Що слід знати про три голоди в Україні?

Голод у 1921-1923 роках почався внаслідок приходу радянської влади на українські землі. Більшовики ще у 1919 році почали продрозкладку «залишків врожаю» на півдні України. У той час південні регіони зіткнулися із засухою та неврожаєм. Продрозкладка означала примусове вилучення харчів. У 1921 році влада дозволила вдаватися до «найрішучіших заходів» (використовувати зброю). У цьому ж році почалися перші смерті. Протягом двох років від голоду страждало близько 4 млн осіб. У березні 1922 року закордонні організації почали надсилати гуманітарні пайки з харчуванням, чим змогли врятувати 1,5 млн людей.

Голодомор 1932-1933 років був штучно створеним геноцидом українського народу. На це вказують і відсутність неврожаю в той час, і закон «про п’ять колосків», і чорні дошки, які не давали змогу селянам покидати свої населені пункти й зобов’язували залишатися на землі, де немає харчів. Загалом за час Голодомору, за даними Українського інституту національної пам’яті, загинуло від 3 до 7 млн людей. Зважаючи на дії радянської влади, масштаб територій, яких торкнувся голод, та кількість загиблих, Верховна Рада у 2006 році ухвалила закон про визнання Голодомору геноцидом. Європейський парламент у 2010 році визнав Голодомор актом геноциду українського народу.

Третій голод у 1945-1946 роках почався через засуху та післявоєнний стан СРСР загалом. Влада ставила колгоспам високі норми заготівлі зерна. Для його виконання колгоспи почали забирати врожай у приватних господарств. Загалом вилучили майже 6 млн тонн зерна, частину якого радянська влада відправляла у Східну Європу як допомогу.

Фото: uinp.gov.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

«На Херсонщині виродки зносять пам’ятники жертвам Голодомору. А в нас досі є «пєтушня», яка жаліється за пам’ятниками Пушкіну, Щорсу та совіцьким солдатам. Ми куди збільшимо наші зусилля з очищення нашої країни. Жодного окупаційного маркера тут не буде», — пише Поздняков. 

«Історична правда» подає і позицію окупаційних медіа. Ті кажуть, що  акт вандалізму є боротьбою з «символом дезінформації». За словами російських пропагандистів, Голодомору в Україні не було, ніби страждали від голоду інші території СРСР у 30-х роках. Загарбники стверджують, що на окупованих територіях Херсонщини й надалі триватиме процес «очищення»  від українських цінностей. 

Наразі 30 країн у світі визнали Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Щороку Україна відзначає День пам’яті жертв голодоморів у четверту суботу листопада, цьогоріч це — 25 листопада. Для вшанування пам’яті українців закликають запалити свічку у вікні о 16:00.

Авторка: Добаріна Анастасія

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Чому це важливо. Вечірка відбулася в День пам’яті жертв Голодоморів. Ведучий заходу Володимир Остапчук назвав подію у своїх сторіс «голодна туса».

Детальніше. Сам Остапчук у своєму інстаграмі перепросив за фразу «голодна блогерська туса». Він додав, що його підпис не був наругою чи гумором над Днем пам’яті жертв Голодоморів: «Жодним чином мої сторіз не мали відношення до Дня пам’яті».

«Навіть самому мені складно пояснити, як я міг не подумати в ту секунду, який це день і скільки болю та смутку за ним стоїть… Я не можу повернутись в минулу суботу і змінити свій вчинок, але я можу вибачитись за нього», — написав Остапчук.

Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко повідомив, що за порушення карантинних вимог комісія ТЕБ та НС ухвалила рішення призупинити господарську діяльність Будинку вчених, де відбулася вечірка.

А УНІАН із посиланням на заяву самого Заліска повідомив, що через святкування дня народження його викликали до поліції. На блогера склали протокол за ч.1 ст.44−3 (порушення правил карантину щодо людей) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Йому загрожує до 17 тисяч гривень штрафу.

Про неможливість співпраці з цими блогерами уже заявили мережі METRO Україна, Нова пошта, Київстар, Pepsi Україна, Jysk, Rozetka та інші. Одними з перших, хто відмовився від співпраці з блогерами, став український бренд чоловічого одягу Andreas Moskin, який висвітлив свою позицію у Instagram. 

Контекст. 27 листопада у День пам’яті жертв Голодоморів українські блогери Instagram-блогер з Чернівців Олександр Заліско влаштував вечірку на честь свого дня народження. На святкування до Будинку вчених прийшли друзі Заліска — блогери-мільйонники, серед яких Наталі Литвин (1 млн підписників), Таня Самбурська (1,5 млн), Валерія Юрченко (1,3 млн), Саша Бо (1,9 млн).

На своїй сторінці у фейсбуці громадський діяч Андрій Смолій висловив обурення ситуацією та закликав компанії відмовитись від співпраці з блогерами. В коментарях можна побачити відповіді багатьох брендів. 

Реакції інфлюенсерів, які були на вечірці

Блогери, які брали участь у вечірці, публікували фото та відео з неї у сторіс, але оскільки сторіс існують лише добу, ці публікації з їхніх акаунтів вже зникли. Однак скріни встигли розійтися мережею.

Зокрема деякі з них опублікував на своїй сторінці у Facebook співробітник Служби автомобільних доріг у Львівській області Володимир Беньо. Він також висловив обурення вечіркою в день жалоби.

«Наскільки сильно піднялася ця тема в інтернеті, і наскільки швидко всі стали суперправильними. Тобто всі 27 числа не дивилися ніякого телебачення, не ходили до ресторанів, не співали, не слухали музику прямо всі 27 числа сумували цілий день?» — заявив Заліско на своїй сторінці в Instagram. За його словами, причиною обурення його вечіркою було те, що вона була «настільки гучною, що про неї говорила вся Україна».

«Мені соромно, що я забуваю такі цінні дні. Тексту з виправданнями і криком про те, чому люди закривають очі на все хороше а розносять негатив ТУТ НЕ БУДЕ. Я проаналізувала. І все, що мені хочеться сьогодні це сісти ввечері з дітьми, приготувати какао, відкрити сімейні роздруковані альбоми і розповідати їм про історію нашої родини. Хочеться відкласти телефон куди подалі, щоб час йшов повільніше. Важливо робити правильні висновки з власних помилок і не соромитися розповідати про це дітям. Хочеться пам’ятати», — написала блогерка Саша Бо в інстаграм-історії.

Блогерка Таня Самбурська також прокоментувала ситуацію, зокрема історію ведучого свята Володимира Остапчука з підписом «Блогерська голодна туса»: «За вечір нам видали три страви… можливо, це і стало поштовхом до такого підпису на сторі, де ми сидимо за столом і їмо. І типу на столі мало їжі».

Фото: uaportal.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Чому це важливо. У 2006 році Голодомор 1932-33 років офіційно визнали геноцидом українського народу. Пам’ять жертв Голодоморів в Україні вшановують щороку в четверту суботу листопада з 1998. Кількість жертв від Голодомору 1932-33 років історики оцінюють у 3,9 млн на території УССР та Кубані, а також 6 млн втрат ненародженими.

Детальніше. 27 листопада у День пам’яті жертв Голодомору українські блогери-мільйонники влаштували вечірку в стилі БДСМ до дня народження чернівецького блогера Олександра Заліска. Святкування відбулося у львівському Будинку вчених. Про це повідомляє Zaxid.net.

Серед гостей були Instagram-знаменитості — Наталі Литвин (1 млн підписників), Таня Самбурська (1,5 млн), Валерія Юрченко (1,3 млн), Саша Бо (1,9 млн). Їх розважав ведучий Володимир Остапчук. 

Протягом вечора всі активно ділилися фото й відео в Instagram, а Володимир Остапчук навіть виставив у сторіс застілля з підписом «Блогерська голодна туса». Згодом ведучий видалив світлину.

Цитата. «День пам’яті жертв голодомору — важливий день. І я поважаю людей, які і правда згадують і запалюють свічку. Але не в сторіз в інстаграмі. А щиро. І не кричать популістськими заявами які вони правильні і після сторіз з свічкою ідуть в караоке, на концерт, в ресторан з друзями чи на футбол. До чого це лицемірство? Чому люди тільки шукають кого б це у чомусь звинуватити? Їм настільки скучно жити?

Я народився 27 листопада! Я не вибирав цей день. Він вибрав мене! І я не дозволю комусь псувати мій настрій! Святкую так, як захочеться мені» — пише Заліско на своїй сторінці в Інстаграм.

Фото: instagram.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Скільки насправді жертв? Встановити точну кількість загиблих складно. Національний музей Голодомору-геноциду називає цифру 10 мільйонів 500 тисяч осіб. За даними установи, сьогодні виявили таємні списки деяких сільрад з переліком померлих у 1932–1933 роках. Ці списки вдвічі перевищують офіційні дані. Цілком зрозуміло, що такі випадки були непоодинокими. Існувала заборона записувати причину смерті як «голод», тому в актах про смерть вказували «від тифу», «виснаження», «від старості». 

