Довідка. Президента у США обирають на 4-річний термін. 6 січня 2025 року Конгрес затвердить результати цього голосування і буде офіційно оголошено ім’я нового президента США. Інавгурація відбудеться у січні 2025-го. До цього часу країною продовжуватиме керувати нинішній президент Джо Байден.

Фото: Donald J. Trump / Facebook

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

«України більше немає»

З такою заявою виступив Дональд Трамп в одній зі своїх промов під час передвиборчої кампанії. «Це більше не Україна, ви ніколи не зможете замінити ці міста і містечка і ви ніколи не заміните мертвих людей, так багато мертвих людей», — продовжив колишній президент. Завершив цей монолог він, заявивши, що «навіть найгірша угода була б кращою за те, що ми маємо зараз», що Україна «віддала б трохи і всі б жили, і кожна будівля б будувалася, і кожна вежа старіла б ще наступні дві тисячі років».

В іншій промові Трамп заявив, що США необхідно вибратися з війни в Україні і що Джо Байден та Камала Гарріс не знають, як це зробити. При цьому він зробив натяк, що Росія не може програти війну. «Що трапиться якщо вони [Росія] виграють? Це те, що вони роблять, вони б’ються у війнах. Як дехто сказав мені одного дня, вони перемогли Гітлера, вони перемогли Наполеона. Це те, що вони роблять. Вони б’ються. І це неприємно», — заявив кандидат у президенти США від республіканців.

План Трампа

Мовляв, якщо його, Трампа, оберуть, то він швидко зупинить цю війну. Як саме він збирається це робити, Трамп не розголошує, але вперто ухиляється від відповіді на запитання, чи підтримує він перемогу України. Натомість його найближчий партнер у перегонах — кандидат на посаду віце-президента США від Республіканської партії Джей Ді Венс (його ім’я — це скорочення від Джеймс Девід) трішки пояснив слова свого боса. Він зазначив, що Трамп почне переговори з Кремлем, Україною та «зацікавленими європейськими сторонами» і швиденько досягне мирного врегулювання. 

А ось воно виглядатиме приблизно як зупинка на нинішній лінії фронту, створення демілітаризованої зони і забезпечення того, що Україна не приєднається до НАТО чи жодних союзних інституцій. Але ця демілітаризована зона має бути дуже фортифікована, зазначив Венс, не уточнивши як демілітаризація і фортифікація однієї і тієї ж території може впринципі бути можливою.

І при цьому жодного звинувачення в сторону Росії. Путіна Трамп схарактеризував як «не ангела». А ось Джей Ді Венс сказав, що бачити війну в Україні як боротьбу добра зі злом — неправильно і, що, хоч Росії й не слід було нападати на Україну, але українці теж мають багато проблем з корупцією.

Отже, з погляду Республіканської партії допомога Україні лише подовжує страждання українців; Росія не може програти за замовчуванням; слід було погоджуватися на мирні умови, бо ж опір тільки погіршує ситуацію; війна триває тільки тому, що українці не хочуть домовлятися; і взагалі не все так однозначно, адже Україна корумпована. Повний набір улюблених тез російської пропаганди. З однією лише поправкою: це все через Байдена та Камалу Гарріс. А ось Трамп як тільки прийде, то одразу ж усе виправить. Як утримати Росію від нового нападу і що робити, якщо Кремль взагалі не погодиться на умови, які запропонує Трамп, ніхто не озвучує. І тепер ось — ще й звинувачення через візит на завод.

То що трапилося?

Президент Зеленський відвідав завод з виробництва боєприпасів у штаті Пенсильванія. Компанію йому склали троє політиків-демократів. Серед них Джош Шапіро — місцевий губернатор штату. Він — активний союзник Камали Гарріс, вона навіть розглядала його кандидатуру на посаду свого віцепрезидента в разі обрання. А ось республіканців там не було. Тож вони вирішили схопити цей момент для своєї передвиборчої кампанії.

