Чи буде зустріч?

Попри всі наполягання Дональда Трампа, Москва досі відкрито не погодилася на прямі переговори між Зеленським та Путіним. Насправді презирство Путіна до українського президента є настільки глибоким, що він навіть не називає його імені, зазначає The New York Times. Чи можливі переговори за такої ситуації — велике питання. Росія всіляко уникає прямої відповіді: про можливу зустріч двох президентів майже не говорять ані чиновники, ані державні медіа.

Як вказує NYT, Путін чітко дав зрозуміти, що не вважає Україну «життєздатною державою». Відповідно Зеленського, як українського президента, він не сприймає за гідного співрозмовника. Навіть міністр зовнішніх справ РФ Сєрґєй Лавров, посилаючись на президента України, зневажливо використовує фрази на кшталт «цей персонаж» та «ця людина». У коментарях, які наводить NYT, російський чиновник Канстантін Затулін саму лише зустріч Путіна із Зеленським називає «компромісом» з боку РФ. Як пишуть оглядачі NYT, Путін може використати невизначеність у переговорах для затягування часу.

Російські вимоги не зменшуються

До того ж немає ознак, що РФ послабила свої вимоги до України, які озвучувала в червні під час переговорів між українською та російською делегаціями, пише The Washington Post. Серед них: здача Україною частини своєї території РФ, навіть тієї, яку війська Москви не контролюють; міжнародне визнання належності окупованих регіонів до Росії; нейтральний статус України та заборона вступу до союзів; обмеження української армії. Крім того, РФ вимагає зняття західних санкцій.

На переговорах із Трампом президент України та лідери низки європейських держав обговорювали можливі гарантії безпеки: розміщення європейських військ в Україні, надання їм американської підтримки з повітря тощо. За словами Білого дому, Москва погоджується на гарантії безпеки лише за умови, що вони не передбачають вступу України до НАТО. Втім, заяви самого Кремля неодноразово це спростовували. РФ чітко виступає проти залучення будь-яких іноземних військ на боці українців.

Водночас українські військові не вважають можливі поступки Росії розумним кроком. Втрата українцями фортифікованих позицій у Донецькій області лише відкрила б РФ нові напрямки для наступу: на Харків, Дніпро і Запоріжжя, які не є добре укріпленими. «Це була б величезна та жахлива втрата позицій», — каже про можливе передання російським силам решти Донеччини український командир батальйону Денис Брижатий у коментарі для The Guardian. Інші українські військові вважають дипломатичні переговори звичайним відволікаючим фактором. «Який сенс віддавати Донеччину Росії?», — каже вояк з позивним Оптімус. «Після всіх жертв, які ми принесли, людей, яких ми втратили? Якби ми збиралися це зробити, ми могли б зробити це на самому початку війни».

Європа не вірить у мирні переговори

Лідери європейських держав не вважають, що перемовини з Владіміром Путіним до чогось призведуть, але підігрують Дональду Трампу, щоб наочно продемонструвати російський блеф. Про це пише Politico. На думку європейців, це виграшна стратегія: якщо вдасться досягти мирної угоди — це добре, але основний план полягає в тому, щоб вивести російський обман на чисту воду.

«Чи думаю я, що президент Путін хоче миру? Відповідь — ні», — каже про перемовини президент Франції Емманюель Макрон, який раніше неодноразово контактував з російським президентом, намагаючись попередити війну проти України.

На думку п’яти неназваних дипломатів, які коментували ситуація для Politico, європейські лідери вкрай скептично ставляться до можливості Кремля вести переговори, але мають оптимізм щодо того, чи каратиме Вашингтон Росію, якщо побачить, що Путін є головною перепоною до миру. 

Європейці намагаються достукатися до Трампа

У середу, 13 серпня, — за два дні до переговорів — лідери низки країн ЄС та України зібралися для спільного дзвінка з представниками влади США. Президент Зеленський навіть приїхав для цього до Німеччини. Під час дзвінка європейці сподівалися переконати Трампа не укладати мирної угоди з Путіним за спиною українців та ЄС, пише The New York Times. Для більшого впливу на розмову запросили європейських політиків, які мають добрі стосунки з американським президентом, наприклад прем’єрку Італії Джорджу Мелоні, лідерів Польщі, Фінляндії, а також генсека НАТО Марка Рютте.

Європейські політики відмовляються розглядати перегляд кордонів перед укладанням перемир’я. До того ж вони не хочуть вести переговори про передачу Росії частини українських земель, які РФ навіть не контролює. Як зазначають в NYT, європейські лідери стурбовані тим, що мир на поганих умовах може заохотити Путіна продовжувати наступ на Європу, наприклад, відправивши війська проти Литви.

Понад усе європейці бояться, що Путін скористається зустріччю, щоб укласти з американським президентом мирну угоду, яку Україна не зможе прийняти. Це може призвести до того, що Трамп повернеться проти Зеленського. У такій ситуації Європа продовжить підтримувати Україну, але це завдання буде складнішим. Як зазначила редакторка відділу міжнародних справ німецького видання Die Zeit Анна Зауербай, європейські лідери «можуть сподіватися та молитися» і продовжувати лестити Трампу, щоб переконати його. «Але це майже все, що в них є».

«Пахне Ялтинською конференцією 1945 року»

Так про відсутність України та ЄС на переговорах між Трампом і Путіним висловився старший директор Євразійського центру Атлантичної ради та колишній посол США в Україні Джон Гербст, зазначають в The Guardian. Під час тієї історичної конференції США, СРСР та Велика Британія вирішили долю половини Європи після Другої світової війни без урахування думки країн, яких це стосувалося. Саме тому Європа та Україна намагаються давати відсіч. Перед переговорами президент Зеленський заявив, що Україна не передасть Росії території, які та може використати для нового наступу, спростувавши позицію Трампа про те, що на переговорах домовляться про «обмін територіями».

Тим часом РФ заявила, що її умови щодо укладення перемир’я не змінилися від минулого року. Тоді Путін закликав вивести українські війська з територій, які Росія оголосила своїми (Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області), визнати їх російськими та офіційно відмовитися від руху до НАТО. І все це — лише для того, щоб ухвалити припинення вогню і почати мирні переговори, а не завершити війну як таку.

«Росія зараз готується до масштабного наступу»

Як зазначає у своєму аналізі ситуації The Guardian, Путін спробує досягти з Трампом мирної угоди, яку потім представлять ЄС та Україні як доконаний факт. Керівництво США вже робить заяви, щоб зменшити очікування щодо переговорів, зазначаючи, що американський президент намагається вислухати та зрозуміти позицію російського колеги. 

Водночас зустріч між двома президентами відбуватиметься віч-на-віч, без сторонніх людей. Під час минулої такої зустрічі Трампа і Путіна, яка відбулася у 2018 році у Фінляндії, президенти ухвалили угоду. США отримували доступ до працівників російського ГРУ, яких звинувачують у впливі на американські вибори, а РФ натомість — до американців, відповідальних за просування закону Магнітського, в якому є перелік російських чиновників, причетних до шахрайств і порушень прав людини. 

Ця угода не була втілена в реальність. «Трамп не до кінця зрозумів, що Путін йому сказав», — прокоментувала тоді ексрадниця американського президента Фіона Гілл. Цього разу все може відбутися так само. Високі очікування американського президента від саміту в Алясці можуть ґрунтуватися на непорозумінні, що виникло після зустрічі Стіва Віткоффа з Путіним, зазначають оглядачі The Washington Post. «Можливо, це стратегічна невизначеність з боку Трампа, або, можливо, це помилка. Але ніхто не пропонує те, що він [Трамп — ред.] каже, принаймні наскільки нам відомо», — сказала у коментарі The Washington Post неназвана особа, обізнана з ходом організації переговорів. За її словами, «ніхто не розуміє, що відбувається», адже Росія готується до масштабного наступу і не схоже, що збирається закінчити війну.

«Україна робить велику ставку на дрони-перехоплювачі»

Так про останні тенденції на лінії фронту написало Reuters. За словами президента Зеленського, Україна потребує 6 млрд доларів США, щоб профінансувати виробництво тисячі дронів-перехоплювачів щодня. Протягом останніх двох місяців силами лише однієї української благодійної організації, яка постачає такі дрони для армії, вдалося збити близько 1500 російських безпілотників.

Дрони-перехоплювачі є дешевшою і доступнішою альтернативою західним чи старим радянським ракетам ППО, які союзники України не можуть або не бажають поповнювати. Як і FPV-дронами, перехоплювачами керують віддалено, використовуючи вмонтовані камери. Швидкість такого типу дронів оцінюють у понад 300 км/год, але точні цифри тримають у таємниці. 

Полковник Серій Нонка з 1129-го зенітного ракетного полку розповів, що його підрозділ використовує дрони такого типу для збиття російських розвідувальних безпілотників. Коштує це приблизно вп’ятеро дешевше, ніж використання ракет. Офіцер із цього ж формування — Олексій Барсук — розповів Reuters, що до застосування перехоплювачів дрони-розвідники РФ літали на висоті від 800 до 1000 метрів. Тепер вони змушені підійматися вище — на висоту трьох, чотирьох чи навіть п’яти кілометрів.

Більшість перехоплювачів для 1129-го полку постачають волонтерські організації коштом раніше зібраних донатів. Тарас Тимочко з фонду «Повернись живим» заявляє, що наразі вони забезпечують такими дронами 90 підрозділів. Від початку проєкту перехоплювачами вдалося збити понад три тисячі російських безпілотників. Причому близько половини з них — впродовж останніх двох місяців. Вартість збитих дронів РФ оцінюють у 195 млн доларів США — це більш як удесятеро перевищує вартість перехоплювачів, переданих українській армії.

Лінія фронту — не єдине місце застосування перехоплювачів. Ними також збивають БпЛА типу «Shahed», якими РФ бомбардує українські міста. Проте наразі дрони-перехоплювачі не здатні збивати ракети та швидкі реактивні безпілотники. Старший науковий співробітник Центру нової американської безпеки Сем Бендетт стверджує, що російські війська скаржаться на ефективність українських перехоплювачів, але водночас розробляють власні моделі. «Я думаю, що це прискориться, і в найближчі тижні це стане більш поширеним», — заявляє експерт.

«Зона ураження стає глибшою»

Так про події на фронті пишуть оглядачі The Economist. Українські артилеристи зі 128-ї гірсько-штурмової бригади були змушені відійти вглиб підконтрольної Україні території на Запорізькому напрямку. Наразі немає ознак того, що РФ готує тут новий наступ. На відміну від попередніх періодів, українські солдати не скаржаться на нестачу артилерійських боєприпасів.

Втім, змінюється сама природа війни — і українські війська готуються до цього. Зона ураження — 15-кілометрова територія по обидва боки від лінії фронту, де дрони роблять переміщення надзвичайно небезпечним, — зростає. Причина цього — збільшення кількості дронів середньої дальності. Вони становлять загрозу для логістики, артилерії та скупчення військ на відстані 60 км чи більше від лінії зіткнення.

Дрони середньої дальності заповнюють прогалину між далекобійними безпілотниками, якими атакують віддалені міста, та дронами малого радіуса дії, які використовують на лінії фронту. Бути поміченим у межах 2 км від лінії зіткнення — це майже смертний вирок, пишуть The Economist. Однак чим далі відходити, тим менший ризик для військових: дрони-камікадзе мають обмежений час польоту, і з відстанню зростає ймовірність, що їх зіб’ють чи заглушать.

Безпілотники середньої дальності працюють дещо інакше. Для прикладу, українська модель «Шерш» (у статті згадується саме така назва, хоча офіційних згадок про дрони з такою назвою немає) має розмах крил 3,5 метри і може нести 8 кг вибухівки. Удар таким безпілотником може зупинити потяг — не кажучи вже про танки — повідомляє український боєць з позивним Тофу. Зараз такі дрони використовують для ударів по російській артилерії, розташованій на відстані 50-60 км. Такий дрон може летіти й далі, а отже, ним можна керувати з безпечної відстані. Крім того, він летить високо, щоб уникнути засобів РЕБ. Досягнувши цілі, дрон різко пірнає вниз. Цей безпілотник оснащений системою фіксації на цілі, тож його неможливо заглушити, коли він уже розпочав атаку.

У РФ є свій еквівалент такому типу дронів — «Молнія». Він літає на низькій висоті, а його якість і точність поступаються українській моделі. Але цей дрон усемеро дешевший, тож у російських сил їх більше. Наразі і Україна, і Росія розробляють системи наведення на ціль із застосуванням ШІ для дронів середньої дальності. Протягом наступного року це може знову змінити характер бойових дій. Вже сьогодні українські солдати помічають, що слабко підготовлені російські солдати, яких відправляють у наступ перед добре забезпеченими військами, намагаються уникнути наказів, пише The Economist з посиланням на командира артилерійського підрозділу 241-ї бригади.

«Схоже, вони справді прорахувалися»

Такою фразою прокоментував дії української влади неназваний західний дипломат, який перебуває в Києві, пишуть у британській The Guardian. Українські урядовці недооцінили силу реакції на обмеження незалежності НАБУ та САП. Масштабні вуличні протести та критика з боку західних партнерів змусила президента Зеленського дослухатися і подати новий законопроєкт про повернення самоврядування антикорупційним структурам.

Керівник САП Олександр Клименко коментував журналістам, що його офіс отримував повідомлення про підготовку заходів проти них. Втім, він не очікував, що це станеться так різко. Швидке проведення закону в The Guardian назвали «бліцкригом». 

Збереження НАБУ та САП є ключовим для європейської інтеграції України, тож рішення українського уряду отримало обережну критику з боку партнерів з ЄС, які закликали Зеленського знайти вихід із кризи. «Для нього було важливо почути це від своїх колег», — сказав в коментарі для The Guardian неназваний дипломат.

Попри те, що українська влада відновила незалежність органів, закон №12414 вже міг завдати тривалої шкоди. Низка урядових інформаторів, які співпрацювали з антикорупційними структурами, вже припинила комунікації, остерігаючись викриття, повідомив міністр Клименко. Втім, протести проти дій влади, хоч і були обережними — з огляду на небезпеку політичної дестабілізації під час війни — показали, що українська демократія залишається сильною, попри відсутність виборів.

«Його крок загрожував завдати шкоди національній єдності» 

Так про рішення уряду Зеленського обмежити незалежність антикорупційних органів написали в The New York Times. Європейські лідери тиснули на Зеленського, наголошуючи на важливості боротьби з корупцією. Водночас ЄС оголосив, що утримає 1,5 млрд євро з 4,5-мільярдного фонду, розподіл якого залежить від досягнення стандартів державного управління.

У 2019 році Зеленський виступав прихильником НАБУ та САП, пригадують у The New York Times. Він представляв себе як «нове обличчя», не пов’язане з вкоріненими інтересами, яке боротиметься з корупцією. Тож рішення щодо позбавлення основних антикорупційних органів незалежності критики президента сприйняли як зраду.

Це спричинило масштабні протести, до яких приєдналася значна частина молоді. У 2014 році ці люди ще були дітьми, а тепер вони бачать себе захисниками спадщини справедливості тодішньої революції. Водночас вимоги протестувальників чітко сфокусовані на ухваленні нового закону. Організатори протестів обережно зазначають, що не закликають до зміни президента чи уряду, адже під час війни необхідна стабільність.

Одній з організаторок протестів — Зінаїді Аверіній — лише 23 роки. Для неї все почалося з невеликого чату в Telegram, де вона координувалася з друзями. Ця бесіда швидко розрослася до близько 3000 учасників, ставши хабом для організації мітингів. Учасники повідомляли міську адміністрацію та поліцію про свої плани, організовували розподіл води та медичних послуг. Вони навіть створили окремі чати для мемів і знайомств.

Протестувальники стверджують, що боротьба з корупцією є життєво важливою як для воєнних зусиль України, так і для інтеграції країни до Європи, вказує The New York Times.

«Україна втрачає ключові активи»

Так про бойові дії на сході України написали в аналітичному матеріалі Reuters. Видання зазначає, що, на думку аналітиків, дефіцит фінансування в Україні наступного року лише зросте, якщо Росія продовжить свої інтенсивні атаки. Наразі український уряд витрачає більшість державних доходів на військо, тоді як соціальні та гуманітарні витрати покривають завдяки іноземній допомозі. Від лютого 2022 року міжнародна підтримка становить 139 млрд доларів США, відповідно до державних даних, зазначають у Reuters.

Очільник Нацбанку Андрій Пишний стверджує, що наразі вдалося узгодити надання близько третини з необхідних 65 млрд доларів США, які потрібні як для 2026, так і для 2027 року. Переговори щодо решти тривають. «Ключовим завданням для уряду зараз є пошук 10-15 млрд доларів на додаток до того обсягу допомоги, який партнери вже обіцяли на 2026 рік», — стверджують у фінансовій групі Investment Capital Ukraine.

Згадані перемовини ускладнилися через те, що Україна все ще не досягла ключових цілей — призначення більшої кількості суддів до антикорупційного суду, реформування  агентства, відповідального за управління націоналізованими активами, та призначення керівника Бюро економічної безпеки. Негативно на переговори вплинуло і рішення уряду Зеленського посилити контроль над антикорупційними органами. Воно викликало масштабні протести — найбільші з початку повномасштабної війни — та критику європейських союзників. Це спонукало владу відмовитися від задуманого, але певної шкоди вже було завдано, зазначають в Reuters. Європа не відмовиться від підтримки України, але піддаватиме її значно пильнішому контролю, що призведе до затримок.

Торік українська економіка зросла на 2,9%. Прогноз Нацбанку на цей рік знизили до 2,1%, очікуючи, що війна продовжуватиметься й у 2026 році. Серед слабких місць української економіки дослідниця Інституту економічних досліджень Олександра Бетлій називає гірничодобувну промисловість та сільське господарство. Оскільки просування російських військ руйнує інфраструктуру, а також нищить можливості видобування газу. Водночас Україна не може знизити свої витрати на оборону, враховуючи, що РФ лише продовжує збільшувати воєнний бюджет, зазначають в Reuters.

Фото: колаж НЗЛ