Що відомо з дослідження? 

• Три з чотирьох українських сімей мають власні традиції. 
• Троє з чотирьох українців мають український національний одяг та/чи прикраси у своєму гардеробі, але тільки половина вдягає.
• Весілля, поминки та хрестини — обряди, яких найчастіше дотримуються.
• Борщ, сало та вареники — кулінарні символи України для всіх регіонів
• На Півдні (Запоріжжя, Причорномор’я) важливими лишаються пострадянські свята — Міжнародний Жіночий день, Новий рік, День пам’яті та перемоги над нацизмом. 
• День вишиванки — найбільш впізнавана сучасна традиція, але дотримуються найбільше традиції хвилини мовчання о 9.00.
• Нового ритуалу хвилини мовчання найбільше дотримуються у Прикарпатті (85,3%), найменше — у Причорномор’ї (51,8%).
• День Захисників і Захисниць — третє за важливістю свято після Великодня та Різдва.
• Тільки 7% киян дізнаються про традиції у навчальних закладах (найнижчий показник по Україні), проте навчальний заклад все одно є третім джерелом знань про традиції після родини. 

Хто організував дослідження? Його провели спільно із Центром соціальних і маркетингових досліджень «Социс». Серед опитаних — 3200 респондентів із восьми історичних регіонів України: Сіверщини і Слобожанщини, Поділля, Придніпровʼя, Причорноморʼя, Запоріжжя, Прикарпаття, Волині і Західного Полісся, міста Київ.

Довідка. Zagoriy Foundation — це бюро соціальних проєктів, підтриманих Глібом та Катериною Загоріями. Проєкти, які воно ініціює або підтримує, спрямовані на розвиток та наснаження спільнот: через простори, знання, комунікаційні проєкти, дослідження або грантові програми.

«Витоки» — це проєкт про інтеграцію традиційної культури до сьогодення: у корпоративну культуру, освітні процеси, сімейні святкування тощо. Фізично він виражається у безплатних ілюстрованих електронних путівниках, які можна завантажити на сайті проєкту.

Фото: надали організатори

Зелені свята завершували весняний календарний цикл і починали літній. Досі існує багато обрядів, які поєднали у собі фольклор з християнством. Народним традиціям вдалося зберегти головні фрагменти та звичаї, розповідає етнограф Степан Климник.

Свята літнього обрядового циклу дохристиянської доби відображають первісну культуру слов’ян. Ці свята мали в собі духовну мету (єднання з природою, бажання пізнати себе) та практичну (самооборона перед незнаними духами, господарські потреби, щасливе родинне життя).

Походження. Зелені свята існували до Христа у всіх народів. У стародавніх римлян це свято називали Розалієм (святом квітів, рож). Це були ті дні, з яких починалося літо. Від римлян це свято перейшло на Балкани і вже звідти воно дійшло до України. З приходом християнства це свято стали відзначати у Святу Неділю — рівно через 50 днів після Воскресіння. Крім цього дня, відзначався тиждень перед самою Трійцею та кілька днів після. 

Провідною думкою для святкування літнього циклу була віра у єдність людини з природою. Люди вірили у магічну силу слова у поєднанні з піснею, музикою, танцем та діями-ритуалами. У їхньому розумінні це об’єднане дійство додавало великої сили обрядам. У своїх проханнях люди намагались задобрити видимі та невидимі сили, аби вони були прихильними до них та урожаю.

У ці дні молоді хлопці та дівчата прагнули знайти собі пару, дівчата хотіли приворожити коханого, намагались зазирнути у майбутнє. Також, слід зазначити вияв глибокої філософської думки про сутність життя та смерті, вияв поваги до культу померлих предків.

Християнська церква встановила у цей день поминальну суботу. Також є давня традиція українців вшановувати у цій дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Особливо активно із Зеленими святами проводили церковні служби біля могил воїнів УНР та УПА.

