Придністровська війна
Не встигла Молдова у серпні 1991 року проголосити незалежність від СРСР, як від неї захотіла відокремитись частина території. На вузькій смузі землі, затиснутій між українським кордоном і річкою Дністер, яка відокремлює регіон від решти Молдови і яка й дала йому його назву — Придністров’я, владу захопили місцеві сепаратисти, які бажали зберегти радянські порядки. Тож вони проголосили створення так званої Придністровської Молдавської Республіки (ПМР). Пройшло зовсім небагато часу і між Молдовою та сепаратистами почалися бойові дії.
Здавалося б, що може протиставити цілій країні з 2,5 млн населення маленький регіон, у якому живе менш як 500 тисяч людей? Чи не могла Молдова швидко побороти сепаратистів? Виявилося, що не все так просто. У той час, на початку 90-х, уся структура колишнього СРСР посипалася і насправді ніхто — ні влада в Кишиневі, ні навіть колишній імперський центр в Москві не мали сил на жодні активні дії. До того ж на території ПМР стояла 14-та російська армія.
Коли почалися бої, обидві сторони не мали чіткої переваги, але сепаратистам допомагала місцева радянська армія. Також на стороні Придністров’я воювали півтори сотні українських добровольців-націоналістів з організації УНСО (Українська народна самооборона — ред.) — згодом їхній провідник Дмитро Корчинський згадував, що вони прагнули здобути досвід бойових дій і хотіли ні то приєднати Придністров’я до України, ні то створити власну вільну від влади територію. Натомість один з ключових національно-демократичних політиків України того часу — В’ячеслав Чорновіл, приїздив до Кишинева і висловлював підтримку Молдові, виступаючи проти сепаратистів ПМР.
Бойові дії забрали життя близько семи сотень людей. Потім сторони підписали перемир’я: Молдова фактично втратила контроль над регіоном, а російська армія офіційно була визнана частиною миротворчого контингенту — ситуація певним чином схожа на події в Карабаху 90-х років. Проте ніхто у світі, навіть Москва, не визнали ПМР незалежною державою. Відтоді і до сьогодні російські війська залишаються в Придністров’ї, утримуючи Молдову в непрямій залежності від РФ. Кишинів немає достатньо сил, аби розв’язати цю проблему самостійно, тож всі погляди в ПМР і самій Молдові спрямовані в сторону Києва.
Чому саме Придністров’я?
На цьому маленькому клаптику території біля річки Дністер живе три народи, жоден з яких не становить більшості. Майже однакова кількість молдован, українців і росіян вживається У ПМР. Тому невизнана сепаратистська «республіка» і намагається імітувати радянську «дружбу народів»: наприклад, на придністровських грошах поруч спокійно сусідять російський імперський полководець Олександр Суворов і український поет Тарас Шевченко. Населення у цьому краї завжди було строкатим, адже землі Придністров’я були прикордонними майже всю історію. Їх ділили між собою різні держави — тут жили і племена Київської Русі, і степові кочівники, володіли ними і Велике Князівство Литовське, і Кримське Ханство, Річ Посполита і турки-османи. А потім цю територію завоювала Російська імперія.
Коли після Першої світової війни імперія почала розвалюватися, майже вся територія сучасної Молдови стала частиною Румунії, крім земель на лівому березі Дністра. На них претендувала УНР, але коли Україну окупували більшовики, вони захопили і цей край. Тоді в складі Української РСР Москва створила Молдавську автономну республіку. А вже після Другої світової війни, коли СРСР окупувала всю Молдову, Придністров’я приєднали до Молдавської РСР. Після стількох змін і переворотів, місцеве населення виявилося дуже розмаїтим і поміж собою три різні народи поєднувала лиш радянська комуністична ідеологія і російська мова. Тож, коли в 1991 році Кишинів став столицею незалежної держави, Придністров’ям легко скористалася Москва.
Російське минуле в майбутньому Молдови
Частина людей в Молдові хоче, щоб їхня країна залишалася окремою і незалежною, тому називає свою рідну мову молдовською. Ще частина хоче приєднатися до складу Румунії і цю ж саму мову називає румунською (так само її називає і Конституція Молдови, починаючи з 2023 року). І хоч молдовани і молдовські румуни по-різному говорять про свою культуру (одну і ту ж для них обох, бо вони дійсно є одним і тим самим народом), але вони разом бачать майбутнє своєї землі в складі ЄС.
