Що трапилося?

Минулих вихідних іранський президент перебував з візитом у сусідньому Азербайджані, де відкривав дамбу на кордоні між двома країнами. Додому він повертався гелікоптером, але по дорозі зник з радарів. Після менш ніж дня пошуків Іран офіційно визнав, що Ібрагім Раїсі загинув при падінні разом з іранським міністром закордонних справ Хусейном Амір-Абдуллахіаном. Офіційно причиною авіакатастрофи називають погану погоду — у той день справді падав дощ, був туман і видимість сягала всього кількох метрів. Навіть рятувальники, яких відправили на пошуки президента, мусили діставатися туди землею, а повітряні дрони не могли знайти місця аварії.

Попри це, в низки оглядачів виникло запитання, чи не була ця катастрофа спланованою. Одні зазначають, що в авторитарному Ірані президент мав багато недоброзичливців, які могли сподіватися зайняти його місце. Інші припускають, що за усім може стояти Ізраїль — країна, яка є головним противником Ірану в регіоні. Раніше Тель-Авів уже проводив спеціальні операції з убивства іранських генералів та науковців у галузі ядерної фізики. 

Втім, існують серйозні сумніви, що єврейська держава могла б піти на вбивство одного з найвищих керівників Ірану. Такий акт цілком міг би слугувати приводом для повномасштабної війни між країнами, що для Ізраїля, який і так перебуває в стані війни, є вкрай небажаним поворотом подій. Зрештою, навіть на нещодавню атаку дронами з Ірану Тель-Авів не відповів. У всякому разі, жодна з версій, крім поганої погоди, наразі не має ні доказів, ні підтверджень. 

Ким був Раїсі?

Посаду президента Ісламської Республіки Іран Ібрагім Раїсі зайняв 2019 року після виборів, які визнали сфальсифікованими. З того часу він встиг жорстоко придушити народні протести проти влади, які спалахнули після вбивства іранською поліцією моралі молодої дівчини за те, що вона «неправильно» носила хіджаб — мусульманський головний убір. Для Раїсі такі рішення були не новими, у 1988 році він, як заступник головного прокурора Тегерану, був членом комітету, який наказав стратити близько п’яти тисяч політв’язнів. 

Окрім посилення репресій, Раїсі звинувачували також у падінні іранської економіки в останні кілька років — під західними санкціями Ірану живеться нелегко. Але це не заважає ісламській республіці втручатися у війни по всьому Близькому Сходу. Робить Тегеран це не напряму, але натомість допомагає бойовикам на місцях — хуситам в Ємені, Хезболлі в Лівані і ХАМАСу в Секторі Газа. До того ж, іранський Корпус Вартових Ісламської Революції (КВІР) активно діє на території Сирії. У той же час Іран співпрацює з Китаєм і РФ, якій продає бойові дрони-камікадзе, що ними Москва атакує Україну. А на фоні цього усього Іран намагається розробити власну ядерну зброю, у чому йому заважають диверсійні операції ізраїльської розвідки та міжнародні санкції. 

До всіх цих міжнародних операцій Тегерану був безпосередньо причетний Ібрагім Раїсі. Щоправда, слід зазначити, він не був головною людиною, яка приймала усі ці рішення. Попри гучну назву своєї посади, президент Раїсі не був керівником державних структур Ірану. Цією країною насправді керує Верховний лідер Аятола Хаменеї. Аятола — це, до речі, не ім’я, а релігійний титул, адже Ісламська Республіка Іран є диктатурою, якою керують ісламські клірики (духовенство — ред.). У цій системі президент Раїсі був лише виконавчою особою, але він мав великі перспективи. Справа в тому, що Аятола Хаменеї має уже 85 років. Вічно керувати Іраном він не може, тож в країні шукають йому наступника. Варіантів було всього два: новим Верховним лідером міг стати або президент Раїсі, або син Аятоли — Моджтаба Хаменеї. Обидва вони — мусульманські священнослужителі.

Що буде тепер?

Відповідно до іранської Конституції, впродовж 50 днів мають відбутися вибори нового президента. В авторитарній державі, де голосування зазвичай підлаштовують так, аби переміг найбільш зручний для влади кандидат, популярність серед населення багато не означає. Тож шукати можливого нового президента, опираючись на соціальні опитування, немає сенсу. Його оберуть між собою високопоставлені клірики та військові з КВІР, який здобуває в Ірані все більше впливу. Цікавішим питанням є спадкоємність Верховного лідера. В теорії, претендентів на цю посаду обирає спеціальна Рада експертів.

На практиці наразі виглядає, що залишився лиш один кандидат на найвищу державну посаду — Моджтаба Хаменеї, син чинного диктатора. Таке передання влади у спадок може викликати незадоволення в республіці, яку проголосили внаслідок революції, що скинула спадкову владу шаха Пахлаві. До того ж люди, які ставили на загиблого президента Раїсі, можуть підшукати іншу кандидатуру. Або, можливо, що котрийсь з чинних політиків захоче піднятися на владну верхівку самостійно. Точних відповідей немає. 

Зрозуміло лише одне: Іран, залучений в цілу низку конфліктів на Близькому Сході, з ослабленою економікою, загрозою терористичних нападів і незадоволеним населенням, яке зазнає утисків після придушення протестів, отримав ще одне джерело нестабільності. Потенційна боротьба за владу може дещо відволікти Тегеран від міжнародних справ і дійсно може дещо призупинити співпрацю Ірану з РФ, що для України було б безумовно позитивним наслідком. Але, оскільки Ібрагім Раїсі був лише однією з багатьох фігур в іранській політиці, оскільки диктаторська система не була заточена саме під нього, сподіватися на серйозні зміни в ісламській республіці навряд чи варто.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Iran’s Presidency/WANA (West Asia News Agency)/Handout via REUTERS

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.