Історичні травми

Німеччина має найбільшу кількість населення серед країн ЄС та найпотужнішу економіку. До того ж у Федеральній Республіці добре розвинена промисловість, а німецька інженерія має світову славу як одна з найнадійніших. Навіть у військовій сфері ФРН має низку вже розроблених і впроваджених високих технологій: від танків «Leopard 2» до крилатих ракет «TAURUS», про постачання яких просить Україна.

Але проблема — не в якості, а в кількості та бажанні. Після обʼєднання Німеччини та розпаду СРСР німецьке суспільство та політики не очікували, що можуть виникнути нові конфлікти. Їхній країні ніхто не загрожував, тож навіщо інвестувати у військо? Російська загроза теж довгий час залишалася для ФРН непоміченою. Натомість уряди, які прийшли після Холодної війни — зокрема під час другого врядування Ангели Меркель — прагнули налагодити партнерські відносини з Москвою. Робили це для того, щоб отримати дешевші ресурси, і як жест переосмислення кривавої історії між двома державами.

Історичні травми відіграли велику роль у німецькій політиці після того, як війська Союзників окупували Третій Райх. Німецьке суспільство детально вивчало нацистські злочини, щоб цього не сталося знову. Відобразилося це й на армії — передовсім на ній. Військо не лише недостатньо фінансували, до нього ставилися з певною підозрою. Наприклад, дотепер низка німецьких університетів відмовляється від державних грантів на дослідження, пов’язані з військовою справою, як зазначає The Economist.

Люди готові, влада має виклики

Лише повномасштабне вторгнення Росії в Україну почало змінювати такі погляди. Як свідчать соцопитування, проведені у травні 2025 року, нині 70% німців підтримують підвищення витрат на армію, а 50% вважають, що Німеччина має бути готовою до війни. Однак лише 29% респондентів готові взяти до рук зброю для захисту країни. 

Тож, ще одним питанням залишається набір людей до війська. З 2011 року у ФРН немає призову до армії. Командувач Бундесверу генерал Карстен Броєр вважає, що німецькому війську потрібно залучити ще 100 тисяч солдатів, тож доведеться подумати про відновлення призову.

Ще однією важливою проблемою є німецька бюрократія. Оглядачі The Economist зазначають, що замовлення і виготовлення обладнання займає вкрай багато часу. Вимоги до техніки часто настільки високі, що виготовити її у достатній кількості й швидко практично неможливо. Як приклад наводять необхідність переконатися, що танки придатні для використання вагітними жінками.

Час змін

Утім, зміни вже розпочалися. Новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявляє, що прагне зробити армію країни «найсильнішою в Європі». Німеччина вже скасувала обмеження на державний борг, яке не дозволяло достатньо фінансувати військо. Тепер ФРН може збільшити витрати на Бундесвер, не заощаджуючи на інших державних послуг. На саміті країн НАТО в Гаазі Німеччина погодилася збільшити витрати на оборону до 5% ВВП до 2035 року.

Звісно, перед ФРН усе ще стоять серйозні виклики: німецька промисловість має бути готовою швидко впроваджувати й виробляти нові технології — зокрема дрони, які показали свою ефективність у російсько-українській війні; зменшити бюрократію; переконати людей доєднуватися до війська або відновити призов. Це може бути складно, зважаючи на популярність ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини», яка воліє бачити в Росії не загрозу, а союзника. Та, як зазначають у Politico, уряд канцлера Мерца прагне довести справу до кінця і зробити ФРН провідною військовою силою в Європі. Якщо йому це вдасться, Україна зможе розраховувати на більшу кількість німецької зброї та, цілком ймовірно, навіть на ракети TAURUS. 

Автор тексту: Дмитро Спорняк

Фото: Ingo Joseph/Pexels

Також міністри оборони двох країн підпишуть меморандум про взаєморозуміння щодо закупівлі далекобійної зброї українського виробництва.

Також Фрідріх Мерц заявив, що «зробить все», щоб не допустити відновлення Північного Потоку 2 — газопроводу, який поєднує РФ і Німеччину через Балтійське море. Нагадаємо, його підірвали у вересні 2022 року.

Цитата. «Не буде жодних обмежень щодо дальності, що дозволить Україні повністю захищатися, навіть від військових цілей за межами власної території», — повідомив канцлер Мерц на пресконференції.

Контекст. Раніше у Німеччині відбулися вибори до Бундестагу. Перемогу здобув союз партій ХДС/ХСС — політична сила, яку раніше очолювала Ангела Меркель. Однак нині її лідером є давній політичний противник Меркель — Фрідріх Мерц. Він обіцяв посилити підтримку України і сприяти більшій незалежності Європи від США. Тим часом ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини», яка закликала припинити допомогу Україні й відновити відносини з Росією, посіла друге місце. Що це все означає — розбиралися НЗЛ в тексті.

Фото: Revierfoto / picture alliance

Спляча потужність Німеччини

Федеративна Республіка Німеччина — це найбільша економіка Європи, тому Берлін має величезні можливості для впливу на інші країни. Проте довгий час німецький уряд їх не використовував. Для порівняння: ВВП Росії більш ніж удвічі менший за ВВП Німеччини, але про вимоги й бачення Кремля у світі говорять помітно частіше, ніж про погляди Берліна. Звісно, РФ має значно ширші території й більше населення, ніж ФРН, але маючи настільки потужну економіку, Німеччина могла б відігравати важливішу роль. То в чому ж причина? У політичній волі.

Після завершення Холодної війни та об’єднання двох частин Німеччини країни Західної Європи відчували себе переможцями в історичному масштабі. Комунізм упав, ядерної війни не сталося — Захід тріумфував. Провідні країни континенту прагнули якнайдалі відійти від імперського минулого, а тому не думали про активний вплив у світі. Армії були не надто потрібні у Європі без кордонів, економіка зростала, був створений ЄС, який постійно приваблював нових членів, а якість життя стабільно покращувалася. Так ще й питання безпеки у світі взяли на себе США. Навіщо щось змінювати, якщо все й так добре працює?

Та добре було не всюди. Багато так званих «країн, що розвиваються» перебували у складних умовах. Люди там часто переживали бідність, переслідування, війни чи голод. Європа намагалася їм допомагати: виділяла кошти й рекомендувала як краще проводити реформи. Така репутація приводила до Європи все більше шукачів притулку, біженців і мігрантів. Тим часом сили набирали ті, що не хотіли відмовлятися від старих імперських методів.

Ангела Меркель… 

У такому стабільному світі, що рухався до великих загроз, Німеччиною керував союз двох партій — Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального. Ці партії — помірковані консерватори, тобто правоцентристи. У 2005 році це об’єднання на чолі зі знайомою українцям Ангелою Меркель прийшло до влади у Берліні. Так почалися її 16 років правління. За цей час Німеччина була наймогутнішою державою ЄС. Більшість грошей надходила саме від ФРН, а з ними — й певний контроль над реформами й політикою країн, які ці гроші отримували. Слід віддати належне, такий контроль справді був корисним: економіки менших країн ЄС зростали, а якість життя їхніх громадян покращувалася. Сама ж Німеччина не надто змінювалася.

Тому коли проблеми таки почалися, це стало шоком. Напливи мігрантів та імперські амбіції Росії викликали зростання цін та суспільну напругу. Приблизно тоді Меркель вирішила завершити свою роботу. Люди вимагали змін, тому владу перебрали інші політичні сили — Соціал-демократична партія на чолі з Олафом Шольцом. Проте досить помірковані рішення нового канцлера видалися німцям недостатніми. Тому на політичну арену повернувся один, здавалося б, давно забутий політик.

…і давній супротивник Меркель

У 2000 році основним суперником Меркель у боротьбі за лідерство в партії був такий собі Фрідріх Мерц — юрист за освітою, депутат і голова фракції у Бундестазі. Тоді він поступився їй, після чого залишив політику й з часом пішов у бізнес, де працював у правлінні великих корпорацій. Коли ж Ангела Меркель оголосила про завершення кар’єри, перед Мерцом відкрився шанс, який він не міг пропустити. Тож політик повернувся, швидко здобув популярність у партії й зрештою очолив її. Тепер він буде канцлером. 

Мерц критикував уряд Шольца за недостатню допомогу Україні, також він був першим німецьким політиком, який приїхав на звільнену Київщину. Водночас він прагне зменшити залежність Європи від США, особливо у питаннях безпеки. Отже, Німеччина інвестуватиме в оборону. Для цього потрібні гроші, тому новий канцлер хоче пожвавити бізнес, скоротивши податки й сумнозвісну німецьку бюрократичну тяганину. А ще — він прийняв досить жорстку позицію щодо мігрантів.

Німеччина як найбагатша країна ЄС приваблює багатьох шукачів кращої долі, і це почало турбувати німців. На цих побоюваннях ефективно грають ультраправі з «Альтернативи для Німеччини» (АдН) (ця ж партія має проросійські позиції). Їхня популярність, порівняно з минулими виборами, виросла вдвічі, здебільшого на сході країни. Безумовно, Фрідріх Мерц відреагував на це, і його партія ухвалила жорсткіші правила для мігрантів. Щоб прийняти їх, ХДС/ХСС довелося голосувати разом із АдН. Такий крок у німецькій політиці є дуже ризикованим через складне минуле країни, пов’язане з ультраправими рухами. Співпраця Мерца з «Альтернативою для Німеччини» викликала масштабні протести, але ХДС/ХСС усе ж перемогли на виборах.

То який розклад сил?

Найбільше місць у парламенті взяла ХДС/ХСС, за нею йде АдН, тоді соціал-демократи Шольца, зелені і, неочікувано, ультраліві з Die Linke (минулих виборів вони не пройшли, а цього разу таки здобули близько 9% голосів). Фрідріху Мерцу треба формувати коаліцію. Домовлятися з АдН він не буде (він вже відчув, наскільки це небезпечно). Тому, вочевидь, Німеччиною керуватиме коаліція ХДС/ХСС із соціал-демократами, як у часи Меркель. Двопартійна коаліція традиційно ефективніша (бо треба менше домовлятися і можна швидше ухвалювати рішення). Німеччина і Європа потребують змін. Чи докладеться до них новий уряд у Берліні, чи стане Мерц одним з провідних лідерів нової, активнішої Європи, чи отримає Україна довгоочікувані німецькі ракети Taurus — дізнаємося вже скоро.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Markus Schreiber / Associated Press