Що відомо? Документ визнає тривалі серйозні наслідки аварії, зокрема згадується пошкодження безпечного конфайнменту над зруйнованим енергоблоком ЧАЕС унаслідок атаки російського дрона 14 лютого 2025 року.

Також резолюція передбачає внесення змін в написання назви Chornobyl англійською мовою замість Chernobyl.

Хто проголосував проти? Росія, Білорусь, Китай, Північна Корея, Нікарагуа, Нігер, а також США.

Фото: «Укрінформ»

Початок 1970–го: початок будівництва електростанції 

Чорнобильська АЕС була першою атомною електростанцією в Україні. Ідею побудови нової АЕС в СРСР обговорювали з середини 60-х: вона мала забезпечити електроенергією всю тогочасну Україну й Ростовську область. Серед 16 ймовірних місць у різних областях обрали територію біля села Копачі Чорнобильського району, на правому березі річки Прип’ять. Також розглядали варіант села Ладижин у Вінницькій області, на Південному Бугу, але зрештою, у 1967-му, зупинилися на відомому зараз розташуванні. У 1970 році створили дирекцію Чорнобильської АЕС і почали будівництво. 

Лютий 1970-го: місто атомників — Прип’ять

Водночас зі спорудженням АЕС у 1970 році почали будувати майбутнє місто атомників — Прип’ять. Атомгради, як їх називали в СРСР, були радянським містобудівним експериментом: їх створювали/розбудовували біля атомних електростанцій насамперед для працівників станцій і їхніх сімей. 

Таких в Україні є кілька: Вараш (Рівненька АЕС), Нетішин (Хмельницька АЕС), Енергодар (Запорізька АЕС), Южноукраїнськ (Південноукраїнська АЕС), власне Прип’ять і Славутич — місто, яке побудували для працівників ЧАЕС уже після аварії. 

За проєктом, у Прип’яті мали жити 75-85 тисяч людей, але спершу це було селище — статус міста воно здобуло аж 1979-го. Насамперед у Прип’яті спорудили гуртожитки і їдальні, далі — багатоквартирні будинки. 

26 вересня 1977-го: запуск першого енергоблока 

Запуск першого енергоблока ЧАЕС планували на 1974-й, але дату двічі переносили через повільний для радянських цілей темп будівництва і проблеми з постачанням. Зрештою, його ввели в експлуатацію 26 вересня 1977 року — так почала працювати перша атомна електростанція України. Четвертий енергоблок, на якому і стався вибух, запустили у 1984 році, він вважався найсучаснішим. Будували також п’ятий і шостий енергоблоки, але їх не завершили через аварію. 

26 квітня 1986-го: аварія на ЧАЕС

Субота 26 квітня для більшості мешканців Прип’яті й інших населених пунктів майбутньої зони відчуження почалася звично: незначні аварії на ЧАЕС траплялися й до того, тож діти пішли до школи (тоді була 6-денна система навчання), батьки відпочивали після робочого тижня, переважно не усвідомлюючи, яка масштабна аварія сталася вночі на ЧАЕС. Вибухи пролунали в четвертому енергоблоці о 01:23. Того місяця радіоактивний цезій забруднив 75% території Європи. Серед викидів, що потрапили в атмосферу через аварію, є елементи, які розпадаються тисячоліттями. Наприклад, плутоній-239, період напіврозпаду якого — понад 24 тисячі років.

Перше офіційне повідомлення про аварію оприлюднили аж за 36 годин, коли мешканців Прип’яті евакуйовували. Людям говорили, що це лише на три дні, тому вони не брали з собою багато речей і сподівалися повернутися. Радянська влада не скасувала масових заходів, щоб створити ілюзію, що все під контролем і аварія не масштабна: у Києві провели першотравневу демонстрацію за участі школярів, а на стадіоні «Олімпійський» 27 квітня відбувся футбольний матч між київською і московською командами (подію відвідали понад 80 тисяч уболівальників).

Листопад 1986-го: спорудження першого «саркофага»

Перше укриття чи, як його ще називають, «саркофаг» побудували над четвертим реактором у листопаді 1986 року. Він планувався як тимчасове, але необхідне розв’язання проблеми на 20-40 років. На нього витратили сотні тисяч тонн бетоносуміші та чимало металевих конструкцій. Під «саркофагом» продовжували перегорати ядерні відходи, тому з’явилися щілини, а у 2013-му з нього обвалилися плити площею 600 квадратних метрів. 

15 грудня 2000-го: повна зупинка ЧАЕС

Після аварії ЧАЕС продовжила свою роботу: перший і другий енергоблоки знову почали працювати восени 1986-го, третій — у грудні 1987-го. З 1986 по 2000 рік електростанція виробила 158,6 мільярда кВт-годин електроенергії. Для порівняння: у доаварійний період з 1977 по 1986-й — 150,2. З 1996-го енергоблоки поступово зупиняли, а остаточне припинення роботи ЧАЕС відбулося 15 грудня 2000 року о 13:17, тоді вивели з експлуатації третій енергоблок.