Голова комітету нагляду Палати представників (це одна з палат парламенту США — Конгресу) Джеймс Комер ухвалив почати розслідування, чи бува демократи не хотіли використати візит Зеленського на свою користь на виборах. Він, власне, й назвав це «втручанням у вибори». А днем раніше республіканці ще й вимагали розслідувати чи на відвідини заводу Зеленським не виділили федеральні ресурси і чи взагалі це все законно. Ну і ще й закликали звільнити українську посолку у США Оксану Маркарову на додачу.

А чому це така велика проблема?

А все ще й тому, що відбувалася дія у штаті Пенсильванія, який є одним з ключових на виборах. У США президента обирають не звичною більшістю голосів з усієї країни, не так як в Україні, наприклад. Натомість, там є колегія виборників — представники від кожного штату. Коли американські громадяни йдуть на вибори — вони голосують саме за своїх виборників, а не напряму за президента. Що більше у штаті жителів — то більше він має виборників. А ось виборники вже будуть обирати лідера країни на наступні чотири роки. До речі, самі вибори завжди відбуваються у вівторок — перший після першого понеділка листопада.

Далі — більше. І складніше. Якщо в якомусь штаті більшість голосів виборників йде до певного кандидата, то цьому кандидату зараховують всі голоси від цього штату. Хтось отримує все, інший — нічого. Є лиш два винятки — штати Мен і Небраска, там діє пропорційна система і всі голоси одному кандидату за навіть мінімальну більшість не віддають. Потім голоси від усіх виборників з усіх штатів підраховують. Якщо кандидат у президенти набирає хоча б половину плюс один голос — він вступає на найвищу виконавчу посаду у США. Це перемога, його партія святкує, опоненти оговтуються. 

Але тут є найцікавіший і важливий момент: більшість голосів від громадян не означає більшості голосів від виборників. Наприклад, у 2016 році Гілларі Клінтон отримала майже на три мільйони голосів громадян більше за Дональда Трампа, але програла. Бо ж Трамп отримав більшість серед виборників. Раніше таке траплялося лише чотири рази. Звучить заплутано, але нічого не поробиш — така вже реальність життя у федерації, де кожен штат як окрема держава.

І ось саме тут знову згадаємо за Пенсильванію і її завод з боєприпасами. Вона цьогоріч — один з так званих «штатів-гойдалок» (англ. swing state). А це ще що таке? Тут все просто. Більшість штатів майже завжди голосують за одну і ту ж партію — або тільки за демократів, або тільки за республіканців. Але є штати, де голоси людей поділені і кожна партія може сподіватися на перемогу. Ось їх і кличуть «гойдалками». Нині їх є сім: Арізона, Джорджія, Мічиган, Невада, Північна Кароліна, Вісконсин та, власне, Пенсильванія. Тож, візит Зеленського на завод саме у цьому штаті республіканці сприйняли як атаку від демократів. Або як шанс демократам насолити, тут вже як подивитися.

То чи Україна справді втрутилася?

Для України вкрай важливо отримати підтримку від США. Найкраще, якби її бажали надавати обидві великі американські партії. Тому Зеленський періодично зустрічається і з республіканцями, і з демократами. І геть не завжди з обома водночас. Під час нинішнього візиту з Трампом Зеленський теж проводить зустріч, хоч спершу республіканець від неї відмовлявся. Тож візит на завод з представниками лиш однієї партії, хоч і може виглядати необережним зі сторони України, та все ж не був чимось неймовірним.

Втім, республіканців зачепило ще одне. В інтерв’ю, яке Зеленський дав для The New Yorker перед візитом до США, український президент критикував заяви Джей Ді Венса (ті, котрі про українські територіальні поступки, ми згадували їх вище) і назвав Трампового кандидата у віцепрезиденти «надто радикальним». Наскільки відстоювання інтересів України можна вважати втручанням в американські вибори — питання дуже дискусійне, але мовчки погоджуватися здавати території ніхто б не став.

Вибори… вибори близько

Усі ці перипетії — лише частина передвиборчих перегонів, які наближаються до завершення, бо ж вибори відбудуться вже зовсім незабаром — 5 листопада. Емоції наростають, а з ними й напруга в заявах і діях політиків. Відколи демократи вирішили замінити Джо Байдена на Камалу Гарріс, їхні справи пішли вгору. А ось Трамп відтоді значно втратив підтримку. Тож, щодалі більше в хід йдуть всі можливі методи гучніше про себе заявити і здобути голоси. 

Для республіканців, які вже давно закликають припинити допомогу Україні і навіть її блокували, підвищення градусу до відверто проросійських заяв не є чимось надзвичайно неочікуваним. Втім, у разі їхньої перемоги, такі погляди й обіцянки можуть зіграти дуже шкідливу для України роль. А враховуючи, що вони підважують міжнародну правову систему, яку вибудували, великою мірою, самі США, то врядування Трампа може мати наслідки і на американському континенті.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Michal Marek/Pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Кінець лідерства США?

Уже багато десятиліть США є основою світової системи безпеки. Протягом цього часу, коли десь у світі ставалася війна або геноцид, Вашингтон допомагав вирішити цю ситуацію, надавав підтримку одній зі сторін чи просто задіював війська, щоб покарати агресора. Зі змінним успіхом так було у війнах в Іраку, на Балканах та в Сирії. Тепер так є й в Україні — США є найбільш вагомим союзником нашої держави в питаннях постачання зброї та розвідданих. А почалося таке лідерство Вашингтона ще після Другої світової війни.

У ті часи багато демократичних країн були катастрофічно зруйновані, а половину Європи окупував СРСР. Війська Москви загрожували вільним державам Заходу, тож США, які перші володіли новітньою нищівною технологією — ядерною зброєю, зобов’язалися обороняти Європу. Саме так виникло НАТО. В обмін на ядерну парасольку для Європи США отримали велетенський вплив. Згодом це дозволило їм виграти Холодну війну і стати єдиною світовою наддержавою наприкінці 20 століття.

Сьогодні ми бачимо наслідки цих подій. Більшість розвинених країн досі покладаються на гарантії безпеки США, американська культура лунає до нас з кожного смартфона, а рішення американських виборців і президентів вирішують долі сотень тисяч людей по всьому світу. Для підтримання такого впливу Вашингтон мусить допомагати союзникам, озброювати дружні уряди, деколи навіть відправляти свої війська за тисячі кілометрів. Це приносить США багато вигоди, робить їх лідером «Західного світу». Але і коштує це дорого.

Велика частина американців вважає, що ціна такої влади у світі є надто великою. Мовляв, поки в американських студентів — шалені борги за навчання, уряд віддає кошти на війну на іншому боці планети. Саме на таких поглядає грає Дональд Трамп. Він обіцяє, що за його лідерства США зосередяться на власних проблемах, а в міжнародних подіях не будуть прислухатися ні до кого у світі. Якщо Трамп виграє, чи зменшить його політика глобальний вплив Вашингтона? Безумовно, з часом, так, хоч США і залишаться надзвичайно потужною державою. Але такий поворот подій загрожує країнам Європи і Україні зокрема.

Чого чекати Україні?

Трамп часто суперечить сам собі. То він заявляє, що закінчив би російсько-українську війну протягом 24 годин, то ставить під сумнів територіальну цілісність України, стверджуючи, що слід обговорювати, які території мають залишитися під контролем Києва. Дії Трампа також бувають досить непередбачуваними. Протягом його минулого терміну на посаді президента США в односторонньому порядку виходили з міжнародних угод, а американські війська без жодного попередження союзників покинули позиції в Сирії.

При цьому Трамп неодноразово критикував європейських союзників і навіть шантажував тоді новообраного президента Зеленського, вимагаючи від України критикувати Байдена в обмін на допомогу від Вашингтона. Згодом це призвело до першої процедури імпічменту Трампа. Втім слід розуміти, що в американській політичній системі рішення приймає далеко не один лише президент. Тому частина команди Трампа, для прикладу, керівництво ЦРУ, активно допомагала Україні.

Якщо Трамп виграє цього разу, все може піти за схожим сценарієм. У такому разі американська допомога Україні зменшиться або припиниться взагалі (її вже блокують республіканці). Увага США буде зосереджена на своїх кордонах і суперництві з Китаєм, а Європу Вашингтон залишить саму на себе. Розвідка НАТО вважає, що за такої ситуації Москва впродовж наступних 3-5 років може перевірити Альянс на міцність, атакувавши одну з країн Балтії. Наразі все це — лише прогнози оглядачів. Але до такої реальності слід бути готовими.

