Депортовані та їхні родичі зазначають, що татуювання не мають жодного стосунку до банд, а натомість є іменами дітей, символами віросповідання чи знаками улюбленого футбольного клубу. Жодних інших доказів причетності депортованих до кримінальних угруповань офіційні особи не надають. 

Факт того, що венесуельці не мали жодних кримінальних звинувачень, чиновник з Імміграційної та митної служби США Роберт Серна пояснив тим, що «вони були у країні (США) лише короткий проміжок часу».

Лист, адресований комісарці ЄС з інновацій Єкатєріні Захарієвій, підписали Франція, Чехія, Австрія, Словаччина, Естонія, Латвія, Іспанія, Словенія, Німеччина, Греція, Болгарія та Румунія. У ньому не згадані США безпосередньо, але він посилається на «міжнародний контекст» і був написаний на фоні масштабних скорочень фінансування освіти й науки, які здійснює адміністрація Дональда Трампа у США.

Серед пропонованих рішень для залучення дослідників є виділення фінансування, створення відповідної імміграційної структури та зміцнення партнерства з «іншими провідними науковими країнами».

Про співпрацю з Фінляндією? Країни планують підписати угоду для будівництва укриттів в Україні. Також Фінляндія виділила 660 млн євро на закупівлю у місцевих оборонних компаніях оборонних матеріалів та техніки на підтримку Сил оборони України.

Чому перемовини поки неможливі? Володимир Зеленський заявив, що будь-які переговори щодо завершення війни залишаються «крихкою можливістю», особливо якщо йдеться про Росію. За його словами, російська сторона поки не демонструє готовності до припинення бойових дій.  

Цитата. «Треба дійти до тиші по всьому фронту. І тільки тоді можна буде переходити до інших питань, серед яких, без сумніву, постане й питання територій… Ми ніколи на це не підемо», — наголосив Зеленський під час спільної пресконференції з президентом Фінляндії Александром Стуббом.  

Як США впливають на безпеку України?  Окремо президент наголосив на важливості американських розвідувальних даних для протиповітряної оборони України. Втрата цієї інформації означала б, що Україна не зможе точно відстежувати запуски російських балістичних ракет.  

Цитата. «Якщо Путін не хоче нас убивати, для чого він намагається переконати президента Трампа зупинити надання нам цієї інформації? Це свідчить про те, що він прагне позбавити нас можливості знати, коли летить балістика по українських цивільних. Це означає, що він хоче, щоб люди не встигали сховатися в бомбосховищах. А це — прямий сигнал, що війна має тривати», — пояснив Зеленський.  

Про обстріли. Після дзвінка Путіна з Трампом Росія здійснила масований удар по Україні, застосувавши 150 дронів. Основною ціллю атаки стали енергетична інфраструктура, транспортні об’єкти, лікарні та інші об’єкти критичної міської інфраструктури. 

Нагадаємо, вчора, 18 березня, Трамп розмовляв телефоном з Путіним, вони домовилися, що «рух до миру розпочнеться з енергетичного та інфраструктурного припинення вогню».

Що Україна робитиме далі? Наша країна продовжить співпрацю з міжнародними партнерами для посилення своєї обороноздатності. Зеленський підкреслив, що питання підтримки з боку США та Європи залишається ключовим для подальшого опору російській агресії.

Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус зазначив, що цей зрив може призвести до понад десяти мільйонів нових випадків ВІЛ-інфекції та трьох мільйонів смертей. 

Під загрозою опинилася також Глобальна мережа лабораторій кору та краснухи, що налічує понад 700 пунктів по всьому світу. ВООЗ змушена коригувати свої фінансові плани, скорочуючи бюджет на операції з надзвичайних ситуацій до 872 мільйонів доларів у наступному бюджетному періоді.

Хто такі хусити? Це — озброєна група ісламістських повстанців з Ємену, яка походить з секти зейдитів. Остання є частиною єменської меншини мусульманів-шиїтів. Хусити почали свою діяльність наприкінці 90-х, коли вони виступали проти тодішнього президента Ємену, якого підтримувала сусідня Саудівська Аравія.

Повстанська діяльність секти переросла в повномасштабну громадянську війну у 2014 році, коли хусити захопили столицю Ємену — місто Сана. Офіційну владу країни підтримує коаліція арабських держав на чолі з Саудівською Аравією. Станом на сьогодні Саудівська Аравія намагається вийти з цієї війни.

Попри це хусити досі контролюють столицю та північно-західну частину Ємену, де проживає більшість населення країни. За час громадянської війни загинуло близько 377 тисяч людей. Ще чотири мільйони були змушені покинути свої домівки.

Яка мета хуситів? Основою ідеології хуситського руху є підтримка прав секти зейдитів, а також конфлікт з Ізраїлем та США. Офіційним гаслом хуситів є: «Бог великий, смерть Америці, смерть Ізраїлю, прокляття євреям, перемога ісламу». Хусити є частиною так званої «вісі спротиву», яка включає організацію Хезболла в Лівані, а також ХАМАС в Секторі Газа. Усіх їх підтримує і, ймовірно, очолює Іран. 

Останніми роками хусити значно наростили свій арсенал, почавши використовувати крилаті й балістичні ракети, а також далекобійні дрони. Аналітики вважають, що зброю повстанцям постачає саме Іран, розширюючи так свій вплив у регіоні.

Чому США їх атакували? З початком війни у Секторі Газа хусити заявили про підтримку ХАМАС, почавши атакувати усі кораблі, які пливли в сторону Ізраїлю через Червоне море, де проходить близько 15% світової морської торгівлі. Через діяльність хуситів транспортні кораблі повинні оминати коротший маршрут через Суецький канал, обпливаючи Африкою. Це створює додаткове навантаження на світову економіку та підіймає ціни на транспортування.

На фоні цього адміністрація Дональда Трампа посилює санкції проти Ірану після того, як Тегеран відмовився від пропозиції президента США сісти за стіл переговорів щодо ядерної програми ісламської країни.

Дивовижні історії про неонацистів

На початку повномасштабного вторгнення Росія розповідала, що Україною нібито керують нацисти, які утискають права російськомовних. Проте ці історії не зовсім спрацювали: майже ніхто не сприйняв їх як достатню підставу для нападу на суверенну державу. У 2014 році ситуація була дещо іншою. Тоді люди на Заході мало цікавилися подіями в Україні й не розуміли ні того, що відбувається, ні того, хто у цьому винен. Ба більше, медіа прискіпливо розглядали діяльність українських активістів і військових, зокрема бійців тоді ще полку «Азов», щоб з’ясувати, чи справді українці не нацисти. Тож чому пропаганда спрацювала у 2014-му, але не у 2022-му?

За вісім років, що минули між цими двома датами, більшість західних медіа таки зуміли докладніше розібратися в подіях в Україні. Наша країна залишалася навдивовижу стабільною і демократичною. А ще — складно звинувачувати у нацизмі людей, які не тільки обрали президентом етнічного єврея, а й навіть не звертали уваги на сам факт його походження. Ба більше, весь спротив, який українці чинили під час російського вторгнення, кардинально суперечив кремлівській пропаганді про те, що російськомовні українці зустрічатимуть війська Кремля з квітами в руках. Можна брехати скільки завгодно, але реальність від цього не зміниться.

Минуло ще три роки — Москва дещо змінили фокус своїх наративів. Тепер російська пропаганда розповідає не про «поганих українців», а про те, як усім погано жити під час війни. Водночас про те, що цю війну розв’язала саме Росія, вони мовчать. Пропагандисти з Кремля поширюють драматичні розповіді про те, як українці страждають, тоді як влада їх обкрадає і використовує війну, щоб утриматися на посадах. Західна допомога, за їхніми словами, лише затягує бойові дії, навіть попри те, що її нібито розкрадають. А гроші, які виділяють на підтримку України, могли б піти на розв’язання проблем західних країн — так стверджують пропагандисти. А перемогти Росію, за їхніми словами, неможливо, бо вона має багато ресурсів і ядерну зброю, стверджують росіяни і їхні прихильники. Жодні факти про те, що відбувається насправді, і те, як українці вже три роки стримують цю «непереможну армію», не працюють для тих, кому на Україну відверто байдуже.

Вдячна аудиторія

Наразі бажання завершити війну РФ проти України ціною поступок з українського боку набрали популярності лише в американських політичних колах. Держави ЄС (за винятком Угорщини і Словаччини) все ще стійко допомагають українцям. Не так давно американські посадовці тримали чітку лінію підтримки України. Щоб зрозуміти, що саме змінилося, слід розібратися, хто такі американські виборці. 

Погляди різних груп людей у США надзвичайно розділені, часто навіть кардинально протилежні. Якщо прихильники демократів здебільшого виступають за соціальну підтримку громадян, тісну співпрацю з іншими державами та прийом мігрантів, то виборці-республіканці категорично проти всього цього. Натомість вони хочуть заборонити аборти та погляди, які суперечать їхнім (наприклад, ЛГБТ-спільноту), а до інших країн ставитися радше з позиції сили. Зрештою, внутрішній конфлікт у США зводиться до того, що демократи зосереджують увагу на ліберальних цінностях: прогресі, толерантності та свободі вибору, а республіканці — на консервативних: релігійних нормах, традиційних правилах і стабільності.