Від часу здобуття незалежності Молдова значно змінилася. Нею досить довго керували проросійські сили, але, відколи президенткою стала Мая Санду, країна налагодила тісні стосунки із Заходом і навіть стала кандидатом на членство в Євросоюзі. Сьогодні Молдова є прикладом для окупованих РФ народів, наприклад, про це говорять білоруси. А що з Придністров’ям?
За останні 30 років ПМР перетворилася в абсолютно депресивний регіон без жодних зрозумілих перспектив. Фактично усю комерцію в регіоні контролює місцевий олігархічний холдинг під назвою «Шериф», але що і куди продавати з Придністров’я? До кордону Росії цьому сепаратистському анклаву — дуже далеко. Для Молдови і України це — окупована територія, з якою вести справи не будуть. Можливою є хіба нелегальна контрабанда. Але як в такому разі ПМР існує стільки десятиліть? Відповідь слід шукати далі на сході. Москва надає владі місцевих невизнаних сепаратистів різні поступки, наприклад, безкоштовно постачає газ та енергію, вимагаючи гроші за них від молдовської влади в Кишиневі. Молдова, звісно ж, платити за це відмовляється.
Також Кремль продовжує утримувати в Придністров’ї близько півтори тисячі своїх військових. Офіційно вони там перебувають як миротворці та стережуть один з найбільших військових складів у Європі у селі Колбасна. Втім, як зазначають оглядачі, ніхто не знає, в якому стані є ці боєприпаси, деяким з яких — понад 60 років. До 2014 року Україна, як офіційний партнер РФ, дозволяла Москві постачати її війська у Придністров’ї через територію, підконтрольну Києву. Після початку російсько-української війни у 2014 році цей шлях перекрили. Російські військові могли добиратися до ПМР лише літаками через Молдову, але і цей спосіб припинив існування після того, як в Кишиневі обрали прозахідний уряд. Останні кілька років російські війська в Придністров’ї не мають жодного постачання, тож, скоріш за все, їх боєздатність не є набагато кращою, ніж в півстолітніх радянських снарядів, які вони охороняють.
Все залежить від України
Поки Москва контролює частину території Молдови, вона може чинити вплив на уряд в Кишиневі, при чому одразу кількома шляхами. Є досить елегантний економічний метод — енергія. Як і більшість Європи, Молдова донедавна повністю залежала від постачання російського газу. Прозахідний уряд Маї Санду намагається це вирішити. Після впровадження реформ ЄС надав Кишиневу кошти на модернізацію і тепер країна успішно змінює своє енергетичне сполучення в сторону Європи, щоб бути повністю незалежною у своїх рішеннях від Кремля. Але навіть це ще не все.
Водночас влада країни намагається інтегрувати придністровське населення м’якими методами. Через повну економічну безвихідь велика частина людей з Придністров’я їде працювати, вчитися і вивчати румунську мову у Молдову, зокрема, щоб їхати далі в Румунію. Зрештою, у молдовської держави є досвід розв’язання таких питань: у 90-х роках, окрім ПМР, незалежності вимагали також гагаузи — місцевий тюркський, але здебільшого православний народ. Цю критичну ситуацію тоді змогли залагодити, надавши їм автономію. Хоч до сьогодні Гагаузія є досить проросійською, але вона цілком нормально функціонує в межах Молдови. Та всі ці зусилля можуть виявитися марними, якщо в дію вступлять російські війська.
До 2014 року Україна давала Росії можливість дотягнутися до Придністров’я. Тепер Україна є єдиним, що зупиняє московські війська від доступу до Молдови. Аналітики неодноразово зазначали, що однією з цілей Кремля у війні проти України було відібрати в Києва доступ до Чорного моря, водночас зробивши сухопутний кордон між Росією та Придністров’ям. У такому разі ніщо б не зупиняло РФ від окупації всієї Молдови. Але російські війська зупинила українська армія. Коли Україна зупинить Росію остаточно, Молдова буде в безпеці, далеко від російських кордонів, під своєрідним прикриттям ЗСУ. Тоді в ПМР не буде жодного шансу на існування. В Молдові це розуміють і допомагають українським зусиллям. «Захищаючи Україну, ви захищаєте також Молдову», — зазначила торік президентка Мая Санду.
Автор статті — Дмитро Спорняк
Фото: Julian Nyča/Wikimedia Commons
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Важливе 
