Дамаск за два тижні

Кілька місяців тому все виглядало так, наче президент Сирії Башар аль-Асад переміг в громадянській війні. Його армія контролювала більшість території країни, він мав підтримку від Росії та Ірану, повстанці й опозиція були витіснені на периферію. Ми й самі в НЗЛ писали, що кінця його режиму поки не видно і що вся ситуація наче зайшла в глухий кут, а диктатор, який труїв громадян своєї країни хімічною зброєю, залишився непокараним і не ясно, що з того вийде. І раптом група повстанців на чолі з Хайят Тахрір аш-Шам — колишніми (за їхніми власними твердженнями) ісламістами, почала раптовий наступ на урядові сили.

У межах кількох днів повстанці захопили Алеппо — надзвичайно важливе місто, за яке уряд Асада за підтримки РФ та Ірану воювали роками і яке коштувало тисяч жертв. Цього разу воно впало майже без бою. Після цього повстанці рушили на південь, до міста Хама. Цей населений пункт був просто фортецею, бої за нього під час попередніх активних фаз громадянської війни в Сирії велися просто щороку, але війська аль-Асада тримали його. І тут Хаму повстанці беруть майже без спротиву.

Подивившись на це, інші групи повстанців та опозиції на півдні Сирії, які вже були змирилися з владою аль-Асада, побачили його слабкість. Тому вони теж вирішили діяти активно і знову підняли зброю. Владу аль-Асада атакували з усіх сторін. За короткий час повстанці були вже в передмістях Дамаска — столиці країни. Тоді, тихо й непомітно, спадковий диктатор втік до російської військової бази, яка лежала на заході Сирії, і полетів до Москви. Революція перемогла. Режим впав. Але чому?

Корупція і союзники

Громадянська війна в Сирії почалася ще у 2011 році з протестів людей проти корумпованого диктаторського режиму. Вже тоді з економікою було не все добре. Репутація президента аль-Асада і так була не найкращою, а коли він почав застосовувати армію проти демонстрантів, все покотилося шкереберть. Велика кількість солдатів не бажала стріляти по своїх співгромадянах і навіть переходила на сторону повстанців. Уряд втрачав позиції, демократичні повстанці завойовували все нові території. Аж тоді у війну вступили Росія й Іран.

Москва відрядила до Сирії величезну кількість військ, постачала туди безліч боєприпасів та зброї. Сирійці за кілька років до українців відчули на собі — як це, коли тебе бомбардують ракетами, випущеними з території Каспійського моря. Бойовики Ірану, зокрема ліванська Хезболла, також надавали підтримку військам Асада. Це допомогло диктатору повернути ситуацію на свою користь. За цей час опозиція розділилася на безліч менших угруповань, велику частину країни захопили терористи з Ісламської держави, яких потім досить швидко розбили. Північний схід Сирії перейшов під контроль іншої групи демократичних повстанців, де найбільшу роль відігравав народ курдів. Після цього у війну ще й вступила Туреччина, щоб підтримати повстанців, які виступали і проти Асада, і проти курдів. І десь на такій ситуації все зупинилося. Про перемир’я домовлялися вже не стільки сирійці, скільки РФ і Туреччина. І здавалося, що аль-Асад таки зумів відбитися.

Та це лиш на перший погляд. Протести проти диктатора почалися з обурення несправедливістю, корупцією і бідністю. Вони ніде не зникли, а за час війни додалися неймовірні руйнування. Економіка Сирії була знищена. Що цікаво, після зупинки бойових дій на контрольованій аль-Асадом території все продовжувало ставати гірше. Курс сирійського фунта до долара США, який у 2010 році становив 45,6 фунтів за долар, у 2024 був вже на рівні 12000 фунтів за долар. Сирійцям заледве вистачало грошей на те, аби забезпечити базові потреби. А влада продовжувала наживатися. І ще й почала торгувати наркотиками.

Світ, повний війн

Поки в Сирії все відносно затихло, світ поринув в інші війни. Росія відкрито напала на Україну, а Ізраїль на повну воював проти ХАМАСу та різного роду іранських бойовиків. РФ забрала всі свої найкращі війська, а Хезболла та іранський КВІР систематично були під бомбардуваннями Тель-Авіва. А це якраз були найважливіші союзники аль-Асада. Сирія для них відійшла на другий план. І повстанці цим скористалися.

Поки підконтрольні аль-Асаду території занепадали, повстанці готувалися. У них були підготовані і вмотивовані солдати, а ще вони вчилися використовувати дрони. Через це з’явилися повідомлення, що повстанцям допомагає Україна, але джерела були непевні, тож ні доказів, ні спростування немає. Хоч армія аль-Асада була значно більшою, ніж у Хайят Тахрір аш-Шам, які почали наступ у 2024 році, але в неї геть не було морального духу. Тож, коли почався наступ опозиції, армія Дамаска просто розсипалася. Солдати не хотіли воювати. Іранці й росіяни не збиралися більше допомагати.

Кажуть, що країни і владні режими надзвичайно успішно витримують складні ситуації, такі як війни. Аж поки в один момент не падають. Саме це сталося з владою аль-Асада. І весь світ побачив, як обурені протестувальники заходять в його покинутий маєток з величезними багатствами і як на сирійських землях віднаходять масові поховання жертв режиму. Та труднощі ще не завершилися: Сирія наразі поділена між різними угрупованнями повстанців, Ізраїль атакує військові об’єкти в країні і хоче розвивати поселення на окупованих Голанських висотах, ще є залишки Ісламської держави і небезпека впливу іноземних держав. А от що закінчилося, то це режим аль-Асада.

Війна в Сирії тривала цілих 13 років. Довго жодна зі сторін не могла повністю взяти гору. А потім аль-Асад залишився наодинці, а повстанці виявилися готовими скористатися його слабкістю. Корупція, жадоба і недовіра довели диктатора до кінця.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Pexels/Ahmed Akacha

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відомо? Дмитро Наталуха – народний депутат від «Слуги народу», його повноваження розірвали достроково після призначення. З 2019 року також був головою Комітету з питань економічного розвитку. Раніше він працював в юридичних компаніях, а з 2015 по 2017 рік очолював Лиманську РДА в Одеській області.

За даними руху «ЧЕСНО», Наталуха 22 липня 2025 року голосував за законопроєкт №12414, який передбачав залежність роботи НАБУ і САП від Генпрокурора.

Нагадаємо. 14 січня Рада підтримала призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра та міністра енергетики України, а Михайла Федорова — на міністра оборони.

Фото: «Слуга народу»

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. 13 січня Верховна Рада не проголосувала за призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики. Рішення підтримали лише 210 депутатів з 226 необхідних. 

Фото: Міноборони

Що ще відомо? Також триває обов’язкова евакуація з п’яти громад Краматорського району Донецької області та сорока населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Зараз саме час підтримати незалежну журналістику — долучайтеся до Спільноти

Керівниця депутатської фракції обговорювала з окремими депутатами створення системного механізму оплати за «потрібні» рішення.

На скриншоті голова фракції пропонує «десятку» кожному з депутатів за дві сесії в місяць.

У НАБУ знайшли повідомлення політикині, з якого випливає, що вказівки щодо призначень стосувалися останніх змін в уряді — призначень Михайла Федорова і Дениса Шмигаля на нові посади — та відставки Василя Малюка з посади голови СБУ.

Голова фракції під час розмови наголошує на дисципліні механізму голосування.

Раніше Юлія Тимошенко відкинула всі звинувачення НАБУ і САП, назвавши це «політичним замовленням».

Що ще відомо? Під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради Михайло Федоров заявив, що мета міністерства — змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію.

Що передувало? У Верховній Раді підтримали звільнення Дениса Шмигаля з посади міністра оборони, Михайла Федорова з посади першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації та Василя Малюка з посади голови СБУ.

Нагадаємо. Президент України запропонував Денису Шмигалю посаду першого віцепремʼєр-міністра та міністра енергетики, а Михайлу Федорову очолити Міністерство оборони.

Фото: Михайло Федоров / Telegram

Хто увійшов до фіналу? Зокрема, до фіналу виставки потрапили: Юлія Ґвілім — «Серед всяких істот і метеликів, на листку одної капусти жив Лука», Грася Олійко — «Привіт»,  Поліна Дорошенко — обкладинка, без тексту, Олег Грищенко — «Один день у Чорнобилі», Романа Романишин — «Навколо нас є багато історій», Анна Сарвіра — «Я сумую за дитячим майданчиком в Україні…», Марія Різак — «Зображення 1», Влада Сошкіна — «Коли ми прийшли до лісу, цього разу все було інакше».

Що ще відомо? Цьогоріч на виставку подали майже 21 тисячу робіт від понад чотирьох тисяч учасників із 95 країн світу. У підсумку до фіналу потрапили лише 317 ілюстраторів.

Довідка. Болонська виставка ілюстраторів — щорічний захід у межах Болонського дитячого книжкового ярмарку, який заснували у 1967 році. Мета конкурсу — показати найновіші тренди ілюстрації через нові імена художників.

Фото: Bologna Children’s Book Fair

Що відомо? За даними слідства, йдеться про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.

Нагадаємо. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко підтвердила обшуки в партійному офісі та відкинула усі звинувачення, про які раніше повідомляли у НАБУ та САП. Вона назвала їх «політичним замовленням».

За її словами, слідчі дії в офісі «Батьківщини» тривали усю ніч. Тимошенко повідомила, що «понад 30 озброєних до зубів чоловіків без предʼявлення будь-яких документів фактично захопили будівлю та взяли у заручники співробітників».

Джерела «УП» повідомили, що НАБУ і САП оголосили підозру Юлії Тимошенко.

Що передувало? У НАБУ та САП заявили про викриття керівника однієї з депутатських фракцій Верховної Ради на пропозиції хабаря низці депутатів. Ім’я там не розкрили, однак джерела «Радіо Свобода» підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.