«Зовнішній інтерфейс застосунку замасковано під звичайний додаток у телефоні жінки. Кнопка виклику поліції, корисна інформація та контакти інших служб допомоги у випадках домашнього або гендерно зумовленого насильства доступні тільки у прихованому інтерфейсі», — пояснили розробники. Доступ до застосунку можливий через чат-бот у Telegram.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Контекст. Близько місяця тому на 18-річну дівчину із міста Стара Загора напав її хлопець. Він завдав їй сотні дрібних порізів, зламав ніс та зголив волосся. Суд кваліфікував ці ушкодження як «легкі» і не став затримувати нападника. Це спровокувало протести в десятках міст Болгарії за реформування судової системи та кращий захист жінок. Через суспільний резонанс нападника таки затримали.

Фото: The Guardian

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Папа додав, що жінки, які пережили насильство, не втрачають свою гідність. 

Цитата. «Кількість жінок, яких б’ють і над якими знущаються вдома, навіть їхні чоловіки, дуже і дуже велика. Проблема в тому, що для мене це майже сатанинський прояв, тому що використовувати людину, яка не може захистити себе, яка може лише [спробувати] заблокувати удари — це принизливо. Дуже принизливо».

Фото: The Guardian.

Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики

Що таке гендерно зумовлене насильство?

Це насильство, яке базується на системі традицій, законів і цінностей, у якій жіноча роль «пасивної» і «слабкої» статі, стереотипи, гендерна нерівність, нерівні можливості на ринку праці роблять жінок більш вразливими до насильства, а чоловіків – більше схильними до насильства та агресії. 

Чого хочуть досягти цієї кампанією?

Цього року у межах цих 16 днів пропонують звернути увагу на жінок, які працюють на неформальному ринку праці. У межах кампанії виокремили шість секторів неформальної економіки: домашні працівниці, надомні працівниці (без робочого місця), жінки, залучені у продаж на вулиці, сільськогосподарські працівниці, збирачки відходів та проституйовані жінки.

Їхні життя та засоби до існування опинилися під загрозою через COVID-19. За даними Міжнародної організації праці (МОП), понад 60% зайнятих у світі заробляють собі на життя в неформальній економіці, а 92% загальної зайнятості жінок у країнах, які розвиваються, є неформальною. Вони стикаються з нестабільними умовами праці й зазвичай виключені з національного трудового законодавства та позбавлені соціального захисту.

Як долучитися?

Один із найпростіших способів — поширити цей текст на своїх сторінках у соцмережах, розповісти своїм друзям та родичам про цю кампанію. Також можна взяти участь у тематичних заходах:

• жіночий марафон з фінансової безпеки;
• онлайн-презентація «Сексуальні домагання: як реагувати»;
• всеукраїнський марафон «Жінки вимагають безпеки».

Довідка. У 1999 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Цю дату обрали не випадково, а як пам’ять про політичних активісток сестер Мірабаль. У 1960 році їх до смерті забила палицями таємна поліція за наказом диктатора Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо .Дата завершення марафону (10 грудня — День захисту прав людини) — символічна. Засновники кампанії наголошують, що права жінок — це і є права людини, які мають дотримуватися у будь-якому суспільстві, не лише 16 днів, а усі 365 днів на тиждень.

Підписуйтеся на нашу щоденну безкоштовну розсилку найважливіших новин дня

Фото: pexels.com

Що таке Стамбульська конвенція?

Це міжнародна угода Ради Європи. Її повна назва звучить як Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Отже, Стамбульська конвенція — це документ, який прагне попередити домашнє насильство, захистити його жертв та покарати кривдників.

Україна уже підписала конвенцію? 

Так, ще 11 листопада 2011 року. Але Україна досі не ратифікувала її. Проєкт Закону про її ратифікацію вносили до українського парламенту в листопаді 2016 року. Тоді він не набрав необхідної кількості голосів. Станом на травень 2020 року Стамбульську конвенцію ратифікували у 34 країнах.

У чому суть документа?

Це, фактично, перший міжнародний акт, який стосується саме насильства щодо жінок. У конвенції воно визнається і як порушення прав людини, і як вид дискримінації.

Конвенція пропонує державі, яка її ратифікує, встановити кримінальну відповідальність за основні види насильства стосовно жінок (переслідування, примусовий шлюб, ушкодження жіночих геніталій, примусовий аборт, примусова стерилізація) і забезпечити покарання за ці види насильства.

У документі описують різні заходи із запобігання та протидії насильству, захисту його жертв, переслідування та покарання кривдників. Конвенція встановлює зв’язок поміж досягненням рівноправності між жінками та чоловіками та викоріненням насильства над жінками. Адже часто насильство чинять саме на основі гендерних стереотипів щодо жінок (наприклад, що жінка має підкорятися чоловікові, слухати його в усьому, якщо її вдарили, то у цьому є і її вина, не можна виносити сміття з хати). 

Також конвенція пропонує механізми контролю за дотриманням усіх вказаних у документі настанов, але активну роль у цьому мають відігравати саме парламент країни. І саме Верховна Рада має ратифікувати Стамбульську конвенцію.

Чому в Україні її досі не ратифікували?

Навколо конвенції точаться гарячі дискусії. Правозахисники, громадські активісти, представники громадських організацій вимагають реалізувати цей документ в Україні, але проти публічно виступає Рада церков та частина депутатів. І все тому, що у цьому документі згадується слово гендер. Церковники пов’язують це поняття із виникненням третьої статі та руйнуванням сімей.

Що таке гендер і чи він дійсно загрожує українській родині?

Якщо цей термін максимально спростити, то гендер — це соціальна стать. Тобто це певні очікування суспільства від кожної статі. Ці очікування не закладені природою, але суспільство хоче, щоб людина їх дотримувалася. Тому це і називають соціальною статтю, бо це такий собі «соціальний костюм», який соціум одягає на кожного. 

Наприклад, від жінок очікують, що вони мають уміти прибирати/прати/готувати для всієї родини. Хоча ці навички не закладені у жінок від природи, немає якихось генів, які б це визначали. Ці уміння є навичками, які отримують із практикою. Водночас від чоловіків таких навичок часто не вимагають.

Гендер не формує третьої статі. Розуміння гендеру допомагає побачити, які ролі є нав’язаними суспільством. Гендер не те, що не загрожує українській сім’ї, він може лише допомогти їй стати комфортнішим середовищем для усіх, коли від членів родини не вимагатимуть виконання нав’язаних зовні норм, а кожен сам зможе визначити, що він хоче робити (наприклад, якщо чоловікові комфортно доглядати за дітьми, а дружина хоче реалізувати себе у професії, то саме розуміння гендеру допоможе цим людям жити комфортно без дорікань оточення).

Як відреагує Президент?

Поки невідомо, але нагадаємо, що влітку 2019 року після парламентських виборів у «Слузі народу» заявляли, що ратифікація Стамбульської конвенції буде одним з перших законопроєктів, які розгляне парламент. Поки що цього не сталося.

Фото: pexels.com

Детальніше. У 1999 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Цю дату обрали не випадково, а як пам’ять про політичних активісток сестер Мірабаль. У 1960 році їх до смерті забила палицями таємна поліція за наказом диктатора Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо .

Тема цьогорічної інформаційної кампанії —  «Розфарбуй світ в помаранчевий колір: Покоління рівності виступає проти зґвалтувань» — прагне активізувати суспільство у боротьбі з сексуальним насильством щодо жінок. ООН пропонує одягти речі або аксесуари помаранчевого кольору, щоб висловити свою солідарність з рухом. 

Дата завершення марафону (10 грудня — День захисту прав людини) — символічна. Засновники кампанії наголошують, що права жінок — це і є права людини, які мають дотримуватися у будь-якому суспільстві.

⟶ Дім (не)безпеки: в Україні запустили онлайн курс із протидії домашньому насильству. Студія онлайн освіти EdEra спільно з Координатором проєктів ОБСЄ в Україні створили новий онлайн курс із протидії домашньому насильству, який уже є доступним для користувачів. 

Курс складається із тесту та чотирьох тематичних блоків: «Домашнє насильство: цифри й факти», «Форми домашнього насильства» (містить у собі короткі відеоролики про фізичне, сексуальне, психологічне та економічне), «Причини і наслідки насильства» (відео про причини агресії у сім’ї, цикли насильства, наслідки домашнього насильства та чому постраждалі не йдуть від кривдників), «Як допомогти» (відео про те, як виявити жертву насильства, як спілкуватися із постраждалими, яким має бути алгоритм допомоги їм, механізм покарання кривдника). 

Усі відеолекції коротенькі, від 3 до 5 хв, також нижче — текстовий варіант ролика. Також на сторінці освітнього проекту можна анонімну розповісти власну історію, якщо ви були жертвою або свідком насильства.

⟶ Як розпізнати аб’юзера. Навіть якщо ви щойно почали зустрічатися із людиною та уявляєте з нею своє довге та щасливе сімейне життя, варто придивитися уважніше до партнера. Можливо, він потенційний аб’юзер — тобто людина, яка здатна до насильства. Отже, кілька знаків того, що людина поруч може завдати вам шкоди:

1. під час звичайних розмов партнер змушує вас відчувати, що ви нічого не розумієте або що ви помиляєтеся;
2. коли ви не згодні з партнером, ви чуєте такі речі, як «ти божевільна» або «це все в твоїй голові»;
3. партнер думає, що має право контролювати ваше життя і ваш вибір;
4. ви робите якісь речі проти своєї волі, побоюючись, що партнер може агресивно відреагувати, якщо ви відмовитесь. Або він не поважає ваші бажання, коли ви говорите «ні» навіть під час сексу;
5. він «ніколи не б’є вас», але у вас часто бувають синці, якщо партнер використовує фізичну силу, щоб «заспокоїти вас»;
6. він говорить вам, що ніхто не буде любити, приймати або хотіти вас;
7. він погано реагує на ваші досягнення і на гарні речі, які трапляються у вашому житті;
8. йому не подобається, коли ви розмовляєте з іншими людьми або вони намагаються змусити вас повірити, що єдина думка, яку ви повинні слухати — це ваша власна;
9. він змушує вас відчувати, що ви винні в його агресії або загрози;
10. його дії змушують вас відчувати себе дивно або сумніватися в тому, що відбувається;
11. він не завдає вам шкоди, але висловлює свою агресивність, ляскаючи дверима і стукаючи по столу;
12. він кричить на вас;
13. він постійно агресивний або жорстокий, але кожен раз обіцяє, що це більше не повториться.

Фото: pexels.com