Детальніше. Застосунок із доповненою реальністю сканує експонат, визначає його та показує на екрані смартфону інформацію про нього. 

Згодом планують додати аудіосупровід для людей із порушенням зору.

Його розробила освітня платформа Sensorama Academy.

Випробувати NAMU AR можна буде після відкриття музею, який до 26 листопада зачинений на реконструкцію. 

Застосунок поки працюватиме лише для iOS.

→ У музеї Ханенків слабозорі зможуть «побачити» експонати. Гончарна студія Sahno Art вперше виготовила тактильну копію музейного експоната — кам’яний барельєф XV сторіччя з портретом дівчини. Він уже перебуває у музейній експозиції. Також у музеї вже присутні таблички зі шрифтом Брайля та записують аудіогіди. У музеї кажуть, що Богдан та Варвара Ханенки, які є засновниками музею, який сьогодні зберігає найбільшу і найціннішу колекцію світового мистецтва в Україні, мріяли про те, щоб це місце стало справді доступним музеєм, і щоб воно було відкрите для усіх. Тактильні копії виготовляють майстри з глини, а не друкують на 3D-принтері абощо. Наступний крок — зробити тактильні копії для азійської колекції музею.

→ Apple розробляє окуляри з доповненою реальністю. Окуляри з доповненою реальністю дозволяють людям бачити цифрову інформацію в доповнені до реального світу, проте, вони не набрали великої популярності через те, що виглядають надто великими та не схожі на звичайні окуляри. Функція доповненої реальності вже працює на більшості iPhone й iPad, які були випущені впродовж останніх кількох років. Apple представить свою розробку в першій половині 2020 року.

Фото: ZeFT

Детальніше. Питання внесли до порядку денного за пропозицією депутата Олексія Кобильнікова. Він заявив, що Ройтбурд ігнорує депутатські запити щодо фінансової діяльності музею і «знущається» над ними.

Роботу художника критикували від першого дня на посаді. За півтора року митця обвинувачували і у причетності до побиття колишнього керівника музею, і навіть у тому, що він пише свої картини фекаліями. Постійно лобіювали його звільнення депутати з фракції «Опоблоку». 

Світлана Шаталова, в.о. голови Одеської облдержадміністрації вважає це політичним переслідуванням: художник, на відміну від частини депутатів депутатів Одеської облради, має проукраїнську позицію. 

Посадовці та журналісти обурюються такому рішенню у соціальних мережах.

Олександр Ройтбурд — успішний художник, його картини виставлені в найкращих галереях за кордоном. Роботи Ройтбурда охоче купують, попри те, що вони дорогі.

→ Виставку картин Марії Приймаченко відкрили у Львові. Із 3 вересня до 20 жовтня у відділі українського мистецтва ХХ століття Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького триває виставка творів Марії Примаченко. В експозиції виставки представлено понад 60 робіт із приватної колекції (Київ) та зі збірки Національного музею. Вона всесвітньовідома українська представниця «наївного» мистецтва. Її роботи стоять на рівні із роботами Анрі Руссо, Ніко Піросмані, Івана Генералича, Никифора Дровняка. У 30-х роках минулого століття її роботи були експоновані поруч із роботам митця Пабло Пікассо. 

→ Український художник у Брукліні малює на незвичних полотнах. Міша Тютюник — американський художник українського походження. Живе та працює у Нью-Йорку. Він відомий у Брукліні як MDot. Тютюник малював мурали у Бронксі, Нью-Джерсі, Філадельфії, робив розписи в офісах відомих брендів: House of Vans, Coca Cola, Starbucks Coffee, Etsy. Також він розписав сміттєвоз, щоб прорекламувати програму американської влади зі сортування побутового сміття. 

Фото: HB Style

Як вони це зробили. Для створення колекції автори дістали зображення із інтернет-архіву Wayback Machine та інших джерел. 

Докладніше про створення проекту. Він працює з травня 2019 року. Сам Алекс не розриває свою особистість, в описі до проекту він лише вказав, що любить технології і колекціонує старі версії сайтів. Він має навіть старий монітор, де зручно розглядати інтерфейс Yahoo 1997 року. Син Алекса вчиться в середній школі, також захоплюється технологіями. 

Пряма мова. Мене переповнюють приємні спогади про ранні версії сучасних технологій. Мені здається, коли люди у наші дні користуються комп’ютерами і сайтами, то не усвідомлюють у повній мірі той факт, що людство проробло величезний шмат роботи перш ніж дійти до того рівня, де є сьогодні. 

