Таке передання влади у спадок може викликати незадоволення в республіці, яку проголосили внаслідок революції, що скинула спадкову владу шаха Пахлаві. До того ж люди, які ставили на загиблого президента Раїсі, можуть підшукати іншу кандидатуру. Або, можливо, що котрийсь з чинних політиків захоче піднятися на владну верхівку самостійно. Точних відповідей немає. 

Зрозуміло лише одне: Іран, залучений в цілу низку конфліктів на Близькому Сході, з ослабленою економікою, загрозою терористичних нападів і незадоволеним населенням, яке зазнає утисків після придушення протестів, отримав ще одне джерело нестабільності. Потенційна боротьба за владу може дещо відволікти Тегеран від міжнародних справ і дійсно може дещо призупинити співпрацю Ірану з РФ, що для України було б безумовно позитивним наслідком. Але, оскільки Ібрагім Раїсі був лише однією з багатьох фігур в іранській політиці, оскільки диктаторська система не була заточена саме під нього, сподіватися на серйозні зміни в ісламській республіці навряд чи варто.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Iran’s Presidency/WANA (West Asia News Agency)/Handout via REUTERS

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики