Цитата. «Полювання на відьом проти Марін Ле Пен є ще одним прикладом того, як європейські ліві використовують закон, щоб змусити замовкнути свободу слова та піддати цензурі свого політичного опонента. Цього разу дійшовши так далеко, що посадив опонента у в’язницю», — написав Трамп.

Контекст. Марін Ле Пен та ще восьмеро депутатів Європарламенту визнали винними у привласненні коштів ЄС для фінансування роботи персоналу своєї політичної сили. Загальні збитки від їхніх дій оцінюють у близько 6,8 млн євро.

Заборона означає, що політикиня не зможе брати участь у президентських виборах 2027 року. Також Марін Ле Пен засудили до чотирьох років ув’язнення: два з яких вона має бути з електронним браслетом, а ще два — умовно. Окрім того, жінка має сплатити 100 тисяч євро штрафу.

Що відомо про Марін Ле Пен? Вона висловлювалася на підтримку політики РФ в Україні та Сирії й виступала проти антиросійських санкцій. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну політикиня засудила, але санкції все одно не підтримала.

Заборона означає, що політикиня не зможе брати участь у президентських виборах 2027 року. Також Марін Ле Пен засудили до чотирьох років ув’язнення: два з яких вона має бути з електронним браслетом, а ще два — умовно. Окрім того, жінка має сплатити 100 тисяч євро штрафу. Адвокат Марін Ле Пен заявив, що ультраправа політикиня буде оскаржувати рішення суду.

Свою підтримку Марін Ле Пен уже висловили угорський прем’єр Віктор Орбан та лідер нідерландської ультраправої партії Герт Вілдерс.

Що відомо про Марін Ле Пен? Вона висловлювалася на підтримку політики РФ в Україні та Сирії й виступала проти антиросійських санкцій. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну політикиня засудила, але санкції все одно не підтримала.

Фото: Global Look Press

Європейська перемога Марін Ле Пен

Уже сім років Францією керує Емманюель Макрон, а його партія «Вперед, республіко» стабільно входить у правлячі коаліції. Тобто так було до червня цього року. Тоді президент вирішив розпустити парламент і призначити нові позачергові вибори. Вони відбулися, тож тепер коаліція з його партією не має більшості. Але це було очікувано: про те, що центристи Макрона, скоріш за все, втратять владу, говорили всі. Це, безсумнівно, знав і французький президент. То нащо він розпускав Національні збори — французький аналог української Верховної Ради? Який йому сенс втрачати вплив в парламенті?

Причина цьому — Марін Ле Пен. Точніше, успіх її партії «Національне об’єднання» на виборах до Європарламенту: минулого місяця саме ця ультраправа група набрала найбільше голосів у Франції. Виглядало на те, що вподобання французів змістилися вправо — у напрямку боротьби з імміграцією, розриванням зв’язків з ЄС та вподобань до Росії (Марін Ле Пен відома своїми проросійськими поглядами). Якщо нічого не робити, то на наступних виборах і президента, і парламенту могли б виграти люди Ле Пен. Для Емманюеля Макрона — центриста і затятого прибічника щоразу тіснішого об’єднання Європи, це було б просто неприпустимо. Наступний раз на посаду президента він балотуватися не може (наразі вже його другий термін, а більше забороняє Конституція), але з усіх партій передати владу популістам-євроскептикам?

Треба було щось робити. Ігнорувати ультраправих вже не можна, міняти підходи у владі, щоб підняти собі рейтинг — вже пізно та й навряд чи вийде. Тож, французький президент вирішив піти ва-банк: він провів вибори одразу. Прямо своїх мотивів Макрон, звісно, не оголошував. Але можна здогадатися, якою була його логіка. Що як ультраправі виграють зараз і саме на них лежатиме відповідальність за владу і до часу наступних виборів президента (а це в 2027 році), вони розтратять свою підтримку. Владу завжди критикують за всі проблеми, чому б цим не скористатися? Або може французькі виборці злякаються ультраправих, коли побачать, що на кону стоять вибори їхньої власної країни, а не далекого Європарламенту? Може тоді центристи Макрона виглядатимуть гарною альтернативою? Якою б не була логіка французького президента, але це був дуже ризикований крок. Певним чином він спрацював, хоч і досить неочікувано.

Парламент на трьох

На першому місці опинилися ліві з мінімальною перевагою. Ця група політиків — дещо строката, погляди там варіюються від соціалістів до комуністів. Вони виступають за підняття мінімальної заробітної плати, зниження пенсійного віку, повернення податку на багатство і замороження цін на газ та електрику. Економіка, соціальна підтримка і підтримка міграції. Не зовсім зрозуміло, де на все це брати кошти, але обіцянок було достатньо. Втім, перемога лівих — зовсім невелика. Трішки менше голосів, ніж у них, набрали центристи (лідером яких є Макрон). І ще трохи менше — праві сили на чолі з Марін Ле Пен. Національні збори Франції поділили майже порівну. На трьох.

Не останнім чином ліві з центристами цього досягли завдяки спільним зусиллям. Вони познімали частину своїх кандидатів на округах, де могли перемогти ультраправі, щоб не розпорошувати голоси тих, хто виступає проти Ле Пен, між кількома потенційними депутатами. Спрацювало навдивовижу добре. Ультраправі зайняли всього лиш третє місце.

Що тепер?

Тепер треба буде якось формувати коаліцію. У жодної з груп у парламенті не вистачає депутатів, щоб приймати рішення самостійно. Треба домовлятися. Але чи зможе хоч хтось знайти спільну мову з іншою стороною — велике питання. Ліві з правими — на діаметрально протилежних сторонах політики, тому вони точно разом не будуть. Емманюель Макрон домовлятися з Марін Ле Пен теж навряд чи схоче — вона його основна конкурентка на обох минулих президентських виборах. Але й з лівими зжитися французькому президенту буде складно — у них дуже різні погляди на державу. Шукати компроміси з ким би то не було буде непросто.

Що це означає для України?

Париж залишається союзником Києва. Макрон нині є одним з найбільш послідовних критиків РФ, який не так давно заявляв, що готовий відправити до України солдатів у разі, якщо російські війська матимуть успіхи на фронтах. Слова і справи можуть відрізнятися, але навіть таке у сучасній Європі до Макрона було нечуваним. Ультраправі наразі не перемогли, хоч їхній результат і найвищий за всю їхню історію. Ба більше, лідерка цієї групи Марін Ле Пен навіть почала на словах підтримувати Україну (хоч і казала при цьому, що допомогу Києву вона б скоротила).

А ось стосовно лівих — питання ще складніше. Політики в цій групі є дуже різні. Є там і палкі союзники України, як от Марін Тондельє — лідерка зелених, і відверто проросійський Жан-Люк Меланшон — голова ультралівих. Хто з них потрапить у найвищі ешелони влади — наразі невідомо. У всякому разі, політикою та військами у Франції (як і в Україні) завідує президент республіки. Внутрішні перипетії можуть відвернути увагу французів від російської загрози, але для Емманюеля Макрона розбудова ЄС, безпека Європи і підтримка України залишаються пріоритетними і амбітними цілями.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Вікіпедія

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики