Війни виграють не лише ті, хто повертає втрачені території та рятує життя людей, а й ті, хто зумів захистити свою людяність і довіру світу серед жаху. Як спілкуватися з людьми, які пережили війну? Чи можливо знову відчути щастя після травми? Чи можуть війни означати нові починання? Війна сприяє чи перешкоджає прогресу? Про це поговорили філософ Вахтанґ Кебуладзе, історикиня Енн Епплбом, літературознавиця Тетяна Огаркова, письменниця Славенка Дракуліч та кандитат політичних наук Максим Яковлєв в межах 30-го BookForum.
«Росіяни створили імперію, а націю — ні». 6 тез з дискусії «Війна як крах цивілізації: чи буде щастя після війни?»
Про різницю у сприйнятті війни Україною та Росією
«Явна більшість українок та українців не хочуть війни, при тому готові в ній брати участь. Тому що йдеться про захист нашого способу буття та нашого існування. Натомість явна більшість росіян хочуть війни, але не готові в ній брати участь. Вони хочуть вбивати чужими руками», — вважає Вахтанґ Кебуладзе.
Про європейську цивілізацію
«Подивіться на історію слова «цивілізація». Воно походить від «місто». Ядром цивілізації є вільне місто, європейське місто. Прообразом був грецький поліс. Це суто європейське створіння. Те, що відбувається у сучасному Китаї або в імперії ацтеків, не наважуються назвати словом цивілізація. Це не є погано, але це інше. Не існує такої форми організації суспільного життя людей, яка могла б масштабуватися до усього людства.
Європейський проєкт — глобальний. Чи належить Росія до цієї цивілізації? Ні. І ніколи не належала. І боюсь, що і не належатиме. Вони органічно не є частиною цієї цивілізації, через те, що в них ніколи не було вільних міст. Там взагалі немає цього ґрунту, для фундаментальних для українців цінностей таких як свобода і гідність. Росія то не частина нашої цивілізації, не є іншою. Росія — тінь цивілізації. Росія відтворює всі форми нашої цивілізації, але в тіньовий, чорний спосіб. Тому можна і переосмислити саме питання. Чи призведе війна до краху нашої цивілізації?
Тут йдеться не тільки про Україну, а взагалі про виживання нашої цивілізації. Це питання не про території. Тут не про те, що одна країна переможе, інша — програє. Тут про наш спосіб буття», — пояснює Вахтанґ Кебуладзе.
Про перемогу України
«Наша перемога не в знищенні росіян, а в їхньому перетворені. Щоб вони стали іншими. Якщо в Україні залишаться люди з російською ідентичністю, ми не перемогли. Це означає, що війна триває, просто в іншому форматі», — продовжує Кебуладзе.
Про причини початку війни
«Путін почав цю війну через імперські причини, аби захопити нові території, через помсту, через втрату СРСР, аби підірвати ідеї верховенства права, ідеї конвенції ООН щодо геноциду, ідеї, які підтримують права людини, кордонів. Путін бачить всі ці правила та закони як загрозу до влади. Він є абсолютом. Законом називається те, що називає правитель. Демократична європейська Україна загрожує Путіну особисто», — говорить Енн Епплбом.
Про те, що буде після війни
«Є потреба демократам переосмислити себе. Бо інституції, які мали після Другої Світової підтримати мир, якщо не руйнуються, то просто стоять. Якщо це буде не крах, то криза. Треба дивитися як не тільки утримувати демократію, але як її захищати», — вважає Максим Яковлєв.
«Відбудувати Україну треба буде матеріально: інфраструктуру, архітектуру, уряд, демократію. Але потім треба зцілити суспільство. У людей відчуття ніби його розірвали декілька разів. І ми маємо зшити ту клаптикову ковдру», — розмірковує Славенка Дракуліч.
Авторка: Добаріна Анастасія
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.








