Екстер народилася у польському Білостоку в родині білоруського єврея та грекині. Коли дівчинці було два, її сім’я переїхала в Україну. Тут вона навчалася із Богомазовим та Архипенком, майбутніми геніями авангарду, і брала уроки в українського художника Пимоненка. Екстер багато подорожувала та жила між Києвом, Санкт-Петербургом, Москвою, Віднем та Парижем. Відкрила у Києві майстерню живопису, яка стала осередком зборів тогочасної творчої молоді, організовувала чимало виставок. У 1914 році Екстер написала «Натюрморт з писанками», яким надихнула всесвітньо відомого Пабло Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Мисткиня також спілкувалася з українським художником-авангардистом Казимиром Малевичем. Подейкують, що тільки вона могла заходити у майстерню, де той працював над новими картинами та придумав течію супрематизм. 

Мисткиня захоплювалася керамікою із села Дубинці (нині Київська область). У її роботах можна з легкістю віднайти мотиви гончарства, яке Олександра привезла із собою в еміграцію до Франції. Ася (так її називали друзі) була не лише талановитою художницею, а й реформаторкою сценографії. За це її називали «Пікассо сценографії». Вона першою почала створювати об’ємні багатоярусні декорації замість пласких намальованих. Наполягала на співзвучності театральних костюмів з кольоровим рішенням фону і запропонувала розмальовувати обличчя акторів. 

Дослідники футуризму назвали Олександру Екстер «амазонкою українського авангарду», але РФ записала її в ряди власних митців через зв’язок художниці з Росією та її вплив на російський авангард. Хоча Екстер більшу частину свого життя прожила в Києві, заснувала там власну школу і щиро захоплювалася українським мистецтвом.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Авторка тексту: Діана Горон

Історико-краєзнавчий музей у селі Іванків Київської області постраждав від бомбардування російськими загарбниками вже на другий день повномасштабного вторгнення. Саме там перебувала колекція картин відомої української художниці Марії Примаченко, частину творінь якої усе ж вдалося врятувати робітникам музею.

Міністерство культури та інформаційної політики України у колаборації з Vodafone підготували 3D-тур музеєм. Тепер у всіх охочих є змога подивитися в онлайн-форматі на те, що залишилось від музею: від вікон, через які рятували експонати, до місця влучання ракет, що вщент спалили дерев’яну будівлю.

Фото: телеграм-канал Мінкульту.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Детальніше. За 89 років життя художниця створила понад 650 робіт. На своїх картинах зображувала чарівних неіснуючих тварин, квіти та сюжети з селянського побуту. У середині 1930-х радянська влада оголосила, що при комунізмі усі люди — творці, тож професійні художники не потрібні. Щоб поєднати професійне мистецтво з народним, у Києві відкрили Центральні експериментальні майстерні. Сюди зібрали народні таланти, серед них була і Приймаченко.

Картини художниці виставляли на експозиції Всесвітньої виставки у Парижі, її твори побували у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Ім’я Марії Приймаченко внесли до Всесвітньої енциклопедії мистецтва.

9 картин Марії Приймаченко, які вас вразять

1. «Отак Іван пана покатав, аж у коляску впав», 1983. Жанр: жанровий живопис
2. «Їде осінь на коні», 1984. Жанр: алегорія
3. «Дикий бик і ворон — це тварини-друзі», 1983. Жанр: анімалізм
4. «Цей звір ворожить», 1983. Жанр: міфологічний живопис
5. «Кінь стоїть сумує», 1962. Жанр: анімалізм
6. «Роки мої молоді, прийдіть до мене в гості», 1969. Жанр: жанровий живопис
7. «Атомна війна, будь проклята вона», 1978. Жанр: алегорія
8. «Сидить баба на печі, пряде кужель», 1969. Жанр: жанровий живопис
9. «Мавпа їде на чотириголовому звірі», 1982. Жанр: міфологічний живопис

Копайте глибше: 

• Життя Марії Приймаченко у 10 фактах (Lustrum)

Фото: pinterest.com