Цікавий факт. Також ентузіаст відмітив, що у 90-ті сайти нагадували «Дикий Захід» — веб-дизайнери видавали дуже креативні рішення, оскільки тоді ще не існувало певних стандартів. Сьогодні ж сторінки у мережі створюють за певними принципами проектування і тому не так сильно виділяються на фоні одне одного. 

⟶ У мережі з’явилися архіви реклами Apple з 1970 років. Графічний дизайнер і маркетолог Сем Голд опублікував архів з маркетинговими матеріалами Apple протягом майже 50 років. Там є сотні рекламних роликів, відео з виступами топ менеджерів, друкована реклама, фото продуктів, логотипи і презентації бренду. Архів відкритий для кожного, ознайомитися з ним можна за посиланням. 

⟶ У світ виходить четверта частина «Матриці». Участь у зйомках четвертої частини саги вже підтвердили Кіану Рівз (Нео) та Кері-Енн Мосс (Трініті). Робота над фільмом має розпочатись у 2020 році. Керівник Warner Bros. Pictures Group Тобі Еммеріх сказав, що сценарій писатиме Лана Вачовські. Докладніше про це читайте за посиланням. 

Фото: Version Museum 

Детальніше. Музей відкриють 12 вересня. Подія приурочена до 25-річчя створення «Довженко-Центру». 

Перша виставка матиме назву «ВУФКУ. Lost & Found» і буде розповідати про українське кіно у 1920-х років. На ній будуть показані експонати із інших українських музеїв та елементи із колекції «Довженко-Центру»: рідкісні кадри фільмів, кінохроніки та анімації, унікальні архівні документи та фотографії.  

Оскільки багато із витворів мистецтва втрачені, а деякі збереглись лише частково, куратори виставки запропонували сучасним художникам переосмислити втрачені шедеври. Так проект поєднав тодішню та сучасну літературу, музику, дизайн та візуальні мистецтва.

До створення виставки приєднались відомі сучасні митці та мисткині, серед яких Олександр Ірванець, Ірина Цілик, Ірина Стасюк, Тетяна Малярчук, Наталя Сняданко.

Щоб організувати експозицію команда «Довженко-Центру» розпочала дослідження та пошуки ще у 2012 році. 

Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ), якому присвячена перша експозиція, — це державна організація, яка в 1920-ті роки забезпечила успіх української кіноіндустрії. Воно об’єднувало кіностудії Одеси, Ялти та Києва, розвивало виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту у сфері кіно. Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок: українські фільми показували у Франції, США, Британії, Німеччині та Канаді. 

Відкриття експозиції «ВУФКУ. Lost & Found» відбудеться 12 вересня о 19.00 на вул. Васильківській, 1. Вхід вільний. Подія за посиланням. 

Майбутні експонати виставки можна побачити тут. 

«Довженко-Центр» — державний фонд, де зберігаються кіно- та аудіострічки, а також займаються національною кіноспадщиною. 

⟶ Глава Держкіно хоче звільнитися. Пилип Іллєнко написав заяву про звільнення з посади Глави Державного агентства України з питань кіно за власним бажанням. Про це він повідомив у відеозверненні. Син кінорежисера Юрія Іллєнка хоче пов’язати свою подальшу діяльність з українським кіно. Пилип Іллєнко очолював Держкіно з 6 серпня 2014 року. 

⟶ Одеський музей кіно на території Одеської кіностудії. Музей кіно в Одесі розташований у старовинному особняку. Там зберігаються понад 10 000 мистецьких артефактів, які розповідають про кінематограф в Одесі. Лише в одній кімнаті площею 28 метрів квадратних є загальнодоступна експозиція. Всі інші приміщення — це заповнені до стелі стелажі, що зберігають раритети, артефакти, історичні матеріали, які, через брак простору для виставок, поки не можуть бути оприлюднені. Серед мистецьких об’єктів унікальна апаратура, на якій працював Олександр Довженко, знімальні та звукозаписні апарати, освітлювальні прилади, монтажні пристосування, кінопроектори, альбоми із акторськими кінопробами, плакати до фільмів Одеської кіностудії та нагороди фільмів, які там знімали.

Фото: Валерія Мезенцева

Детальніше. У колекції Бенета вже є цегляний портрет з конструктора Lego китайського художника Ай Вейвея, якого переслідували за критику китайського уряду, сатирична картина Дональда Трампа американської художниці Ільми Гори та відео Девіда Войнаровича, одного із найбільш провокативних та яскравих митців Америки другої половини 20 століття.

