На шостий місяць війни у Секторі Газа Ізраїль збирається почати мобілізацію групи людей, яку не брали до армії жодного разу від часу заснування держави — ортодоксальних євреїв. Хто вони такі, чому живуть окремо від решти Ізраїля і який стосунок мають до України — пояснює НЗЛ.
Хто такі ортодоксальні євреї?
Це — кілька релігійних спільнот, які сповідують специфічні течії юдаїзму. Одними з них є добре відомі в Україні хасиди, які щороку приїздять до Умані на могилу святого засновника їхньої релігії. В самому Ізраїлі ортодоксальних євреїв називають словом харедім, яке означає «тремтливі (перед Богом)». У харедім є свої специфічні права: вони живуть окремо і мають свою власну систему освіти, яка, замість природничих наук, фокусується на вивченні Тори — священного письма юдаїзму.
Але найбільше дискусій викликає інша частина угоди ортодоксальних євреїв з державою Ізраїль — вони не служать в армії. В державі, яка за 76 років свого існування пережила більше десятка війн, повстань та інших військових зіткнень, служба у війську є обов’язковою для всіх — і для чоловіків, і для жінок, але не для харедім. Релігійні лідери ортодоксальних євреїв узгодили такі правила ще при заснуванні Ізраїля. Втім, між минулим і сьогоденням є значна різниця.
Суспільство в суспільстві
У 1948 році, коли проголосили незалежність Ізраїлю, харедім налічували близько 40 тисяч людей. Нині ортодоксальних вірян — понад мільйон, вони становлять близько 13% населення держави. У частини ізраїльського суспільства все частіше виникають питання про те, чому така значна спільнота не є залученою до охорони держави, якій загрожує напад зі сторони країн-сусідів. У ситуації масштабної війни в Секторі Газа рішення про мобілізацію релігійних спільнот вийшло на передній план.
Більшість харедім виступили проти залучення до армії. «Якби всі солдати вивчали Тору, нам не потрібна була б армія», — заявляють члени релігійних спільнот. Ймовірно, втім, що рішення про мобілізацію все ж приймуть, незалежно від їхнього спротиву. Соцопитування показують, що решту ізраїльтян, загалом, мобілізацію харедім підтримують. Повернення солдатів з війни лише загострює це питання.
Водночас залучення ортодоксальних євреїв до війська потребує вирішення низки питань. Наприклад, як організувати спільну службу ультрарелігійних осіб разом з жінками-військовослужбовицями. Наразі ж залученість харедім до війська досі є низькою. В ізраїльській армії служить більше громадян арабського походження, ніж ортодоксальних вірян — і це в умовах війни між ізраїльтянами та палестинськими арабами.
Війна все змінює
Попри всі проблеми, війна стала приводом до налагодження зв’язків між релігійними євреями та рештою ізраїльтян. Сьогодні близько 30% харедім підтримують запровадження для них призову до армії — це на 20% більше, ніж до війни. Дві третини ортодоксальних євреїв стверджують, що після нападу ХАМАСу на Ізраїль їхнє відчуття спільної долі з рештою країни посилилося.
Активісти з релігійних груп активно долучалися до підтримки постраждалих від нападу ХАМАСу, допомагали родинам солдатів, а також вперше почали молитися за вояків. Член уряду Ізраїлю Іцхак Ґольдкнопф, представник харедім, виступає за те, щоб мобілізацію запровадили для тих вірян, які не стануть професійними знавцями Тори. Ще торік такі зміни були б просто немислимими. Водночас схожі пропозиції уже призводять до протестів та сутичок між ультрарелігійними євреями та ізраїльською поліцією в Єрусалимі.
Автор статті — Дмитро Спорняк
Фото: Nati Shohat/The Times of Israel
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики










