Апеляційний суд призупинив рішення Суду з міжнародної торгівлі, щоб розглянути апеляцію, яку подав уряд.

Контекст. Вчора, 29 травня, Суд з міжнародної торгівлі постановив, що президент США перевищив свої повноваження, встановивши імпортні мита. Адже виключні повноваження на регулювання торгівлі з іншими країнами має Конгрес. Після рішення суду зросли курс долара США, ф’ючерси на Волл-стріт та акції в Азії.

Суд визнав недійсними всі укази Трампа про мита від січня, які ґрунтувалися на Законі про міжнародні надзвичайні економічні повноваження. При цьому низку галузевих мит — на автомобілі, сталь та алюміній — переглядати суд не зобов’язував, адже їх прийняли за іншим законом. 

Суд визнав недійсними всі укази Трампа про мита від січня, які ґрунтувалися на Законі про міжнародні надзвичайні економічні повноваження. При цьому низку галузевих мит — на автомобілі, сталь та алюміній — переглядати суд не зобов’язував, адже їх прийняли за іншим законом. 

Що далі? Тепер адміністрація Трампа протягом 10 днів має видати нові накази.

Цитата. «Нам потрібно дуже швидко визначити зараз — і я говорю про лічені дні — чи можна це зробити протягом наступних кількох тижнів. Якщо це так — ми в ділі. Якщо це не так, то у нас також є інші пріоритети, на яких ми можемо зосередитися», — прокоментував Рубіо.

Що відомо про меморандум, підписаний Україною та США? 17 квітня країни підписали меморандум про намір укласти угоду про економічне партнерство. Саму ж угоду можуть підписати вже наступного тижня, адже в тексті меморандуму вказано, що український прем’єр Шмигаль прибуде до Вашингтона, починаючи з 21 квітня, аби зустрітися з міністром фінансів США і «підтримати на високому рівні завершення технічних обговорень щодо умов угоди про створення інвестиційного фонду відбудови».

Що каже президент США про угоду? Натомість Трамп заявив, що угода про корисні копалини між Україною та США готова і її можуть підписати наступного четверга.

Які наслідки? Це рішення вже спричинило падіння вартості долара США до найнижчого рівня з квітня 2022 року. Почали знижуватися також індекси європейських фондових ринків, які перед цим демонстрували незначне зростання. 

Що цьому передувало? Раніше лідер Китаю Сі Цзіньпін під час зустрічі з прем’єр-міністром Іспанії Педро Санчесом запропонував ЄС працювати разом із КНР, аби протистояти американському «цькуванню». Перед цим ЄС поставив на паузу встановлення нових мит щодо товарів зі США на 90 днів після аналогічного рішення Трампа.

Контекст. Адміністрація президента США погрожувала встановити 26% мита на товари з Індії, але наразі Трамп вирішив призупинити це рішення на 90 днів. Натомість мита для продукції з Китаю лише підіймають, наразі вони становлять 25%. Apple, більшість виробництва якої знаходиться саме в КНР, вирішила переорієнтувати свою діяльність, збільшивши збір айфонів в сусідній Індії, щоб уникнути високих мит.

Тінь Пекіна

Для Трампа головним конкурентом є Китай, а зовсім не Росія. Під час свого попереднього терміну на посаді президента США, Трамп розпочав торговельну війну саме проти Пекіна. Тепер найбільші мита США накладає також на КНР. РФ в американській схемі світової боротьби виглядає лише допоміжним гравцем. 

В інтервʼю з американським пропагандистом Такером Карлсоном у жовтні 2024 року Трамп заявив, що Китай і Росію треба розділити, аби вони не були союзниками. Велика та економічно могутня КНР, яка витісняє США зі світових ринків, становить для Вашингтона загрозу. Свого часу схожу конкуренцію США становив СРСР, але нинішня Росія значно менша, хоч і досі має найбільшу територію у світі. Це дозволяє Трампу розглядати Москву як ще один інструмент проти Пекіну. І це глибоко турбує Владіміра Путіна.

Кремлівські мрії про минуле

Живучи в Україні, розгадати наміри російського президента не складно — їх видно неозброєним оком. Зрештою, Росія ніколи їх не приховувала. Ще у 2005 році Путін назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою століття». Для нього Радянський Союз був справжньою «історичною Росією». Тобто та велетенська держава, яка містила в собі не лише сучасну Росію, а ще й 14 інших окупованих республік, для Путіна є справжньою територією його батьківщини, яку він всіляко намагається відновити.

Це також було чітко видно, коли до Москви прилетів Такер Карлсон, щоб взяти інтервʼю в Путіна. Російський президент скористався нагодою виступити перед західною аудиторію досить дивним чином: почав обґрунтовувати свої імперські претензії до сусідніх країн, розповідаючи історію тисячолітньої давнини про князів з 11 століття. У його розповіді українські землі мали виглядати природною частиною Росії — аж ніяк не суверенною державою. Такі пояснення тоді мало кого переконали, зате спровокували цілу хвилю мемів, які висміювали недолугі аргументи російського диктатора.

Мирні наміри напоказ

Та це не змінювало реальність: російська війна за завоювання України тривала. Дональд Трамп вирішив це змінити. Він уже декілька місяців намагається організувати мирні переговори між Росією та Україною, але результату поки немає. Це має доволі просту причину: соцопитування показують, що і українці, і росіяни не готові погоджуватися на вимоги один одного, і обидві нації все ще готові воювати. Тож президент США вирішив обрати специфічну тактику: чинить тиск на Україну і шукає компроміс із агресором — тобто робить усе протилежно від того, що робив Байден. Можна припустити, що таким підходом Трамп прагне перетягнути Росію до статусу союзника США проти Китаю.

Та не все так просто. Путін не готовий йти на компроміси й прямо заявляє, що хоче завоювати всю Україну. Однак президент США також не збирається віддати контроль над цілою суверенною державою диктаторові — це було б серйозним порушенням міжнародного права і фатальним ударом по репутації Трампа. Переговори все ще тривають, але видається, що російський президент просто затягує час. Це помітно неозброєним оком: про це кажуть і Зеленський, і навіть Трамп. Якщо Путін відмовить президенту США прямо, це може спонукати Сполучені Штати відновити допомогу Україні. Колишній офіцер спецслужб Путін всюди бачить можливість для спецоперації (навіть війну проти України він назвав саме так — «спеціальною воєнною операцією»). Маніпуляції з домовленостями — один з улюблених методів спецоперацій російського президента.

Великий план Кремля

Коли Путін потрапив на вершину влади наприкінці 1990-х років, Росія лише оговтувалася після руйнування комуністичної системи та нещодавно програної війни в Чечні — маленькій республіці на півночі Кавказьких гір. У 1996 році Москва фактично визнала існування незалежної Чеченської республіки. Як показав час: то було тимчасове рішення. Незадовго до приходу Путіна до влади у містах РФ сталася низка вибухів — підривали житлові будинки. Кремль звинуватив в організації терактів чеченських бійців і використав це як привід для початку Другої російсько-чеченської війни. Справжні обставини вибухів досі залишаються невідомими, а російський працівник спецслужб, який втік до Великої Британії — Алєксандр Літвінєнко, поклав відповідальність за теракти на російську Федеральну службу безпеки. Згодом Літвінєнка вбили, отруївши радіоактивним полонієм.

У Молдові Росія утримувала війська на території невизнаної Придністровської республіки — невеликого сепаратистського утворення. Росіяни офіційно були нейтральними, але фактично підтримували сепаратистів. Це дозволяло Москві водночас мати важелі тиску на молоду країну і виглядати цивілізованою третьою стороною в очах світу.

У Нагірному Карабаху Кремль розмістив миротворців, скориставшись конфліктом між вірменами й азербайджанцями для збереження впливу на обидві нації. Спершу Росія підтримувала вірменів, формуючи сепаратистський анклав всередині Азербайджану. Згодом змінила позицію, коли у Вірменії відбулася демократична революція, а в Азербайджані утвердився спадковий диктаторський режим клану Алієвих. Зараз в Нагірному Карабаху фактично не залишилося вірменів: вони втекли через наступ азербайджанських військ, який відбувся під мовчазним наглядом російських миротворців.

Ігри з угодами Путін влаштував і в Грузії, на яку Росія напала у 2008 році. У цій кавказькій країні було два заморожені конфлікти з автономними регіонами, які тривали ще з 1990-х років. Москва оголосила себе захисницею прав цих автономій, а згодом навіть визнала їх незалежними державами та напала на Грузію, коли остання намагалася військовим чином повернути контроль над власними, міжнародно визнаними, територіями. Зараз у Тбілісі засідає прихильний до Росії уряд, адже серед частини грузинів існує побоювання, що надто прозахідна політика їхньої країни призведе до нової війни з Москвою.

За допомогою угод Росія встановила майже повний контроль ще й над Білоруссю. Диктатор Олександр Лукашенко домовився з попередником Путіна — президентом Єльциним — про створення так званої «Союзної держави Росії та Білорусі». Можна припустити, що Лукашенко сподівався отримати високу посаду в цьому новому союзі. Але його обіграв Путін: що довше диктатор у Мінську намагався втриматися при владі, то більшою ставала його залежність від Москви. Коли у 2020 році в Білорусі почалися демократичні протести проти влади Лукашенка, підтримка Кремля дала самопроголошеному білоруському президенту змогу зупинити протестувальників та почати репресії. Зараз Росія використовує Білорусь як власну землю — вона вже атакувала й досі атакує Україну з її землі.