2012-2016: будівництво нового «саркофага»

Те, що перше укриття ненадійне, було зрозуміло майже одразу після його встановлення у 1986-му, тому у 90-х тривав пошук варіантів, чим можна його замінити і де взяти на це кошти. У 1997 році відбулася зустріч країн «Великої сімки», де підписали документ про надання допомоги Україні «в трансформації існуючого «саркофагу» Чорнобиля в безпечну та екологічно стабільну систему». Після цього створили фонд «Укриття», донорами якого згодом стали 28 держав. За кошти з фонду і будували нове укриття.

Новий «саркофаг» (також «Арка») розрахований на сто років. Це найбільша рухома наземна конструкція світу, а на її спорудження витратили близько 1,5 мільярда євро. У реалізації проєкту «Укриття-2» взяли участь понад 10 тисяч будівельників й інженерів з усього світу.

Лютий-березень 2022-го: ЧАЕС під російською окупацією

24 лютого 2022 року росіяни захопили Чорнобильську АЕС і перебували там до 31 березня. Медіа переповнили заголовки про можливі наслідки удару по електростанції. Виникла ще одна, вже не гіпотетична, а реальна проблема: 9 березня ЧАЕС була повністю знеструмлена через обстріли Київської області, а це означало неможливість охолоджувати ядерне паливо у сховищах і відстежувати ситуацію всередині четвертого енергоблока. Завдяки працівникам електростанції катастрофи вдалося уникнути. Втім, окупанти не дозволяли проводити ротацію персоналу понад три тижні, люди були виснажені безперервною роботою. Зв’язок й інтернет вимкнули. Відступивши 31 березня 2022-го, російські військові пограбували станцію і взяли в полон близько 200 осіб, серед яких нацгвардійці, які охороняли ЧАЕС. 

Авторка тексту: Роксолана Кривенко

Фото: unian.ua

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. На платформі «Чорнобиль. Подорож» є кілька розділів:

• «1986» — занурення в контекст того року.
• «Катастрофа» — дослідження її анатомії та наслідків.
• «Атом» — науковий огляд на аварію.
• «Люди» — тут ви можете прочитати історії людей, яких торкнулася ця катастрофа.
• «Природа» — вивчення зони відчуження.
• І розмова про «Сьогодні, Завтра» Чорнобиля.

Ви можете також стати учасником проєкту, поділившись власною історією або думками про майбутнє Чорнобиля.

Довідка. Проєкт створено за ініціативи Офісу Президента Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України спільно з Державним агентством з управління зоною відчуження за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики. Над проєктом працювала команда з понад двохсот фахівців. 

Нагадаємо, що ми писали про 35-річчя Чорнобильської катастрофи, де детально розповіли про трагедію та її наслідки. А також писали про додаток, завдяки якому ви можете опинитися в зоні відчуження та дізнатися про цікаві міфи і факти.

Фото: rubryka.com

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що відбулося того дня?

25 квітня 1986 року мала відбутися зупинка четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС для планового обслуговування. Тоді ж вирішили провести випробування, яке вимагало потужності 700 МВт. Однак потужність знизили 200 МВт за наказом Анатолія Дятлова (заступника головного інженера станції з експлуатації), згодом вона почала знижуватися ще більше сама. Щоб підняти потужність, з активної зони (де містилися радіоактивні речовини) витягли частину керівних стрижнів, які мали охолоджувати реактор.

У результаті відбулося два вибухи, які зруйнували реактор. Продовжували відбуватися неконтрольовані хімічні реакції й радіація вільно потрапляла у відкрите середовище. Це помітили вчені за кордоном, однак радянська влада своєї помилки визнати не могла. Детальніше про те, що відбувалося у ті дні, читайте тут.

Яка ситуація в Чорнобилі зараз?

У Чорнобильській зоні досі не можна жити, однак природа поступово відновлюється.