Остання придбана робота до колекції — скульптура «Жінка для задоволення» — символ кореянок, яких примушували працювати у японських військових борделях під час Другої світової війни. Її експозиція у Японії викликала резонанс у суспільстві, авторам погрожували, а організатори Аічі трієналле змушені були завчасно припинити роботу мистецької виставки.

Загалом у музеї буде виставлено близько 60 робіт.

⟶ «Сатанинські вірші» за які хотіли вбити їх автора. «Сатанинські вірші» — найскандальніший роман другої половини 20 століття Салмана Рушді. Автор у книзі творчо проінтерпретував релігійні оповіді про Пророка Магомета. Після чого іранський духовний лідер Аятолла Хомейні, визнавши книгу блюзнірською і віровідступницькою, закликав стратити автора. Після цього Велика Британія й Іран на кілька років розірвали дипломатичні відносини, а Рушді довгий час вимушений був ховатися. 

Перекладача на японську «Сатанинських віршів» вбили, перекладача на італійську важко поранили. В Швеції перекладачу на урду погрожували фізичною розправою. Перекладач на перську жив під постійним страхом смерті від рук ісламських екстремістів, поки не змінив ім’я та країну проживання. В Англії підірвали книгарню, де мала продаватись книга.

В 1998 році нове керівництво Ірану скасувало фетву (ісламський висновок із певного питання), намагаючись налагодити стосунки на міжнародній арені.

⟶ Таємничий художник, який розмальовує стіни на вулиці у суспільні проблеми. Бенксі — найбільш загадковий та відомий вуличний художник сучасності. Він працює в персональній оригінальній техніці, використовуючи не лише балончики із фарбою, але і наперед заготовлені трафарети. Вони допомагають йому економити час і встигнути втекти від поліції. Його малюнки — це завжди символічні висловлювання на соціальну проблему.  Бенксі привертає увагу до найбільш важливих питань: вади споживацького суспільства, невинні жертви війни, глобальне потепління і тд. Він зробив те, що раніше не вдавалось жодному стріт-арт-художнику — виві графіті на рівень мистецтва.

Роботи Бенксі можна розглянути тут. 

Фото: Jose Antonio Gallego / Pexels

Як це сталося. Команда вчених на чолі з аспіранткою Кімберлі Шапель розповіла, що цей динозавр є абсолютно новим видом. Професор Пол Баррет, науковий керівник Шапель у Музеї природознавства у Великій Британії, пояснює: «Це новий динозавр, який ховався на поверхні. Зразок був у колекціях у Йоганнесбурзі орієнтовно 30 років. Тож інші вчені вже бачили його. Але всі вони думали, що це був дивний зразок іншого виду – Massospondylus».

Массоспонділ став одним з перших динозаврів, що жив на півдні Африки на початку юрського періоду. Цей вид дуже поширений, а його останки регулярно знаходять місцеві археологи, тому більшість дослідників не звертала уваги на малопомітні на перший погляд нюанси будови черепа.

Чому їм вдалося. Кімберлі Шапель пояснює: «Щоб бути впевненим, що викопні рештки тварини належать до нового виду, важливо підтвердити, що вони не є рештками молодшої чи старшої особи. Це складне завдання, але на щастя, найпоширеніший південноафриканський динозавр Massospondylus має екземпляри в діапазоні від ембріона до дорослого. Таким чином, ми змогли довести, що відмінність динозавра не обумовлена віковими особливостями.

Як виглядав динозавр. Він був двоногим з досить коротким тілом, довгою тонкою шиєю і маленькою квадратною головою. Його довжина від морди до кінчика хвоста становила приблизно три метри і, ймовірно, це тварина була зі всеїдних, харчувалася як рослинами, так і дрібними тваринами.

⟶ На Полтавщині туристів водитимуть у поселення з кісток мамонтів. Це новий туристичний маршрут, який проляже через перше палеологічне поселення на території Східної Європи, так званої Гінцівської стоянки під Лубнами.

⟶ Нове відкриття на Вінниччині. Поблизу населених пунктів Вороновиця, Глинськ та Гущинці на Вінниччині археологи відкопали три нові городища уличів (східнослов’янське плем’я, що заселювало у 6-9 ст. пониззя Дніпра). Для кожної пам’ятки проводилося шурфування, топографічна зйомка, низьковисотна аерофотозйомка, оглядове відео, зондажне буріння, GPS-фіксація, фіксація грабіжницьких ям на укріпленнях городищ. Як результат розкопок, Вінницький обласний краєзнавчий музей поповнився новими експонатами. 

Ілюстративне фото: Aditya Vyas / Unsplash