Іван Багряний (справжнє прізвище: Лозов’яга) — український письменник, який подарував нам такі романи як «Сад Гетсиманський», «Тигролови» та «Огненне коло», а також лист-памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?».
«Сміливі завжди мають щастя»: 2 жовтня — 116 років з дня народження Івана Багряного












Він першим розповів світові про ГУЛАГ і порушення гідності й прав людини радянською владою. Іван Багряний сказав вголос про геноцид української нації Сталіним, а саме про Голодомор 1932-1933 років та «Розстріляне відродження», ще в 1946 році. Завдяки його твору «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» багатьом українцям вдалося уникнути повернення на Батьківщину після Другої світової війни (на остарбайтерів чекали концтабори після повернення в СРСР).
Літературознавці називають Багряного попередником шістдесятників, адже він так само у своєму мистецтві пояснював суспільству загрозливий вплив радянської ідеології. У своєму листі-памфлеті він писав про українців: «Більшовизм нас намагається оганьбити в найпідліший спосіб, щоб ніхто у світі не співчував і не захищав нас. Чому? Тому що ми для нього є небезпекою — носіями тієї правди, про яку не знає світ, але мусить знати, — цього боїться більшовизм».
Після початку повномасштабного вторгнення росії все більше українців читають уперше й вкотре перечитують автобіографічний роман Багряного «Сад Гетсиманський». У цьому творі автор розповів про каральний механізм більшовизму, спираючись на власний досвід. Роман перевидавали англійською, німецькою, французькою, іспанською та іншими мовами. У європейському суспільстві написане Багряним викликало неабиякий резонанс.
У 1963 році в США Об’єднання демократичної української молоді розпочало акцію за надання Івану Багряному Нобелівської премії за його роман «Сад Гетсиманський». Проте цього ж року письменник помер. Прозаїк мав серйозні шанси на здобуття премії, адже написав про радянські концентраційні табори за двадцять років до публікації «Архіпелагу ГУЛАГ» лауреатом Нобелівської премії Олександром Солженіциним.
Авторка тексту — Олександра Фененко
Фото: lysty.net.ua
Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians — підтримуйте розвиток українськомовної журналістики