Імена 882 510 жертв відомі, як і формальні причини їхніх смертей. Список жертв вміщений у «Національну книгу пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні» в 19 томах. Жертв продовжують шукати. Встановлені імена загиблих від геноциду вносять до Єдиного реєстру жертв Голодомору.

Для чого людей морили голодом? Українські селяни чинили спротив колективізації — об’єднанню індивідуальних приватних господарств у колективні господарства, власником яких ставала держава. За три роки колективізації в Україні відбулося понад п’ять тисяч повстань. Лише в 1930 році відбулося понад чотири тисячі протестів, у яких взяли участь понад мільйон осіб. 

Радянська влада могла «втратити» Україну. Це загрожувало розпадом Радянського союзу. Інструментом для покарання «непокірних» став голод. Головна мета терору — змусити українців відмовитися від своєї ідентичності і стати частиною «безликого радянського народу», зазначають історики в інтерв’ю «Радіо Свобода».

Хто висвітлював проблему Голодомору? У радянський час про трагедію забороняли говорити. За допомогою пропаганди та підкупів окремих журналістів СРСР зробив так, аби Європа не побачила, що насправді відбувається. Уперше в західній пресі про Голодомор розповів англійський журналіст та публіцист Малкольм Маггерідж. 27 березня 1933 року його статтю опублікували на анонімних засадах. Вже через два дні відкрито під власним іменем заявив, що в Україні у відбувся Голодомор, Ґарет Джонс. Його репортаж надрукували з-поміж інших також у газетах «The Guardian» та «New York Post».

Розголос, якого набули публікації Маггеріджа та Джонса, змусили радянське керівництво розпочати проти нього інформаційну війну на сторінках західної преси. Залучили до неї й лауреата Пулітцерівської премії Волтера Дюранті, якому у 1929-му Йосип Сталін дав ексклюзивне інтерв’ю. Дюранті надрукував кілька замовних матеріалів, де заперечував факт смертності від голоду в радянській Україні. Жонглював фактами, щоб перетворити свідчення Ґарета Джонса на «кашу з напівправд». Однак той твердо тримався своєї позиції й далі публікував правдиві статті про голод в Україні.

Як вшанувати пам’ять? Щорічно в останню суботу відбуваються пам’ятні заходи по різних куточках країни. Загальнонаціональні інформаційні кампанії проводить Український інститут національної пам’яті. Анонси форумів та дискусій можна знайти на сайті інституту. У фокусі цьогорічної кампанії — діти. Вшанувати пам’ять про жертв можна також у суботу о 16:00 запаленою свічкою на підвіконні та хвилиною мовчання. 

Марія Оринчак

Фото: vn.20minut.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. Сьогодні о 16:00 триватиме загальнонаціональна хвилина мовчання. Після неї відбувається акція «Свічка у вікні». Автором ідеї є Джеймс Мейс — історик та дослідник голодомору в Україні. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.

Три голодомори в Україні. Цьогоріч 28 листопада згадують саме День пам’яті жертв голодоморів. Таке формулювання використовують тому, що за часів окупації України СРСР відбулося три голодомори. Перший — у 1921-1923 роках. Він був спричинений конфіскацією у селян хліба та вивезенням його з території України на територію Росії. Проте тоді радянській владі не вдалося приховати свої злочини, інші держави надсилали у країну продовольство.

Другий голодомор, наймасштабніший, відбувся у 1932-1933 роках. Приводом стало небажання українських селян створювати колгоспи, а причиною — намагання радянської влади придушити національно-визвольний рух та фізично знищити частину українських селян. Відповідальним за цей голодомор в Україні вважають Лазара Кагановича.

Третій голодомор відбувся у 1946-1947 роках. Він був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією влади забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі (тодішній Румунії, Чехословаччині, Польщі).

Контекст. У 1932-1933 роках Комуністична партія та уряд СРСР організували штучний голод на території України та Кубані. За кілька місяців у 1932-1933 роках в Україні загинули мільйони людей. Історики досі сперечаються про точну кількість жертв. За даними науково-демографічної експертизи, загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. За даними слідства визначили, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. Довгий час цей злочин замовчували, у СРСР його не розслідували, ніхто із винуватців не був покараний.

Довідка. Геноцид — це цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими, корисними або релігійними мотивами. 

Що ще варто знати про цю трагедію:

«Непораховані з 1932» ― українці створили онлайн-ресторан пам’яті жертв Голодомору. У ресторані пропонують страви з трави, бур’янів, залишків овочів, кори дерев. Це була єдина доступна українцям їжа в час Голодомору. Багатьом ці, на перший погляд, неїстівні продукти зберегли життя. Ресторан створила Українська академія лідерства спільно з комунікаційною агенцією Gres Todorchuk PR.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: pexels.com