Етнограф Степан Килимник описує основні дні зелених свят:

1. Зелена субота: клечальна
2. Зелені свята
3. Культ дерева — завивання березки
4. Русальний тиждень — Зелений тиждень
5. Розгари — проводи русалок
6. Культ покійників
7. Очищення вод, весняне очищення
8. Образ русалки-нявки
9. Обхід полів
10. Святкування — ігри в лісі, на полі
11. Шанування квітів
12. Слов’янський Семик
13. Свято Ярила
14. Свято вітру
15. Свято «Гонити шуляка»
16. Купало
17. Зажинки
18. Інші утрачені свята: Пантелеймон-Паликопа, Анна-Тріскуча, Гавриїл та Ілля Гримучі та інші.

Усі ці дні були розподілені на окремі святкування.

Підготовка до свята

Уся родина повинна була брати участь у приготуванні Зелених свят. Господиня та доньки мили хату, підводили глиною припічок, розвішували рушники та застеляли чисті скатертини на столи. Далі господня мала напекти традиційні сім страв, хліб та пиріжки. Головною стравою було колово (наче кутя, але без маку) з медом та сушеними ягодами.

У цей час молоді дівчата йшли у квітники біля хати, щоб виполоти бур’яни та навести лад. Виконуючи роботу, читали молитви та наспівували веснянки. Після цього зрізали квіти, щоб прикрасити ними хату, коли починає смеркати. 

Кожна квітка мала свою символіку, наприклад: любисток — символ кохання, бузок — символ молодого родинного життя, барвінок та півонії — розквіт дівочої краси, чорнобривці символізували чоловічу красу.

Хлопці йшли вдень на став рвати татарзілля (лепеху), щоб воно відганяло злих духів, а потім йшли в ліс та в поля за квітами. Господар з старшими синами йшов до лісу рубати клечання (цвітіння) дуба, клена, явора, липи та ясеня. Інших дерев рубати не можна було. Усім цим збором квітів та клечанням прикрашали подвір’я, хату, комори та стайні.

Чому вносили зелень до хати на Зелені свята? 

У дохристиянський період були вірування, що святі душі вселяються у дерева та квіти. Отже, хата, завдяки маюванню квітами, очищалася від злих сил. Відтоді добрі духи оберігали обійстя.

Чому саме в цей період шанували русалок?

За народними віруваннями, неприкаяні душі утоплених дівчат, хлопців, людей, які закінчили життя самогубством, нехрещених померлих дітей блукали саме на межі весни та літа. Тому їх намагались умилостивити, щоби вони стали добрими до господарства та людей і відхиляли усі лиха. 

Авторка тексту: Анастасія Лупак

Фото: зображення взято з фотостоку pexels.com

The Ukrainians Media — 9 років. Підтримуйте розвиток якісної української журналістики. Приєднуйтеся до нашої Спільноти

Детальніше. Обливаний чи Поливаний понеділок — стародавній звичай, який походить з язичницьких часів. Давні слов’яни вважали, що у цей день вода має чудодійні властивості. Приміром, вона проганяє злі сили. Обливання символізувало очищення від усього лихого. Обливали водою не лише людей, але й худобу, ікони та навіть могили.

У пізніші часи звичай став елементом залицяння. Юнаки з відрами води ходили по хатах, де жили неодружені дівчата, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Існувала народна прикмета: якщо дівчину в цей день обіллють, то вона вийде заміж за коханого.

Фото: unian.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Прогнозування бабаків є радше жартівливими й часто не збуваються, але акція сподобалася відвідувачам і тепер відбувається щорічно. Головним віщуном в Україні є харківський бабак Тимко III, до нього прихід весни прогнозували його батько і дід (Тимко II і І). Попри війну і постійні обстріли, День бабака в Україні святкуватимуть і цьогоріч.

