Земля завойованих можливостей
До світових війн про США говорили небагато. Світом тоді правили європейські імперії, передусім — Британія і Франція. З ними конкурували інші великі сили, як то Німеччина, Австро-Угорщина чи Росія. Але то було в Європі. А США… вони були далеко. Так, вже тоді Сполучені Штати мали економічну потугу. Вони стали однією з найбагатших країн планети ще протягом 1800-х років. Все таки США — велетенська країна з неймовірною кількістю ресурсів. І американці ці ресурси вкрай вправно використовували.
Перші європейські колоністи жили в небезпечному місці — на межі своєї цивілізації та цивілізацій корінних американців. У такій місцевості для виживання й успіху просто необхідно брати справи у свої руки. Якщо ви бачили фільми про «ковбоїв та індіанців», або ж читали книжки Фенімора Купера про Звіробоя та Чингачгука, то можете зрозуміти наскільки, це важлива частина американської культури. Науковці припускають, що саме це життя на прикордонні й зробило американців такими активними індивідуалістами. І в цьому вони, до речі, схожі на українців, які також завжди жили на межі.
Та все ж між нами і ними є одна велика різниця. Українці завжди були оточені рівними собі конкурентами: чи то кочовими народами, чи то імперіями сусідів. А ось колоністи в Америці мали впевнену перевагу. Їхні технології були кращими, ніж у корінних народів. І самих колоністів ставало все більше, тоді як народи Америки масово гинули від завезених з Європи хвороб. Тож США завойовували все більше земель, перемагали у війнах і навіть відібрали землю у Мексики. Американці стали впевненими, що їх нічого не зможе зупинити. У них навіть виникла ідея «явного призначення» — мовляв, США самою долею судилося стати великою державою, яка простягається від океану до океану. На диво, вони не помилились.
Та попри всю велич і самовпевненість США, світом правили імперії з Європи. А потім…
Смерть Старого світу
А потім сталися світові війни. Наймогутніші сили світу знищували один одного на своєму рідному континенті. Двічі. Цей дивовижний акт колективного самогубства зруйнував Європу, розвалив майже всі імперії і залишив глибокі травми на свідомості європейців. А ще залишив континент на поталу московській імперії, вижити якій пощастило неймовірними зусиллями. І саме тут на світову арену вийшли США.
На невеликий період часу вони залишилися ледь не єдиним у світі місцем з розвиненою промисловістю, яку не зачепила війна. США прийняли велику кількість видатних учених — від єврея Айнштайна до колишнього розробника нацистських ракет фон Брауна (який допоміг з американською космічною програмою). Наука рухала країну вперед, промисловість давала багатство. Після світових війн у США зʼявилися такі знайомі нам кліше з Голлівуду як підлітки, що їздять на авто і слухають написану спеціальну для них музику — наприклад, рок-н-рол. Раніше молодь такого собі дозволити не могла. Таке багатство і можливості все більше приваблювали іммігрантів.
США розквітали на торгівлі зі зруйнованим світом. Та дещо несподівано на них звалилася велика відповідальність. З арміями у Європі та Азії, США виявилися єдиними, хто міг протистояти іншій країні, яка збільшила свою вагу після Другої світової — СРСР. Зруйнована демократична Європа потребувала допомоги США як мінімум в питанні захисту. І вона її отримала. Що більше Вашингтон вкладався в іноземні країни, то більше впливу він мав. Раптово США самі стали світовою імперією, яка робила майже те саме, що раніше робила Британія — воювали проти імперії-суперниці по всьому світу, лиш тепер в імʼя демократії.
Вечори в субурбії поблизу Філадельфії
А тепер уявіть себе звичайним/ою американським/ою робітником/цею. Ви живете собі у приватному будиночку неподалік великого міста десь посеред континенту. Ви наполегливо працюєте, аби мати за що жити, а по неділях ходите до своєї протестантської церкви. Уся ваша буденність — це США. Вона простягається на тисячі кілометрів у всі сторони, а зовнішній світ — це десь далеко, щось, що можна побачити лиш в інтернеті чи телевізорі. Ви пишаєтеся своєю країною, її славетною свободою і працьовитістю.
У що ви радше ладні повірити: що ви нікому нічого не повинні, бо американці завжди були самі за себе, чи що захищати демократію у світі — це ваш святий обовʼязок, «явне призначення», яке принесло США славу і вплив? Що жити треба традиційно, як вірили протестанти-засновники вашої країни, чи що кожен має жити як собі захоче, бо індивідуалізм — це справді американська традиція? Що взаємодія культур і мільйони мігрантів зробили США такою сильною країною, якою вона є, чи що іноземці загрожують вашому життю? Саме за цими питаннями громадяни США розділилися майже навпіл.
Демократів, їхні заклики до боротьби за свободу і лібералізм підтримали здебільшого у густонаселених штатах на узбережжях океанів. Республіканці знайшли свою аудиторію за межами великих міст всередині континенту. І виграла позиція, на якій вирішили грати республіканці та Дональд Трамп: ізоляція від світу, депортація мігрантів, традиційні релігійні цінності та відмова від підтримки демократії. США обрали закритися у собі.
Трампізм там і тут
Сам Трамп — марнославний мільярдер, на якого відкрита низка кримінальних справ, якого судили, який хронічно бреше. Те, що саме його у США почали асоціювати з традиційністю — річ вкрай іронічна. У Трампа є авторитарні схильності, в політиці він прагне бачити тільки пряму вигоду і стосунки з близькими йому за духом людьми. Наприклад, з європейських політиків він найчастіше згадує і хвалить угорського премʼєра Орбана, відомого власними авторитарними схильностями, територіальними претензіями до сусідів, шантажем союзників і любовʼю до Росії.
За час свого минулого президентства Трамп вже був розірвав низку міжнародних угод і залишив своїх союзників в односторонньому порядку. Особливо драматично це було у випадку демократичних союзників США в Сирії, яких кинули напризволяще. США — наразі найбільш впливова держава демократичного Заходу. На зброю Вашингтона покладалися для своєї безпеки у ЄС, але також і демократії Сходу, такі як Тайвань чи Південна Корея. Ну і звісно значну військову підтримку отримувала й Україна. Дональд Трамп обіцяв все це припинити. Ще він заявляв, що «зупинить війну в Україні за 24 години», що «України вже немає» і що «якби президентом був він, то російського нападу й не сталося б».
Безумовно, військову допомогу Україні він зупинить. А ще спробує домовитися з Росією. Чи в нього це вийде? Навряд. Що буде далі: тиск на Україну, повна ізоляція США, чи навпаки, Трамп образиться на Путіна і нас чекатиме ще більш несподіваний і жорстокий поворот — ніхто не знає. Натомість європейські політики вже зараз починають говорити, що покладати європейську безпеку на США більше не можна. Вашингтон, політика якого кардинально змінюється кожні чотири роки, не може бути надійним союзником. Справи треба брати у свої руки, наприклад, створювати європейську армію, як каже французький президент Макрон.
З іншого боку, перемогою Трампа хочуть скористатися радикальні політичні групи євроскептиків. Ультраправі, які готові домовлятися навіть з Путіним, з радістю хотіли б домовитися і з Трампом. Вони безумовно будуть агітувати європейських виборців, що іншого шляху нема. Наразі ультраправі здобувають все більше популярності в низці європейських країн. Але чи зможе розʼєднана Європа, якої вони прагнуть, щось протиставити таким великим силам як Китай, РФ і США — велике питання, відповідь на яке — скоріш за все, ні.
Певним є одне: холодний вітер змін, що налітає з Атлантики, змусить змінитися увесь світ.
Автор статті: Дмитро Спорняк
Фото: Pexels/Tom Fisk
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики
Важливе 
