Спляча потужність Німеччини

Федеративна Республіка Німеччина — це найбільша економіка Європи, тому Берлін має величезні можливості для впливу на інші країни. Проте довгий час німецький уряд їх не використовував. Для порівняння: ВВП Росії більш ніж удвічі менший за ВВП Німеччини, але про вимоги й бачення Кремля у світі говорять помітно частіше, ніж про погляди Берліна. Звісно, РФ має значно ширші території й більше населення, ніж ФРН, але маючи настільки потужну економіку, Німеччина могла б відігравати важливішу роль. То в чому ж причина? У політичній волі.

Після завершення Холодної війни та об’єднання двох частин Німеччини країни Західної Європи відчували себе переможцями в історичному масштабі. Комунізм упав, ядерної війни не сталося — Захід тріумфував. Провідні країни континенту прагнули якнайдалі відійти від імперського минулого, а тому не думали про активний вплив у світі. Армії були не надто потрібні у Європі без кордонів, економіка зростала, був створений ЄС, який постійно приваблював нових членів, а якість життя стабільно покращувалася. Так ще й питання безпеки у світі взяли на себе США. Навіщо щось змінювати, якщо все й так добре працює?

Та добре було не всюди. Багато так званих «країн, що розвиваються» перебували у складних умовах. Люди там часто переживали бідність, переслідування, війни чи голод. Європа намагалася їм допомагати: виділяла кошти й рекомендувала як краще проводити реформи. Така репутація приводила до Європи все більше шукачів притулку, біженців і мігрантів. Тим часом сили набирали ті, що не хотіли відмовлятися від старих імперських методів.

Ангела Меркель… 

У такому стабільному світі, що рухався до великих загроз, Німеччиною керував союз двох партій — Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального. Ці партії — помірковані консерватори, тобто правоцентристи. У 2005 році це об’єднання на чолі зі знайомою українцям Ангелою Меркель прийшло до влади у Берліні. Так почалися її 16 років правління. За цей час Німеччина була наймогутнішою державою ЄС. Більшість грошей надходила саме від ФРН, а з ними — й певний контроль над реформами й політикою країн, які ці гроші отримували. Слід віддати належне, такий контроль справді був корисним: економіки менших країн ЄС зростали, а якість життя їхніх громадян покращувалася. Сама ж Німеччина не надто змінювалася.

Тому коли проблеми таки почалися, це стало шоком. Напливи мігрантів та імперські амбіції Росії викликали зростання цін та суспільну напругу. Приблизно тоді Меркель вирішила завершити свою роботу. Люди вимагали змін, тому владу перебрали інші політичні сили — Соціал-демократична партія на чолі з Олафом Шольцом. Проте досить помірковані рішення нового канцлера видалися німцям недостатніми. Тому на політичну арену повернувся один, здавалося б, давно забутий політик.

…і давній супротивник Меркель

У 2000 році основним суперником Меркель у боротьбі за лідерство в партії був такий собі Фрідріх Мерц — юрист за освітою, депутат і голова фракції у Бундестазі. Тоді він поступився їй, після чого залишив політику й з часом пішов у бізнес, де працював у правлінні великих корпорацій. Коли ж Ангела Меркель оголосила про завершення кар’єри, перед Мерцом відкрився шанс, який він не міг пропустити. Тож політик повернувся, швидко здобув популярність у партії й зрештою очолив її. Тепер він буде канцлером. 

Мерц критикував уряд Шольца за недостатню допомогу Україні, також він був першим німецьким політиком, який приїхав на звільнену Київщину. Водночас він прагне зменшити залежність Європи від США, особливо у питаннях безпеки. Отже, Німеччина інвестуватиме в оборону. Для цього потрібні гроші, тому новий канцлер хоче пожвавити бізнес, скоротивши податки й сумнозвісну німецьку бюрократичну тяганину. А ще — він прийняв досить жорстку позицію щодо мігрантів.

Німеччина як найбагатша країна ЄС приваблює багатьох шукачів кращої долі, і це почало турбувати німців. На цих побоюваннях ефективно грають ультраправі з «Альтернативи для Німеччини» (АдН) (ця ж партія має проросійські позиції). Їхня популярність, порівняно з минулими виборами, виросла вдвічі, здебільшого на сході країни. Безумовно, Фрідріх Мерц відреагував на це, і його партія ухвалила жорсткіші правила для мігрантів. Щоб прийняти їх, ХДС/ХСС довелося голосувати разом із АдН. Такий крок у німецькій політиці є дуже ризикованим через складне минуле країни, пов’язане з ультраправими рухами. Співпраця Мерца з «Альтернативою для Німеччини» викликала масштабні протести, але ХДС/ХСС усе ж перемогли на виборах.

То який розклад сил?

Найбільше місць у парламенті взяла ХДС/ХСС, за нею йде АдН, тоді соціал-демократи Шольца, зелені і, неочікувано, ультраліві з Die Linke (минулих виборів вони не пройшли, а цього разу таки здобули близько 9% голосів). Фрідріху Мерцу треба формувати коаліцію. Домовлятися з АдН він не буде (він вже відчув, наскільки це небезпечно). Тому, вочевидь, Німеччиною керуватиме коаліція ХДС/ХСС із соціал-демократами, як у часи Меркель. Двопартійна коаліція традиційно ефективніша (бо треба менше домовлятися і можна швидше ухвалювати рішення). Німеччина і Європа потребують змін. Чи докладеться до них новий уряд у Берліні, чи стане Мерц одним з провідних лідерів нової, активнішої Європи, чи отримає Україна довгоочікувані німецькі ракети Taurus — дізнаємося вже скоро.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Markus Schreiber / Associated Press

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.