Кожного року харківські бабаки не лише пророкують погоду, але й відповідають на різноманітні запитання. Ось, на нашу думку, найцікавіші з них: 

• Україна проти Польщі у фіналі Євро-2012 — так хотів бачити чемпіонат Тимко II. Але його віщування не збулося: в грі за кубок тоді зійшлися Італія й Іспанія.
• 2016-го Тимка II попросити передбачити курс долара. Бабак довго не міг визначитися й спрогнозував коливання гривні.
• Наступного року гризун повторив свій успіх, навіщувавши Україні безвізовий режим з ЄС ще до кінця 2017 року.
• Чи є життя на Марсі? Віщун Тимко III вагався і вирішив зберегти таємницю для себе.
• Зате під час пандемії COVID-19 бабак порадив глядачам не заселяти червону планету, а запастися терпінням і зміцнювати імунітет спортом і правильним харчуванням.
• Перед повномасштабним вторгненням Росії Тимко III обрав для українців найкращу страву-антистрес. На його переконання — це сало з чорним хлібом, часником та зеленню.
• На щастя, харківський бабак куди гірше продукує спойлери ніж Том Холланд, адже у 2019 Тимко напророчив, що в фіналі «Гри престолів» переможе Король Ночі й помилився. 

Фото: kharkov.comments.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Контекст. Свята літнього обрядового циклу дохристиянської доби відображають первісну культуру слов’ян. Ці свята мали в собі духовну мету (єднання з природою, бажання пізнати себе) та практичну (самооборона перед незнаними духами, господарські потреби, щасливе родинне життя), йдеться у праці Степана Климника.

Походження. Зелені свята існували до Христа у всіх народів. У стародавніх римлян це свято називали — Розалієм (святом квітів, рож). Це були ті дні, з яких розпочиналося літо. Від римлян це свято перейшло на Балкани і вже звідти воно дійшло до України. З приходом християнства це свято стали відзначати у Святу Неділю — рівно через 50 днів після Воскресіння. Крім цього дня, відзначався тиждень перед самою Трійцею та кілька днів після. 

Детальніше. Провідною думкою для святкування літнього циклу була віра у єдність людини з природою. Люди вірили у магічну силу слова у поєднанні з піснею, музикою, танцем та діями-ритуалами. У їхньому розумінні це об’єднане дійство додавало великої сили обрядам. У своїх проханнях люди намагались задобрити видимі та невидимі сили, аби вони були прихильними до них та урожаю. У ці дні молоді хлопці та дівчата прагнули знайти собі пару, дівчата хотіли приворожити коханого, намагались зазирнути у майбутнє. Також, слід зазначити вияв глибокої філософської думки про сутність життя та смерті, вияв поваги до культу померлих предків.

Степан Килимник, етнограф та педагог, зазначає у своїй книжці «Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні, т. 4. Літній цикл» про основні дні зелених свят:

1. Зелена субота: клечальна
2. Зелені свята
3. Культ дерева — завивання березки
4. Русальний тиждень — Зелений тиждень
5. Розгари — проводи русалок
6. Культ покійників
7. Очищення вод, весняне очищення
8. Образ русалки-нявки
9. Обхід полів
10. Святкування — ігри в лісі, на полі
11. Шанування квітів
12. Слов’янський Семик
13. Свято Ярила
14. Свято вітру
15. Свято «Гонити шуляка»
16. Купало
17. Зажинки
18. Інші утрачені свята: Пантелеймон-Паликопа, Анна-Тріскуча, Гавриїл та Ілля Гримучі та інші.

Усі ці дні були поділені на окремі святкування.

Приготування. Уся родина повинна була брати участь у приготуванні Зелених свят, йдеться у книжці Степана Килимника. Господиня та доньки мили хату, підводили глиною припічок, розвішували рушники та застеляли чисті скатертини на столи. Далі господня мала напекти традиційні сім страв, хліб та пиріжки. Головною стравою подавалось колово (наче кутя, але без маку) з медом та сушеними ягодами.

У цей час молоді дівчата йшли у квітники біля хати, щоб виполоти бур’яни та навести лад. Виконуючи роботу, дівчина читала молитву та наспівувала веснянки. Після цього дівчата зрізали квіти, щоб прикрасити ними хату, коли починає смеркати. Кожна квітка мала свою символіку, наприклад: любисток — символ кохання, бузок — символ молодого родинного життя, барвінок та півонії — розквіт дівочої краси, чорнобривці символізували чоловічу красу.

Тим часом хлопці йшли вдень на став рвати татарзілля (лепеху), щоб воно відганяло злих духів, а потім йшли в ліс та в поля за квітами. Господар з старшими синами йшов до лісу рубати клечання (цвітіння) дуба, клена, явора, липи та ясеня. Інших дерев рубати не можна було. Усім цим збором квітів та клечанням прикрашали подвір’я, хату, комори та стайні. Помившись та одягнувшись у чистий одяг, господар промовляв вітання до природи, після якого родина могла сідати за стіл, згадувати померлих та приступати до вечері.

Чому вносили зелень до хати на Зелені свята? 

У дохристиянський період були вірування, що святі душі вселяються у дерева та квіти. Отже, хата, завдяки маюванню квітами, очищалася від злих сил. Відтоді добрі духи оберігали обійстя.

Чому саме в цей період шанували русалок?

За народними віруваннями неприкаяні душі утоплених дівчат, хлопців, людей, які закінчили життя самогубством, нехрещених померлих дітей блукали саме на межі весни та літа. Тому їх намагались умилостивити, щоби вони стали добрими до господарства та людей і відхиляли усі лиха. 

Що ще. Християнська церква встановила у цей день поминальну суботу. Також є давня традиція українців вшановувати у цій дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Особливо активно із Зеленими святами проводили церковні служби біля могил воїнів УНР та УПА.

Фото: pexels.com

Детальніше. Обливаний чи Поливаний понеділок — стародавній звичай, який походить з язичницьких часів. Давні слов’яни вважали, що у цей день вода має чудодійні властивості. Приміром, вона проганяє злі сили. Обливання символізувало очищення від усього лихого. Обливали водою не лише людей, але й худобу, ікони та навіть могили.

У пізніші часи звичай став елементом залицяння. Юнаки з відрами води ходили по хатах, де жили неодружені дівчата, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Існувала народна прикмета: якщо дівчину в цей день обіллють, то вона вийде заміж за коханого.

Фото: credo.pro

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Контекст. Свята літнього обрядового циклу дохристиянської доби відображають первісну культуру слов’ян. Ці свята мали в собі духовну мету (єднання з природою, бажання пізнати себе) та практичну (самооборона перед незнаними духами, господарські потреби, щасливе родинне життя), йдеться у праці Степана Климника.

Походження. Зелені свята існували до Христа у всіх народів. У стародавніх римлян це свято називали — Розалієм (святом квітів, рож). Це були ті дні, з яких розпочиналося літо. Від римлян це свято перейшло на Балкани і вже звідти воно дійшло до України. З приходом християнства це свято стали відзначати у Святу Неділю — рівно через 50 днів після Воскресіння. Крім цього дня, відзначався тиждень перед самою Трійцею та кілька днів після. 

Детальніше. Провідною думкою для святкування літнього циклу була віра у єдність людини з природою. Люди вірили у магічну силу слова у поєднанні з піснею, музикою, танцем та діями-ритуалами. У їхньому розумінні це об’єднане дійство додавало великої сили обрядам. У своїх проханнях люди намагались задобрити видимі та невидимі сили, аби вони були прихильними до них та урожаю. У ці дні молоді хлопці та дівчата прагнули знайти собі пару, дівчата хотіли приворожити коханого, намагались зазирнути у майбутнє. Також, слід зазначити вияв глибокої філософської думки про сутність життя та смерті, вияв поваги до культу померлих предків.

Степан Килимник, етнограф та педагог, зазначає у своїй книжці «Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні, т. 4. Літній цикл» про основні дні зелених свят:

1. Зелена субота: клечальна
2. Зелені свята
3. Культ дерева — завивання березки
4. Русальний тиждень — Зелений тиждень
5. Розгари — проводи русалок
6. Культ покійників
7. Очищення вод, весняне очищення
8. Образ русалки-нявки
9. Обхід полів
10. Святкування — ігри в лісі, на полі
11. Шанування квітів
12. Слов’янський Семик
13. Свято Ярила
14. Свято вітру
15. Свято «Гонити шуляка»
16. Купало
17. Зажинки
18. Інші утрачені свята: Пантелеймон-Паликопа, Анна-Тріскуча, Гавриїл та Ілля Гримучі та інші.

Усі ці дні були поділені на окремі святкування.

Приготування. Уся родина повинна була брати участь у приготуванні Зелених свят, йдеться у книзі Степана Килимника. Господиня та доньки мили хату, підводили глиною припічок, розвішували рушники та застеляли чисті скатертини на столи. Далі господня мала напекти традиційні сім страв, хліб та пиріжки. Головною стравою подавалось колово (наче кутя, але без маку) з медом та сушеними ягодами.

У цей час молоді дівчата йшли у квітники біля хати, щоб виполоти бур’яни та навести лад. Виконуючи роботу, дівчина читала молитву та наспівувала веснянки. Після цього дівчата зрізали квіти, щоб прикрасити ними хату, коли починає смеркати. Кожна квітка мала свою символіку, наприклад: любисток — символ кохання, бузок — символ молодого родинного життя, барвінок та півонії — розквіт дівочої краси, чорнобривці символізували чоловічу красу.

Тим часом хлопці йшли вдень на став рвати татарзілля (лепеху), щоб воно відганяло злих духів, а потім йшли в ліс та в поля за квітами. Господар з старшими синами йшов до лісу рубати клечання (цвітіння) дуба, клена, явора, липи та ясеня. Інших дерев рубати не можна було. Усім цим збором квітів та клечанням прикрашали подвір’я, хату, комори та стайні. Помившись та одягнувшись у чистий одяг, господар промовляв вітання до природи, після якого родина могла сідати за стіл, згадувати померлих та приступати до вечері.

Чому вносили зелень до хати на Зелені свята? 

У дохристиянський період були вірування, що святі душі вселяються у дерева та квіти. Отже, хата, завдяки маюванню квітами, очищалася від злих сил. Відтоді добрі духи оберігали обійстя.

Чому саме в цей період шанували русалок?

За народними віруваннями неприкаяні душі утоплених дівчат, хлопців, людей, які закінчили життя самогубством, нехрещених померлих дітей блукали саме на межі весни та літа. Тому їх намагались умилостивити, щоби вони стали добрими до господарства та людей і відхиляли усі лиха. 

Що ще. Християнська церква встановила у цей день поминальну суботу. Також є давня традиція українців вшановувати у цій дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Особливо активно із Зеленими святами проводили церковні служби біля могил воїнів УНР та УПА.

Фото: pexels.com

Детальніше. Обливаний чи Поливаний понеділок — стародавній звичай, який походить з язичницьких часів. Давні слов’яни вважали, що у цей день вода має чудодійні властивості. Приміром, вона проганяє злі сили. Обливання символізувало очищення від усього лихого. Обливали водою не лише людей, але й худобу, ікони та навіть могили.

У пізніші часи звичай став елементом залицяння. Юнаки з відрами води ходили по хатах, де жили неодружені дівчата, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Існувала народна прикмета: якщо дівчину в цей день обіллють, то вона вийде заміж за коханого.

Обливаний понеділок в Україні сьогодні

Наразі цей звичай перетворився на розвагу. У цей день українці обливають один-одного водою. У деяких містах облаштовували водяні містечка, а також «‎суху зону»‎, де відвідувачі свята могли обсушитись та переодягнутися. Іноді ця розвага перестає бути веселою та нагадує справжнє хуліганство, коли юнаки обливають без згоди дівчат та інших перехожих крижаною водою посеред вулиці. 

Проте другий рік поспіль свято відзначають без масових гулянь, а у родинному колі. Адже через пандемію та карантинні обмеження будь-які масові зібрання в Україні заборонені.

Фото: credo.pro

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики