Кінець лідерства США?

Уже багато десятиліть США є основою світової системи безпеки. Протягом цього часу, коли десь у світі ставалася війна або геноцид, Вашингтон допомагав вирішити цю ситуацію, надавав підтримку одній зі сторін чи просто задіював війська, щоб покарати агресора. Зі змінним успіхом так було у війнах в Іраку, на Балканах та в Сирії. Тепер так є й в Україні — США є найбільш вагомим союзником нашої держави в питаннях постачання зброї та розвідданих. А почалося таке лідерство Вашингтона ще після Другої світової війни.

У ті часи багато демократичних країн були катастрофічно зруйновані, а половину Європи окупував СРСР. Війська Москви загрожували вільним державам Заходу, тож США, які перші володіли новітньою нищівною технологією — ядерною зброєю, зобов’язалися обороняти Європу. Саме так виникло НАТО. В обмін на ядерну парасольку для Європи США отримали велетенський вплив. Згодом це дозволило їм виграти Холодну війну і стати єдиною світовою наддержавою наприкінці 20 століття.

Сьогодні ми бачимо наслідки цих подій. Більшість розвинених країн досі покладаються на гарантії безпеки США, американська культура лунає до нас з кожного смартфона, а рішення американських виборців і президентів вирішують долі сотень тисяч людей по всьому світу. Для підтримання такого впливу Вашингтон мусить допомагати союзникам, озброювати дружні уряди, деколи навіть відправляти свої війська за тисячі кілометрів. Це приносить США багато вигоди, робить їх лідером «Західного світу». Але і коштує це дорого.

Велика частина американців вважає, що ціна такої влади у світі є надто великою. Мовляв, поки в американських студентів — шалені борги за навчання, уряд віддає кошти на війну на іншому боці планети. Саме на таких поглядає грає Дональд Трамп. Він обіцяє, що за його лідерства США зосередяться на власних проблемах, а в міжнародних подіях не будуть прислухатися ні до кого у світі. Якщо Трамп виграє, чи зменшить його політика глобальний вплив Вашингтона? Безумовно, з часом, так, хоч США і залишаться надзвичайно потужною державою. Але такий поворот подій загрожує країнам Європи і Україні зокрема.

Чого чекати Україні?

Трамп часто суперечить сам собі. То він заявляє, що закінчив би російсько-українську війну протягом 24 годин, то ставить під сумнів територіальну цілісність України, стверджуючи, що слід обговорювати, які території мають залишитися під контролем Києва. Дії Трампа також бувають досить непередбачуваними. Протягом його минулого терміну на посаді президента США в односторонньому порядку виходили з міжнародних угод, а американські війська без жодного попередження союзників покинули позиції в Сирії.

При цьому Трамп неодноразово критикував європейських союзників і навіть шантажував тоді новообраного президента Зеленського, вимагаючи від України критикувати Байдена в обмін на допомогу від Вашингтона. Згодом це призвело до першої процедури імпічменту Трампа. Втім слід розуміти, що в американській політичній системі рішення приймає далеко не один лише президент. Тому частина команди Трампа, для прикладу, керівництво ЦРУ, активно допомагала Україні.

Якщо Трамп виграє цього разу, все може піти за схожим сценарієм. У такому разі американська допомога Україні зменшиться або припиниться взагалі (її вже блокують республіканці). Увага США буде зосереджена на своїх кордонах і суперництві з Китаєм, а Європу Вашингтон залишить саму на себе. Розвідка НАТО вважає, що за такої ситуації Москва впродовж наступних 3-5 років може перевірити Альянс на міцність, атакувавши одну з країн Балтії. Наразі все це — лише прогнози оглядачів. Але до такої реальності слід бути готовими.

І що тепер робити?

Для оборони України зокрема і Європи загалом підтримка США є вагомим чинником, але не єдиним. Вже сьогодні більшість допомоги наша держава отримує від ЄС. Співпраця між Києвом та об’єднаною Європою є чітко налагодженою: чого вартує тільки початий процес переговорів про вступ України до Союзу. Але щоб повністю замінити США — цього мало. Кілька десятиліть підряд країни Європи нехтували своїми збройними силами і відновити їх — не так просто. Для цього потрібен час.

ЄС уже почав працювати над налагодженням спільного захисту нашого континенту. Для цього потрібно наростити виробництво європейської зброї і більше постачати її Україні. Водночас слід розуміти, що в разі перемоги Трампа на виборах у США додатковий поштовх можуть отримати популісти в Європі, такі як партія «Альтернатива для Німеччини» та партія «Фідес» Віктора Орбана. Ці політичні сили можуть загальмувати чи й взагалі зупинити європейську допомогу.

Аби встигнути налагодити оборону до того, як популісти можуть здобути більше впливу, починати виробляти і постачати Україні більше зброї слід вже. Зрештою, це вже й відбувається — Україна активно укладає двосторонні угоди про гарантії безпеки з Європейськими країнами. Аби майбутні популісти не змогли їх розірвати, ЄС потребує реформи: одноголосне голосування, яким так часто шантує Союз Віктор Орбан, необхідно скасувати. Такі думки все частіше озвучують провідні політики континенту.

Ефективна оборона Європи потребує спільних зусиль. Навіть якщо популісти переможуть на виборах в ЄС, а у США президентом стане Трамп, реальність не зміниться — з кожною новою атакою Росії, новою війною і новою хвилею біженців в Європі та США потреба в спільному захисті демократичного світу ставатиме все більш очевидною. Немає сумніву, що Захід надасть Україні справжню допомогу. Питання лише в тому, скільки людей загине, перш ніж це стане реальністю.

Автор тексту — Дмитро Спорняк

Фото: Carlos Herrero/pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.