Шольц підтвердив позицію Німеччини щодо підтримки України у мирному процесі й заявив, що допомога триватиме стільки, скільки буде потрібно. Напередодні розмови з президентом РФ Шольц провів телефонну бесіду з президентом України Володимиром Зеленським та планує поспілкуватися з ним знову.  

Контекст. Попередня телефонна розмова між Шольцом і Путіним відбулася у грудні 2022 року. Тоді німецький канцлер також наполягав на дипломатичному вирішенні конфлікту та виведенні російських військ з України.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики.

Він також анонсував додаткову допомогу на суму 1,4 млрд євро разом із Бельгією, Данією та Норвегією. В анонсований пакет входитимуть IRIS-T (ракети малої і передньої дальності), артилерійські комплекси Skynex, самохідні артилерійські установки Gepard, керовані гаубиці, бронеавтомобілі, бойові дрони, радари й боєприпаси. 

Олаф Шольц пообіцяв продовжити підтримку України наступного року — Німеччина вже включила 4 млрд євро підтримки у свій бюджет на 2026 рік. Раніше країна вже передала танки Leopard, системи ППО IRIS-T та Patriot, HIMARS та інші машини.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Фото: LB.ua

Ультраправі німецькі політики… знову 

Сонячний недільний день у місті на сході Німеччини. На вулиці 1 вересня і в землі Тюрингія відбуваються місцеві вибори. Німецькі громадяни мають обрати, хто керуватиме їхнім автономним краєм. До однієї з виборчих дільниць по вкритій бруківкою дорозі під’їжджає автомобіль. Як не дивно, це — авто російської марки «Нива». І що ще дивніше, з неї виходить німецький політик. Це — Бйорн Хьоке і він — лідер місцевого осередку партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН). Свій голос він віддав. Як і більшість виборців в Тюрингії. Незабаром екзитполи скажуть, що партія Хьоке взяла друге місце.

Вибір російського автомобіля для приїзду на таку офіційну оказію як вибори — майже точно не випадковість. «Альтернатива для Німеччини» виступає за припинення допомоги Україні, за скасування санкцій проти Росії і, на додаток до цього всього, виступає проти європейської інтеграції Німеччини. А найбільш гучно політики з АдН виступають проти прийому мігрантів в Німеччині. Більш детально про цю німецьку радикальну партію НЗЛ уже писали.

Ідеологія, яку просуває «Альтернатива для Німеччини» — це радикальний правий німецький популізм. Це партія для людей, які своїм вибором хочуть показати, що їх не влаштовує дійсний стан справ. При цьому АдН не пропонують раціональних рішень, але лиш емоційно виступають проти того, що не влаштовує людей і кажуть виборцям те, що вони хочуть почути. 

Мовляв, у всіх бідах простих німецьких громадян винні владні еліти, міжнародні організації і мігранти. Економічні питання, міжнародна політика, соціальні програми, війни і міжнародне право, на думку виборців АдН — це зайві деталі. Бо ж варто лише вийти з усіх союзів, віддалитися від всіх проблем, і дати владу «Альтернативі для Німеччини», як усе одразу вирішиться само собою і стане краще. Саме тому успіх АдН викликав такий скандал. Бо ж це вперше з 1945 року, як в Німеччині виграли ультраправі популісти.

Хто є хто в німецькій політиці 

Німеччина — це найбільша економіка Європи, одна з найбільш могутніх країн континенту. Попри те, що ФРН за площею у півтори рази менша за Україну, там живе понад 84 млн людей. Успішна країна, значна стабільність життя. За таких усталених умов, коли все відбувається спокійно і за правилами, німецька політика може видаватися українцям навдивовижу нудною.

У Німеччині є дві основні політичні сили. Перша — це християнські демократи, яких представляє альянс партій ХДС/ХСС (одна з яких представляє всю країну, а інша діє в Баварії). Донедавна їх очолювала Ангела Меркель. Християнські демократи ведуть свою історію від, як можна зрозуміти з назви, християнських партій, які виступають за економічний розвиток, але при цьому в соціальному плані є консерваторами. Бо прогрес прогресом, а традиційні християнські норми моралі — то має бути.

Друга основна політична сила — це соціал-демократи. Якщо за християнських демократів традиційно голосували у сільських місцевостях, і часто старші люди, то аудиторія соціал-демократів — це жителі міст і робітники. Ключовою ідеєю соціал-демократів є регулювання державою економіки, щоб надавати підтримку всім групам населення і дотримуватися прав робітників у їхній праці. Тому найбільшу популярність вони традиційно мають в індустріалізованих регіонах на заході Німеччини. Саме соціал-демократом є нинішній німецький канцлер Олаф Шольц.

Попри те, що ці партії є основними, вони ніколи не набирають більшості в парламенті одноосібно. Тому, щоб приймати рішення і впливати на політику в країні, вони мають укладати домовленості і формувати коаліції. Оскільки дві конкурентні партії зазвичай між собою домовитися не можуть, сформувати більшість їм допомагають Вільна демократична партія — ліберали, які виступають за вільний ринок, найбільш популярні серед підприємців, та Зелені — партія захисників довкілля. Так ці чотири політичні сили постійно міняються при владі, рухаючи Німеччину її усталеним шляхом. Принаймні, поки що.

Вибори місцеві і не дуже

Правляча коаліція під орудою соціал-демократа Шольца нині втрачає свою популярність. Російсько-українська війна призвела до зростання цін в Німеччині, війна в Секторі Газа викликала протести мусульман по всьому світу, зокрема і в Німеччині. Тож повернулися дві найбільш спекулятивні теми для ФРН: вартість життя та мігранти. Класична опозиція у вигляді християнських демократів все ще набирає дуже гарні результати. У раніше згаданій Тюрингії, де АдН взяли друге місце, виграли все-таки християнські демократи. У Саксонії навпаки: перші — ультраправі, другі — ХДС/ХСС. 

Але популярність популістів все ж зростає. На останніх виборах до Європарламенту ультраправі взяли друге місце в Німеччині. А наступного року в країні будуть загальні вибори до федерального парламенту. Якщо все піде так, як йде зараз, радикали можуть зайняти досить високу позицію. Місцеві вибори лише підтверджують такі припущення. Втім, більшості вони майже гарантовано не візьмуть. Їм слід буде шукати партнерів для коаліції, а працювати з «Альтернативою для Німеччини» ніхто не збирається. 

Укладати угоди з ультраправими в Німеччині — це табу. Для країни, яку праві радикали свого часу привели до вчинення одного з найгірших злочинів проти людства в історії, а заодно і до іноземної окупації під час Другої світової, радикальні політики є живою травмою. Втім, тут є певні відмінності між Німеччиною на заході і на сході.

Багато земель і дві Німеччини

Німеччина — це, так склалося, федеративна республіка. Тому вона має не лише центральний уряд, але і купу місцевих. Окремі частини ФРН мають свої власні парламенти і уряди. Ті окремі автономні частини називають землями і якраз у них відбувалися вибори. Земель в Німеччині є 16, причому три з них — це міста: столиця Берлін, а також Гамбург і Бремен, які історично були незалежними містами-державами, тому мають особливі права.

І тут є цікавий момент. Землі на заході і на сході Німеччини помітно відрізняються. Після Другої світової Німеччину окупували держави-союзники. Західна частина дісталася демократичним країнам. Тому через 10 років реформ, коли союзники вирішили, що німці готові жити самостійно і вже достатньо змінилися, Західна Німеччина відновила свій суверенітет. А ось східна частина потрапила під контроль СРСР і залишалася в такому статусі аж до 1990 року. До речі, саме у східній Німеччині, а саме в місті Дрездені — столиці Саксонії, свого часу працював у спецслужбах нинішній президент РФ Владімір Путін. Потім радянський блок розпався і Східна Німеччина увійшла до складу Західної.

Минуло три десятиліття, але відмінності між частинами Німеччини помітні досі. Схід є значно менш розвиненим за захід в плані економіки і це має наслідки у поглядах самих німців. Багато громадян ФРН, які живуть на сході країни, вважають, що федеральний уряд ними нехтує і недостатньо вкладається в розвиток їхньої частини країни і що їх недостатньо репрезентують. Це попри те, що останні 16 років канцлеркою Німеччини була Ангела Меркель, яка виросла у Східній Німеччині.

Такими настроями вправно маніпулюють політики-популісти. Тому саме на сході Німеччини найбільшу популярність мають «Альтернатива для Німеччини» і ще дві радикальні політичні сили. 

Ультраправі, ультраліві і Сара Ваґенкнехт

Альтернатива для Німеччини має певну популярність, але все ж голосувати за фактичних неонацистів німці не особливо бажають. Є ще, звісно, партія Die Linke, лівиця — фактично, німецькі комуністи. Але великої популярності вони теж не здобувають. Тому останнім часом з’явилася альтернатива. Але не та, котра «для Німеччини». Нову популістську партію сформувала така собі Сара Ваґенкнехт.

Майже усе своє життя ця жінка була комуністкою. Але з усіх попередніх політичних сил вона походила і заснувала власну партію імені себе самої. Вона виступає проти правлячої еліти, проти впливу США на Німеччину, за нейтралітет країни і за те, щоб припинити допомагати Україні у війні з Росією, а ще проти мігрантів. Останнє може видатися дивним, враховуючи, що Сара — дочка громадянина Ірану. Хоча, враховуючи, що батько покинув її, ще як Сарі було три роки і повернувся в Іран, то, можливо, не настільки дивно. У всякому разі, політикиня пропонує радикально налаштованим німцям саме те, що вони хочуть почути, але при цьому не має неонацистських ультраправих закликів. І не пропонує виходити з ЄС. Тож виглядає для німців більш надійним і безпечним варіантом, порівняно з АдН.

Партія Сари Ваґенкнехт — дуже молода, але вже здобуває вкрай непогані результати, зайнявши третє місце в Саксонії та Тюрингії. Навіть опоненти політикині погоджуються, що вона дуже переконливо доносить свою думку. Якщо врахувати успіх АдН та партії Сари Ваґенкнехт, то можна зробити висновок, що принаймні частина німецької публіки має все більш радикальні погляди. Враховуючи, що ці погляди передбачають припинення допомоги Україні, для нас це не дуже добрі новини. 

Та, попри все, радикали все ще далекі до управління Німеччиною. Вони точно не набирають більшості, їхня популярність, здебільшого, локалізована на сході країни і з ними не хочуть мати нічого спільного інші політичні партії. Тож панікувати поки рано. Але ігнорувати їх не варто. Правляча німецька коаліція це вже зрозуміла, судячи з того, що вона почала впроваджувати більш жорсткі правила стосовно мігрантів — це точно дія, спрямована на здобуття підтримки від виборців німецьких радикалів. Але це все — лиш лікування симптомів. Бо ж поки цивілізований світ не зупинить агресію Росії в Україні та Ірану на Близькому Сході — буде нестабільність, а з нею — і успіхи радикальних популістів.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Masood Aslami/Pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Також Володимир Зеленський написав, що угода закріплює німецьку підтримку для України на рівні понад 7 мільярдів євро на цей рік. «Це зброя, щодо якої вже є конкретні контракти. В угоді зафіксована чітка позиція Німеччини щодо санкцій проти агресора, трибуналу, заморожених активів».

Німецька стриманість

Раніше прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький написав у своєму матеріалі для британського видання Spectator: «Якби Європа відправляла зброю в Україну в тому ж обсязі і в тому ж темпі, як Німеччина, війна давно б закінчилася: абсолютною перемогою Росії. І Європа була б перед початком нової війни». Окрім Польщі решта східноєвропейських держав теж досі мають низьку довіру до Німеччини, яка почала постачати важке озброєння Україні лише після тривалих вагань під посиленням тиску з боку союзників Альянсу. 

Співголова правлячої партії Німеччини Ларс Клінгбейл визнає, що країні треба позбуватися свого обережного підходу, який заважає їй брати більшу відповідальність та мати сильнішу присутність на зовнішньополітичній арені. Однак канцлер Олаф Шольц відданий тезі про те, що рішення потрібно приймати тільки в тісній дискусії і узгодженні зі своїми друзями і союзниками. 

Німецький експерт, колишній голова представництва Фонду Гайнріха Бьолля у Києві Сергій Сумленний так пояснює німецьке зволікання: «Уряд Олафа Шольца намагається нікуди не влазити першим. Німеччина приєднується тоді, коли хтось уже промацав ґрунт, і коли вже неможливо ігнорувати розвиток подій». За словами німецької журналістки і експертки Сабіни Кінкарц, постачання зброї в зони бойових дій все ще залишається новою і чутливою темою для Німеччини. 

Стриманість для Німеччини завжди була пріоритетом, особливо з часу ганебної поразки у Другій світовій війні та сумнозвісного періоду панування нацистської влади у країні. Тому для того, аби втілити лідерство в активну практику, Німеччині знадобиться багато часу. Досвід лідерства у Німеччини є невеликим, адже німецький уряд тривалий час намагався утримуватися від цього. Однак саме зараз від країни очікують активних дій у військовій допомозі Україні.

Роль партії Шольца

У публікації для видання «Deutsche Welle» експертка Сабіна Кінкарц також зазначає, що Шольц вагається із прийняттям рішень частково тому, що підігрує своїй партії соціал-демократів. Соціал-демократичній партії Німеччини імпонує обережна позиція та виваженість канцлера. Для партії Шольца важливо, щоб рішення були узгоджені лише через міжнародну співпрацю і щоб Німеччина сама не стала стороною у війні. Тому німці визначають лідерство як кооперативну діяльність, а не як придушення ворогів.

Авторка аналізу для «Deutsche Welle» нагадує, що багато лідерів партії до Шольца зазнали поразки через те, що їх вважали надто віддаленими від виборців партії лівого спрямування, а також вони не змогли ефективно керувати непокірними членами партії. Незважаючи на успішні кампанії Шольца в Гамбурзі та на виборах до Бундестагу, канцлер не може впроваджувати політичну програму, яка суперечить засадам правлячої партії. Засади останньої також відповідають очікуванням німецьких громадян – населення Німеччини схвалює виважені, обгрунтовані та ретельно опрацьовані рішення від федерального уряду.

Мовою цифр

Репрезентативне дослідження, проведене в серпні інститутом дослідження громадської думки Kantar Public показало, що 80% німців побоюються розгортання війни з України на сусідні країни НАТО, 69% бояться російського ядерного удару, а 72% кажуть, що почуваються під загрозою з боку Росії. 

Однак більшість німців (52%) хочуть, щоб уряд продовжував діяти обережно в міжнародних справах. З 41% респондентів, які хотіли б бачити сильніший вплив Німеччини за кордоном, 65% сподіваються на більшу дипломатію, а лише 14% – на більшу військову підтримку і 13% – на більшу фінансову допомогу. 

Більше твердості у ставленні до Росії вимагають саме громадяни на заході Німеччини, в той час як східні німці вважають, що німецький уряд робить «забагато» для підтримки України. Більшість (60%) громадян західної частини Німеччини підтримують надання Україні важкого озброєння, в той час як лише 32% східних німців підтримують більшу присутність Німеччини у військових питаннях.

Проросійські теорії змов серед німецького населення здебільшого стали більш поширеними за час війни в Україні. Наприклад, частка німців, які поділяють думку про те, що НАТО спровокувало Росію почати війну зросла від 12% на початку війни – до 19% у жовтні.

Німецький контекст

Політична позиція німців не стільки проросійська, як антизахідна, вважає німецький експерт Карл-Пітер Шварц. На його думку, глибоко вкорінений антиамериканізм є загально німецьким явищем, але як довготривалий ефект радянської пропаганди у Німецькій Демократичній Республіці він набагато сильніше виражений на сході, ніж на заході.

Падіння Берлінської стіни означало кінець радянської влади у Східній Німеччині та возз’єднання Німеччини, однак ідеологічна індоктринація СРСР залишила свій вплив на свідомість німецьких громадян. За словами Шварца, суперечливе відчуття багатьох німців на сході країни, що вони належать до Заходу, але не сприймають його як свою батьківщину, допомагає Росії впливати на громадську думку в Німеччині. 

Під час холодної війни Німеччина була лише посередньою стороною у світовій ієрархії між наддержавами. Закінчення Холодної війни та перехід до багатополярного устрою світу стимулювали німецький уряд сподіватися на більш незалежну зовнішню та безпекову політику. Однак ілюзія того, що Німеччина більш не залежна від союзу із США, закінчилася у лютому 2022 року — із вторгненням Росії в Україну.

Найпопулярніші політичні партії Німеччини мають очевидні відмінності у своїй позиціях з приводу війни в Україні та свого ставлення до союзу зі США, незважаючи на те, що уряд Шольца загалом прихильно ставиться до Альянсу. Значна частина членів Соціал-демократичної партії, наприклад, тлумачать російську агресію в Україні як посередницьку війну зі США та виступають за те, щоб переконати українське керівництво піти на переговори з Кремлем. Водночас Вільна демократична партія, яка дотримується ліберальної ідеології, майже одностайно виступає за підтримку України та схвалює міцні євроатлантичні відносини. 

«Інтелігенція, яка позиціонує себе як консервативні націоналісти, виступає за переосмислення трансатлантичного зв’язку та пошук порозуміння з Росією», — пише Карл-Пітер Шварц. У разі затягування війни іронічний намір як правих, так і лівих налаштувати владу на просування «мирних переговорів» отримає більше підтримки не лише у Східній, але й у Західній Німеччині. Однак миротворчі настрої у Німеччині послабшають, якщо українські військові відновлять наступ та досягнуть успіху у звільненні окупованих територій. 

Авторка тексту: Анна Сухаревич

Фото: unsplash.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики