Не існує «універсальної пігулки», яка б відповіла на всі питання, з якими стикається близька чи рідна людина того, хто нещодавно приїхав з війни. Проте найголовніше — не брехати. Якщо ви не маєте сил на розмову — скажіть про це, якщо хочете навпаки поговорити — запитайте в самої людини, про що було б комфортно розповідати.
Наразі в Україні більшість військових беруть участь в бойових діях, проте є значна кількість тих, хто вже не може повернутися на фронт. Наше суспільство вже повинне розуміти, як допомогти їм адаптуватися до цивільного життя, адже цей процес відбувається прямо зараз.
Ми поспілкувалися з кризовою психологинею Катериною Онищенко про табу у розмові з військовими, чи потрібно торкатися теми війни та про фразу «герої не вмирають».
Чи зможуть військові колись повернутись з війни?
Катерина зазначає, що у нас немає людей, які б могли повернутись з війни, адже війна триває по всій території України.
«Повернутися з війни — це остаточно вийти з арени бойових дій. Тобто повернутися з війни неможливо, тому що війна по факту так чи інакше триває всюди».
Які є табу у розмові з військовими?
«Не обов’язково запитувати про те, скільки ти вбив чи що відчував під час цього і про те, як воно, відчувати, що зараз прилетить у твій окоп.
Також досить часто роздратування можуть викликати запитання цивільних про війну, в яких виражається повне нерозуміння ситуації на передовій. Негативно можуть сприйматись фрази в стилі «Я тебе розумію» від людини, яка не переживала подібний досвід».
Чи можна торкатися теми війни?
Поставте собі запитання: для чого вам це все знати? Тільки для того, аби задовольнити власну цікавість?
«Ми намагаємося максимально не чіпати досвід, про який може бути нелегко говорити людині, а вам про нього слухати. Це дуже важкий досвід. Цивільні люди не навчені сприймати такі подробиці».
«Найголовніше — не брешіть». Що робити, коли ветеран сам/сама починає ділитися пережитим?
«Тут вже вибір на ваш розсуд. Класно, якщо ви зможете побути поруч і просто вислухати людину без зайвих коментарів, оцінок чи будь-чого іншого. Але найголовніше — не брешіть. Якщо у вас немає на це сил, то скажіть про це чесно», — говорить Катерина.
«Як ти, брате?» Ресурс з підручниками для психологічної підтримки один одного
Кризова психологиня радить ресурс «Як ти, брате?», який допоможе налагодити діалог військових і цивільних. До слова, там є такі посібники: «Як ти, брате»; «Як ти, ветеране»; «Як ти, коханий, кохана»; «Як ви, командире» та інші.
«Перестаньте вживати фразу «герої не вмирають»
«Це дуже тригерна фраза, — пояснює Катерина, — багато військових говорить про те, що всі герої мертві лежать в землі, тому більшість воліє не називати себе героями. Я б рекомендувала цю фразу взагалі ніде не використовувати, ні як висловлення співчуття, ні в якомусь іншому вигляді».
Фото: armyinform
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики










