Вірменські історії Лусіне Харатян

«Найкращий спосіб вийти з тіні імперії — це затьмарити її одноголосий наратив через поліфонію голосів, мов, позицій», — вважає пані Лусіне, науковиця-антропологиня і письменниця з Вірменії. Жінка переконана, що бути досить гучним можна тільки у тому випадку, якщо використовувати іншу мову, ніж імперія: говорити про інше, під іншим кутом, іншим чином, відмінним, від імперського. «Важливо знайти мову, яка дозволить не лише вам побачити мене, але яка також дасть змогу мені подивитися на себе по-іншому», — каже Лусіне. Як приклад вона навела чотири історії.

Перша — про жінку, яка протягом років ходила до церкви молитися. За своїх близьких, рідних, за чоловіка, який воював в одній війні за Карабах, за сина, який брав участь в бойових діях у наступній. І кожного разу вона просила розуму правителям держав — вірменським прем’єрам, президентам Азербайджану, Туреччини, США і Путіну, аби ті припинили війни і страждання. Але чи не почув би Бог ту жінку насправді, якби вона припинила вимолювати, щоб її життя виправили далекі політики, а натомість почала вірити у свої сили? Чи не краще взяти справу у свої руки? Може слід говорити своєю мовою, а не користуватися імперським наративом, у якому правителі вирішать все за тебе, і тоді ти не лише звільниш себе, але й станеш прикладом для інших? Саме таким прикладом нині є Україна, яка поставила високу планку, почавши говорити сама за себе.

Друга історія — про Україну. За день до виступу на медіафорумі науковиця відвідала центр реабілітації Superhumans і звернула увагу на те, що ми в Україні вже говоримо іншою, відмінною від імперської, мовою. Адже гідність для поранених людей, які втратили кінцівки — це повна протилежність московського спадку. В СРСР майже одразу після завершення Другої світової війни з вулиць примусово прибрали всіх людей з інвалідністю, ізолювавши їх від суспільства. Все, щоб ніхто не задумувався над ціною війни, аби ніхто не сумнівався у «величі радянської перемоги». Людяне і гідне ставлення до людей — це уже інша мова.

Третя історія — про геноцид. Наприкінці 1870-х років, після чергової російсько-турецької війни, у Берліні відбувся міжнародний конгрес. Поневолені народи Османської імперії відправили на нього свої делегації, аби домовитися про дотримання прав своїх спільнот. Однією з цих делегацій були вірмени, які привезли з собою петицію. Саме на тому конгресі низка балканських народів отримала свободу, адже вони билися у тій війні. Натомість вірмени не отримали нічого. Там, де в дію йдуть шаблі і кулі, одними лиш словами і документами успіху не досягнеш. В результаті такий невизначений статус вірменів призвів до однієї з найбільших трагедій в історії — геноциду вірменів в Османській імперії. Ця історія може виглядати застарілою, але саме наративи з 19 століття використовують сьогодні такі авторитарні лідери, як Путін в РФ чи Алієв в Азербайджані, зауважує пані Харатян. Вони просто не залишають вибору і змушують вдаватися до мови зброї, для захисту свого існування.

Четверта історія — про Карабах. Населений вірменами регіон на території Азербайджану потрапив торік у всі світові медіа. Після довгої блокади азербайджанські війська почали наступ на невизнану ніким Нагірно-Карабаську Республіку, яку вірмени називали Арцах. Місцеве населенне, боячись репресій та етнічних чисток, вирішило покинути свої землі під мовчазним поглядом російських миротворців. Майже сто тисяч вірменів Карабаху відправилися до Вірменії, обравши власну свободу замість усього, що в них було, каже пані Лусіне. Цей крок був їхньою мовою, яка дала їм голос і показала їх цілому світові. «Довга тінь імперії тремтить і скорочується. Може, скоро її не буде видно, адже мова, якою все більше людей обирають говорити в Україні, Грузії чи у Вірменії є звільненою, емансипованою, яка також звільняє і надає сили», — зазначила науковиця.

Білоруські проблеми Франака Вячорки

Франак Вячорка — білоруський опозиціонер, радник Святлани Ціхановської, яка була основною суперницею Лукашенка на виборах у Білорусі у 2020 році. На батьківщині Вячорці загрожує в’язниця КДБ (Комітет державної безпеки), але й в Україну він заледве потрапив — його, як білоруса, дуже пильно перевіряли на кордоні. Зрештою, сьогодні його рідна країна перебуває під повним контролем не лише місцевого авторитарного режиму, але й російських військ. Лише меншість білорусів — близько 10%, говорять рідною мовою, зазначив Вячорка. Як вийти з такої ситуації?

Слід показати людям, які сьогодні перебувають в авторитарній Білорусі, альтернативу, вважає Вячорка. Білоруське суспільство нині нагадує персонажів серіалу «Бункер», які перебувають під землею так довго, що вже й не пам’ятають для чого і не збираються виходити на поверхню, зауважує політик. Але опір системі існує. Вячорка вважає, що сьогодні існують дві Білорусі: одна — окупована і русифікована, але інша, та яка бореться і зберігає свою культуру, активно діє. Ця друга вільна Білорусь існує у вигнанні за кордоном, а також в інтернеті. Сучасні технології, на думку Вячорки, є ключем до справжнього відродження його батьківщини.

Саме тому найбільш успішними операціями білоруських партизанів, окрім диверсій на залізниці, є хакерські атаки. Нещодавно білоруські кіберпартизани зламали переписки білоруського КДБ за останні девʼять років, отримавши імена усіх інформаторів спецслужби. Вячорка зауважує, що попри усе, білоруси є дуже відмінними від росіян: вони абсолютно не підтримують війну проти України, виступають категорично проти участі їхніх військ в союзі з російськими (підтримують вступ білорусів у війну лиш близько 5% населення, повідомив політик). І це все — в умовах активної пропаганди, постійного просування російської ідеології про нацистів та войовничої риторики Лукашенка, які просочують все інфополе Білорусі, починаючи від навчальних закладів.

Щоб надати цим людям альтернативу, білоруська опозиція працює над створенням білоруських спільнот у вигнанні, започаткування мовних курсів і білоруських шкіл, які згодом можуть бути поширені на звільнену Білорусь. Також опозиція співпрацює з урядами демократичних держав. У цьому, стверджує пан Франак, білорусів сильно надихають українці та молдавани. Наша держава надихала їх і в боротьбі за незалежність від Радянського Союзу і під час Майдану 2014 року, і зараз, коли протистоїть російській агресії. Приклад України виразився у Білорусі навіть у таких простих речах, як носіння вишиванок, які до білорусів теж є національним одягом. «Національна ідентичність — це найсильніший антидот від «російського світу», — впевнений Франак Вячорка.

Американський погляд Террелла Старра

«Основа моєї роботи насправді про те, як ми всі можемо навчитися турбуватися один про одного», — каже Террелл Старр, американський журналіст, який живе в Україні і висвітлював перебіг війни від самого її початку. Його походження як темношкірого громадянина США несподівано дозволило йому глибше зрозуміти українців, порівняно з його білошкірими американськими колегами, стверджує Террелл. Родом він із Детройту, штат Мічиган і протягом життя неодноразово стикався з упередженим ставленням до себе через свою расу. 

У молодому віці Старр побував у Росії, а згодом, як доброволець Корпусу миру, потрапив до Грузії. У кавказькій країні Террелл неочікувано для самого себе відчув близькість з місцевим народом. Його друзі пояснили йому, що в РФ грузинів також називають чорними і зневажають, тож вони його прекрасно розуміють. З погляду американця народ Грузії абсолютно точно є білим, зазначив Старр, тому для нього така точка зору виявилася дуже неочевидною. Тоді він зрозумів, що хотів би дізнатися більше про людей, з якими він відчуває таку спільність, з тими, хто відчув гноблення зі сторони Росії. Так доля привела його до України.

Не слід забувати, що США також є колоніальною державою, зауважує Террелл Старр. Могутність його рідної держави була побудована на геноциді корінних народів та понад 250 років рабства і наслідки цього відчувається й донині. Риторика, яку використовує Путін відносно українців, для чорношкірого американського журналіста є майже ідентичною до тієї, яку ще якихось 60 років тому американські губернатори використовували відносно афроамериканської спільноти. Саме такі аналогії допомогли Терреллу Старру висвітлювати війну між Росією та Україною.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Старр був в Україні. Як досвідчений журналіст, він почав розповідати людям на своїй батьківщині про те, що насправді відбувається тут. Він доносив до спільноти темношкірих американців свої враження про те що, він насправді відчуває з українцями спільність. У цьому була велика різниця між ним та цілою низкою американських журналістів, яких перевели до України з московських редакцій західних медіа, зазначив Террелл. Згодом він також зауважив, що бажання західних інтелектуалів говорити про Україну через призму Росії є таким самим виявом імперського мислення. «Якщо ми хочемо говорити про деколонізацію світу, то нам слід почати з деколонізації власного розуму», — переконаний американський журналіст.

Український гумор Ольги Токарюк

Українська журналістка Ольга Токарюк у своїй промові вирішила сконцентруватися не на суті українських повідомлень у світі, а на їхній формі і звучанні. Ресурси, які РФ використовує для поширення своєї пропаганди, є значно більшими за можливості України доносити правду про себе. Тож для того, щоб чинити спротив російській агресії не лише на полі бою, але й в інформаційному полі, українці були змушені мислити більш креативно. Неочікувано ефективною відповіддю виявилися меми.

За допомогою жартівливих картинок українські користувачі інтернету демонстрували світові свою здатність до боротьби. Наприклад, коли надзвичайно популярною стала фраза оборонців острова Зміїний на початку повномасштабного вторгнення РФ. Меми стали засобом для встановлення української суб’єктності в інформаційному полі. З їхньою допомогою розповідали і продовжують розповідати українську історію. Вони ж допомагають спростовувати російську дезінформацію, виставляючи російські наративи на посміховисько за допомогою гумору.

Можливість ставитися до Росії не як до непереможної загрози, але як до об’єкта насмішок, стала інструментом, за допомогою якого Україна показала, що у світі її недооцінювали. Ефективність гумору виявилася настільки високою, що його стали використовувати навіть офіційні сторінки України в соцмережах. Долучилися до цього руху і західні союзники нашої держави. Чого вартий лише рух NAFO (North Atlantic Fella Organization) — cпільнота інтернет-користувачів, які спростовували російську дезінформацію, використовуючи для цього жартівливі картинки із собаками. «Гумор — це про встановлення свого порядку денного», — переконана українська журналістка.

Дискусію записав Дмитро Спорняк

Фото: Львівський медіафорум/Nastya Telikova/Колаж НЗЛ

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Ми об’єднали всі наші матеріали на одній платформі, щоб зробити користування сайтом зручнішим і створити спільний простір, де можна обрати тексти для різночитання.

Цю сторінку команда НЗЛ більше не наповнюватиме — усі нові тексти й новини публікуватимемо на сайті The Ukrainians Media.

Люті зміни лютого: що відбулося?

Кінець 2024-го. Протягом усього року ціни на ліки залишалися відносно стабільними, навіть фіксували позитивну динаміку: їхня вартість зросла на 10,8% у порівнянні з майже 19% у 2023-му. Однак у листопаді вони почали стрімко зростати.

Січень 2025-го. Зафіксували найбільше підвищення цін. Тоді вартість 100 найпопулярніших препаратів — які згодом внесли до переліку ліків, ціна яких має знизитися на 30% — стала вищою на майже 20% порівняно з листопадом 2024-го. 

10 лютого 2025-го. У вечірньому відеозверненні Володимир Зеленський заявив, що «ціни абсолютно неадекватні» й анонсував засідання РНБО для розгляду пропозицій щодо зниження вартості ліків.

Того ж дня Аптечна професійна асоціація України відправила до МОЗ «Декларацію про взаємодію щодо зниження вартості лікарських засобів», у якій п’ять найбільших аптечних мереж України («Аптека АНЦ», «Подорожник», «Аптека доброго дня», «Аптека 9-1-1», «Бажаємо здоровʼя») підтримали ініціативу зниження цін за умови, якщо це відбудеться на всіх етапах: виробники знижують відпускні ціни, дистриб’ютори — оптові, аптеки — роздрібні. 

Напередодні, 7 лютого, подібну декларацію підписали українські фармацевтичні виробники — АТ «Фармак», ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ПАТ «Київський вітамінний завод» та ще сім компаній. У ній вони, зокрема, узгодили зниження відпускних ціни з 1 березня на 100 найбільш вживаних препаратів на 30% у порівнянні з січнем 2025 року.

12 лютого 2025-го. Уже за два дні РНБО провела засідання, де визначила подальші кроки, що вводилися в дію з 1 березня. Головне з рішення:

1. Зниження цін на 100 медичних засобів, що найчастіше купують українці, на 30%. 
2. Заборона маркетингових послуг, які виробники чи дистриб’ютори сплачували аптекам, щоб вони займалися промоцією саме їхніх товарів (наприклад, вигідне розташування на полицях, рекомендації провізорів споживачам тощо).
3. Встановлення відсотка граничних надбавок (максимальних націнок) на ліки: для постачальників — 8%, для аптек — 35% на безрецептурні препарати, від 10% до 25% (залежно від вартості) — для рецептурних та тих, що внесені до Національного каталогу цін.
4. Відновлення державного нагляду (контролю) за учасниками фармринку. 

Того ж дня Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію цього рішення.

14 лютого 2025-го. Європейська Бізнес Асоціація закликала Президента України ветувати ухвалений законопроєкт. У заяві вперше заявили про можливий дефіцит препаратів: «Для низки ліків виробники, імпортери та дистриб’ютори об’єктивно не зможуть виконати запропоновані вимоги, а отже певні ліки будуть поступово виведені з обігу». 

19 лютого 2025-го. МОЗ опублікувало список зі 100 ліків, вартість яких мала знизитися з 1 березня. У ньому зазначили їхню максимальну допустиму вартість для споживачів. Серед них — Парацетамол-Дарниця (37,92 грн), Ібупрофен-Дарниця (86,36 грн), Корвалол ® 50 мг (63,07 грн), Магнікум-Антистрес ® (333,07 грн), Мукалтин ® 50 мг (120,12 грн) й інші. 

20 лютого 2025-го. Аптечна професійна асоціація України опублікувала звернення із застереженням: таке державне регулювання цін — економічно необґрунтоване, доступність медикаментів потрібно забезпечувати без знищення фармацевтичної галузі. 

Що пішло не так: на що нарікає громадськість?

Ціни. Попри те, що вартість ліків мала знизитися, вже наприкінці березня 2025 року почали з’являтися публікації про протилежне — ціни зростають. Водночас один місяць — надто короткий термін для остаточних висновків — деякі впровадження вступали в дію пізніше. Наприклад, закон про референтне ціноутворення набув чинності 12 лютого — через два місяці після офіційної публікації. Також аптеки мали збути препарати, які закупили за старою ціною. Тож зараз, через 11 місяців, ми проаналізували динаміку цін на ліки за 2025 рік. Для дослідження обрали по два препарати кожної компанії, чиї продукти входили до початкового переліку 100 найуживаніших, й порівняли середню ціну по Україні за рік (за даними сервісу Tabletki.ua та Національного каталогу цін).

ПрАТ «Фармацевтична фірма «ДАРНИЦЯ»

АТ «ФАРМАК»

АТ «Київський вітамінний завод»

ТОВ «Кусус Фарм»

ТОВ «ЮРІЯ-ФАРМ»

Корпорація «Артеріум»

ПрАТ ФФ «Віола»

ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»

ТДВ «ІнтерХім»

На 16 із 18 аналізованих препаратів ціни на кінець 2025 року були нижчими порівняно з його початком. На два інші вартість зменшувалася впродовж року, проте наприкінці стала вищою — у межах однієї гривні. То в чому ж полягає проблема?

Вартість на препарати знизилася в порівнянні з початком року. Проте саме тоді, в січні 2025 року, ціни на найпопулярніші ліки зросли на майже 20% у порівнянні з листопадом 2024 року. Тож вартість не так знижували, як повертали до попередньої.

Ціна на деякі ліки, що не ввійшли до переліку 100 найпопулярніших, почала підвищуватися. В Аптечній професійній асоціації України це пояснили забороною маркетингових договорів, завдяки яким вдавалося обмежувати націнку на рівні 14-15% і створювати програми лояльності. 

На противагу — у відповіді НЗЛ Фармацевтичне управління Міністерства охорони здоров’я України вказало, що вже завершено всі етапи формування Національного каталогу цін, що має допомогти «уникнути необґрунтованого завищення цін і забезпечить прозорість закупівель ліків». 

Суперечки між виробниками й аптечними мережами. Через зміни, впроваджені у 2025 році, загострилися конфлікти між тими, хто виробляє ліки, і тими, на чиїх полицях ми їх купуємо. Особливо це помітно на прикладі «Дарниці». Протягом минулого року компанія кілька разів призупиняла виробництво: не через брак необхідного, а через переповнення складів препаратами.

Виробник нарікає на аптечні мережі, що скоротили продаж їхніх ліків із березня 2025-го, коли після скарги виробника заборонили маркетингові договори. Аптеки це заперечують і пояснюють це обов’язком продавати ліки дешевше. Тут «Дарниця» — не в найкращій позиції, адже, ймовірно, не знизила відпускні ціни на певні препарати. Станом на вересень 2025 року склад був заповнений на 95%, штат поступово скорочували. 

Наприкінці вересня «Дарниця» звернулася до Антимонопольного комітету (АМКУ). Той 2 жовтня почав розслідування щодо порушення найбільшими мережами аптек законодавства про захист економічної конкуренції. У відповіді НЗЛ комітет повідомив, що наразі проводить збір й аналіз доказів у справі. 

У результаті на полицях аптек складніше знайти знайомі препарати, натомість пропонують їхні аналоги. Виробники й аптечні мережі продовжують конфліктувати, а органам контролю наразі не вдалося це врегулювати. 

Закриття аптек у прифронтових територіях. Доставляти ліки в достатній кількості для людей, які проживають у зоні активних бойових дій та у віддалених селах, було складним завданням і до початку врегулювання в лютому 2025 року, проте воно загострило ситуацію.

• Мобільні аптеки. У серпні «Аптека 9-1-1» зупинила роботу двох мобільних аптечних пунктів на Харківщині й Херсонщині. Через це без доступу до ліків таким способом залишилися жителі 52 населених пунктів у Херсонській області. Причина — зміни в законодавстві негативно вплинули на фінансування стаціонарних аптек мережі, відтак забезпечувати роботу мобільних пунктів («аптек на колесах») стало важче (купівля й устаткування 1 такого пункту коштує близько 1,45 млн грн, обслуговування — приблизно 100 тисяч грн на місяць).
• Стаціонарні аптеки. Робота «нерухомих» аптечних пунктів у прифронтових територіях також ускладнилася. У відповіді НЗЛ виконавчий директор СЕО мережі «Подорожник» Тарас Коляда прокоментував: «Наприкінці березня 2025 року в дев’яти прифронтових областях працювали 407 аптек мережі “Подорожник”. Наприкінці жовтня — 416. Ці населені пункти зазнають найбільше обстрілів, тут найчастіше доводиться закриватись. Торік “Подорожник” був найдинамічнішим ритейлером, але цього року ми відстаємо від своїх планів і зросли всього на девʼять аптек за пів року. Для найбільшої мережі це низький показник». 

Виконавчий директор додав, що попри все «Подорожнику», як одній з найбільших аптечних мереж, легше втриматися в таких умовах, але загально на ринку ситуація «значно гірша».

