Європейська перемога Марін Ле Пен

Уже сім років Францією керує Емманюель Макрон, а його партія «Вперед, республіко» стабільно входить у правлячі коаліції. Тобто так було до червня цього року. Тоді президент вирішив розпустити парламент і призначити нові позачергові вибори. Вони відбулися, тож тепер коаліція з його партією не має більшості. Але це було очікувано: про те, що центристи Макрона, скоріш за все, втратять владу, говорили всі. Це, безсумнівно, знав і французький президент. То нащо він розпускав Національні збори — французький аналог української Верховної Ради? Який йому сенс втрачати вплив в парламенті?

Причина цьому — Марін Ле Пен. Точніше, успіх її партії «Національне об’єднання» на виборах до Європарламенту: минулого місяця саме ця ультраправа група набрала найбільше голосів у Франції. Виглядало на те, що вподобання французів змістилися вправо — у напрямку боротьби з імміграцією, розриванням зв’язків з ЄС та вподобань до Росії (Марін Ле Пен відома своїми проросійськими поглядами). Якщо нічого не робити, то на наступних виборах і президента, і парламенту могли б виграти люди Ле Пен. Для Емманюеля Макрона — центриста і затятого прибічника щоразу тіснішого об’єднання Європи, це було б просто неприпустимо. Наступний раз на посаду президента він балотуватися не може (наразі вже його другий термін, а більше забороняє Конституція), але з усіх партій передати владу популістам-євроскептикам?

Треба було щось робити. Ігнорувати ультраправих вже не можна, міняти підходи у владі, щоб підняти собі рейтинг — вже пізно та й навряд чи вийде. Тож, французький президент вирішив піти ва-банк: він провів вибори одразу. Прямо своїх мотивів Макрон, звісно, не оголошував. Але можна здогадатися, якою була його логіка. Що як ультраправі виграють зараз і саме на них лежатиме відповідальність за владу і до часу наступних виборів президента (а це в 2027 році), вони розтратять свою підтримку. Владу завжди критикують за всі проблеми, чому б цим не скористатися? Або може французькі виборці злякаються ультраправих, коли побачать, що на кону стоять вибори їхньої власної країни, а не далекого Європарламенту? Може тоді центристи Макрона виглядатимуть гарною альтернативою? Якою б не була логіка французького президента, але це був дуже ризикований крок. Певним чином він спрацював, хоч і досить неочікувано.

Парламент на трьох

На першому місці опинилися ліві з мінімальною перевагою. Ця група політиків — дещо строката, погляди там варіюються від соціалістів до комуністів. Вони виступають за підняття мінімальної заробітної плати, зниження пенсійного віку, повернення податку на багатство і замороження цін на газ та електрику. Економіка, соціальна підтримка і підтримка міграції. Не зовсім зрозуміло, де на все це брати кошти, але обіцянок було достатньо. Втім, перемога лівих — зовсім невелика. Трішки менше голосів, ніж у них, набрали центристи (лідером яких є Макрон). І ще трохи менше — праві сили на чолі з Марін Ле Пен. Національні збори Франції поділили майже порівну. На трьох.

Не останнім чином ліві з центристами цього досягли завдяки спільним зусиллям. Вони познімали частину своїх кандидатів на округах, де могли перемогти ультраправі, щоб не розпорошувати голоси тих, хто виступає проти Ле Пен, між кількома потенційними депутатами. Спрацювало навдивовижу добре. Ультраправі зайняли всього лиш третє місце.

Що тепер?

Тепер треба буде якось формувати коаліцію. У жодної з груп у парламенті не вистачає депутатів, щоб приймати рішення самостійно. Треба домовлятися. Але чи зможе хоч хтось знайти спільну мову з іншою стороною — велике питання. Ліві з правими — на діаметрально протилежних сторонах політики, тому вони точно разом не будуть. Емманюель Макрон домовлятися з Марін Ле Пен теж навряд чи схоче — вона його основна конкурентка на обох минулих президентських виборах. Але й з лівими зжитися французькому президенту буде складно — у них дуже різні погляди на державу. Шукати компроміси з ким би то не було буде непросто.

Що це означає для України?

Париж залишається союзником Києва. Макрон нині є одним з найбільш послідовних критиків РФ, який не так давно заявляв, що готовий відправити до України солдатів у разі, якщо російські війська матимуть успіхи на фронтах. Слова і справи можуть відрізнятися, але навіть таке у сучасній Європі до Макрона було нечуваним. Ультраправі наразі не перемогли, хоч їхній результат і найвищий за всю їхню історію. Ба більше, лідерка цієї групи Марін Ле Пен навіть почала на словах підтримувати Україну (хоч і казала при цьому, що допомогу Києву вона б скоротила).

А ось стосовно лівих — питання ще складніше. Політики в цій групі є дуже різні. Є там і палкі союзники України, як от Марін Тондельє — лідерка зелених, і відверто проросійський Жан-Люк Меланшон — голова ультралівих. Хто з них потрапить у найвищі ешелони влади — наразі невідомо. У всякому разі, політикою та військами у Франції (як і в Україні) завідує президент республіки. Внутрішні перипетії можуть відвернути увагу французів від російської загрози, але для Емманюеля Макрона розбудова ЄС, безпека Європи і підтримка України залишаються пріоритетними і амбітними цілями.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Вікіпедія

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.