Середньостатистичний виборець у США — це людина старша за 50 років, яка живе у субурбії — приміських районах із приватними будинками. Різниця в популярності двох основних партій США в таких районах мінімальна: за кожну з політсил голосують приблизно порівну. Натомість між містами та сільською місцевістю відмінності помітні неозброєним оком. Жителі американських сіл значно частіше підтримують республіканців, а мешканці міст — демократів. Так само більш ймовірно, що люди з вищою освітою віддадуть свої голоси демократам, а менш освічені — республіканцям. Старші люди частіше голосують за партію Трампа, тоді як серед молоді популярніші демократи.

Ще одна ключова характеристика — релігійність. Соцопитування свідчать, що більш релігійні люди майже гарантовано голосують за Республіканську партію. Однак це стосується переважно білих американців: люди іншого расового й етнічного походження майже завжди підтримують демократів, незалежно від важливості церкви у їхньому житті (стосується це і жителів іспаномовних країн Латинської Америки). Зауважимо, громадяни США більш релігійні, ніж європейці, включно з українцями. Роль протестантської церкви та її цінностей у Сполучених Штатах дуже помітна. Цього не пропустила частина політиків, яка використала погляди такої помітної в США суспільної групи на свою користь. Отже, маємо ситуацію: демократи стверджують, що готові допомагати всім, кому тільки можуть у світі, і завдяки цьому їхня країна отримує значний вплив, тоді як республіканці хочуть передусім захистити свої традиційні цінності. Чи суперечать ці дві позиції одна одній? Відверто кажучи, ні — американській культурі сьогодні навряд чи щось загрожує. Але для політичних ігор такого конфлікту було цілком достатньо.

За Україну чи ні за кого?

У своїй дискусії з британським журналістом американський пропагандист Такер Карлсон неодноразово звинувачував українського президента в тому, що він — «диктатор», який «заборонив християнську церкву» і вбиває своїх політичних опонентів. Про яких саме «вбитих опонентів» йдеться — незрозуміло, але з церквою все очевидно: Карлсон мав на увазі УПЦ (МП), яку Росія використовувала для поширення свого впливу в Україні. Також він стверджував, що у нападі РФ винне НАТО і західні країни, які нібито здійснили «переворот» у Києві у 2014 році. Всі заперечення і питання щодо дій Росії пропагандист відкидав, заявляючи, що його більше цікавить власна країна. Говорив і про те, що Москва — дуже гарне місто і що не варто своєю агресією штовхати Кремль в обійми Китаю. Думка самих українців його не цікавила.

Як не цікавить вона (думка українців) і значну частину американського суспільства. Соціологічні опитування показують, що у війні РФ проти України 52% американців підтримують українців. На боці Росії виступають лише 4% громадян США. А ось решта 44% не займають жодної позиції. Навіть серед республіканців 37% підтримують Україну, 7% — РФ, а 56% — нікого. Вочевидь, значна частина американців вважає, що Сполучені Штати — надто далеко, а війни в Європі їх не цікавлять. Проте їх хвилює, чи розповідають в американських школах про ЛГБТ-спільноту, чи не витрачаються кошти з їхніх податків на неважливі для них речі, і чи не загрожує допомога далекій Україні ядерною війною. Саме на цьому вирішила грати російська пропаганда, яку із запалом підхопили деякі американські публічні особи, штибу Такера Карлсона. За допомогою цих наративів республіканці можуть водночас критикувати дії своїх ліберальних попередників, збираючи підтримку консервативних американців, і намагатися налагодити співпрацю з Росією (яка теж гучно говорить про традиційні цінності), щоб разом діяти проти Китаю. Американцям не кажуть, що українці — погані. Їм лише розповідають, що насправді громадянам США має бути байдуже на Україну. Великою мірою, це працює, адже прямої загрози від РФ американці не відчувають, а ось ядерної зброї побоюються.

«Захисники традицій»

Пропаганда — це не просто поширення брехні. Вона не працює, якщо намагається переконати людей у тому, у що вони не готові повірити. Успішна пропаганда завжди грає на проблемах, які вже існують: чи то незадоволення українців корупцією серед чиновників, чи то страхи американців перед суспільними змінами та війною. Та все ж у пропаганди є слабке місце: вона відрізняється від реальності. Якщо люди вірять у пропаганду і під її впливом ухвалюють рішення, які не відповідають реальному стану справ, рано чи пізно вони стикаються з вкрай поганими наслідками. Віра українців у те, що РФ не є загрозою, яка панувала до 2014 року і все ще була досить високою до повномасштабного вторгнення, дала змогу Росії майже безкарно напасти на Україну. Віра американців у те, що ліберали руйнують США, вже зараз дозволяє Китаю посилювати свої позиції, а Росії — діяти на фронті вільніше.

Але так само, як українці зіткнулися з реальністю, так і американці побачать, що щось пішло не так. Зараз команда Трампа намагається налагодити контакти з Кремлем, наївно сподіваючись перетягнути Росію на свій бік у протистоянні з Китаєм. Та цілі РФ і США протилежні, навіть попри те, що Путін і Трамп намагаються виглядати «захисниками традиційних цінностей». У цьому міг переконатися і сам Такер Карлсон під час свого знаменитого інтерв’ю з російським президентом, коли останній замість розповідей про загрозу лібералів почав лекцію про історію тисячолітньої давнини — що, вочевидь, американський пропагандист зовсім не зрозумів. Коли Кремль і Білий дім зрозуміють, що домовитися не вдасться, а Україна не збирається здаватися, стара пропаганда втратить ефективність, а міжнародна ситуація знову зміниться. Що з цього вийде — не знає ніхто. Одне можна сказати напевне: пропагандисти знову вигадають нові наративи.

Автор статті: Дмитро Спорняк

Фото: Matthis Volquardsen/Pexels

«Тарифи — це податки. Вони погані для бізнесу, а ще гірші для споживачів. Ці тарифи порушують ланцюги постачання. Вони несуть невизначеність для економіки. На кону робочі місця. Ціни будуть рости в Європі і в США. Європейський Союз повинен діяти, щоб захистити споживачів і бізнес», — зазначила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Контекст. Раніше Дональд Трамп заявляв, що подвоїть тарифи на імпорт сталі та алюмінію з Канади — з 25% до 50%. Також він уже встановив 25% тариф на інші товари з Мексики та Канади, хоча згодом і оголосив про винятки. До того ж адміністрація президента США встановила 20% мита на товари з Китаю. І Китай, і Канада відповіли встановленням власних тарифів на товари зі США.

Президент Зеленський у вечірньому зверненні уточнив, що передбачає можливе припинення вогню: «В розмові була пропозиція американської сторони зробити перший крок одразу далі й на 30 днів спробувати встановити повне припинення вогню, не тільки щодо ракет, дронів і бомб, не тільки в Чорному морі, а також по всій лінії фронту. Україна сприймає цю пропозицію, ми вважаємо це позитивним, ми готові зробити такий крок… Тобто ми погоджуємось, і якщо “рускіє” погодяться — у той момент тиша запрацює».

Делегації також обговорили важливість гуманітарних зусиль як частини мирного процесу, зокрема під час режиму припинення вогню, включно з обміном військовополоненими, звільненням утримуваних цивільних та поверненням примусово переміщених українських дітей. Президенти США та України домовилися укласти угоду про розробку критичних мінеральних ресурсів України

Обидві країни визначать склад своїх переговорних груп і негайно розпочнуть переговори. Сполучені Штати зобов’язалися обговорити ці конкретні пропозиції з представниками Росії.

Що каже американська делегація? Держсекретар США Марко Рубіо та радник президента США з нацбезпеки Майк Волц заявили, що тепер передадуть пропозицію про припинення вогню Росії.

«Україна зробила позитивний крок, ми сподіваємося, що росіяни відповідатимуть взаємністю. Це найкращий жест доброї волі, який ми можемо очікувати», — заявив держсекретар США.

Контекст. Нагадаємо, сьогодні в Саудівській Аравії відбулися перемовини між США та Україною. На зустрічі від України — керівник ОП Єрмак, очільник МЗС Сибіга, очільник Міноборони Умєров та заступник керівника ОП Паліса.

З американського боку участь беруть держсекретар США Марко Рубіо, радник Президента США з національної безпеки Майкл Волц, спецпредставник Президента США у справах Близького Сходу Стівен Віткофф.

Фото: ОП

За його словами, 5200 контрактів, які зараз скасовують, витрачали «десятки мільярдів доларів» у спосіб, що «не приносив користі й навіть шкодив» Штатам. Решту програм USAID, які не потрапили під скорочення, передадуть під управління DOGE, очолюваного Ілоном Маском.

Контекст. Раніше роботу USAID зупинили на 90 днів, аби «перевірити відповідність його діяльності цілям американської політики». Це спричинило фінансові проблеми  і навіть зупинку роботи цілої низки громадських організацій у світі, зокрема й в Україні.

Що таке USAID? Це — одна з незалежних агенцій уряду США, яка відповідає за управління американською цивільною допомогою іноземним державам та сприяння їхньому розвитку. Її заснували ще у 1961 році, і відтоді такі місії працюють у 158 країнах світу.

З початку повномасштабного вторгнення USAID надала Україні гуманітарну допомогу на суму 2,6 млрд доларів США, ще 5 млрд — на допомогу в розвитку. Крім того, 30 млрд доларів США виділили у вигляді прямої підтримки бюджету.

В Україні агенція реалізує низку соціальних проєктів: відбудову шкіл, ремонт критичної інфраструктури, надання медичних послуг та багато іншого.