«З початку року в Україні стало на 270 аптек менше [відповідь станом на листопад 2025 року, — ред.]. Для розуміння: в середньому одна аптека «Подорожник» обслуговує 2100 клієнтів на місяць. Кожне закриття означає, що понад 115 000 українців змушені шукати, де їм тепер купувати ліки. А що, як в одному районі закриваються відразу декілька аптек? Знижується доступність ліків, виникає локальний дефіцит, бо інші аптеки не справляються з додатковим попитом, люди витрачають більше часу на пошуки ліків, який, на жаль, може коштувати здоровʼя та навіть життя».

Що про це кажуть у МОЗ? Станом на листопад 2025 року функціонували 28 мобільних аптечних пунктів у 19 областях України — про це МОЗ повідомило у відповіді НЗЛ. Для порівняння: у травні — 29 пунктів у 17 областях. У МОЗ зазначили, що постійно працюють над питанням збільшення доступності ліків, а також згадали співпрацю з Укрпоштою: «Проєкт “Укрпошта. Аптека” масштабовано на всі регіони України, у тому числі прифронтові та території, де ведуться активні бойові дії».

Чому говорять про можливий дефіцит?

Кількість ліків на полицях аптек залежить від кількох сторін: виробників, логістики, дистриб’юторів і безпосередньо роздрібних мереж. Якщо на якомусь з етапів виникають проблеми — це може призвести до зменшення обсягів препарату в аптеках. 

Наприклад, восени спостерігався дефіцит вакцин проти грипу. Про його причини розповів Тарас Коляда, виконавчий директор СЕО мережі «Подорожник»: «Тут якраз змішалися кілька факторів. По-перше, один з виробників, французький Sanofi, оновлює технологію виробництва згідно з останніми рекомендаціями ВООЗ, тому його вакцин цього року менше. Далі логістика: імпорт вакцин в Україну відбувається під державним наглядом, процедура цього року затягнулася, і це вплинуло на темпи постачання. Сезонний попит на вакцини від грипу уже розпочався, люди запитують фармацевтів, а вакцини ще не доїхали. Паралельно є ще одне ускладнення: дистриб’ютори привозять менше, ніж замовляють мережі. “Подорожник” замовляв 7000 доз вакцини “Ваксігрип Тетра”, але отримав менш ніж 5000». 

Щодо інших препаратів — Тарас Коляда зазначив, що в локальних мережах і невеликих населених пунктах дефіцит торкнувся не лише вакцин: «Після обмеження націнок на ліки, заборони маркетингових договорів і падіння рентабельності бізнесу, аптеки змушені планувати обсяги закупівель обережніше, відмовлятися від дорожчих і менш популярних позицій». НЗЛ також зверталося до 4 інших найпопулярніших аптечних мереж, щоб дізнатися про ситуацію з кількістю препаратів і ймовірністю дефіциту, проте відповіді не отримали. 

Російські атаки на склади найбільших дистриб’юторів. «Оптіма Фарм» і «БаДМ», що разом постачають понад 90% ліків в Україні, останні місяці зазнають регулярних обстрілів ворога. Це також може тимчасово негативно впливати на наявність препаратів через затримки в постачанні, однак нічого критичного не передбачають ні в МОЗ, ні дистриб’ютори. Останні запускають резервні буферні склади, співпрацюють з іншими посередниками, перелаштовують маршрути. 

Що буде далі?

Наприкінці року учасники ринку перебували в режимі очікування рішення влади про перезапуск маркетингу у фармринку. Воно затягнулося. У грудні Тарас Коляда, керівник «Подорожника» для НЗЛ коментував: «Бюджети фармкомпаній на 2026 рік уже на фінальній стадії ухвалення. Ми маємо враховувати у своїх планах песимістичний сценарій, за якого обмеження маркетингових контрактів і націнок продовжиться, а маржа буде падати. Наслідки такого сценарію передбачувані: це обовʼязково відобразиться на асортименті, і в першу чергу, з полиць зникатимуть дорожчі товари й бренди, а також ті, що не мають значного попиту». 

Однак 26 грудня Кабмін зрештою дозволив маркетингові послуги за новим порядком. Тепер вони можуть надаватися винятково на добровільній основі: «Забороняється ініціювати або вимагати маркетингові послуги як обов’язкову умову співпраці […] Рішення створює рівні умови конкуренції для виробників, насамперед українських, і дозволяє легально та прозоро просувати доступніші за ціною препарати». Вочевидь можновладці проаналізували негативні наслідки свого рішення й пішли на поступки для врегулювання фармринку. Проте наскільки ефективним виявиться добровільний порядок маркетингових послуг та чи допоможе він налагодити взаємини між виробниками й аптечними мережами, збільшити доступ до ліків у прифронтових регіонах і нівелювати ймовірність дефіциту  — покаже час.

Тим часом реформи фармацевтичного ринку продовжуються: продаж ліків за найближчими цінами в аптеках медзакладів, оновлення вимог до працівників аптек, дозвіл продавати препарати на АЗС — це нові впровадження лише за останні кілька тижнів. НЗЛ буде слідкувати за дрейфом на фармринку й надалі, та розповідатиме вам про головне.

Авторка: Роксолана Кривенко

Що відомо? Ростислав вирішив повернутися до сноубордингу — йому встановили перший протез, призначений для екстремального спорту. Адаптація до нового протеза відбулася швидко, і вже в перший день хлопець випробував його на пандусі центру.

Що відомо про систему Ottoback Pro Cave? Це протез для екстремальних видів спорту, що витримує великі навантаження та дозволяє спортсменам з ампутаціями кататися на лижах, сноубордах та вейкбордах.

Фото: Facebook

Що відомо про фільми? Стрічку «Міністерство біологічної війни» представили як «культурну ініціативу», однак італійські медіа вказують, що вона просуває поширений наратив російської дезінформації про «біолабораторії». Після розголосу глава МЗС Сан-Марино закликав зупинити поширення дезінформації, назвавши показ фільму спробою нашкодити Україні.

Напередодні Посольство України в Бельгії засудило показ фільму «Записки з Росії». У відомстві зауважили, що фільм створили на основі поїздок до Росії та тимчасово окуповані території України, що порушує закон України та норм міжнародного права.

Нагадаємо. Напередодні у Швейцарії скасували показ російського пропагандистського фільму «Майдан: Шлях до війни», який мав відбутися 29 січня.

Що передувало? Міністр оборони Михайло Федоров підтвердив, що 27 січня росіяни запустили по Україні дрони, оснащені супутниковими системами Starlink. Про це він заявив під час заходу «Армія дронів — 2025».

Радник міністра оборони з технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов повідомив, що російські ударні дрони БМ-35 зі Starlink вже можуть долітати до Дніпра. Зокрема, на відміну від БпЛА типу «Молнія», цей тип дрона паливний і може пролітати до 500 кілометрів.

Що відомо? Подружжя з прикордонного села Краснопільської громади на Сумщині намагалося евакуюватися з небезпечної зони. Чоловік віз поранену дружину на санях в безпечну місцевість. Після першої атаки FPV-дроном загинула 52-річна жінка. Повторним ударом росіяни вбили її 54-річного чоловіка.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Також уражено російські пункти управління БпЛА на тимчасово окупованих територіях Запоріжжя й Херсонщини, а також склад боєприпасів у районі Василівки в Запорізькій області.

Що ще відомо? У Генштабі підтвердили збиття ще одного російського літака. Наразі кількість знищених літаків — 435.

Що відомо? Світоліна зазнала поразки у двох сетах — 2:6, 3:6. У першій партії Еліна програла пʼять геймів поспіль після рахунку 1:1, а в другому сеті, ведучи 2:0, не змогла втримати перевагу.

Для Еліни Світоліної півфінал — це найкращий результат на Australian Open. Завдяки виходу до півфіналу українська тенісистка знову увійде до десятки найкращих світового рейтингу та посяде десяте місце.

Фото: Australian Open