Перемирʼя вже було

Путін застосовував мирні угоди і проти України. Коли у 2014 році Росія окупувала Крим та почала війну на сході країни, Путін заявляв, що Україною керують нацисти, від яких треба захистити російськомовне населення. Важливо розуміти, що на той момент більшість українців ставилася до Росії позитивно, як показують соцопитування. Крім того, чимало українців були проти вступу до НАТО (але підтримали б вступ до ЄС). Поки світ розбирався, що сталося, Москва окупувала частину території України й уклала перемирʼя.

Це перемир’я, про яке домовилися на переговорах в Мінську, діяло з 2015 року. Москва скористалася ним, щоб наростити власні сили. Коли у 2019 році українці обрали президентом Володимира Зеленського, однією з перших речей, яку він зробив, стало відновлення переговорів з Москвою. Та Путін не шукав компромісу — лиш вимагав капітуляції від українців. Коли не вдалося змусити здатися і нового українського президента, Росія почала повномасштабне вторгнення у 2022 році.

Гра амбіцій

Сьогодні Росія знову знайшла з ким почати переговори. Путін все ще вимагає повної капітуляції України, або хоча б відмови Києва вступати до міжнародних союзів та зменшення армії. Ніхто в Україні на це не погоджується, адже як тоді гарантувати, що Москва не назбирає нові армії і не піде в наступ знову, за декілька років? Тож, адміністрація президента США Дональда Трампа намагається шукати все нові підходи до Путіна, а той знаходить все нові виправдання своєму небажанню укладати мир. Всі попередні маніпуляції з угодами зіграли російському президенту на руку: він утримався при владі і зміг змусити низку сусідніх країн підкоритися російській волі. Тепер Владімір Путін намагається зробити щось схоже зі США.

Дональд Трамп — людина з великими амбіціями, яка керує надзвичайною потугою Сполучених Штатів. Наразі він розглядає Росію як потенційного партнера. Але що трапиться, коли Трамп остаточно усвідомить, що Путін не збирається йти на його вимоги? Що буде як ці два непередбачувані лідери зіштовхнуться в конфлікті інтересів? Можна лише здогадуватися, але зрозуміло одне: співпраця США і РФ навряд чи триватиме довго.

Автор тексту: Дмитро Спорняк

Фото: Pexels/Tom D’Arby

Паузу у впровадженні нових тарифів президент США оголосив після того, як його попередні рішення спричинили паніку на фондових біржах США, а також спонукали ЄС встановити мита на американські товари. Через невизначеність інвестори почали масово продавати цінні папери, що різко знизило їхню ціну і створило загрозу економічної рецесії.

Натомість мита, які адміністрація Трампа запровадила щодо китайських товарів, стали черговим кроком у торговельній війні між країнами. Раніше Пекін відповів на високі мита США підвищенням власних до 84%. Це й спонукало Трампа підіймати ставки ще вище.

Це перші дії ЄС у відповідь на почату президентом США Трампом торговельну війну. Угорщина виступила проти заходів. Натомість Франція, Ірландія та Італія домоглися вилучення бурбону зі списку оподаткованих продуктів, оскільки Трамп погрожував, що відповість на них 200% тарифом на європейський алкоголь.

Мита у відповідь на дії Трампа прийняв також Китай, встановивши 84% ставку.

Хлопець намагався втекти, але після цього двері його кімнати укріпили. Йому погрожували, що не даватимуть їжу та чинитимуть насильство. Потерпілому дозволяли на короткий час (близько години) виходити за межі кімнати — але не будинку — для виконання домашніх справ. Він не мав змоги вийти навіть до вбиральні.

Зазначають, що у сім’ї також були дві дочки, які могли вільно пересуватися, але повністю невідомо у яких умовах вони росли. Їм не висувають жодних звинувачень.

Зникнення хлопця помітили його вчителі та однокласники — вони неодноразово зверталися у соціальні служби та поліцію, але ті повідомляли, що із хлопцем все добре. Важливо зазначити, що школа зверталася до соцслужб щодо хлопця і раніше, адже він був голодним і крав їжу зі смітників та в однокласників.

Зрештою, після двадцяти років ув’язнення в кімнаті, чоловік зумів дістати запальничку і антисептик та влаштував пожежу. Тоді його мачуха відкрила двері кімнати, він спустився вниз і впав на підлогу, звідки його виніс пожежник. Чоловік перебував у вкрай поганому фізичному стані та мав вагу всього 30 кг. Також він заявив, що рік не мився.

Наразі чоловік проходить фізичну та психологічну реабілітацію. Його біологічний батько помер у січні торік. Мачуху звинувачують у викраденні, нападі, жорстокому поводженні, незаконному обмеженні волі і створенні небезпеки для прийомного сина. Якщо жінку визнають винною, вона проведе решту свого життя у в’язниці.

Фото: Christopher Capozziello / The New York Times