І що тепер робити?

Для оборони України зокрема і Європи загалом підтримка США є вагомим чинником, але не єдиним. Вже сьогодні більшість допомоги наша держава отримує від ЄС. Співпраця між Києвом та об’єднаною Європою є чітко налагодженою: чого вартує тільки початий процес переговорів про вступ України до Союзу. Але щоб повністю замінити США — цього мало. Кілька десятиліть підряд країни Європи нехтували своїми збройними силами і відновити їх — не так просто. Для цього потрібен час.

ЄС уже почав працювати над налагодженням спільного захисту нашого континенту. Для цього потрібно наростити виробництво європейської зброї і більше постачати її Україні. Водночас слід розуміти, що в разі перемоги Трампа на виборах у США додатковий поштовх можуть отримати популісти в Європі, такі як партія «Альтернатива для Німеччини» та партія «Фідес» Віктора Орбана. Ці політичні сили можуть загальмувати чи й взагалі зупинити європейську допомогу.

Аби встигнути налагодити оборону до того, як популісти можуть здобути більше впливу, починати виробляти і постачати Україні більше зброї слід вже. Зрештою, це вже й відбувається — Україна активно укладає двосторонні угоди про гарантії безпеки з Європейськими країнами. Аби майбутні популісти не змогли їх розірвати, ЄС потребує реформи: одноголосне голосування, яким так часто шантує Союз Віктор Орбан, необхідно скасувати. Такі думки все частіше озвучують провідні політики континенту.

Ефективна оборона Європи потребує спільних зусиль. Навіть якщо популісти переможуть на виборах в ЄС, а у США президентом стане Трамп, реальність не зміниться — з кожною новою атакою Росії, новою війною і новою хвилею біженців в Європі та США потреба в спільному захисті демократичного світу ставатиме все більш очевидною. Немає сумніву, що Захід надасть Україні справжню допомогу. Питання лише в тому, скільки людей загине, перш ніж це стане реальністю.

Автор тексту — Дмитро Спорняк

Фото: Carlos Herrero/pexels

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Цитата. «Він поплатиться. Я знаю його відносно добре. І розмова почалася з того, що я сказав: «Я знаю вас, і ви знаєте мене. Якщо я з’ясую, що це сталося, то будьте готові», — сказав Байден.

Детальніше. Ведучий програми уточнив у президента США: «Ви знаєте Володимира Путіна. Ви думаєте, що він вбивця?». Байден відповів ствердно. Але президент США не конкретизував, як саме змусить Путіна «поплатитися» за втручання у вибори.

Контекст. Розвідники кажуть, що президент Росії Володимир Путін знав та, найімовірніше, скеровував роботу розвідувальних служб Росії на дискредитацію чинного президента США Джозефа Байдена у часі президентських виборів 2020 року.

У звіті зазначають, що на відміну від президентських виборів у США у 2016 році, не зауважили спроб російських хакерів вплинути на виборчий процес. Проте люди, причетні до російської розвідки, поширювали у Сполучених Штатах вигідну Росії інформацію «проти» Байдена та «за» Трампа, а також впливали на впевненість людей щодо чесності процесу виборів. Також розвідники повідомили, що до дискредитації Байдена Росія залучила і українського позафракційного народного депутата Андрія Деркача.

Наслідки. Після слів Байдена долар і євро різко виросли на Московській біржі. Обидві валюти зросли на понад 55 копійок щодо російського рубля. У Кремлі поки не коментували висловлювання Байдена. Голова Держдуми В’ячеслав Володін назвав слова президента США про Путіна «образою росіян».

Цитата. «Байден своєю заявою образив громадян нашої країни. Це істерика від безсилля. Путін — наш президент, нападки на нього — це нападки на нашу країну!» — написав Володін у своєму Telegram-каналі.

Що далі? За даними телеканалу CNN, через публікацію доповіді американської розвідки, наступного тижня Білий дім може оголосити нові санкції проти Росії.

Фото: unian.ua