Зона відчуження як туристичний об’єкт

• У Чорнобилі прокладуть перший веломаршрут. Він матиме 45 кілометрів, але їздити охочі зможуть лише з двома супроводжуючими. В уряді кажуть, що на території, де пролягатиме маршрут провели радіаційно-дозиметричний контроль. За його результатами, контрольні рівні можливого опромінення не перевищуватимуться. Окрім того, у розробці маршруту брали участь представники велоспільноти України та державне підприємство «Центр організаційно-технологічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження».
• Усі охочі можуть побувати на щиті управління енергоблоком №4 та побачити робочі місця зміни, яка керувала 4-м енергоблоком ЧАЕС у ніч аварії, зокрема й кнопку АЗ-5. Вартість екскурсії — 3300 гривень за одну людину. Але варто уточнювати, чи працюють вони у карантин, якщо збираєтеся їхати.
• Доплисти до Чорнобиля тепер можна на катері. До зони відчуження запускають туристичні водні маршрути річками Прип’ять та Уж. Під час подорожі можна буде побачити затоплені кораблі, які ліквідовували наслідки аварії на ЧАЕС, повідомляють у Державному агентстві з управління зоною відчуження. Окрім катерів, плавати можна буде і на каяках. Воду у річках перевірили дозиметрами: вона є безпечною для відвідувачів. Такі екскурсії організовують у межах указу президента «Про деякі питання розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно із яким Чорнобильська зона стане туристичним місцем.

Що допоможе дізнатися про Чорнобиль більше?

Насамперед варто переглянути на НВО п’ятисерійний британо–американський мінісеріал «Чорнобиль», створений і написаний Крейгом Мезіном та зрежисований Юганом Ренком. Події сюжету розгортаються після вибуху реактора на Чорнобильській атомній електростанції, однієї із найбільших техногенних катастроф в історії. Прем’єра історичної драми відбулася 6 травня 2019 року.

Також на сайті «Читомо» є добірка книжок про Чорнобильську трагедію:

• «Чорнобиль: Історія трагедії» Сергія Плохія. Автор стверджує, що славнозвісний тест турбінного двигуна був не просто випадковою помилкою, а катастрофа насправді була спричинена дефектом проєктування. 
• «Чорнобиль 01:23:40» Ендрю Лезербарроу. Книжка створена на основі досліджень. Вона проливає світло на намагання людей запобігти трагедії й на те, як вони пожертвували своїм життям. Друга сюжетна лінія — історія подорожі автора в покинуте українське місто Прип’ять і Чорнобильську зону загалом.
• «У полум’ї: Історія героїв і жертв Чорнобиля» Пірса Пола Ріда. Сценарист включив цю книжку у свій перелік як достовірне джерело. Вона створена на основі матеріалів, які автор зібрав у процесі спілкування з учасниками тих подій, коли у 1991-му році подорожував Україною, Білоруссю та Росією.
• «Чорнобильська молитва» Свєтлани Алексієвич. Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
• «Опівночі в Чорнобилі» Адама Хіггінботема. Книжка пропонує дізнатися, як справжню історію роками приховували за завісою таємниць і міфів. Автор намагався створити панораму подій, розглянувши її у різних суспільних та навіть політично-ідеологічних вимірах.

Chornobyl App

Додаток про зону відчуження з технологією доповненої реальності Chornobyl App — це інтерактивний віртуальний гід, розроблений компанією HUSPI спільно з громадською організацією «Європейський інститут Чорнобиля». Застосунок має три розділи:«Усвідомити», «Дослідити», «Наважитися». У додатку близько 150 матеріалів, а також аудіогіди, панорами 360 та 3D-моделі. Детальніше ― тут.

Чорнобиль як пам’ятка

Чорнобильська катастрофа ― трагічна й водночас унікальна сторінка у світовій історії. Тому є сенс робити акцент на тому, як жити після неї й боротися з наслідками аварії. Для зони відчуження створили офіційний логотип. Його основа ― форма поверхні четвертого реактора. Логотип змінюватиметься щороку: зображення на ньому меншатиме й бліднутиме. До 2064 року залишиться порожнє біле коло. Це рік, коли Чорнобильська АЕС буде повністю виведена з експлуатації. Таким чином хочуть зробити акцент на тому, що Чорнобиль має не лише минуле, а й майбутнє. Логотип розробила креативна агенція Вanda за підтримки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства з управління Зоною відчуження та Державного агентства розвитку туризму.

Чорнобильська «Дуга» потрапила до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Велика радіолокаційна станція була збудована у 1970-х роках. З розвитком туризму в зоні відчуження «Дуга» стала однією з найбільш відомих локацій. У Міністерстві культури та інформаційної політики планують скласти перелік інших об’єктів Чорнобильської зони, які варто внести до реєстру нерухомих пам’яток.

Окрім того, Україна хоче подати заявку на включення Чорнобильської зони до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Однак спочатку пам’ятні об’єкти із зони відчуження треба внести до національного списку культурної та історичної спадщини. Міністр культури Олександр Ткаченко зазначив, що це Чорнобиль є цікавим і важливим для всього людства, бо йдеться про історія, права людей і вшанування пам’яті.

Копайте глибше:

Про туризм у зоні відчуження можна дізнатися більше з матеріалів на Reporters. і The Ukrainians

Фото: reporters

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики