Після повномасштабного вторгнення частіше використовуються слова «героїня» та «геройка», коли йдеться про жінку, яка виявляє відвагу в бою чи самовіддано бореться з ворогом у тилу. Фемінітив «бійчиня» варто вживати, коли мовимо про учасницю бою на війні. «Біженка» – це жінка, що рятується від війни за кордоном, а «внутрішньо переміщенка» означує ту, що переїхала в межах країни. Рівнозначно варто застосовувати фемінітиви «військова», «військовичка», «військовиця» та «військовослужбовиця». Про жінку, яка виселилася звідкись, варто казати «виселенка».

«У рамках #ПоТойБікГендеру наважилися замахнутися не лише на спростування, а й на тему фемінітивів. Усе це робимо для того, аби жіночий внесок у нашу перемогу був видимішим і, звісно ж, аби ми про нього не забували», – розповідають творці Абетки.

Фото: По той бік новин

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. У Класифікаторі професії йдеться, що «професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка)».

Але тепер є можливість за бажанням використовувати фемінітиви: «За потребою користувача при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи. Наприклад, інженер — інженерка, верстатник широкого профілю — верстатниця широкого профілю, соціолог — соціологиня.

Такі зміни стали можливими після ухвалення Кабміном нового українського правопису. Оновлений правопис почав діяти з 3 червня 2019 року. Документ підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України.

Як утворювати фемінітиви? Три відеоуроки з поясненнями підготувала кандидатка філологічних наук Олена Масалітіна. Переглянути їх можна отут.

П’ять причин вживати фемінітиви. Їх навела мовознавиця Олена Синичак, а занотував ресурс Повага:

1. У мові закодовані соціальні схеми. Фемінітиви — не просто слова для називання жінки. Якщо мова виражає нерівності між чоловіками та жінками, применшуючи досягнення жінки, то вже самим вираженням такого стану справ — це узаконює.
2. Чоловічий рід на позначення жінки суперечить морфолого-синтаксичним нормам української мови. Ще 50 років тому українські мовознавці говорили про те, що фемінітиви притаманні українській мові і їх треба вживати активніше. У 1999 році мовознавець Олександр Пономарів зазначив, що вживання чоловічого роду на позначення жінки суперечить морфолого-синтаксичним нормам  української мови. Уникання фемінітивів збіднює мову: робить її більш канцелярською, звужує  до офіційно-ділового стилю.
3. Витіснення фемінітивів з офіційної мови у побутову нівелює активну суспільну роль жінки. Чоловічі і жіночі назви однієї професії досі відображають різні поняття, до прикладу: акушерка — експертка з пологів, акушер — лікар, який має більший статус; секретарка — особа, яка веде діловодство, секретар — чоловік з великою відповідальністю (держсекретар, вчений секретар). Відповідно до того, як ринок праці знецінює діяльність жінок, так і мова залучається у ці механізми знецінення.
4. Чоловіча форма слова не тотожна жіночій. Наприклад, поняття громадянин та громадянка не тотожні. Адже якщо порівняти їх: а) усі громадяни заслуговують на рівні права, Микола громадянин. Отже, він заслуговує на рівні права; б) усі громадяни заслуговують на рівні права. Мар’яна громадянка. Отже, вона не заслуговує на рівні права?Тотожність не справджується. Згідно із законами логіки, громадянин не тотожний громадянці, а відтак, громадяни не асоціюються із жінками.
5. Ми самі задаємо напрям розвитку мови: чи то північно-східний, чи то центральноєвропейський. Норма уникати фемінітивів в українській мові була «списана» з російської. Тому доцільне мовне планування мало б сьогодні повернути українську мову назад у центральноєвропейське річище, зокрема, завдяки частішому вживанню фемінітивів.

Гендерна рівність — це не боляче і не страшно: добірка книжок, які допоможуть зрозуміти, що ж таке рівність між жінками і чоловіками:

• «Гендер для всіх» Тамари Марценюк. Книжка про те, що ж таке гендер, як і коли він виник, як він конструюється протягом усього життя людини.
• «Інша оптика: гендерні виклики сучасності». Збірка есеїв, які розглядають гендерну рівність крізь призму літературознавства, соціології та політології.
• «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології» Олени Стрельник. Учена досліджує, наскільки є важливим та ресурсозатратним материнство у сучасному світі, чому чоловіки рідко розділяють батьківські обов’язки із дружинами та чому материнство рідко сприймають як роботу.

Гендена рівність — це не боляче і не страшно: добірка сайтів, які допоможуть зрозуміти, що ж таке гендерна рівність:

• «Гендер в деталях». Платформа, яка допомагає розібратися, що ж таке гендер за допомогою різнопланових матеріалів.
• «Повага». Це сайт інформаційної кампанії проти проявів сексизму у ЗМІ щодо жінок.
• «Жінки — це 50% успіху країни». Ресурс про те, чому важливою є гендерна рівність та представництво жінок у різних сферах життя суспільства.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: pexels.com